Список російських військових об'єктів за кордоном — Вікіпедія

Російські військові бази у світі (включно з окупованим Кримом та Донбасом)

Російські військові об'єкти за кордоном — різні формування і об'єкти Збройних сил Російської Федерації, розташовані поза територією РФ.

У 2003 році Міністерство оборони Російської Федерації почало перегляд раніше прийнятих рішень про долю російських військових контингентів за кордоном. На тлі того, що відбувається скорочення і реформування ЗС Росії, російські військові контингенти за кордоном скорочуються незначно, одночасно посилюючись новими авіаційними та іншими високотехнологічними формуваннями та озброєннями (високоточної артилерією, засобами зв'язку, розвідки і т.д.)

Чинні бази[ред. | ред. код]

Країна Деталі Кількість військовослужбовців
Азербайджан Російський «миротворчий контингент» в Нагірному Карабасі створений в листопаді 2020 року, після закінчення Другої карабаської війни.

Основу контингенту становлять військовослужбовці 15-ї ОМСБр Центрального військового округу. Командування миротворчих сил дислоковано в Ханкенді.

1960
Білорусь Ганцевицька РЛС[1][2][3], військово-морський вузол зв'язку поблизу Вілейки[4] бл. 1 500
Вірменія 102 військова база в Гюмрі та 3624-а авіабаза в аеропорту Еребуні під Єреваном. бл. 3 214[4] — 5 000[5]
В'єтнам Військово-морський флот підтримує військово-морську техніку на базі Камрань.[6]
Казахстан Радіолокаційна станція Балхаш поблизу озера Балхаш[1][4][7]

випробувальний полігон протибалістичних ракет «Сари Шаган»,[1][8]

космодром Байконур.[9][10]

Киргизстан Повітряна база Кант, 338-й військово-морський центр зв’язку, 954-й випробовувальний комплекс для торпед і сейсмографічна станція.[1][11]
Молдова Росія підтримує значну оперативну групу в Придністров'ї та охороняє знятий з експлуатації склад озброєння в Кобасні.[12] бл. 1 500
Сирія Російські сили в Тартусі, авіабази Хмеймім і Тіас,[13][14] Шайрат.[13][15][16] бл. 7 000
Таджикистан 201-ша військова база бл. 7 500

Окуповані території[ред. | ред. код]

Окуповані території України[ред. | ред. код]

Докладніше: Окупаційні війська РФ в Криму та Окупаційні війська РФ на Донбасі
Крим Севастопольська військово-морська база Чорноморського флоту, в Криму, орендовувалася Росією до анексії Криму Російською Федерацією у 2014 році.[17][1] У липні 2015 року російський прем'єр-міністр Дмитро Медведєв заявив, що Крим був «повністю інтегрований» до РФ[18][19], тому база в Севастополі Росія більше не класифікується як закордонна.

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262 відхилила анексію Криму Росією, [20] яку захищала РФ, заявивши, що підтримує результати референдуму про статус Криму 2014 року, під час якого більшість проголосувала за приєднання до Росії. Станом на 2016 рік в окупованому Криму було щонайменше 18 військових об'єктів Росії.[1][21]

Оцінка: близько 30 000 військовослужбовців
Окуповані райони Донбасу Корпуси були сформовані зусиллями Росії у кінці 2014 — на початку 2015 року на основі регулярних російських військ вторгнення і збройних колабораціонстських формувань так званої армії Новоросії, що діяли на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Оцінка: близько 35 000 військовослужбовців (2014—2015)
близько 3 тисяч військовослужбовців (2020)

Окуповані території Грузії[ред. | ред. код]

Країна Деталі Кількість військовослужбовців
Абхазія та Південна Осетія Після російсько-грузинської війни у ​​2008 році Росія зберегла велику присутність в окупованому регіоні Абхазії[22] та Південній Осетії. 4-а військова база розташована в Південній Осетії і вміщує близько 3500 особового складу. 7-а військова база розташована в Абхазії та розміщує приблизно 4500 особового складу.[23] бл. 8 000

