Корисні копалини Філіппін — Вікіпедія

Корисні копалини Філіппін

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Філіппіни мають значні запаси найважливіших видів мінеральної сировини: руд кольорових, благородних і легуючих металів. До числа виявлених корисних копалин належать вугілля, вапняк, сировина для цементної промисловості. З рудних мінералів зустрічаються золото, мідь, нікель, залізо, свинець, марганець, срібло, цинк і кобальт. Більшість рудних родов. комплексні

Основні корисні копалини Філіппін станом на 1998-99 рр.[ред. | ред. код]

Корисні копалини	Запаси		Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
Корисні копалини	Підтверджені	Загальні	Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
Боксити, млн т	408	515		1,5
Барит, тис. т	120	150	90 (BaSO₄)
Залізні руди, млн т	590	990	50 (Fe)	0,3
Золото, т	1100	1770	0,6 – 3,4 г/т	2,2
Кобальт, тис. т	150	400	0,11 (Со)	2,7
Марганцеві руди, млн т	2	6	33 (Mn)	0,1
Мідь, тис. т	11140	13970	0,44 (Cu)	1,7
Молібден, тис. т	31	100	0,01 (Мо)	0,3
Нафта, млн т	42,3
Нікель, тис. т	1090	7840	2,4 (Ni)	2,2
Прир. горючий газ, млрд м³	99			0,1
Свинець, тис. т	50	100	1,8 (Pb)
Срібло, т	4500	6000	30 г/т	0,8
Вугілля, млн т	485	485
Хромові руди, млн т	36,7		30 (Cr₂O₃)	0,81
Цинк, тис. т	180	280	2,2 (Zn)	0,1

Окремі види корисних копалин[ред. | ред. код]

Нафта і газ. Перше родовище нафти було виявлене біля узбережжя о. Палаван в 1961, а його промислова розробка почалася в 1979. Проте в 1993 лише 2 % нафти яка споживається в країні було видобуто на її території. У 5 осадових басейнах виявлено понад 20 родов. і газу. Продуктивні нижньо- і середньоміоценові рифогенні вапняки на глиб. 1,1-2,3 км та олігоценові пісковики. Густина нафти 806–855 кг/м³.

Вугілля. Найбільші родовища вугілля розташовані на о-вах Семірара, Мінданао, Самар, Лейте, Себу; вони приурочені до осадових порід від еоцену (антрацити, кам. вугілля) до пізнього міоцену — раннього пліоцену (буре вугілля). Родов. невеликі, пласти макс. потужністю 1,8 м часто зім'яті в складки і сильно тріщинуваті.

Уран. Рудопрояви урану відомі на о-вах Бохоль, Самар, Катандуанес, Лейте, Масбате і Лусон.

Залізо. Осн. запаси залізняку пов'язані з залізистими латеритами (3,05 млрд т), які є на о-вах Лусон, Самар, Мінданао, Нонок і Дінагат. Потужність пластів латеритів досягає 6,4 м. Руди містять також нікель і хром. Відомі родов. залізистих пісків, що містять 10-50 % магнетиту і титаномагнетиту, запаси яких в кінці ХХ ст. оцінюються в 150 млн т. Родов. представлені алювіальними і прибережно-морськими розсипами, сконцентрованими вздовж о-вів (найбільш великі на о-вах Лусон, Лейте і Мінданао). Горизонти пісків з підвищеним вмістом Fe мають потужність 1-3 м, шир. 100–300 м і протяжність до дек. десятків км. Поширені невеликі скарнові родов. (найбільше Ларап; запаси 120 млн т).

Марганець. Дрібні родов. марганцевих руд відомі у багатьох районах Ф. Руди складаються в осн. з брауніту, криптомелану, вторинного піролюзиту і представлені лінзовими тілами серед вулканогенно-осадових формацій юри і міоцену. Макс. потужність лінз 5 м. Найбільше родов. — Сьєрра-Мадре.

Хром. На Ф. відомо понад 60 родов. хромових руд, осн. запаси яких зосереджені в пров. Самбалес на о. Лусон. Пласто-лінзові тіла хромітів, що залягають серед дунітів і саксонітів ранньої крейди, утворюють пояси протяжністю до 2,5 км. Вертикальний розмах зруденіння — 350 м. Вогнетривкі відміни хромітів високої якості часто розташовуються поряд з олівіновими габро, а металургійні відміни — з норитами. Найбільші родовища — Масинлок (вогнетриви) і Акоє, на якому крім хромшпінелідів в рудах присутні сульфіди нікелю, платини і самородна платина.

Алюміній. Алюмінієві руди представлені бокситами пізнього кайнозою. Найбільші родовища знаходяться на о-вах Самар і Лейте.

