Шахова олімпіада 1954 — Вікіпедія

Офіційна емблема шахової Олімпіади 1954 року

11 шахова Олімпіада проходила в столиці Голландії, місті Амстердам з 4 по 28 вересня 1954 року.

На проведення турніру претендували Аргентина і Бразилія. Бразильська федерація хотіла організувати турнір у Сан-Паулу на честь 400-річчя заснування міста. Але ФІДЕ ухвалила рішення провести Олімпіаду в Аргентині. Проте за півтора місяця до відкриття турніру в Аргентині відбувся державний переворот. Президента Перона, який був головним покровителем Олімпіади, усунули від влади. Нова ж влада не захотіла фінансувати змагання, й аргентинська федерація вимушена була відмовитися від проведення XI Олімпіади. Керівництво ФІДЕ опинилося в скрутному становищі, адже така відмова означала порушення традиційної системи змагань, що не могло не відбитися на загальному авторитеті ФІДЕ. На допомогу ФІДЕ прийшла Голландська шахова федерація, яка погодилася організувати і провести змагання в Амстердамі. Активну участь у підготовці турніру брало товариство з розвитку шахових традицій в Амстердамі. До речі, таке товариство існує тільки в Голландії. Воно організоване в 1950 році і його головне завдання — проведення міжнародних турнірів у країні. Секретар товариства — міжнародний майстер Л. Прінс — був організатором XI Олімпіади. Очікувалася рекордна кількість команд, однак ряд країн в останній момент відмовився від участі. Насамперед впадає в око відмова американської федерації прислати свою команду. Двадцять шість команд з 51, які на той час входили до ФІДЕ, приїхали в Амстердам, серед них був один дебютант — команда Колумбії.

У складах команд було багато відомих шахістів: Ботвинник, Найдорф, Глігорич, Трифунович, Штальберг, Штольц, Лундін, Сабо, Александер, Унцікер, Шмід.

Відразу ж після тривалого турне по Південній Америці приїхав на турнір екс-чемпіон світу Ейве. Найстаршим за віком на турнірі був 72-річний гросмейстер О. Бернштейн. До речі, він дебютував на Олімпіаді. Наймолодшими учасниками були 19-річні О. Панно (Аргентина), Б. Ларсен (Данія) і Ф. Олафссон (Ісландія).

Регламент[ред. | ред. код]

Турнір проходив у великому спортивному залі «Апполо-Хол». Олімпіадою керували головний арбітр Мілан Відмар (Югославія) і арбітражний комітет під головуванням Ван-Стеніса. Третього вересня на технічній нараді капітанів всі 26 команд було поділено на приблизно однакові за силами чотири півфінальні групи. Враховуючи досвід фіналу в Хельсінкі, який пройшов дуже швидко, керівництво ФІДЕ вирішило надалі фінали олімпіад проводити не менш ніж з 12 командами. Тому в Амстердамі у головний фінал потрапляли по три команди — переможниці півфіналів. Решта виборювали 13—26-те місця в класифікаційному турнірі (Фінал В).


Перебіг подій[ред. | ред. код]

Піфінали[ред. | ред. код]

Група А[ред. | ред. код]

У першому півфіналі збірна СРСР вже після перших 2 турів, здобувши перемоги із «сухим» рахунком над командами Фінляндії і Греції, практично забезпечила собі місце у фіналі. Голландці в підсумку стали другими, а третє місце несподівано посіла команда Ісландії.

  • Очки - сума набраних очок всіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 - поразка);
  • КО - командні очки, набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 - нічия, 0 - поразка);
Місце Країна 1 2 3 4 5 6 Очки КО Перемоги Нічиї Поразки
1 СРСР СРСР 2 3½ 3 4 4 16½ 9 4 1 0
2 Нідерланди Нідерланди 2 2½ 3 3 2½ 13 9 4 1 0
3 Ісландія Ісландія ½ 1½ 3 3½ 2½ 11 6 3 0 2
4 Австрія Австрія 1 1 1 3 3½ 9½ 4 2 0 3
5 Фінляндія Фінляндія 0 1 ½ 1 3 5½ 2 1 0 4
6 Греція Греція 0 1½ 1½ ½ 1 4½ 0 0 0 5


Група В[ред. | ред. код]

У другому півфіналі зі старту лідерство захопили команди Чехословаччини і Болгарії, які утримували його до останнього туру, в якому вони зіграли між собою внічию. Ця нічия дала можливість команді Аргентини випередити їх на пів-очка. Приємною несподіванкою на Олімпіаді був вдалий виступ команди Болгарії.

