French
DeutschТрибухівці (Трибухівська сільська громада) — Вікіпедія
| село Трибухі́вці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Трибухівська сільська громада[2] |
| Код КАТОТТГ | UA61060390010032955 |
| Облікова картка | Трибухівці |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1578 |
| Населення | 3 694[1] |
| Територія | 7.900 км² |
| Густота населення | 545.32 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48431 |
| Телефонний код | +380 03544 |
| Катойконіми | трибухівчани, трибухівчанин, трибухівчанка |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°02′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д.Координати: 49°02′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д. |
| Водойми | р. Вільховець |
| Найближча залізнична станція | Пишківці |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, вул. Горішня,46 |
| Сільський голова | Олег Іванович Максимович |
| Карта | |
  Трибухі́вці | |
 Трибухі́вці | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Трибухі́вці — село в Україні, у Трибухівській сільській громаді Чортківського району (до 2020 року в Бучацькому районі) Тернопільської області. Розміщене на річці Вільховець, на північному сході району.
Було центром Трибухівської сільської ради. Від вересня 2016 — центр Трибухівської сільської громади.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Трибухівської сільської громади.[3]
У 1961—1992 рр. називалося Дружба[4]. Біля Трибухівців є хутори Заниво та Поперечки, до села приєднано хутір Завадина; хутори Верховина, Довговина, Кут виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців.
Борщівка, Брухалівка (колишній хутір), Завадина (колишній хутір), Отинівка[5].
Перша письмова згадка[6] описує село як власність Бучацьких гербу Абданк.
У 1611 році власником, чи посідачем, села став Станіслав Гольський, який набув маєтність від представника роду Бучацьких-Творовських гербу Пилява.[7]
У 1672 році село згадується в щоденнику Ульріха фон Вердума.
У 1680 р. після демаркації польсько-турецького кордону Трибухівці залишилися у складі Речі Посполитої.
12 вересня 1702 р. дідичем був Стефан Александер Потоцький — фундатор монастиря оо. василіян у Бучачі[8]
У 1810 році дідич села — Ігнацій Красицький(пом. 20 жовтня 1844; братанок примаса Королівства Польського і Великого князівства Литовського Ігнація Красіцького, проживав у Стратині[9]), від якого перейшли в руки доньки Ружі — дружини Адама Орловського (вказаний власником у 1832 р.).
З кінця 1840-х до початку 1870-х дідичами були вірмени Захаріяш та Францішек Криштофовичі, в другій половині 1870-х — граф Теодор Лянцкоронський[10].
Найпізніше з 1886 року до початку другої світової війни дідичами були Корнель (пом. 1898), Францішек (1871—1935, портретист, батько Ядвіги Городиської), Корнель (1904—1940).
У селі діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші.
15 червня 1934 р. частину земель села[11] площею 291,5499 га передали селу Слобідка Джуринська Чортківського повіту[12].
Перший колгосп створили у квітні 1940 року.
1941 року в селі поблизу цвинтаря біля центральної дороги насипали 6-кутну символічну могилу, обклали насип камінними цоколями висотою 80 см, поверхню — дерном. В середину помістили землю, политу кров'ю в'язнів Чортківської тюрми, на вершині встановили березовий хрест. Знизу поставили плиту, на якій викарбували 2 шаблі, тризуб, надпис: «Спіть, хлопці, спіть. Про кращу долю і волю України сніть.» Плиту червоні окупанти знищили 1944 року, насип розгорнули 1950-го.[13]
Чимало хлопців воювали в лавах УПА. Під час однієї з облав, в якій, за спогадами Ганни Семирозум, брали участь ковпаквці, у січні 1945 відбулась перестрілка між упівцями та ними. Кілька ковпаківців вбили, зокрема, «їх старшого» — у відповідь «визволителі» підпалили хату, де виявили повстанців. Згоріла заживо худоба, все майно.[14]
Бучацький аграрний коледж на початку ХХІ століття змінив «місце прописки» на село.
1762 року в Пишківцях відкрито експозитуру греко-католицької парафії у Трибухівцях.[15]
До Львівського псевдособору 1946 всі храми в селі належали вірним УГКЦ.