Золото. Гол. золоторудні родов. знаходяться на о-вах Лусон, Масбате, Мінданао. Найпоширеніші гідротермальні золото-срібно-телурові руди, пов'язані з поясом розвитку вулканітів міоцену. Родов. локалізовані у кальдерах. Жили і жильні зони макс. протяжністю 2 км залягають в андезитах і кварцових діоритах, прослідковані за падінням на 450–700 м. Гол. рудні мінерали: енаргіт, самородне золото, телуриди золота і срібла, сфалерит, ґаленіт, пірит та ін.

Срібло. Родов. срібних руд відомі в провінціях Батангас (свинцево-срібні) і Півн. Сурігао (барит-срібні). Платиноїди. Прогнозні ресурси МГП Філіппін незначні і складають до 300 т (~ 0,6 % світових).

Мідь. Осн. запаси мідних руд зосереджені в мідно-порфірових родов. Вони розташовані між офіолітовими поясами і формують дві смуги меридіонального простягання. Руди мають високий вміст Au, Ag, Мо. Зруденіння пов'язане з порфіровими гідротермально зміненими субвулканітами діоритового і кварц-діоритового складу. Широко розвинені зони повторного збагачення. Найбільша міднорудна провінція країни на о. Негрос приурочена до антиклінальної зони 60х25 км. Район складений крейдовими сильно дислокованими лавовими потоками і пірокластами, насичений інтрузіями діоритів, кварц-діоритів і амфіболових порфірів. Однією з найбільших компаній з видобутку і первинної переробки мідної руди є Carmen Copper Corporation.

Нікель і кобальт. Підтверджені запаси нікелю країни, за підрахунками національної Геологічної служби США, на початок 1998 р. становили 1.1 млн т. Середній вміст нікелю в них 2.4 %. Осн. запаси нікелевих і кобальтових руд укладені в родов. кайнозой ських латеритних кір вивітрювання. Родов. силікатних нікелевих руд (15 родовищ), що містять пром. концентрації оксидів заліза і кобальту, розвинені в провінціях Сурігао, Самар, Давао, Палаван, Міндоро, Ромблон, Самбалес та ін. Нікелеві руди залягають г.ч. в ниж. частині латеритного розрізу, а залізо концентрується в його верх. горизонтах. Найзначніші залишкові родов. руд нікелю виявлені на о-вах Палаван, Нонок, Мінданао.

Поліметали. Запаси свинцевих і цинкових руд зосереджені в осн. в мідно- і золоторудних родов., а також в поліметалічних родов. провінцій Батангас і Півд. Замбоанга. Кварцові жили зі сфалеритом, халькозином, борнітом і піритом перетинають міоценові вулканогенно-осадові породи.

Ртуть. Єдине родов. руд ртуті (Санто-Лоудес на о. Палаван) генетично пов'язане з гарячими мінеральними джерелами, вік — четвертинний. Гол. рудні мінерали: кіновар, антимоніт і самородна ртуть.

Барит. Найбільше в країні родов. бариту Мінсалай (запаси 50 млн т) представлене жилами довж. до 30 м і потужністю 3-5 м.

Родов. піриту відомі в провінціях Антіке, Албай, Півн. Сурігао, Півд. Камарінес, Себу.

Родов. сірки — пов'язані з давнім вулканізмом, відомі в провінціях Сх. Негрос, Кагаян, Катабато, Давао, Лейте, Самбалес та ін. Найбільше родов. Магабо на о. Негрос (запаси 10 млн т руди із вмістом сірки 28,2 %) знаходиться в туфах потужністю до 160 м, на глиб. 150 м.

У країні відомо дек. сотень родов. гуано (загальні запаси 1014 тис. т) і фосфатизованих вапняків (понад 310 тис. т).

Азбест. Родов. азбесту Агілар розташоване в пров. Пангасінан (о. Лусон). Його запаси оцінені в 3,5 млн т при вмісті 10-20 % корисної компоненти. Запаси перліту родов. Суопі на о. Калаян становлять 30 млн т, Легаспі (о. Лусон) — 30 млн т, Баао (о. Лусон) — 4 млн т.

Головні родов. польових шпатів (сумарні запаси 50 млн т) знаходяться в пров. Північний Ілокос на о. Лусон. Основне родов. бентоніту — Пуерто-Белью розташоване в на о. Лейте.

Запаси доломіту тільки на о. Себу оцінені в 730 млн т; вапняків — 6,5 млрд т, найзначніше родов. мармуру — на о. Міндоро.

Крім того, на Ф. є родов. кварцового піску, гіпсу, кам. солі, йоду, пемзи, піску, гравію та ін.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.