Омелян Володимир Володимирович — Вікіпедія

Володимир Володимирович Омелян
Володимир Володимирович Омелян
Володимир Володимирович Омелян
5-й міністр інфраструктури України
14 квітня 2016 — 29 серпня 2019
Президент Петро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман
Попередник Андрій Пивоварський
Наступник Владислав Криклій
Народився 30 січня 1979(1979-01-30) (45 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Освіта Львівський національний університет імені Івана Франка
Національний університет «Львівська політехніка»
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка і Національний університет «Львівська політехніка»
Політична партія Народний фронт
Звання капітан ЗСУ
Нагороди
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня
fb.com/volodymyr.omelyan
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Омелян.

Володимир Володимирович Омелян (нар. 30 січня 1979(19790130), Львів, УРСР) — український дипломат, міністр інфраструктури України в 2016—2019. Політичний експерт, правнук класика української літератури Богдана Лепкого.

Освіта[ред. | ред. код]

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 10.2000 — 04.2001 — спеціаліст другої категорії відділу НАТО та ЗЄС Управління євроатлантичної інтеграції Міністерства закордонних справ України, Київ.
  • 04.2001 — 09.2001 — аташе відділу НАТО та європейської безпеки Управління євроатлантичного співробітництва Департаменту з питань політики та безпеки Міністерства закордонних справ України.[2]
  • 09.2001 — 08.2002 — аташе Групи планування, координації та контролю Кабінету Міністра Міністерства закордонних справ України, Київ;
  • 08.2002 — 09.2004 — третій секретар Постійного представництва України при міжнародних організаціях у Відні на час довготермінового відрядження МЗС;
  • 09.2004 — 11.2006 — другий секретар Постійного представництва України при міжнародних організаціях у Відні на час довготермінового відрядження МЗС;
  • 11.2006 — 04.2007 — заступник директора Департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба) Міністерства економіки України, Київ;
  • 04.2007 — 01.2008 — перший секретар аналітичного відділу Департаменту секретаріату Міністра МЗС України, Київ;
  • 01.2008 — 03.2009 — начальник Управління організації роботи Міністра Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Київ;
  • 03.2009 — 03.2010 — директор Департаменту секретаріату Міністра (патронатна служба) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Київ;
  • 08.2010 — 03.2011 — радник відділу обробки документації та контролю Департаменту секретаріату Міністра МЗС;
  • 03.2011 — 04.2011 — радник аналітично-іміджевого відділу Департаменту секретаріату Міністра МЗС, Київ;
  • 04.2011 — 05.2011 — радник відділу Російської Федерації Першого територіального департаменту МЗС;
  • 05.2011 — 11.2011 — в.о. начальника відділу Російської Федерації Першого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України, Київ;
  • 11.2011 — 03.2012 — начальник відділу Управління РФ Першого територіального департаменту МЗС України;
  • 03.2012 — 06.2012 — заступник директора Першого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України — начальник Управління Російської Федерації цього Департаменту, Київ;
  • 06.2012 — 03.2014 — заступник директора Департаменту забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба) Міністерства фінансів України, Київ;
  • З 03.2014 — керівник Служби Міністра Кабінету Міністрів України, Київ;
  • Грудень 2014 — Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.12.2014 № 1232-р призначений на посаду заступника Міністра інфраструктури України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 1268-р призначений на посаду заступника Міністра інфраструктури України — керівником апарату.

Робота в Міністерстві інфраструктури[ред. | ред. код]

До МІУ прийшов разом із Андрієм Пивоварським, а 14 квітня 2016 року очолив міністерство в уряді Володимира Гройсмана[3].

Авіаційні перевезення[ред. | ред. код]

Оголосив 2018-й роком бюджетних авіаліній Україні[4].

Залізничні перевезення[ред. | ред. код]

Омелян був одним з ініціаторів перетворення Укрзалізниці у акціонерне товариство, очоливши наглядову раду перевізника.[5].

Розслідування[ред. | ред. код]

13 вересня 2018 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) повідомило міністру інфраструктури Володимиру Омеляну про підозру в незаконному збагаченні та декларуванні недостовірної інформації[6]. Сам же Омелян заперечує висунуті проти нього звинувачення[7]. 14 вересня Солом'янський районний суд Києва відмовився обрати запобіжний захід у вигляді застави 5 млн гривень для Омеляна і віддав його на поруки міністру спорту Ігорю Жданову та депутату Верховної ради України Федору Бендюженку (фракція «Народний фронт»).[8]

22 лютого 2019 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) передала в суд обвинувачення міністра інфраструктури Володимира Омеляна в незаконному збагаченні.[9]

12 червня 2020 о 6:30 ДБР провела обшуки в житлі у Омеляна. Їх було проведено нібито за рішенням суду щодо колишніх власників будинку, який він орендує[10].