  • Очки - сума набраних очок всіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 - поразка);
  • КО - командні очки, набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 - нічия, 0 - поразка);
Місце Країна 1 2 3 4 5 6 Очки КО Перемоги Нічиї Поразки
1 Аргентина Аргентина 2 2 3 3 4 14 8 3 2 0
2 Болгарія Болгарія 2 2 2½ 3½ 3½ 13½ 8 3 2 0
3 Чехія Чехословаччина 2 2 2½ 3 4 13½ 8 3 2 0
4 Канада Канада 1 1½ 1½ 2½ 3½ 10 4 2 0 3
5 Італія Італія 1 ½ 1 1½ 3½ 7½ 2 1 0 4
6 Ірландія Ірландія 0 ½ 0 ½ ½ 1½ 0 0 0 5


Група С[ред. | ред. код]

У третьому півфіналі досить несподівано перемогла команда Ізраїлю. Двома очками поступилися їй шахісти Югославії і Швейцарії, які поділили друге і третє місця. Сенсацією турніру була перемога команди Саара над шахістами Югославії. Правда, врешті вона посіла останнє місце у півфіналі.

  • Очки - сума набраних очок всіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 - поразка);
  • КО - командні очки, набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 - нічия, 0 - поразка);
Місце Країна 1 2 3 4 5 6 7 Очки КО Перемоги Нічиї Поразки
1 Ізраїль Ізраїль 1½ 3 2½ 3 3 3 16 10 5 0 1
2 Югославія Югославія 2½ 2 3 2½ 2½ 1½ 14 9 4 1 1
3 Швеція Швеція 1 2 2 2½ 2½ 4 14 8 3 2 1
4 Данія Данія 1½ 1 2 1½ 3½ 2 11½ 4 1 2 3
5 Норвегія Норвегія 1 1½ 1½ 2½ 2 2½ 11 5 2 1 3
6 Франція Франція 1 1½ 1½ ½ 2 3 9½ 3 1 1 4
7 Саар 1 2½ 0 2 1½ 1 8 3 1 1 4


Група D[ред. | ред. код]

Найрівнішим за силами був четвертий півфінал. Тут жодній з команд не вдалося уникнути поразки. Перше місце, незважаючи на несподіваний програш англійцям, посіли угорські шахісти. Гостра боротьба точилася за третє місце між командами Англії, Швейцарії і Колумбії. В підсумку, за кількістю набраних очок англійці і швейцарці поділили третє і четверте місця, але відповідно до правил у фінал потрапила команда Англії, яка здобула перемогу в матчі з швейцарськими шахістами.

  • Очки - сума набраних очок всіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 - поразка);
  • КО - командні очки, набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 - нічия, 0 - поразка);
Місце Країна 1 2 3 4 5 6 7 Очки КО Перемеоги Нічиї Поразки
1 Угорщина Угорщина 2½ 1½ 3 4 3 4 18 10 5 0 1
2  ФРН 1½ 2½ 3 2 3½ 4 16½ 9 4 1 1
3 Англія Англія 2½ 1½ 2½ 1½ 1½ 4 13½ 6 3 0 3
4 Швейцарія Швейцарія 1 1 1½ 2½ 3½ 4 13½ 6 3 0 3
5 Колумбія Колумбія 0 2 2½ 1½ 2½ 4 12½ 7 3 1 2
6 Бельгія Бельгія 1 ½ 2½ ½ 1½ 3 9 4 2 0 4
7 Люксембург Люксембург 0 0 0 0 0 1 1 0 0 0 6


Фінали[ред. | ред. код]

12 вересня вдень було проведено жеребкування, а вже ввечері відбувся 1-й тур фіналів.

Фінал А[ред. | ред. код]

З самого старту команда СРСР вийшла вперед, перемігши шведів та англійців з великим рахунком. Третій тур вніс деяке загострення в боротьбу. СРСР зіграв внічию з командою Ізраїлю. Це була перша і, як з'ясувалося, єдина нічия команди СРСР у фіналі. Після цієї нічиєї радянську команду наздогнали югославські шахісти, які розгромили англійців. У лідерів було 9 очок. Далі йшли команди Аргентини, Угорщини та Ізраїлю — по 7,5 очка.

