Поклик Ктулху — Вікіпедія

«Поклик Ктулху»
	Обкладинка журналу «Дивні оповідки» (лют. 1928): перша поява друком оповідання «Поклик Ктулху».
Автор	Говард Лавкрафт
Назва мовою оригіналу	англ. The Call of Cthulhu
Мова	англійська
Серія	Міфи Ктулху
Жанр	містика, жахи
Видано	1928
Видано українською	2010
Перекладач(і)	Дарина Семенова (2010); Андрій Яремчук (2016); Катерина Дудка та Остап Українець (2017); А. Олійник та інші (2019); Євген Тарнавський (2019)
У «Гутенберзі»	68283
	Поклик Ктулху у Вікісховищі;

«По́клик Кту́лху» або «По́клик Кту́лгу» (англ. The Call of Cthulhu) — містичне оповідання Говарда Лавкрафта, написане в 1926 році і вперше видане в 1928 в журналі Weird Tales. Оповідання складається з трьох пов'язаних між собою частин, які подано як нотатки Френсіса Терстона, жителя Бостона, який займався розслідуваннями, пов'язаними з культом божества Ктулху.

Оповідання є одним з найвідоміших і найвпливовіших творів Лавкрафта, на честь персонажа якої названа спільна міфологія «Міфи Ктулху», створена самими Лавкрафтом і його послідовниками.

Українською оповідання вперше вийшов в журналі «Всесвіт» у 2010 році у перекладі Дарини Семенової. У 2016 під заголовком «Поклик Ктулгу» вийшов переклад українською у видавництві КСД у перекладі Андрія Яремчука. У 2017 році оповідання вийшло в складі другого тому повного зібрання прозових творів Говарда Лавкрафта у Видавництві Жупанського у перекладі Катерини Дудки та Остапа Українця.

Сюжет[ред. | ред. код]

Жах у глині[ред. | ред. код]

У першій частині сюжет розгортається навколо таємничого глиняного барельєфа із зображенням стародавнього божества Ктулху. Оповідач знаходить барельєф в речах свого двоюрідного діда професора Енджелла. Зображення було виконане скульптором Вілкоксом в березні 1925 року в стані напівсну. У цей час Вілкокса переслідували загадкові галюцинації, в яких він бачив циклопічні міста немислимої архітектури. Подібні кошмари в той період переживали і багато інших жителів. В основному це були художники, скульптори, архітектори, та інші люди з чутливою психікою.

На ранок Вілкокс, вражений своїм творінням, відніс його професору Ендґелу. Виявилося, що барельєф дуже нагадував статуетку, вилучену поліцією у членів релігійної секти в Новому Орлеані за 17 років до цього.

Історія інспектора Леґресса[ред. | ред. код]

У другій частині поліцейський Леґресс розповідає на історичному симпозіумі, як він в 1908 році брав участь у захопленні секти, що поклонялася Ктулху. Це була саме та секта, у якої вилучили статуетку.

Дії секти описуються як вкрай розпусні і богохульні. Місцеві жителі боялися її оргій та говорили, що на цих оргіях приносяться людські жертви, як насправді і було. Команда поліцейських на чолі з Леґрессом прибула на місце чергового зібрання сектантів після сигналу про допомогу: пропало кілька скватерів. Поліції вдалося захопити багатьох членів секти, і її діяльність була припинена. Але допити полонених дали мало результатів: вони виявилися деградованими людьми з ознаками божевілля, які наполегливо відстоювали істинність свого культу.

Що дуже здивувало істориків у цій оповіді — так це слова, використовувані культистами: Пх'нглуі мглвнафх Ктулху Р'льех вгах'нагл фхтагн. Приблизним перекладом слів було «У своєму домі, в місті Р'льєсі, мертвий Ктулху спить в очікуванні свого часу». Виявилося, що точно такі ж слова використовувалися в культі одного племені ескімосів, яке досліджували деякі учасники симпозіуму.

Божевілля з моря[ред. | ред. код]

Головним персонажем цієї частини є моряк Йогансен, який був другим помічником капітана на шхуні «Емма». Разом з десятьма іншими моряками він здійснював рейс на шхуні, але під час шторму шхуна сильно збилася з курсу і зустрілася з піратською яхтою «Прудка». Моряки не підкорилися наказам піратів, і тоді пірати вступили з командою «Емми» в сутичку. Команда «Емми» перемогла, але обстріляне судно довелося залишити і пересісти на яхту піратів. Під час сутички загинули капітан і його перший помічник, тому Йогансен взяв командування на себе. Також загинув ще один матрос.

