Фарінг — Вікіпедія

Фарінг (норв. Færing) — традиційний скандинавський невеликий весловий човен, довжиною приблизно 5–6 м^[1]. Використовується для риболовлі та транспортування людей і приводиться в рух переважно за допомогою весел, але іноді озброюється вітрилом на зйомній щоглі.

Етимологія і семантика[ред. | ред. код]

Назва човна походить від норвезької færing (давньоскандинавською Feræringr), що означає чотири весла^[2]. Човни типу фарінг з регіону Ус в Гордаланні іноді називають уселвар.

Історія[ред. | ред. код]

Цей тип човна сягає часів доби вікінгів у Норвегії. Гокстадський човен, датований IX століттям, нагадує фарінгі, які досі використовуються в західній і північній Норвегії, що свідчать про давню традицію будівництва таких човнів^[3]. В 1920 році на острові Нелансея поруч з великим 13-метровим Квалсунським кораблем було знайдено менший, 9,5 — метровий човен VIII століття, що отримав назву Квалсунський фарінг.

Єдина суттєва відмінність між стародавніми і сучасними човнами полягає в заміні бічного весельного стерна на кормове. Вони продовжують використовуватись в сучасній Норвегії як невеликі рибальські судна і іноді беруть участь у перегонах.

Завдяки торгівлі ікрою (ікрою тріски в розсолі) між Норвегією та Францією, в часи вилову сардини за допомогою прямих сіток фарінгі набули поширення у Франції (зокрема в Дуарнене і Руані).

Опис[ред. | ред. код]

Корпус човна обшитий за традиційною для скандинавських суден клінкерною технологією (внапусток)^[2]. Його довжина може варіюватися від 5 до 6 метрів^[2]. Човен має майже симетричну конструкцію, з низькими бортами і високо піднятими штевнями^[4].

Цей тип човна приводився в рух за допомогою весел, а іноді і вітрила, яке встановлювалось на зйомній щоглі. Історично склалося так, що фарінг в основному використовувався для веслування, оскільки через географічну конфігурацію фіордів, по яким плавають ці човни, напрямок та інтенсивність вітру не дуже постійними. У випадку встановлення щогли, човен зазвичай озброювали головним вітрилом (гротом) і стакселем. Стародавні човни були оснащені різними типами вітрил, від прямих до люгерних і шпринтових^[2].

Для виготовлення човнів переважно використовується деревина сосни, яка дуже поширена в скандинавських країнах. Обводи фарінга дуже гармонійні, що полегшує плавання. Корпус і деталі судна зазвичай не декоруються.

Репліка в Україні[ред. | ред. код]

В серпні 2022 року в парку історичної реконструкції Городище Оствиця у Рівному виготовили і спустили на воду реконструкцію скандинавського фарінга — човен Laisve (з литовської — Свобода). Над реконструкцією човна майстри працювали понад тридцять днів. Співавтором відтвореного човна є Литовська місія військових тренерів^[5][6].

Див. також[ред. | ред. код]

• Корабель вікінгів
• Карв
• Кнарр

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Greenhill, Basil (1976) Archaeology of the Boat (London: Adam and Charles Black Publishers Ltd) ISBN 978-0-7136-1645-3
• Leather, John (1990) Clinker Boatbuilding (Adlard Coles) ISBN 978-0-7136-3643-7

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Реконструкція квалсунського фарінга - човна VIII століття, знайденого в 1920 році поруч з Квалсунським кораблем на острові Нелансея
• 
  Фарінг krumstemning (поширений у Hålogaland до початку XIX століття) у Nordlandsmuseet у Bodø
• 
  Риболовля під час семінару Råsegl 2015 у Valsøyfjorden.
• 
  Фарінг «Glomstadgeita».
• 
  Фарінг в Sunnmørs з двома веслувальникми
• 
  Фарінг у Стріні в Nordfjord, з видом на Olden, між 1880 і 1890 роками.
• 
  Фарінг в Балестранді; картина Ганса Даля
• 
  Фарінг у Sognefjorden
• 
  Фарінг, що використовується як прогулянковий човен.
• 
  Хардангера у 1892 році. Прихожани прибувають на фарінгах
• 
  Дівчата на фарінгу у Хардангері.
• 
  Фарінг з шпринтовим вітрилом і стакселем в Хардангері.