Джеймс Шміц — Вікіпедія

Джеймс Шміц
Народився 15 жовтня 1911(1911-10-15)[1][2][…]
Гамбург, Німецька імперія
Помер 18 квітня 1981(1981-04-18)[1][2][…] (69 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна  США
Діяльність письменник наукової фантастики, прозаїк-романіст, новеліст
Знання мов англійська
Учасник Друга світова війна
Роки активності 1943 — 1974
Сайт 75.95.141.45:8080/schmitz/

Джеймс Генрі Шміц (англ. James Henry Schmitz, 15 жовтня 1911, Гамбург — 18 квітня 1981, Лос-Анджелес) — американський письменник-фантаст[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Шміц народився в Гамбурзі[5], Німецька імперія, в сім'ї американських батьків. Шмітц здобув освіту в Реальній гімназії у Гамбурзі[6]. Сім'я провела Першу світову війну в США, потім повернулася до Німеччини[7]. Шміц поїхав до Чикаго в 1930 році, щоб вступити до бізнес-школи, а потім перейшов на заочний курс журналістики. Не змігши знайти роботу через Велику депресію, він повернувся до Німеччини, щоб працювати в компанії свого батька[8]. Шмітц жив у різних німецьких містах, де працював у International Harvester Company[6], поки його родина не поїхала незадовго до початку Другої світової війни[6][9].

Під час Другої світової війни Шміц служив аерофотофотографом у Тихому океані для ВПС Сполучених Штатів. Після війни він разом зі своїм шурином керував бізнесом, який виготовляв причепи, доки вони не припинили цей бізнес у 1949 році. Після війни він поселився в Каліфорнії, де прожив до самої смерті.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Першою опублікованою розповіддю Шміца став «Зеленолиций» (англ. Greenface)[10]. У серпні 1943 року ця історія про огидного яйцеподібного монстра, який порушив спокій рибальського табору, вийшла в журналі «Незвідане» (Unknown). Декілька років після цього він не писав, а з 1949 року його фантастичні оповідання один за одним почали з'являтися в журналах.

У 1950-х перебивався випадковою роботою, публікував фантастичні оповідання, які продавалися переважно в журналах Galaxy Science Fiction і Astounding Science-Fiction[6].

У 1960 році виходить його перша книга — збірка з чотирьох взаємопов'язаних оповідань «Агент Веги» (англ. Agent of Vega), в якій секретні агенти з неймовірними розумовими здібностями борються з ворогами Конфедерації Веги, але популярність письменнику приніс цикл романів та розповідей про федерацію осередку. Дія у яких відбувається у 3500-х роках, Федерація управляється Надурядом, куди входять представники всіх розумних рас населеної Галактики. Підциклом цієї серії є твори про дівчину Телзі Ембердон[en], які не відповідали стереотипу «діва в біді», типовому для наукової фантастики того часу[11]. Вона була молодим агентом-телепатом з психологічної розвідки Надуряду. Цикл про Телзі розпочався оповіданням «Новачок» (англ. Novice), що вийшов у червні 1962 року, а сама героїня була аналогом Мауглі з книги Редьярда Кіплінга, тільки жіночої статі. Героїня повістей та оповідань у ранньому дитинстві дізнається, що вона має здібності до телепатії і навіть ксенотелепатії, вона може подумки зв'язуватися з будь-якими розумними істотами.

Найвідомішим[11] твором письменника став роман Відьми Карреса[en], який був номінований на премію «Г'юго» за найкращий роман у 1967 році[12]. У книзі діють три дівчинки-екстрасенси, врятовані капітаном зорельоту від рабства. Сюжет твору виник у письменника в лютому 1949 року із цілком прозової картини, коли Шмітц у вікно побачив чотирьох дівчаток, що чинно йшли вулицею двома парами. Цей пейзаж наштовхнув письменника на роздуми, у результаті з'явилася повість «Відьми Карреса». Редактор Стерлінг Ланьє змусив Шміца переписати повість у роман. Роман, присвячений племінниці письменника, «дуже славній маленькій відьмі під назвою Сільвія Енн Томас», дуже сподобався читачам. Він неодноразово перевидавався і був перекладений на безліч мов. Але видавництво «Chilton» після публікації «Ведьм Карреса» припинило видавати фантастику, тому ідея авторського продовження так і залишилася нездійсненою[13].

Шмітц помер від застійної легеневої недостатності 18 квітня 1981 року після п'ятитижневого перебування в лікарні в Лос-Анджелесі. У нього залишилася дружина Бетті Мей Чепмен Шмітц.

Посмертні перевидання[ред. | ред. код]

Десять років по тому, в 1991 році, вийшла збірка вибраних повістей та оповідань «Найкраще Джеймса Шмітца» за редакцією Марка Олсона. 1997 року Гаррі Ервін організував електронну розсилку в Інтернеті для людей, які цікавляться творчістю Джеймса Шмітца. Одним із таких став видавець Джим Бейн, який почав перевидавати твори улюбленого письменника. Таким чином у видавництві Baen Books[en] вийшло чотиритомне зібрання творів та кілька окремих книг Шміца.

У 2004 році видавництво Baen Books видало продовження «Відьм Карреса», роман Чарівник Карреса[en], написане Мерседес Лекі, Еріком Флінтом[en] і Дейвом Фріром[en], у якому фігурують ті ж герої, що й у оригінальному романі. Наступна книга, «Чарівниця Карреса» (англ. The Sorceress of Karres), яку написали Ерік Флінт і Дейв Фрір, вийшла у Simon & Schuster 2010 року і продовжує історію поверненням більшості персонажів[14]. Третє продовження, «Шаман Карреса» (англ. The Shaman of Karres), яке написали Ерік Флінт та Дейв Фрір, вийшло у видавництві Baen Books 2020 року[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ а б в NooSFere — 1999.
  4. ↑ Fowlkes, Greg (2010). James H. Schmitz Resurrected: Selected Stories of James H. Schmitz – Editor's Notes. Resurrected Press. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 10 жовтня 2012.
  5. ↑ Von Ruff, Al. James H. Schmitz – Summary Bibliography. sfdb.org. Internet Speculative Fiction Database. Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 9 жовтня 2012.
  6. ↑ а б в г James H(enry) Schmitz. Gale Biography in Context. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 9 жовтня 2012.
  7. ↑ The Best of James H. Schmitz. New England Science Fiction Association. 24 червня 2003. Архів оригіналу за січень 17, 2018. Процитовано 9 жовтня 2012.
  8. ↑ James H. Schmitz [sidebar]. SF Site. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 9 жовтня 2012.
  9. ↑ Scheick, Robyn. Schmitz, James H. (1911–1981). Millersville University Archives, Millersville University of Pennsylvania. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 9 жовтня 2012.
  10. ↑ Clute, John; Nicholls, Peter (1995). Schmitz, James H(enry). The Encyclopedia of Science Fiction. New York: St Martin's Griffin. с. 1057–1058. ISBN 0-312-09618-6.
  11. ↑ а б Dozois, Gardner (1999). The Good Stuff: Adventure SF in the Grand Tradition. New York: SFBC. с. 45.
  12. ↑ The Hugo Awards : 1967 Hugo Awards. thehugoawards.org. 7 травня 2011. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  13. ↑ Джеймс Шмиц. FantLab.ru (рос.). Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  14. ↑ The Sorceress of Karres. Simon & Schuster. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 21 червня 2016.
  15. ↑ The Shaman of Karres. Simon & Schuster. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 16 May 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеймс_Шміц&oldid=41780785