Метро 2033 (роман 2005) — Вікіпедія

«Метро 2033»

Обкладинка українського видання
Автор	Дмитро Глуховський
Назва мовою оригіналу	Метро 2033
Країна	Російська Федерація
Мова	російська
Серія	Метро 2033
Жанр	постапокаліптика
Укр. видавництво	НК Богдан[1]
Видавництво	Ексмо
Видано	2005
Видано українською	2020
Наступний твір	Метро 2034
Метро 2033 у Вікісховищі

«Метро 2033» — постапокаліптичний роман Дмитра Глуховського, що описує життя людей у московській підземці після ядерної війни. Вийшов у видавництві «Эксмо» 2005 року, перевиданий видавництвом «Популярна література» в 2007 році. На європейському літературному конкурсі EuroCon роман назвали «Найкращим дебютом» 2007 року.

Менш ніж за три місяці тираж перевидання в 100 тисяч екземплярів був повністю проданий, видавництво випустило додатковий 100-тисячний тираж.^[2], який був розпроданий менш ніж за рік до травня 2008 року, третій тираж становить 50 тисяч екземплярів^[3]. Одна з презентацій пройшла в розсекреченому бункері Міністерства зв'язку РФ на Таганці на глибині 60 метрів. Роман також ліг в основу відеогри Metro 2033.

Світ Метро 2033[ред. | ред. код]

Книга розповідає про людей, які залишилися живими після ядерної війни 2013 року. Майже всі події розгортаються в Московській підземці, де на станціях і в переходах живуть люди. Завдяки оперативним діям служб цивільної оборони метрополітен вдалося захистити від радіації: майже на всіх станціях були закриті гермоворота, а в вентиляційних системах активовані протирадіаційні фільтри. Діяли також фільтри для води. Судячи зі всього, в момент загибелі Москви в метро зуміли укритися близько 70 тисяч людей. За двадцять років після ядерної війни в метро живе близько 50 тисяч людей. При цьому лише половина станцій заселена: частина станцій закинута, частина ізольована обвалами тунелів, частина згоріла. Деякі захоплені істотами з поверхні. В романі війна згадується лише побіжно. В результаті обміну ядерними ударами всі великі міста були стерті з лиця Землі.

Жителі метро харчуються тим, що змогли виростити в тунелях. В основному це гриби, що не потребують світла, проте на деяких станціях Ганзи й Севастопольської імперії вирощують також картоплю, помідори та огірки. Також на деяких станціях вигодовують свиней та інших тварин. Ряд станцій забезпечуються електрикою від генераторів різного типу, проте в силу їх малої потужності на станціях часто діє тільки малопотужне аварійне освітлення. Більшість предметів побуту (без врахування тих, що були в метро спочатку), а також зброя, медикаменти, паливо тощо добуваються численними сталкерами, що час від часу підіймаються в напівзруйноване місто. В підземному місті діє торгівля, універсальною валютою є патрони, виготовлені ще до війни.

Угруповування[ред. | ред. код]

Зовнішні зображення
	[1] Схема путівник московського метро в 2033 році. Відмічені угруповання та небезпечні тунелі.

Невдовзі після ядерної війни централізована система метрополітену розпалась. Станції стали існувати окремо одна від одної. Деякі об'єднувалися навколо ідей, релігій, фільтрів для води й т. д. На момент описаних в книзі подій найбільшими угрупованнями Московського метро є: Поліс, Червона лінія, Співдружність станцій Кільцевої лінії («Ганза»), Четвертий Рейх, Смарагдове місто, Співдружність ВДНГ, Ферми та факторії, Арбатська конфедерація, Бауманський альянс, Конфедерація 1905 року, існують також кілька соціальних угруповань.

Поліс[ред. | ред. код]

Поліс — культурна і духовна столиця метрополітену, де сформувалось своєрідне кастове суспільство. Головні касти — хранителі («браміни»), що збирають книги та працюють з ними, а також воєнні («кшатрії»). Ці касти утворилися через евакуацію в метро розміщених поряд зі станціями Російської державної бібліотеки та Генштабу.

Представники цих двох каст утворюють Раду Поліса, проте відношення між ними напружені і влада в Полісі поперемінно переходить до одної з цих каст. Крім них існують купці та слуги. Приналежність до касти незмінна протягом життя, проте не успадковується, а вибирається самою людиною після досягнення 18-ти років. Поліс розміщений на чотирьох станціях: Бібліотека імені Леніна, Арбатська, Олександрівський сад та Боровицька. Друга за багатством спільнота метро.