Переломним у турнірній боротьбі став 5-й тур, у якому СРСР переміг команду Болгарії. СРСР з 15 очками знову став одноосібними лідером, оскільки югослави зазнали поразки від угорської команди. Після перемоги з великим рахунком над ісландцями югославів наздогнали шахісти Аргентини. Обидві команди мали по 13,5 очка.

Шостий тур ще більше зміцнив лідируюче становище команди СРСР. Після переконливої перемоги над командою Ісландії (4:0) вона випереджала команду Аргентини, що посідала друге місце, на 2,5 очка.

У 7-му турі лідери зустрічалися між собою. Команди виставили на гру основні склади. СРСР не залишив збірній Аргентини ніяких шансів. Поразка аргентинців вивела на друге місце команду Югославії, яка з мінімальною перевагою перемогла ісландців.

У 8-му турі центральним був матч СРСР — Югославія. Зустріч пройшла в гострій боротьбі. І знову перемогу здобув СРСР. Після чого отримання шахістами СРСР золотих нагород вже мало в кого викликало сумніви.

Останні 3 тури вирішували долю срібних і бронзових медалей. Вирішальним став матч 9-го туру Югославія — Аргентина. Цей поєдинок проходив у винятково запеклій боротьбі і приніс перемогу югославам.

23 вересня, грався передостанній тур, команда СРСР вже могла приймати офіційні поздоровлення. Це відбулося після закінчення матчу СРСР — Чехословаччина. Набравши 30,5 очка, команда СРСР за тур до закінчення Олімпіади стала дворазовим чемпіоном світу.

В останньому турі очікувалося гостре суперництво югославів та аргентинців за друге місце. Однак цього не трапилося. Матчі Аргентина — ФРН та Югославія — Чехословаччина проходили досить миролюбно. Результативною виявилася лише партія Болбочана з Шмідом. Перемога Болбочана і забезпечила команді Аргентини срібні медалі. Цікаво відзначити своєрідний рекорд Болбочана, який на трьох останніх олімпіадах не зазнав жодної поразки. В команді Югославії лідери зіграли не зовсім рівно. Бронзовий успіх команді забезпечили молоді резервісти Фудерер і Матанович.

  • Очки - сума набраних очок всіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 - поразка);
  • КО - командні очки, набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 - нічия, 0 - поразка);
№ Країна 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Очки КО Перемоги Нічиї Поразки
1. СРСР СРСР 3½ 2½ 2½ 3 3 2 3½ 3½ 3 3½ 4 34 21 10 1 0
2. Аргентина Аргентина ½ 1½ 3 2½ 2 3 2½ 3 2½ 3 3½ 27 17 8 1 2
3. Югославія Югославія 1½ 1 2 2½ 1½ 3 3 3½ 2 2½ 2½ 26½ 16 7 2 2
4. Чехія Чехословаччина 1½ 1½ 2 3 2 1½ 2 3 2½ 3½ 2½ 24½ 13 5 3 3
5.  ФРН 1 2 1½ 1 2 2½ ½ 2½ 4 4 3 23½ 11 5 1 5
6. Угорщина Угорщина 1 1 2½ 2 2 1 3 2 2 2 3½ 23 12 3 6 2
7. Ізраїль Ізраїль 2 1½ 1 2½ 1½ 3 3 ½ 3 2 2½ 22 12 5 2 4
8. Нідерланди Нідерланди ½ 1 1 2 3½ 1 1 3 2½ 3 2 21 10 4 2 5
9. Англія Англія ½ 1½ ½ 1 1½ 2 3½ 1 2½ 1 2½ 17 7 3 1 7
10. Болгарія Болгарія 1 1 2 1½ 0 2 1 1½ 1½ 2½ 2½ 17 6 2 2 7
11. Швеція Швеція ½ ½ 1½ ½ 0 2 2 1 3 1½ 2 15 5 1 3 7
12. Ісландія Ісландія 0 ½ 1½ 1½ 1 ½ 1½ 2 1½ 1½ 2 13½ 2 0 2 9

Фінал В[ред. | ред. код]

Зі старту лідерство захопила команда Канади. До 10-го туру її переслідували швейцарці й австрійці. В 10-му турі команда Швейцарії обіграла канадців і вийшла на перше місце, яким не поступилася нікому до кінця турніру. Через 2 тури канадців наздогнали і шахісти Австрії. Однак друге місце було присуджено канадським майстрам, бо вони в особистій зустрічі перемогли австрійців.