На яхті моряки виявили дивного ідола, який викликав жах і огиду. Це була статуетка Ктулху, що дуже нагадувала вилучену у культистів в Новому Орлеані. Моряки продовжили свій курс і причалили до невідомого острова-міста, який і виявився Р'льєхом. Вони відчували страх перед цим місцем, але з цікавості вирішили його оглянути. Геометрія острова була незвичною, не можна було навіть точно сказати, чи є його суша і море навколо горизонтальними.

Згодом команда натрапила на величезні двері. Коли люди наблизилися до дверей, вони стали здаватися не зовсім вертикальними. Команда безуспішно спробувала відкрити двері, після чого один з матросів став підійматися по них, намагаючись знайти рухливу ділянку. Раптом двері почали відкриватися, і назовні вирвався страшний сморід. В отворі з'явився Великий Ктулху, пробуджений від сну. Двоє з восьми моряків померли на місці від переляку, ще трьох чудовисько згребло лапою і проковтнуло. Інші троє спробували тікати, один з них влучив у кут будівлі, куди його наче засмоктало. Решта двоє встигли дістатися до яхти, але один з матросів збожеволів від пережитого жаху і через кілька днів помер. Ктулху зійшов у море, переслідуючи людей. Єдиним, хто зберіг життя і розум, виявився Йогансен, він завів яхту, але зрозумів, що вона не встигне набрати швидкість. Тоді моряк розвернув яхту і протаранив Ктулху, проте той після тарану швидко став відновлюватися. Але яхта до його повного відновлення вже встигла відплисти на безпечну відстань.

Через кілька днів Р'льех знову опустився під воду, і кошмари, що мучили людей, припинилися.

Основні персонажі[ред. | ред. код]

Джордж Геммел Ендґелл (англ. George Gammell Angell) — двоюрідний дід головного героя. З персонажів оповідання він першим почав систематично вивчати події, пов'язані з загадковим культом Ктулху. Помер за загадкових обставин, пояснених слабким серцем, залишивши своєму онукові в спадщину результати своїх досліджень.

Френсіс Терстон (англ. Francis Wayland Thurston) — бостонський антрополог, який знаходить глиняний барельєф із зображенням стародавнього божества Ктулху в речах свого покійного двоюрідного діда. Після цього він, зацікавившись знахідкою, починає своє розслідування смерті діда, яка була пов'язана з незрозумілими явищами, що відбуваються в Бостоні, і культом Ктулху.

Джон Леґресс (англ. John Raymond Legrasse) — поліцейський інспектор з Нового Орлеана, який спільно з загоном поліції брав участь у затриманні сектантів, які поклоняються Великому Ктулху, 1 листопада 1907 року.

Генрі Ентоні Вілкокс (англ. Henry Anthony Wilcox) — скульптор, який, перебуваючи в стані напівсну, виліпив глиняну статуетку бога Ктулху. Переслідуваний нічними кошмарами, він звертається до Ендґелла за допомогою.

Густав Йогансен (англ. Gustav Johansen) — моряк з Норвегії, другий помічник капітана з корабля «Емма», єдиний хто залишився в живих після зустрічі з «мертвим, але сплячим» Ктулху в південній частині Тихого океану на острові-місті Р'льех в березні 1925 року. Повернувшись до Норвегії, описав все побачене ним в ту страшну ніч, залишивши рукопис англійською мовою, щоб не лякати дружину, і незабаром після цього помер таємничою смертю.

Адаптації та вплив[ред. | ред. код]

Екранізації[ред. | ред. код]

«Поклик Ктулху». У 2005 році вийшов однойменний фільм, створений Шоном Бренні та Ендрю Леманом для Історичного товариства Говарда Лавкрафта (H P. Lovecraft Historical Society), який в точності повторює сюжет книги. На зйомках була вперше використана технологія штучного зістарювання зображення «міфоскоп». Фільм стилізований під німі чорно-білі фільми 20-х років. Від початку призначений для розповсюдження на DVD^[1].

Відеоігри[ред. | ред. код]

У 2005 році вийшла однойменна відеогра Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth за мотивами різних повістей Лавкрафта і послідовників для Xbox 360, у 2006 році гра була портована на PC. Як такого, Ктулху в грі немає, але гравець може знайти його ідоли і потрапити під його вплив.
У відеогрі World of Warcraft є безліч згадувань Ктулху, а також цілий Сутінковий Культ, поширений по всьому континенту Азерот, який поклоняється Давнім Богам. Примітно, що один з цих стародавніх богів знаходиться в глибинах океану.
У 2008 році чудовисько Ктулху було згадане у грі «Санітари підземель 2: полювання на чорний квадрат».
У інді-відеогрі Terraria присутній бос, який згадується як Око Ктулху.

