Сєченов Іван Михайлович — Вікіпедія

Іван Михайлович Сєченов
рос. Иван Михайлович Сеченов
Портрет Івана Сєченова (Ілля Репін)
Народився	13 (1) серпня 1829(1829-08-01) Теплий Стан, Курмиський повіт[ru], Симбірська губернія, Російська імперія
Помер	15 (2) листопада 1905(1905-11-02) (76 років) Москва, Російська імперія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	інженер, психолог, фізіолог, математик, філософ
Alma mater	Московський університет
Галузь	фізіологія
Заклад	Санкт-Петербурзький університет, Петербурзька медико-хірургічна академія
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини
Вчителі	Варвинський Йосип Васильович
Відомі учні	Микола Введенський
Аспіранти, докторанти	Введенський Микола Євгенович Viktor Pashutind Alexander Samoilovd Vasily Florinskyd Mikhail Shaternikovd
Членство	Петербурзька академія наук[1][2] Російська академія наук Петербурзька академія наук[1][2]
Відомий завдяки:	вчення про рефлекси
У шлюбі з	Maria Alexandrovna Sechenovad
Нагороди
Сєченов Іван Михайлович у Вікісховищі

Іва́н Миха́йлович Сє́ченов (*1 серпня 1829, Теплий Стан, Симбірська губернія, Російська імперія — †2 листопада 1905, Москва, Російська імперія) — фізіолог, психолог і мислитель-матеріаліст, який започаткував фізіологічну школу.

Народився в селі Теплий Стан Симбірської губернії, в дворянській родині, де отримав початкову освіту. Навчався в Головному інженерному училищі у Санкт-Петербурзі, по закінченні якого 1848 року проходив військову службу в Києві. 1850 року вийшов у відставку.

У 1851 р. вступив вільним слухачем до Московського університету на медичний факультет і з відзнакою закінчив його в 1856 р. «в ступені лікаря з відзнакою з наданням … права після захисту дисертації отримати диплом на ступінь доктора медицини». Потім протягом трьох з половиною років Сєченов вчився в Німеччині, займався не лише біологічними дисциплінами, але також фізикою та аналітичною хімією. За кордоном виникла тісна дружба Сєченова з С. П. Боткіним, Д. І. Менделєєвим, О. П. Бородіним, художником А.Івановим.

На початку 1860 Сєченов приїхав до Петербурга, захистив дисертацію на ступінь доктора медичних наук. Він почав читати лекції в Медико-хірургічній академії: у березні — курс «тваринного магнетизму», а з осені — повний курс фізіології. Сєченовська лабораторія стала в ті роки центром досліджень в області не лише фізіології, але і токсикології, фармакології, клінічної медицини. У 1870 р. Сєченов вийшов у відставку і був обраний професором кафедри фізіології в Новоросійському університеті  (сьогодні — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). в Одесі. З 1876 по 1889 р. він обіймав кафедру фізіології в Петербурзькому університеті. З 1876 по 1901 р. викладав в Московському університеті спочатку як доцент, а з 1891 р. — як професор.

Ще в «Тезах», що передували докторській дисертації, Сєченов висунув положення про своєрідність рефлексів, центри яких знаходяться в головному мозку, і ряд ідей, що сприяли подальшому вивченню їм головного мозку. У 1862 р. в паризькій лабораторії К.Бернара Сєченов експериментально перевірив гіпотезу про вплив центрів головного мозку на рухову активність (феномен центрального гальмування, описаний ним у 1863 р., був названий «сеченівськім гальмуванням»). Повернувшись до Росії у травні 1863 р., він за пропозицією М. А. Некрасова написав для «Современника» статтю під назвою «Спроба ввести фізіологічні основи в психічні процеси». Цензура наклала заборону на публікацію, угледівши негожість в назві і «пропаганду матеріалізму» у тексті. Того ж року ця робота під назвою «Рефлекси головного мозку» була надрукована в «Медичному віснику», а в 1866 р. вийшла окремим виданням. За висловом І. П. Павлова, це була «справді для того часу надзвичайна спроба … уявити собі наш суб'єктивний світ чисто фізіологічно». З цієї роботи почалася ера об'єктивної психології.

У 1890-ті роки Сєченов звертається до проблем психофізіології і теорії пізнання. Курс лекцій, прочитаний ним у Московському університеті, ліг в основу «Фізіології нервових центрів» (1891). У цій роботі вчений аналізував весь спектр різних нервових явищ, від несвідомих реакцій у тварин до вищих форм сприйняття у людини. Важливим напрямком його наукової діяльності стали також роботи з питань фізіології газообміну, дихальної функції крові, складу легеневого повітря.

Розроблена Сєченовим теорія психічної регуляції випередила теорію рефлекторного кільця^[3]

• Рефлексы головного мозга. 1863.
• Физиология нервной системы. 1866.
• О поглощении СО2 растворами солей и сильными кислотами. 1888.
• Физиология нервных центров. 1891.
• О щелочах крови и лимфы. 1893.
• Физиологические критерии для установки длительности рабочего дня. 1895.
• Прибор для быстрого и точного анализа газов. 1896.
• Портативный дыхательный аппарат. 1900, совместно с М. Н. Шатерниковым.
• Очерк рабочих движений человека. 1901.
• Предметная мысль и действительность. 1902.
• Элементы мысли. 1879.
• Автобиографические записки. 1904.

• 5234 Сєченов — астероїд, названий на честь науковця^[4].
• теорія психічної регуляції
• Павлов Іван Петрович — за його словами, саме невелика книга «Рефлекси головного мозку» професора Івана Сєченова, перевернула усе його життя

• Усенко П. Г. Сеченов (Сєченов) Іван Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 547. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Введенский Н. Е. И. М. Сеченов. — Тр. С.-Петербургского общества естествоиспытателей, 1906. — Т. 36, в. 2.
• Кекчеев К. Х. И. М. Сеченов. — М., 1933. — (Жизнь замечательных людей).
• Коштоянц Х. С. И. М. Сеченов. — М., 1950.
• Ярошевский М. Г. И. М. Сеченов. — Л., 1968.
• Сеченов Иван Михайлович