Свячення — Вікіпедія

Свячення — релігійна процедура сакралізації матеріальних предметів; церковний обряд, що символізує очищення чого-небудь від гріховності, надання чомусь святості.

Приклади:

висвячування кого-небудь у духовний сан, хіротонія;
освячення храму;
освячення ікон;
освячення води;
освячення їжі.

У слов'янській традиції[ред. | ред. код]

У народному християнстві освячення, поряд з хресним знаменням — універсальний спосіб сакралізації об'єктів і простору, наділення їх очисними, охоронними, лікувальними властивостями. Освячення широко застосовується в народній культурі, яка пристосувала ритуал церковного освячення до своїх господарських і побутових потреб. На відміну від церковного освячення в народній практиці освячення могло здійснюватися не тільки священиком, але і знахарем, господарем будинку, пастухом і іншими особами. Освячення здійснюється способом окроплення святою водою (особливо хрещенською або Стрітенською у східних слов'ян).

Посилання[ред. | ред. код]

Освячення // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Свячення // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1709. — 1000 екз.
Уцерковлення // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1972. — 1000 екз.