- Церква Преподобної Параскеви (1847 р., відбудована 1994 р., кам'яна; Церква на Отинівці, УГКЦ); добудована в 1990-х);
- Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (XVI—XVII ст., дерев'яна, також відома як Церква на Борщівці, ПЦУ) — 26 грудня 2018 року перейшла до Помісної Православної Церкви від УПЦ МП[16];
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926 р., мурована, відома як Церква на Завадині, ПЦУ);
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (2008 р., мурована, УГКЦ);
- Костел Неустанної Помочі Божої Матері (земельну ділянку, кошти надав Францішек Городиський, проект безкоштовно виконав Ян Тарчалович[17] (з 1912 року — директор школи будівельних ремесел у місті Бучачі[18]) 1903—1936;[19];
- 5 капличок.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 4302 | 99.86% |
| російська | 5 | 0.12% |
| вірменська | 1 | 0.02% |
| Усього | 4308 | 100% |
- палац Городиських у неоготичному стилі[21] (тепер на цьому місці — залишки господарських приміщень виробничої частини колишнього Бучацького радгоспу-технікуму — тепер Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ), але в 1944 р. його було підірвано. В 1957 році рештки споруди повністю розібрали.
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року (відновлено 1991);
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970, реконструйовано 1984);
- на могилі воїна ЧА В. Грамоти (1979).
- Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини
Щойновиявлена пам'ятка історії.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлений із каменю.
Розміри: висота хреста — 1,35 м, постамент — 1х0,9х1, нижній блок постаменту — 1,6х2х2.[22]
Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, дільнична сімейна лікарня, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, фермерські господарства, 10 торгових закладів; у селі розташоване центральне приміщення Бучацького аграрного коледжу.
У 2007 році в Трибухівцях проживало 4232 особи.
У радянські часи команда радгоспу «Дружба», створена з гравців бучацького «Колгоспника (Колоса)», неодноразово брала участь у всесоюзних змаганнях за кубок «Золотий колос», у яких тричі підряд (1969—1971) перемагала, завдяки чому навічно отримала головний приз, що нині перебуває в експозиції Бучацького районного краєзнавчого музею.[23]
У часи відновлення Незалежності України сільський ФК «Трибухівці» кілька разів ставав чемпіоном та володарем Кубка Бучацького району з футболу. В сезоні 2017 року клуб бере участь у розіграші Першості Тернопільської області серед команд Першої ліги.[24]
- Володимир Багрій - український композитор, педагог
- Іван Балюк - український поет, публіцист, громадський діяч
- Леся Балюк[25] - українська поетеса, прозаїк
- Дмитро Бучинський - український літературознавець, перекладач
- Микола Головач - громадський діяч
- Ядвіґа Городиська — польська скульпторка, викладачка, донька дідича Трибухівців.[26]
- Зваричевська Мирослава Василівна — українська філологиня, педагогиня, громадська діячка, дисидентка та політичний в'язень часів СРСР. Заслужений учитель України. Небога та похресниця відомого публіциста і дослідника, професора Українського Католицького Університету (Рим) Дмитра Бучинського.
- Корнило Кізюк[27] - український військовик, командант Технічного куреня УГА
- Ігор Лисий - український підприємець, заступник міського голови Кам'янця-Подільського, останній директор перед анексією центру «Артек»[28]
- Світлана Луців[29] - українська художниця, боєць АТО
- Корнило Мідюн[30] - український військовик, командант куреню УГА, інженер
- Михайло Нетриб'як - український архітектор
- Ігор Римар - український військовик, учасник російсько-української війни, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, «кіборг»(1987-2015)
- Владислав Шкляж — голова «Товариства бучачан» у Польщі
- Герой соціалістичної праці, ланкова Олена Мокій.
- Чумак Ігор Михайлович (13.06.1971 - 08.08.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни, [31]
- Багрій Григорій Семенович (1922—1946, у бою біля Цвітової, там похований),
- Борис Михайло Пилипович (1919—?, арештований 1941),
- Вахович Василь Григорович («Ясен», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
- Велещук Микола Григорович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
- Велещук Олекса (1920-?),
- Качур Степан Семенович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
- Пискливець Іван Григорович («Чорний», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
- Велещук Іван Пилипович (1921—1945, біля Григорова Монастириського району),
- Гуляк Михайло Миколайович («Ох», 1925—2.4.1949, Трибухівці),
- Гуляк Микола Миколайович (1906—1947, Чортківська тюрма),
- Гуляк Катерина (1947, при облаві в с. Джурині),
- Голик Максим Васильович («Гай», 1925—1945, вбитий Йосипом Рудиком),
- Гринів Михайло Степанович (1925—1945, с. Слобідка),
- Каліка Василь, Качур Костянтин Данилович («Залізняк», 1922—1945, сотник УПА, воював на Сокальшині 1942 року, там загинув),
- Качур Петро (1922-?),
- Курило Степан Михайлович (1923—1949, Бучацька тюрма),
- Леськів Левко Антонович (1922-?),
- Леськів Степан Антонович (1926-?, Ріпинці),
- Лучка Микола Семенович («Музика», 1924—1946, заарештований у криївці, Чортківська тюрма),
- Нагайовський Григорій, Настин Іван Йосипович (1922-?, під час допиту на проборстві, Цвітова),
- Невістюк Михайло федорович («Сулима», 1915—?, Жизномир),
