Зеніт-3Ф — Вікіпедія

**Зеніт-3Ф**
Призначення	Ракета космічного призначення
Виробник	Південний машинобудівний завод
Країна	Україна
Розміри
Висота	59.6 м
Діаметр	3,9 м
Маса	471,000 кг
Ступенів	3
Вантаж
Вантаж на ; ГПО	3,750 кг кг
Споріднені ракети
Історія запусків
Космодроми	LC-109, Байконур
Всього запусків	4
Успішних	4
Перший запуск	20 січня 2011
Останній запуск	26 грудня 2017
Перший ступінь
Двигуни	1 РД-171
Тяга	806,2 кН
Питомий імпульс	318 с
Тривалість горіння	150 с
Паливо	Гас/LOX
Другий ступінь
Двигуни	Маршевий 1 РД-120 Рульовий 1 РД-8
Тяга	93 кН
Питомий імпульс	350 с
Тривалість горіння	190 с
Паливо	Гас/LOX
Третій ступінь - Блок Фрегат-СБ
Двигуни	1хС5.92
Тяга	19,6 кН
Питомий імпульс	326 с
Тривалість горіння	>877 с
Паливо	АТ/НДМГ

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зеніт (значення).

«Зеніт-3SLБФ» («Зеніт-2SБ80» разом із розгінним блоком «Фрегат-СБ», «Зеніт-3Ф») — модифікація української ракети космічного призначення «Зеніт-3SLБ», до складу якої входять модифікована ракета «Зеніт-2SБ» і розгінний блок «Фрегат-СБ». Належить до РН середнього класу.

«НВО ім. С. О. Лавочкіна» розробило нову модифікацію розгінного блоку «Фрегат» для запусків в парі з РН «Зеніт-3SLБ», триступеневий носій у цьому випадку матиме найменування «Зеніт-3SLБФ». Триступеневий носій «Зеніт-3SLБ» дуже близький до ракети космічного призначення, що використовується в програмі «Морському старті» та «Наземний старт». У цьому випадку двигуни та вся критична авіоніка залишилися без зміни. Найбільше змінився обтічник корисного вантажу: замість обтічника виробництва фірми Boeing, що застосується на «Морському старті», у «Зеніт-3SLБФ» використовується чотириметровий обтічник розробки «НВО ім. С. О. Лавочкіна». 26 жовтня 2007 року на ракеті «Протон-К» він успішно пройшов випробування в польоті, причому спільно з блоком ДМ.

У 2011 році запустили метеорологічний супутник «Електро-Л № 1». У 2011 році також на орбіту виведені: в грудні зв'язку супутників до Марса — це «Фобос-Ґрунт», «Інхо-1», а також космічну обсерваторію «Спектр-Р».

Запуск Фобос-Ґрунт та Інхо-1 РКП Зеніт на відлітну траєкторію вперше був здійснений 8 листопада 2011 року. Якісно покращені характеристики дозволяють використовувати носій для запуску дослідних апаратів, а також в перспективі запустити власний дослідний зонд на полярну орбіту навколо Місяця, концепція якого вже проробляється і зараз має проєктну назву «Укрселена» в рамках участі України в міжнародних проєктах, як-от американська «Exploration» та європейська «Аврора».

Вдалий запуск АМС «Фобос-Ґрунт» та «Інхо-1» демонструє надійність вітчизняного носія й робить його привабливішим в очах замовників, для виведення корисного навантаження в рамках комерційних та наукових проєктів.

Експлуатація[ред. | ред. код]

Перший запуск цієї модифікації здійснений 20 січня 2011 року о 14:21:01 за київським часом. О 14:40 апарат «Електро-Л № 1» у зв'язці з модернізованим розгінним блоком «Фрегат-СБ» вдало вийшов на опорну орбіту.

Циклограма першого польоту[ред. | ред. код]

Дія	Декретний Київський час
Пуск РН	14:29:01
Відділення 2-ї ступені РН	14:37:38
1-ше включення маршового двигуна РБ	15:44:26—15:52:40
Відділення баку РБ	15:53:17
2-ге включення маршового двигуна РБ	17:58:20—18:08:59
3-тє включення маршового двигуна РБ	23:19:06—23:27:43
Відділення КА	23:28:13

Після вдалого 1-го, а згодом 2-го та 3-го маршового двигуна розгінного блоку «Фрегат-СБ» російський метеорологічний супутник «Електро-Л № 1» вийшов на розрахункову орбіту.

Згідно зі штатною циклограмою, після відділення КА від розгінного блоку «Фрегат-СБ», останній додатковим маневром виводиться на орбіту заховання.

Джерела[ред. | ред. код]

Державне космічне агентство України [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
ДП «Південне» [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.]