Мапа[ред. | ред. код]

Мапа
Російські військові об'єкти за кордоном (крім окупованих територій України)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Sharkov, Damien (3 червня 2018). Russia's military compared to the U.S. across the world. Newsweek.
  2. ↑ "Днепр" на Балхаше (рос.). Новости космонавтики. 4 липня 2009. Архів оригіналу за 10 вересня 2009. Процитовано 27 січня 2012.
  3. ↑ Heurlin, Beurtel (24 серпня 2005). Missile Defence: International, Regional and National Implications. Routledge. с. 84–111. ISBN 9780415361200.
  4. ↑ а б в Margarete Klein (12 жовтня 2009). Russia's military capabilities. Stiftung Wissenschaft und Politik. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015.
  5. ↑ Medvedev Secures Long-Term Foothold in Armenia. The Moscow Times. 23 серпня 2010. Архів оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 15 грудня 2014.
  6. ↑ "What Should the United States Do about Cam Ranh Bay and Russia’s Place in Vietnam?" mArch 16, 2015
  7. ↑ https://tass.com/defense/1180827
  8. ↑ Sean O'Connor (2009). Russian/Soviet Anti-Ballistic Missile Systems. Air Power Australia: 1. Процитовано 7 січня 2012.
  9. ↑ Kazcosmos chief Talgat Musabaev: Baikonur is still the core of Kazakh-Russian cooperation in space. interfax.kz. February 2008. Архів оригіналу за 19 July 2011.
  10. ↑ Kazakhstan Finally Ratifies Baikonur Rental Deal With Russia. spacedaily.com. 12 квітня 2010. Процитовано 15 грудня 2014.
  11. ↑ Russian military base presence in Kyrgyzstan extended till 2032 - Ferghana Information agency, Moscow.
  12. ↑ Prime Minister of Moldova calls for withdrawal of Russian troops from Transnistria.
  13. ↑ а б Russian Military Forces: Interactive Map. GFSIS. 14 вересня 2016. Процитовано 16 січня 2019.
  14. ↑ Pike, John (1 січня 1970). T-4 Airbase / Tiyas. GlobalSecurity.org. Процитовано 16 січня 2019.
  15. ↑ Russia Expanding Second Syrian Air Base Near IS-Held Areas. RadioFreeEurope. 4 грудня 2015. Процитовано 7 квітня 2017.
  16. ↑ Bodansky, Yossef (2016). Russia's war against DI'ISH. Defense & Foreign Affairs Strategic Policy. 44 (1): 6—16.
  17. ↑ Харківські угоди: як 10 років тому Янукович здав Крим Росії - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Процитовано 18 серпня 2020.
  18. ↑ Путін ліквідує міністерство Криму, регіон повністю інтегрується в Росію. International Business Times (англ.). 15 липня 2015. Процитовано 13 січня 2018.
  19. ↑ Медведєв заявив, що українці «повинні змиритися» з анексією Криму. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 серпня 2020.
  20. ↑ Центр новин ООН - Підтримуючи територіальну цілісність України, Асамблея ООН визнає Кримський референдум недійсним. Un.org (1 березня 2014 р.). Отримано 28 березня 2014 року.
  21. ↑ ​​У Криму Росія сигналізує про військову рішучість за допомогою нових та оновлених баз (англ.). Reuters. 1 листопада 2016. Процитовано 11 січня 2019.
  22. ↑ http://www.armstrade.org/includes/periodics/news/2018/1115/150049651/detail.shtml
  23. ↑ Lavrov, Anton (2010). Post-war Deployment of Russian Forces in Abkhazia and South Ossetia. У Ruslan Pukhov (ред.). The Tanks of August. Centre for Analysis of Strategies and Technologies. ISBN 978-5-9902320-1-3.
Структура
Командування
Емблема Збройних Сил Російської Федерації
Емблема Збройних Сил Російської Федерації
Флоти
Сучасні
Колишні
Правове положення
Військова служба
Списки й категорії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_російських_військових_об%27єктів_за_кордоном&oldid=40886352