Червона лінія[ред. | ред. код]

Червона лінія — колишня Сокольницька лінія (за винятком Бібліотеки імені Леніна і ділянки за станцією Воробйові гори). Лінію контролюють комуністи. Червона лінія уривається за Спортивною, хоча керівництво лінії не визнає це.

Головою «Червоної лінії» є товариш Москвин. Державне управління в руках Комуністичної партії московського метрополітену ім. товариша Леніна.

Співдружність станцій Кільцевої лінії («Ганза»)[ред. | ред. код]

Ганза — співдружність станцій Кільцевої лінії. Названа на честь Ганзейського союзу, оскільки через неї проходять всі інші гілки метро, за винятком Каховської. Найбагатша з гілок. Живе шляхом торгівлі й збираючи мито з торговців та охочих перетнути кільце.

Після війни Арбатської конфедерації та Ганзи з Червоню лінією кільце возз'єдналося.

Четвертий Райх[ред. | ред. код]

Четвертий Райх — станції Пушкінська, Чеховська та Тверська, на яких розмістились фашисти, яку виступають за очищення метро від всіх неетнічних росіян («нєрусскіх»).

Смарагдове місто[ред. | ред. код]

Університет («Смарагдове місто») — напівлегендарне суспільство, ніби то уціліле після обвалення метромосту на станції Воробйові гори, що займає станції Університет, Проспект Вернадського та Південно-Західна. Евакуйованим професорам, аспірантам і студентам МДУ вдалося блокувати тунелі та знайти спосіб виходу на поверхню, самостійно створивши захисні костюми. За непідтвердженими чутками, їхні розвідники інколи з'являються у «великому» метро. Всіма трьома станціями управляє ректор, а кожну станцію очолює декан, якого вибирають.

Співдружність ВДНГ[ред. | ред. код]

Співдружність ВДНГ — невелика спільнота трьох станцій: ВДНГ, Олексіївської, Ризької. Співдружність утворюється під час дій книги. Славиться у всьому метро виробництвом чаю з грибів.

Видання[ред. | ред. код]

Книга має декілька редакцій.

• Перший варіант роману під назвою «Метро» складався з 13 глав (2002 рік) та був розміщений автором на сайті m-e-t-r-o.boom.ru. Текст розділений по главах і по ходу кожної глави є посилання на музику, підібрану та рекомендовану автором для прослуховування під час читання.

Головний герой в першій версії гине від випадкової кулі. Так було потрібно по сюжету, з моєї точки зору. Але видавництва відмовились публікувати книгу в такому вигляді, говорячи, що це не їхній формат. Тоді я опублікував сам себе — в Інтернеті. Створив сайт і розмістив там текст. Через деякий час він набув популярності, сайт відвідали десятки тисяч людей. Багато з тих хто прочитав роман вимагали оживити героя і продовжити книгу. Декілька років по тому я і сам дозрів, зібрався і переписав роман.

Д. Глуховський

Оригінальний текст (рос.)

Главный герой в первой версии погибал от шальной пули. Так было надо по сюжету, с моей точки зрения. Но издательства отказались публиковать книгу в таком виде, говоря, что это не их формат. Тогда я опубликовал себя сам — в Интернете. Создал сайт и разместил там текст. Через некоторое время он приобрел известность, сайт посетили десятки тысяч людей. Многие из прочитавших требовали оживить героя и продолжить книгу. Несколько лет спустя я и сам дозрел, собрался и переписал роман.

• Другий варіант роману — 20 глав (2005 рік). Перероблений і доповнений був розміщений на сайті m-e-t-r-o.ru. Перше видання роману у вигляді книги вийшло 24 жовтня 2005 року у видавництві «Эксмо» тиражем 8000 екземплярів, і пізніше додатковим тиражем у 3000 екземплярів.
• Друге видання «Метро 2033», в першій редакції, вийшло у 2007 році у видавництві «Популярная литература» початковим тиражем 100 000 екземплярів. В книгу також увійшла 1-ша глава продовження під назвою «Метро 2034».

Дивись також[ред. | ред. код]

• Metro 2033 (відеогра)
• Metro Exodus
• 4A Games
• Москва 2042 (роман, 1986)

Джерела[ред. | ред. код]

Література та бібліографія Goodreads · Internet Speculative Fiction Database · Open Library · Лабораторія фантастики Нормативний контроль Freebase: /m/0bbvyy5 · VIAF: 4000151052031833530007