Музика[ред. | ред. код]

У метал-групи Metallica в альбомі Ride the Lightning є інструментальна композиція «The Call of Ktulu», а в альбомі Master of Puppets є пісня «The Thing That Should Not Be», що є прямими посиланнями до оповідання Лавкрафта. Також колишній басист Metallica Кліфф Бертон був фанатом Лавкрафта.
У метал-групи Cradle of Filth в альбомі Midian є композиція «Cthulhu Dawn».
У дум-метал-групи Draconian в альбомі «Dark oceans we cry» є композиція «Cthulhu Rising».
У групи Lamia Morra на альбомі «Liber Logaeth» є композиція «Заборонені сни», присвячена пробудженню Ктулху.

Драматургія[ред. | ред. код]

Dark Adventure Radio Theatre: The Call of Cthulhu (2012) — радіоп'єса від товариства H. P. Lovecraft Historical Society та Dark Adventure Radio Theatre^[2].

Переклади українською[ред. | ред. код]

Говард Лавкрафт. «Поклик Ктулху». Переклад з англійської: Дар'я Семенова. Київ: журнал «Всесвіт». № 5-6 за 2010 рік
Говард Лавкрафт. «Поклик Ктулгу». // Стівен Кінг та інші. Колір зла: збірка .^[3] Переклад з англійської: Андрій Яремчук. Харків : КСД, 2016. — 460 стор. ISBN 978-617-12-0478-2
Говард Лавкрафт. «Поклик Ктулху». // Говард Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів у 3 томах. Т. 2.^[4] Пер. з англ.: К. Дудка та О. Українець. Київ: Вид. Жупанського, 2017. 480 стор. ISBN 978-966-2355-82-6
Говард Лавкрафт. «Поклик Ктулгу». // Говард Лавкрафт. «Поклику Ктулгу» та інші історії жаху^[5]. Пер. з англ.: А. Олійник, Т. Бойко, Р. Осадчук, та П. Швед. Київ: Komubook, 2019. 424 стор. ISBN відсутнє^[6]
Говард Лавкрафт. «Поклик Ктулху». // Говард Лавкрафт. «Поклику Ктулху» (збірка).^[7] Переклад з англійської: Євген Тарнавський. Харків: Фоліо, 2019. 224 стор. ISBN 978-966-03-8528-3^[8]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Call of Cthulhu на IMDB
↑ The Call of Cthulhu на сайті Historical Society та Dark Adventure Radio Theatre. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 16 березня 2015.
↑ Зміст: Стівен Кінг. Плесо, Джон Кольєр. Вечірній первоцвіт, М. Р. Джеймс. Ясен, Люсі Кліффорд. Нова матуся, Рассел Кірк. Довгий-довгий шлях попереду, Говард Лавкрафт. Поклик Ктулгу, Шерлі Джексон. Літні люди, Гарлан Еллісон. Скавучання побитих собак, Натаніель Готорн. Молодий Гудмен Браун, Дж. Шеридан Ле Фаню. Суддя Гарботтл, Рей Бредбері. Натовп, Майкл Ши. Автопсія, Едит Несбіт. Весілля Джона Чаррингтона, Карл Едвард Вагнер. Палички, Роберт Ейкман. Більше, ніж окрема людина, Фриц Лейбер. Швидкий потяг «Белсен», Роберт Блох. Ваш навіки, Джек-різник, Чарльз Л.Грант. Якщо Деймон завітає, Менді Вейд Веллман. Венді, Венді
↑ Зміст: «Поклик Ктулху», «Сомнабулічний пошук незвіданого Кадата», «Справа Чарльза Декстера Ворда», «Барва з позамежжя світу» та «Жахіття Данвіча».
↑ Зміст: Прадавня стежка, Пам'ять, Даґон, Селефаїс, Коти Ультару, Сторонній, Ілюстрація в давній книзі, Герберт Вест — реаніматор, Холодне повітря, Поклик Ктулгу, Колір, що зійшов з небес, Тінь над Інсмутом, Шептун у темряві
↑ Поклику Ктулгу" та інші історії жаху. Komubook, 2019
↑ Зміст: Герберт Вест, реаніматор, Даґон, Поклик Ктулху, Кішки Альтараб Лампа Аль-Хазреда, Пікменівська модель, Музика Еріха Занна, Перевтілення Хуана Ромеро, Фестини, Срібний ключ, Гробівець, Барва з-за меж Всесвіту
↑ Поклик Ктулху. Фоліо, 2019