19 червня детективи НАБУ повідомили Омеляну про підозру у вчиненні незаконних дій, через які державний бюджет недоотримав 30,5 млн грн[11]. 26 червня суд відпустив Омеляна під особисте зобов'язання, цей запобіжний захід мав діяти до 19 серпня[12].

18 жовтня 2021 року Омеляна було виправдано у справі про заниження доходів бюджету 2018 року[13].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2 травня 2017 року — Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ст. за особистий внесок у справі відродження української держави і духовності, піднесення ролі Української церкви в житті суспільства і України, вручив Патріарх Філарет[14]

Родина[ред. | ред. код]

  • Двоюрідний брат Омеляна  — оперний співак Василь Сліпак.[15]
  • Прадід Омеляна  — український літератор і громадський діяч Богдан Лепкий.[16]
  • Дружина — Світлана Бевза, українська дизайнерка, модельєрка.
  • Тесть — редактор і співзасновник видавництва «Червона Калина» та журналу "Літопис «Червоної Калини» Ігор Ходак.
  • Має двох синів і доньку

Громадська позиція[ред. | ред. код]

  • у 2017 був одним із тих міністрів хто погодився взятти на поруки опального екс-нардепа Миколу Мартиненка[17]
  • 2 липня 2018 приєднався до акції «Україна з тобою!» на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Інформаційне агентство «Єдність». Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 23 листопада 2016.
  2. ↑ Омелян Владимир. ЛІГА.Досье. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 1 грудня 2016.
  3. ↑ Рада затвердила новий Кабмін Гройсмана (повний список, фото) // Українські новини. — 2016. — 14 квітня.
  4. ↑ 2018 рік має стати роком бюджетних авіаліній в Україні, - Володимир Омелян. Міністерство інфраструктури України. Архів оригіналу за 13 листопада 2018.
  5. ↑ «Першу бетонну дорогу ми збудуємо на Донбасі, щоб всі побачили різницю між цивілізацією й ордою зі сходу», — заступник міністра інфраструктури Володимир Омелян // Цензор.нет. — 2015. — 15 квітня.
  6. ↑ НАБУ повідомило про підозру Омеляну в незаконному збагаченні і декларуванні недостовірної інформації. ukranews_com (ua) . Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  7. ↑ Я категорично спростовую всі висунуті мені звинувачення, - Володимир Омелян. Міністерство інфраструктури України. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018.
  8. ↑ Суд віддав Омеляна на поруки без застави, але заборонив виїзд за кордон. ukranews_com (ua) . Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  9. ↑ Обвинувачення Омеляна в незаконному збагаченні передали до суду. ukranews_com (ua) . 22 лютого 2019. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
  10. ↑ ДБР проводить обшуки в Омеляна. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  11. ↑ НАБУ повідомило про підозру екс-міністру інфраструктури Омеляну. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020.
  12. ↑ Суд відпустив Омеляна під особисте зобов'язання. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  13. ↑ Омеляна виправдали у справі про заниження доходів бюджету. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
  14. ↑ Відбулася зустріч з Міністром інфраструктури України Володимиром Омеляном. 02.05.2017 р.[недоступне посилання]
  15. ↑ Вічна Пам'ять, Брате! [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] / Володимир Омелян // Українська правда. — 2016. — 30 червня.
  16. ↑ Омелян: Після заходу Ryanair ми повернемося до питання назви аеропорту Бориспіль [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Гордон. — 2017. — 12 серпня.
  17. ↑ Чому міністри взяли на поруки опального Мартиненка: Омелян дав пояснення [Архівовано 3 травня 2020 у Wayback Machine.] // 24tv.ua, 26.05.2017
  18. ↑ Як міністри і «ультрас» об'єдналися задля підтримки Сенцова [Архівовано 3 липня 2018 у Wayback Machine.] // Depo.ua, 02.07.2018

Посилання[ред. | ред. код]

Довідкові видання
Нормативний контроль
Прем'єр-міністр України
Перший віцепрем'єр-міністр
Віцепрем'єр-міністри
Міністри
Орест Климпуш (1992—1994) • Іван Данькевич (1995—1997) • Микола Круглов (1997) • Валерій Череп (1997—1998) • Іван Данькевич (1998—1999) • Леонід Костюченко (1999—2001) • Валерій Пустовойтенко (2001—2002) • Георгій Кірпа (2002—2004) • Євген Червоненко (2005) • Віктор Бондар (2005—2006) • Микола Рудьковський (2006—2007) • Йосип Вінський (2007—2009) • Костянтин Єфименко (2010) • Борис Колесніков (2010—2012) • Володимир Козак (2012—2014) • Максим Бурбак (2014) • Андрій Пивоварський (2014—2016) • Володимир Омелян (2016—2019) • Владислав Криклій (2019—2021) • Олександр Кубраков (2021—)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Омелян_Володимир_Володимирович&oldid=40785958