Петер Сіярто — Вікіпедія

Петер Сіярто
угор. Szijjártó Péter
Міністр закордонних справ та торгівлі Угорщини
Нині на посаді
На посаді з 23 вересня 2014
Президент Янош Адер
Каталін Новак
Прем'єр-міністр Віктор Орбан
Попередник Тібор Наврачич
Президент Комітету міністрів Ради Європи
21 травня 2021 — 17 листопада 2021
Попередник Гайко Маас
Наступник Луїджі Ді Майо
Народився 30 жовтня 1978(1978-10-30) (45 років)
Комаром, Комаром-Естерґом, Угорщина
Відомий як політик, дипломат
Країна Угорщина
Alma mater Університет Корвіна (2002)
Політична партія Фідес — Угорський громадянський союз[1]
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) орден Пошани Орден Сербського прапора
Order of Friendship of Kyrgyzstan
 Медіафайли у Вікісховищі

Петер Сіярто (угор. Szijjártó Péter; нар. 30 жовтня 1978(19781030), Комаром) — угорський консервативний політик, Міністр закордонних справ і зовнішньої торгівлі з 23 вересня 2014 року, має ступінь магістра в галузі міжнародних відносин, був членом Національних зборів з 2002.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в заможній родині. Провівши півтора року в Сполучених Штатах, отримав середню освіту в гімназії Цуцор Ґерґель Бенцеш міста Дьйор. 1997 року закінчив Будапештський університет економічних наук та державного управління (нині Університет Корвіна), вивчав міжнародні відносини та спортивний менеджмент.

Почав свою політичну кар'єру 1998 року, коли його обрали членом Муніципальних зборів міста Дьйор. Був одним із засновників і першим головою молодіжної організації Фідес у Дьйорі, 2001 року став віцепрезидентом національної організації.

Був особистим речником Прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана з 2010 до 2012 року.

28 вересня 2018 року потрапив до бази сайту «Миротворець» за замах на суверенітет і територіальну цілісність України. Прямі погрози збройними вторгненнями в Україну. Втручання у внутрішні справи України, розпалювання і підтримка сепаратистських настроїв в Україні. Участь в організації провокації, спрямованої на масове порушення громадянами України законодавства України[2][3].

5 листопада 2020 Петер Сіярто захворів на коронавірус; тоді перебував із візитом у Камбоджі і зустрічався з високопосадовцями Камбоджі.[4] Прем'єр-міністр Камбоджі Гун Сен і чотири міністри пішли на карантин.

Політика стосовно України[ред. | ред. код]

На думку МЗС України заяви Петра Сіярто містять моменти втручання у внутрішні питання України[5]

На думку МЗС України Петро Сіярто є проросійським політиком.[6]

Петер Сіярто заявив що Україна втручається у внутрішні справи Угорщини.[7]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Пошани (Молдова, 7 грудня 2020) — на знак глибокої вдячності за значний внесок у розвиток та зміцнення молдовсько-угорських відносин дружби й співпраці та співпраці в проведенні соціально-економічних акцій у Республіці Молдова[8]
  • Орден Дружби (Росія, 18 листопада 2021) — за великий особистий внесок у розвиток російсько-угорських відносин та промислово-інвестиційного співробітництва[9].
  • Орден Сербського прапора (Сербія, 2021)[10]
  • Орден Достук (Киргизстан, 29 квітня 2022)[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Парламент Угорщини Parliamentary Information System
  2. ↑ Голова МЗС Угорщини потрапив до бази "Миротворця" (укр.). Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
  3. ↑ Сийярто Петер. Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
  4. ↑ Прем'єр Камбоджі і міністри в карантині через коронахворого главу МЗС Угорщини [Архівовано 5 листопада 2020 у Wayback Machine.], Європейська правда, 5 листопада 2020
  5. ↑ Будапешт підтвердив втручання у внутрішні справи України – МЗС про заяву Сійярто. Радіо Свобода. 25 жовтня 2020. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  6. ↑ Російський орденоносець Петер Сіярто ні з ким не воює. А Угорщина?. Главком | Glavcom (укр.). 28 січня 2023. Процитовано 17 травня 2023.
  7. ↑ Свобода, Радіо (29 березня 2022). МЗС України відкидає заяви Сійярто про втручання Києва у справи Угорщини. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 травня 2023.
  8. ↑ PREȘEDINTELE REPUBLICII MOLDOVA DECRET Nr. 1868 din 07-12-2020 privind conferirea „Ordinului de Onoare” domnului Péter SZIJJÁRTÓ. Міністерство юстиції Молдови (румунською) . 7 грудня 2020. Процитовано 3 квітня 2022.
  9. ↑ Путін нагородив очільника МЗС Угорщини орденом Дружби. Лівий берег (українською) . 18 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2022.
  10. ↑ Srna (29 червня 2021). Vučić odlikovao i Sijarta, Mandića, umetnike preminule od korone... N1 (sr-RS) . Процитовано 30 січня 2024.
  11. ↑ Награжденный | Портал Государственных наград. nagrada.srs.kg. Процитовано 30 січня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Довідкові видання
Нормативний контроль
Європейський Союз Європейського Союзу (Жозеп Боррель)
Австрія Австрії (Александер Шалленберг) • Албанія Албанії (Ольта Джачка) • Андорра Андорри (Марія Убах Фонт) • Бельгія Бельгії (Аджа Лябіб) • Білорусь Білорусі (Сергій Алейник) • Болгарія Болгарії (Марія Габрієл) • Боснія і Герцеговина Боснії і Герцеговини (Ельмедин Конакович) • Ватикан Ватикану (Пол Річард Галлахер) • Велика Британія Великої Британії (Девід Кемерон) • Греція Греції (Георгос Герапетрітіс) • Данія Данії (Ларс Люкке Расмуссен) • Естонія Естонії (Маргус Тсахкна) • Ірландія Ірландії (Міхал Мартін) • Ісландія Ісландії (Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір) • Іспанія Іспанії (Хосе Мануель Альбарес) • Італія Італії (Антоніо Таяні) • Латвія Латвії (Байба Браже) • Литва Литви (Ґабріелюс Ландсберґіс) • Ліхтенштейн Ліхтенштейну (Домінік Гаслер) • Люксембург Люксембургу (Жан Ассельборн) • Мальта Мальти (Єн Борґ) • Молдова Молдови (Ніку Попеску) • Монако Монако (Ізабель Берро) • Нідерланди Нідерландів (Вопке Гукстра) • Німеччина Німеччини (Анналена Бербок) • Норвегія Норвегії (Аннікен Гуйтфельдт) • Північна Македонія Північної Македонії (Буяр Османі) • Польща Польщі (Радослав Сікорський) • Португалія Португалії (Жуан Гомес Кравіньйо) • Росія Росії (Сергій Лавров) • Румунія Румунії (Лумініца Одобеску) • Сан-Марино Сан-Марино (Лука Беккарі) • Сербія Сербії (Івиця Дачич) • Словаччина Словаччини (Юрай Бланар) • Словенія Словенії (Таня Файон) • Угорщина Угорщини (Петер Сіярто) • Україна України (Дмитро Кулеба) • Фінляндія Фінляндії (Еліна Валтонен) • Франція Франції (Стефан Сежурне) • Хорватія Хорватії (Гордан Грлич Радман) • Чехія Чехії (Ян Ліпавський) • Чорногорія Чорногорії (Ранко Кривокапич) • Швейцарія Швейцарії (Ігнаціо Кассіс) • Швеція Швеції (Тобіас Більстрем)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петер_Сіярто&oldid=41643861