  • Очки - сума набраних очок всіма шахістами (1 за перемогу шахіста, ½ за нічию, 0 - поразка);
  • КО - командні очки, набрані всією командою (2 за перемогу команди, 1 - нічия, 0 - поразка);
№ Країна 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 Очки КО Перемоги Поразки Нічиї
13 Швейцарія Швейцарія 3 3 2 3 3½ 2½ 2½ 3 2½ 4 1 3½ 3½ 37 23 11 1 1
14 Канада Канада 1 3 2 3 3½ 2 2½ 3½ 3 3½ 2 3 4 36 21 9 3 1
15 Австрія Австрія 1 1 3 3 3 2 3 2½ 3 3 3½ 4 4 36 21 10 1 2
16 Данія Данія 2 2 1 2 1½ 3 3½ 3 2 3½ 3½ 4 3½ 34½ 18 7 4 2
17 Італія Італія 1 1 1 2 2 3 1½ 1 2 3½ 3½ 4 3 28½ 13 5 3 5
18 Колумбія Колумбія ½ ½ 1 2½ 2 2 2½ 1 3½ 3 2½ 2½ 4 27½ 16 7 2 4
19 Бельгія Бельгія 1½ 2 2 1 1 2 1½ 3 2½ 2 2 2½ 4 27 13 4 5 4
20 Фінляндія Фінляндія 1½ 1½ 1 ½ 2½ 1½ 2½ 2½ 2 2½ 1½ 4 3 26½ 13 6 1 6
21 Франція Франція 1 ½ 1½ 1 3 3 1 1½ 3 1½ 3 2½ 3½ 26 12 6 0 7
22 Саар 1½ 1 1 2 2 ½ 1½ 2 1 1 2½ 4 4 24 9 3 3 7
23 Норвегія Норвегія 0 ½ 1 ½ ½ 1 2 1½ 2½ 3 2½ 4 3 22 11 5 1 7
24 Греція Греція 3 2 ½ ½ ½ 1½ 2 2½ 1 1½ 1½ 1½ 3 21 8 3 2 8
25 Ірландія Ірландія ½ 1 0 0 0 1½ 1½ 0 1½ 0 0 2½ 2½ 11 4 2 0 11
26 Люксембург Люксембург ½ 0 0 ½ 1 0 0 1 ½ 0 1 1 1½ 7 0 0 0 13


Закриття[ред. | ред. код]

Пізно ввечері 25 вересня в Карлтон-Отелі, де грали свій матч на першість світу в 1935 році Альохін та Ейве, відбулося урочисте закриття XI Олімпіади. Збірній команді СРСР було вручено перехідний Кубок ФІДЕ, всіх учасників команди нагородили золотими медалями. Команді Аргентини дісталися срібні, а югославам — бронзові медалі.

Спеціальний приз за абсолютно найкращий результат Олімпіади було вручено гросмейстеру Кересу.

Джерела[ред. | ред. код]

Неофіційні:
1924 • 1926 • 1936 • 1976
Чоловічі:
1927 • 1928 • 1930 • 1931 • 1933 • 1935 • 1937 • 1939 • 1950 • 1952 • 1954 • 1956 • 1958 • 1960 • 1962 • 1964 • 1966 • 1968 • 1970 • 1972 • 1974 • 1976 • 1978 • 1980 • 1982 • 1984 • 1986 • 1988 • 1990 • 1992 • 1994 • 1996 • 1998 • 2000 • 2002 • 2004 • 2006 • 2008 • 2010 • 2012 • 2014 • 2016 • 2018 • 2022
Жіночі:
1957 • 1963 • 1966 • 1969 • 1972 • 1974 • 1976 • 1978 • 1980 • 1982 • 1984 • 1986 • 1988 • 1990 • 1992 • 1994 • 1996 • 1998 • 2000 • 2002 • 2004 • 2006 • 2008 • 2010 • 2012 • 2014 • 2016 • 2018 • 2022
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шахова_олімпіада_1954&oldid=42330656