French
DeutschЛатиніна Юлія Леонідівна — Вікіпедія
Ю́лія Леоні́дівна Лати́ніна (рос. Юлия Леонидовна Латынина; нар. 16 червня 1966, Москва, Російська РФСР) — російська журналістка та письменниця. Як журналіст відома своїми гострими, часом скандальними, політичними коментарями. Як письменниця є автором романів у жанрах політичної фантастики та політико-економічного детектива на основі російської дійсності. У російській журналістиці відома як політичний оглядач і економічний аналітик. Кандидат філологічних наук з літературознавства.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в сім'ї поета Леоніда Латиніна. У 1988 році закінчила Літературний інститут імені М.Горького Союзу письменників СРСР з червоним дипломом та вступила до аспірантури цього ж інституту на романо-германське відділення. У тому ж 1988 році стажувалася в Лувенському католицькому університеті (Бельгія) за програмою міжнародного студентського обміну.
У січні 1993 року захистила в Інституті світової літератури кандидатську дисертацію, присвячену типам антиутопічному дискурсу. Тема дисертації: «Літературні витоки антиутопічного жанру»[6]. У 1993 році пройшла стажування в Кінгс-коледжі в Лондоні[джерело?], займаючись економікою європейського середньовіччя.
У 1994 році Юлія Латиніна пише роман в новому для себе жанрі сучасного детективу «Бомба для банкіра», який публікує під псевдонімом Євген Климович (1995р). Пізніше детективи, видані під псевдонімом, були перевидані під власним ім'ям.
Займатися журналістикою почала з 1995 року, прийшовши працювати в газету «Сьогодні» економічним оглядачем. Працювала в газетах «Сьогодні» (1996), «Ізвєстія» (1996—1997), в журналі «Експерт» (1997—1998), в щомісячнику «Цілком таємно» (1999—2000), «Щотижневому журналі» (2003—2004).
Була авторкою і ведучою програми «Рубльова зона» на каналі НТВ (2000—2001), співведучою програми «Інший час» на каналі ОРТ (2001—2002), авторкою програми «Є думка» на каналі ТВС (2002—2003), авторкою рубрики «Своїми словами» в передачі «Тиждень» на каналі Ren-TV (2003—2004).
З 2001 року є оглядачкою «Нової газети», з 2003 — авторка програми «Код доступу» на радіостанції «Ехо Москви» і телеканалі RTVi, колумніст електронних видань «Щоденний журнал» (з 2005 р) і «Газета.Ru».
2017 року після підпалу свого автомобіля невідомими покинула Росію разом із батьками. Журналістка повідомила про те, що не шкодує про зіпсоване майно, але налякана готовністю паліїв до людських жертв.[7]
9 вересня 2022 року мін'юст РФ вніс Латиніну до реєстру фізичних осіб-іноземних агентів[8].
Оцінки[ред. | ред. код]
 | Нейтральність цієї статті під сумнівом. (травень 2016) |
Андрій Піонтковський вважає, що Латиніна, орієнтуючись на більш освічену аудіторію, ніж пересічний російський обиватель, навмисне підтасовує визначення та пересмикує висновки:
Дівчина виконує відповідальну патріотичну місію, рятуючи залишки репутації режиму і особисто Путіна. Працює з інтелігенцією, з інформованою частиною суспільства. Вона не заперечує всім відомі обставини ганебного провалу ФСБ в Рязані[9], більше того вона обурюється ними, вимагає звільнень, гласного суду. Але в кінцівці (а запам'ятовується завжди саме кінцівка), завоювавши довіру читача, майже непомітно пересмикує карту. Перекваліфікує злочин ФСБ з тероризму в невиразне окозамилювання, що переходить у тероризм. Віртуозна робота. [10]
Звинувачення у порушенні етики[ред. | ред. код]
Відомий американський історик і публіцист Юрій Фельштинський звинувачує Ю. Латиніну у «відвертому цинічному хамстві по формі та змісту». За Фельштинським, Латиніна влаштувала на «Ехі Москви» «дискусію» з приводу змісту книги Фельштинського і Олександра Литвиненка «ФСБ підриває Росію». В той же час самому автору — Ю. Фельштинському не було надано слово або можливість відповісти на критику. Його листи до редакції радіостанції не були оприлюднені, сама Латиніна звернення Фельштинського ігнорувала, а його книгу, що перекладена 20-ма мовами світу та видана в багатьох країнах, але заборонена в Росії, вона назвала такою, що «валяється у мережі»[11].
Висловлювання[ред. | ред. код]
Глобальне потепління[ред. | ред. код]
Юлія Латиніна заперечувала глобальне потепління[12][13][14][15]. Пізніше Юлія Латиніна визнала, що глобальне потепління існує[16].
