French
DeutschСемен Третяк — Вікіпедія
| Семен Третяк | |||
| |||
|---|---|---|---|
| ? — вересень 1658 — ? | |||
| Попередник: | Михайло Крюковський | ||
| Наступник: | Шульга | ||
| |||
| ? – грудень 1662 — серпень 1663 | |||
| Попередник: | Василь Дворецький | ||
| Наступник: | Василь Дворецький | ||
| |||
| 1671 — 1672 | |||
| Попередник: | Іван Маценко | ||
| Народження: | не пізніше 1628 невідомо, Річ Посполита | ||
| Смерть: | не пізніше березень 1674 невідомо | ||
| Країна: |  Річ Посполита → Гетьманщина | ||
| Релігія: | православ'я | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність: | Гетьманщина | ||
| Звання: | козак; сотник; полковник | ||
| Битви: | Визвольна війна | ||
Семе́н Третя́к (Третяченко; до 1628 — після березня 1674) — військовий і державний діяч Гетьманщини XVII століття. Київський та прилуцький полковник. Учасник Ніжинської чорної ради 1663 року після якої потрапив на заслання до Сибіру. Предок «мазепинця» Федір Третяк.
Біографія[ред. | ред. код]
Семен Третяк народився не пізніше 1628 року, походив зі шляхетської родини. Згідно Зборівського реєстру Війська Запорозького 1649 року Семен Третяк був вперше згаданий як козак Білогородської сотні Київського полку.[1] Пізніше сотником цієї ж сотні був «Семен Третяченко», який може бути насправді Семеном Третяком.[2]
Відомо, що близько вересня 1658 року Семен був Київським сотником[3], а у період не пізніше ніж з грудня 1662 року до серпня 1663 року обіймав уряд Київського полку[4].
Після кількох років громадянської війни у Гетьманщині, відомій також як «Руїна», держава розкололася на дві частини: Правобережжя та Лівобережжя. Семен, як представник лівобережного козацтва, був безпосереднім учасником тих подій. Зокрема, 17 (27) червня 1663 року неподалік Ніжина була зібрана так звана «чорна рада»[5] для обрання повноважного гетьмана на своєму березі Дніпра. Основними «претендентами на булаву» були Яким Сомко, Василь Золотаренко та Іван Брюховецький. На Ніжинській чорній раді гетьманом було обрано останнього в результаті інтриг серед козацтва та політики Московії стосовно України. Невдовзі інших претендентів, Сомка та Золотаренка, разом з багатьма їхніми сподвижниками, було обвинувачено у зраді перед царем і страчено. Семену Третяку пощастило не бути страченим, адже він був сподвижником наказного гетьмана Сомка.[1] Тож київського полковника Третяка було спочатку відправлено до Москви, а звідти — на заслання у Сибір.[6][7][8]
Повернутися в України Семен зміг тільки після смерті Брюховецького за клопотанням Петра Дорошенка. Відомо, що він очолював Прилуцький полк у 1671—1672 роках після Івана Маценка при гетьмані Дем'яні «Многогрішному» Ігнатовичі. В старшинському уряді полковника були:
- полковий обозний — Григорій Пилипович;
- полковий писар — Василь Севастянович, а потім Семен Ракович;
- полковий суддя — колишній місцевий полковник Лазар Горленко;
- полкові осавули: попередній полковник Іван Маценко й Яків Трохимович;
- Полковий хорунжий — Семен Федорович Портянка.
- з сотників відомі: полковий сотник Федір Семенович, красноколядинський Данило Печеня, срібнянський Данило Тимченко.[9]
Після зміщення Многогрішного Третяк втратив свій уряд.[8] Подальша доля Семена Третяка невідома, помер не раніше березня 1674 року.[1]
Родина та особисте життя[ред. | ред. код]
Відомо, що Семен Третяк походив зі шляхти.[1] Крім того, історик-генеалог Володимир Кривошея стверджував, що 1636 року родина Виговських позивалась на Третяка про наслання підданих луганських на село і ґрунти Виговські, а 1644 року від них же був позов у селі Кузьмичах до Третяка про виділення ними чи віддання Виговського ґрунту.[10] Однак, невідомо чи ці документи стосувалися Семена, чи його батька, чи якогось іншого Третяка.
Історик-мазепознавець Сергій Павленко припускає, що в «мазепинця» Федір Третяк був сином чи онуком Семена.[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Кривошея, 2008, с. 172.
- ↑ Кривошея й Іржицький, 2009, с. 147.
- ↑ Кривошея й Іржицький, 2009, с. 146.
- ↑ Кривошея й Іржицький, 2009, с. 143.
- ↑ «Чорна» — не від назви кольору, а від слова «чернь», тобто: голота, простолюд, низи. «Чорною (Чернецькою) радою» називали козацькі ради, в яких брала участь не тільки козацька старшина, а й рядове козацтво (іноді й інші прошарки суспільства: посполиті, міщани тощо).
- ↑ Кривошея, 2008, с. 183.
- ↑ Горобець В. М. Чорна рада 1663 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 555—556. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- ↑ а б в Павленко, 2008, с. 199.
- ↑ Кривошея, 2008, с. 217—218.
- ↑ Кривошея, 2008, с. 125.
Джерела[ред. | ред. код]
- Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850. Архівовано з джерела 27 вересня 2011
- Кривошея В. В., Іржицький В. Ю. Українська козацька старшина Київського полку // Гілея: Збірник наукових праць. Історичні науки. — 2009. — Вип. 20. — С. 143—155. Архівовано з джерела 4 березня 2016.
- Сергій Павленко. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — К. : Вид. дім «КМ Академія», 2008. — 602 с. — ISBN 966-518-259-5.
Додаткова література[ред. | ред. код]
| |||||||||||||
