French
DeutschIPTF14hls — Вікіпедія
 Зоря iPTF14hls до та після виявлення. | |
| Дані спостереження Епоха J2000[1] | |
|---|---|
| Сузір’я | Велика Ведмедиця |
| Пряме піднесення | 09г 20х 34.30с[1] |
| Схилення | +50° 41′ 46.80″[1] |
| Видима зоряна величина (V) | 17.716?[1] |
iPTF14hls — незвичайна наднова в сузір'ї Велика Ведмедиця, що постійно вибухає протягом останніх трьох років[2]. iPTF14hls ставала яскравою і знову тьмяніла щонайменше п'ять разів протягом двох років (2014—2016)[3]. Вибух наднової в тій же самій ділянці неба, що й iPTF14hls, був також виявлений в архівних фотографіях Паломарської обсерваторії від 1954 р.[4]
Відкриття[ред. | ред. код]
Наднова iPTF14hls була відкрита 22 вересня 2014 р. в Паломарській обсерваторії в рамках проекту «Паломарська фабрика транзієнтів» (англ. «Intermediate Palomar Transient Factory») та ідентифікована астрономами як зоря, що вибухнула, у січні 2015 р. Тоді вирішили, що це вибух наднової, який потьмяніє впродовж близько 100 днів. Але натомість крива блиску iPTF14hls тривала понад 600 днів і мала щонайменше п'ять чітких піків, протягом яких її світність змінювалася в межах 50 % з різними інтервалами. Також, замість того, аби охолонути, як це очікувалося, зоря підтримувала майже сталу температуру близько 5700 °C[2].
Головний дослідник групи Яір Аркаві (Iair Arcavi). Його міжнародна команда використала спектрометр LRIS обсерваторії Кека (телескоп Кек I), щоб отримати спектр галактики, у якій знаходиться зоря і спектрограф телескопа Кек II, щоб отримати у високій роздільній здатності спектр самої зорі.[5] Вивчивши архівні знімки, на основі цих даних вони встановили, що вперше спалах був помітний ще у даних 1954 року[6].
Гіпотези[ред. | ред. код]
Нинішня теорія передбачає, що зоря після спалення водню і вибуху, повинна була перетворитися на чорну діру. Тому вважають, що ця зоря є поки невідомим феноменом. Жодної теорії, яка б пояснила ці спостереження, наразі невідомо[7].
Одна з гіпотез стверджує, що це може бути першим прикладом вибуху зорі, при якому відбувається спалення антиматерії в ядрі зорі. Ще одна гіпотеза пояснює явище як пульсуючу парно-нестабільну наднову, зорю з масою принаймні 100 сонячних, що може вибухати кілька разів перед загибеллю[8], але таке пояснення не пояснює спостережувані постійну присутність водню, чи рівень енергії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Arcavi, I та ін. (2017). iPTF14hls: A unique long-lived supernova from a rare explosion channel (PDF). Caltech. Архів оригіналу (PDF) за 10 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017.
{{cite web}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ а б Energetic eruptions leading to a peculiar hydrogen-rich explosion of a massive star [Архівовано 9 листопада 2017 у Wayback Machine.]. Iair Arcavi, D. Andrew Howell, Daniel Kasen, Lars Bildsten, Griffin Hosseinzadeh, et al. Nature. 551, 210–213; 9 November 2017.DOI:10.1038/nature24030
- ↑ This star cheated death, exploding again and again [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.]. Lisa Grossman, Science News. 8 November 2017.
- ↑ 'Zombie' star survived going supernova [Архівовано 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]. By Paul Rincon, BBC News. 8 November 2017.
- ↑ Astronomers Discover A Star That Would Not Die [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.]. W. M. Keck Observatory. 8 November 2017.
- ↑ Астрономи відкрили "безсмертну" наднову
- ↑ What Type of Star Made the One-of-a-kind Supernova iPTF14hls?. Arcavi, Iair. August 2017.
- ↑ 'Zombie star' amazes astronomers by surviving multiple supernovae [Архівовано 9 червня 2019 у Wayback Machine.]. Ian Sample, The Guardian. 8 November 2017.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