Про Україну й українську мову[ред. | ред. код]
У програмі «Код доступа» на радіо «Ехо Москви» від 1 серпня 2015 Латиніна висловила таку характеристику Україні та української мови:
Проблема, існуюча зараз ситуація в історії України та Росії, була закладена більшовиками, які в пошуках підтримки віддали Україні частину Російської імперії, які штучно підтримували українську мову …… Якби не більшовики, то до кінця XX століття Україна, ну, мала б приблизно те ж саме, що Шотландія. Тобто навіть Шотландія може відокремитися від Англії, але вона як і раніше говорить англійською. Навіть Ірландія говорить англійською. На початку XX століття українська мова була б в Україні, ну, приблизно така же, як зараз бретонська у Франції. Це мова частини неосвіченого населення. Тому коли в 1991 році розвалився Радянський Союз, то утворилася штучна держава не в поганому сенсі цього слова, а в тому, що якби ця держава була при більшовиках нарізана іншим чином, то ми розуміємо, що вона розпалася б іншим способом.
І почалася проблема у цієї держави українізації, коли підлегла і, загалом-то, нехай пробачать мене мої українські друзі, не так культурно розвинена мова, як мова російська.[17]
Це висловлювання викликало жваві відгуки та дискусію у інтернет-мережі, наприклад в "Живому Журналі" відомого російського економіста, державного та суспільного діяча Андрія Ілларіонова[18]. Фраза про те, що російська влада начебто «віддала Україні частину російської території» — майже дослівно відтворює відому тезу Путіна, повторювану ним на різні лади, починаючи з 2008 року, що «Україна — це штучне державне утворення» і «Росія подарувала Україні Крим та Східну Україну»[19].
В одній зі своїх програм визнала Крим територією України[20][уточнити]. Є учасником Антивоєнного комітету Росії[21].
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Лауреатка премії імені Олександра ІІ «За великий особистий внесок у відстоювання економічної свободи в Росії» (1998),
- Російський біографічний інститут удостоїв Юлію Латиніну звання «Людина року» «за успіхи в економічній журналістиці» (1999),
- Лауреатка Премії імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи[ru]» (2004),
- Лауреатка міжнародної журналістської премії ім. Марії Грації Кутулі (2007),
- Лауреатка премії «Захисник свободи» (2008).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ http://latynina.net/bio.html
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Лабораторія фантастики — 2004.
- ↑ Видано як окремий твір малим тиражем під назвою «Антиутопія: від Арістофана до Гофмана». М.: GLAS, 1993)
- ↑ Российская журналистка Латынина покинула РФ: "Я вот все время была хиханьки-хаханьки, а мне страшно". censor.net.ua. 10.09.2017.
- ↑ В реестр иноагентов внесли политолога Соловья и журналистку Латынину. Interfax.ru (рос.). Процитовано 10 вересня 2022.
- ↑ Мається на увазі невдала спроба теракту ФСБ 22 вересня 1999 в Рязані, коли офіцери центральної контори ФСБ були спіймані місцевими правоохоронцями після закладення мішків з гексогеном та підривачем у підвал багатоповерхового житлового будинку.
- ↑ А.Піонтковський: Жанна д'Арк плаща и кинжала [Архівовано 20 січня 2016 у Wayback Machine.]. — «Ехо Москви», 20 січня 2014
- ↑ Юрий Фельштинский против Юлии Латыниной. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 11 вересня 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 1 липня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Юлия Латынина. Единобездушие. Зеленский в Вашингтоне, Беларусь, Бахмут, расследование NYT о Буче (рос.), процитовано 15 серпня 2023
- ↑ Ехо Москви: передача Латиніної"Код доступа" від 1.08.2015 [Архівовано 9 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ В чем разница между О. Табаковым и Ю. Латыниной?. Архів оригіналу за 9 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
- ↑ Див. наприклад: В. Путін Дж. Бушу на саміті Росія-НАТО в Бухаресті 2008 — Коммерсант.ру: Путин пригрозил аннексировать Крым и Восточную Украину в случае принятия Украины в НАТО [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — News.ru, 7.04.2008
- ↑ Алексей Арестович. День 287. /07.12.22/, процитовано 9 грудня 2022
- ↑ Антивоенный комитет России. Антивоенный комитет России (ru-RU) . Процитовано 15 серпня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт
- latynina.net [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Зустріч з Юлією Латиніною. МДІМВ [Архівовано 10 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Знищити Україну в доброму сенсі: що не так з Латиніною, Варламовим, Шульман, Биковим [ENG, RUS SUBS] на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 19 червня.
- ЛАТИНІНА: РОСІЯ НЕ ГОТОВА ДО МАСШТАБНОЇ ВІЙНИ У ЄВРОПІ [Архівовано 14 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Юлія Латиніна: Меня за яйца не повесят
- Юлія Латиніна [Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine.] в довіднику «Русская литература сегодня».
- Інтерв'ю Юлії Латиніної [Архівовано 14 лютого 2015 у Wayback Machine.] для сайту «Daily Talking»
- Латынина: западные лидеры оказались таким же оружием, как журналисты Life News и такими же марионетками, как сепаратисты [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.]
|