- Невістюк Григорій Федорович («Вир», 1923—?, Цвітова),
- Невістюк Степан федорович («Тур»,1925—?, Устя-Зелене),
- Невістюк Семен (1914-?, Пишківці),
- Нетребяк Михайло Іванович («Рішучий», 1926—1946, Поляниця),
- Олексевич Михайло Михайлович (1922—?, Симінче),
- Остапів Степан («Міцний», 1912—1945, Слобідка),
- Потюк Ілля Григорович («Ісай», 1922—?, Новоставці),
- Потюк Михайло (1912—1944, Франківщина),
- Падлецький Михайло (1905—?, арешт 1941),
- Поселюжний Микита Степанович (1912—1947, Карпати),
- Пукало Григорій,
- Римар Максим (1896—1946, розстріл),
- Римар Іван Максимович (1922—1947, Полівці),
- Рачковський Григорій (1921—1945),
- Собко Павло Григорович (1925—1945, «Руцка», розстріл),
- Свестіль Йосип Михайлович (1924—1948, Симінче),
- Тимчишин Дмитро Васильович («Меч», 1922—1947(8), хутір Верховина, с. Пишківці),
- Тимчишин Григорій Андрійович (1922—1945, вул. Отинівка),
- Тимчишин Михайло, Зозуля Василь Степанович (1924—1944, Ягольницьке поле),
- Зозуля Павло Казимирович (1921—?),
- Цюп'як Федір Михайлович (1905, Пилява-1941, Малі Заліщики; член ОУН з 1939, підпільник, виготовляв зброю, був у групі «Довга»),
- Шпилька Микола Семенович (1924—1947).[32]
-
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст -
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст -
Дзвіниця церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI—XVIIст
- ↑ Паспорт Трибухівської громади https://trybuhivska-gromada.gov.ua/news/1711615312/
- ↑ Трибухівська громада. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ [Про відновлення селу Дружба Бучацького району Тернопільської області колишнього найменування - село Трибухівці] : Постанова Президії Верховної Ради України “Про відновлення селу Дружба Бучацького району та селу Вересневе Чортківського району Тернопільської області колишніх найменувань” від 26.10.1992 № 2714-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - Вип.: № 45. - Ст. 621.
- ↑ Селище міського типу Отинія. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 13 липня 2015.
- ↑ станом на 21 березня 2013 р.
- ↑ Адам Бонецький. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — t. 6. — S. 194. (пол.)
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Львів, 1935. — Т. 25. — S. 52. (пол.-лат.)
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 284.
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 283.
- ↑ За польським адмінподілом — Бучацького повіту Тернопільського воєводства.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów buczackiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 442 [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 51.
- ↑ Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 50.
- ↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 43.
- ↑ Парафія УПЦ МП у Трибухівцях перейшла до Православної Церкви України. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 286.
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 293.
- ↑ Краєзнавчий дискурс села Трибухівці Чортківського району та коротка історія парафії. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 27 липня 2015.
- ↑ Історія, фото палацу Городиських в Трибухівцях. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 2 травня 2010.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
- ↑ Кубкові вершини «Колоса» // Нова доба. — № 34 (8656, 21 серп.). — С. 6; № 35 (8657, 28 серп.). — С. 6; № 36 (8658, 4 вер.). — С. 6.
- ↑ Результати матчів чемпіонату Тернопільської області [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.] // Спорт Тернопільщини. — 2017. — 9 травня.
- ↑ Дем'янова І. Балюк Леся Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 29. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Jadwiga Horodyska h. Korczak (ID: psb.8906.6) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.) (є світлини)
- ↑ Весна Х., Мельничук Б. Кізюк Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 75. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Новий Генеральний директор «Артеку» приступив до виконання обов'язків. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Сагаль О. Замість пензля — автомат // Нова тернопільська газета. — 2016. — № 42 (826) (9—15 листопада). — С. 1, 12.
- ↑ Уніят В. Мідюн Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Син, з яким разом служили, везе додому батька назавжди. Тернопільщина прощається з Ігорем Чумаком - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. ?.
- Підшивка газети «Нова доба». — Бучач.
- Страшків С. «Трибухівці. Минуле і сьогодення» // Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004. — 120 с., іл.
- Уніят В., Цірук О, Шолохов Г., Ягодинська М. Трибухівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 658—660. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Уніят В., Яворський Г. Трибухівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 467. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 368 s.; 508 il. — S. 283—293. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- Trybuchówce 2.) T., wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 527. (пол.) — S. 527. (пол.)
- Трибухівці [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.] // Замки та храми України.
- Трибухівці [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] // Пам'ятки України.
- Трибухівці [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.] // Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля.