Тиса — Вікіпедія

Тиса
Початок Тиси (тече до спостерігача) при злитті Чорної Тиси (ліворуч, витікає з-під мосту) та Білої Тиси (праворуч).
48°04′28″ пн. ш. 24°14′39″ сх. д. / 48.074700000028° пн. ш. 24.24440000002777751° сх. д. / 48.074700000028; 24.24440000002777751
ВитікРахів (Україна, Закарпатська область)
• координати48°04′28″ пн. ш. 24°14′39″ сх. д. / 48.074700000028° пн. ш. 24.24440000002777751° сх. д. / 48.074700000028; 24.24440000002777751
висота, м2020 м
ГирлоДунай (Сербія, м. Новий Сад)
• координати45°08′08″ пн. ш. 20°16′19″ сх. д. / 45.135800000027778367° пн. ш. 20.27220000002778022° сх. д. / 45.135800000027778367; 20.27220000002778022
Басейнбасейн Дунаю[1] і Басейн Тиси
Країни:Україна Україна
Румунія Румунія
Словаччина Словаччина
Угорщина Угорщина
Сербія Сербія
Прирічкові країни:Румунія
Словаччина
РегіонЗакарпатська область
Довжина966 км
Площа басейну:157 186 км²
Середньорічний стік800 м³/с
Притоки:Вішеу, Іза, Сомеш[2], Körös Riverd[3], Муреш[4], Красна[2], Тересва[1], Теребля[1], Ріка[1], Боржава[2], Бодрог[5][2], Задьваd[6], Біла Тиса[1], Čikd, Туриця[2], Аранка, Слана[6], Бега[5], Батар, Єгричка, Körös-érd, Косівська[1], Сільський Потік[7], Săpânța Riverd, Baia Riverd, Bicu Riverd, Чорна Тиса (річка)[1], Sarasău Riverd, Шарош[d], Șugătag Riverd, Дербачка (річка)[1], Шопурка[1], Білий (притока Тиси)[1], Q1035072?[6], Апшиця[1] і Тячівець[1]
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ти́са (угор. Tisza; серб. Тиса; нім. Theiß; словац. Tisa) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря).

Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини та Сербії, частково по кордону між Україною та Румунією та Угорщиною, а також по кордону між Словаччиною та Угорщиною.

Характеристика

[ред. | ред. код]

Довжина — 966 км (у межах України — 201 км), від витоку Чорної Тиси — 1015 км.

Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 12,732 тис. км²).

Утворюється злиттям Чорної Тиси та Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.

На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині.

Площа басейну річки Тиса та середній стік (період 1946–2006) за країнами[8]:

Країни Басейн за країною Стік за країною
(км2) (%) 3/s) (км3) (%)
Україна Україна 12,732 8.1 221 7.0 26.6
Румунія Румунія 72,620 46.2 468 14.8 56.4
Словаччина Словаччина 15,247 9.7 90 2.8 10.8
Угорщина Угорщина 46,213 29.4 47 1.5 5.7
Сербія Сербія 10,374 6.6 4.0 0.1 0.5
Басейн річки Тиси 157,186 100.0 830 26.2 100.0

Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100—200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30–50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3–5 до 8–9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3–1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.

Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30–60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5–2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.

При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150—170 м (подекуди 260 м).

Похил річки — 1,2 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове; бувають високі паводки. 40 % річного стоку припадає на весняний період.

Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.

Гідрологічні пости: біля Рахова1949), Ділового1913), Великого Бичкова1945), Тячева1942), Хуста1946), Вилка1886), Чопа1950).

У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.

На Тисі розташовані міста: Рахів, Тячів, Хуст, Чоп (Україна); Сігету-Мармацієй (Румунія); Домбрад, Токай, Сольнок, Сегед (Угорщина).

У 1973 році на річці було створено водосховище Тиса (Кішкьореш).

Основні притоки

[ред. | ред. код]
Річкові басейни приток Дунаю на території України

Праві

[ред. | ред. код]

Апшинець, Косівська, Шопурка, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.

Сільський Потік, Білий, Батар, а також потоки Квасний і Радомир[9] (в межах України); Вішеу, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.

Назва

[ред. | ред. код]

Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова «таса» — «чиста»[10]. В давньоримських джерелах Тиса відома під назвами Tissus, Tisia, Pathissus.

У Плінія давньогрецькою річка називалася Патісс (Πάθισσος). У низці творів XIX і XX століть трапляється написання назви річки «Тисса» (з двома «с», наприклад, у Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона[11], у зведеннях боїв періоду Другої світової війни та у фільмі 1958 року «Над Тиссою»).

У старих англійських джерелах вона може називатися Theiss, за назвою річки німецькою Theiß. Італійською мовою вона відома як «Tibisco», а в старих французькх джерелах (як, наприклад, у зв'язку з морськими битвами на Дунаї між Османською імперією та Габсбурзькою імперією у 17-му та 18-му століттях) її часто називають «Tibisque».

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

Тиса має багатий і різноманітний тваринний світ. Понад 200 видів птахів мешкають у пташиному заповіднику Тисафюред. Заплави вздовж річки можуть похвалитися великою кількістю різноманітного рослинного і тваринного світу. Зокрема, щорічне «цвітіння» Тиси вважається місцевим природним дивом. Цвітіння приваблює величезну кількість комах, що є добре відомим видовищем.[12][13]

У вересні 2020 року в річці були виявлені колонії велична моховатка[14].

Навігація

[ред. | ред. код]

Тиса судноплавна на більшій частині своєї течії. Річка відкрилася для міжнародного судноплавства лише нещодавно; раніше Угорщина розрізняла «національні річки» та «міжнародні річки», вказуючи, чи допускалися туди неугорські судна, чи ні. Після вступу Угорщини до Європейського Союзу ця відмінність була скасована, і судна були допущені на Тису в її угорській частині[15].

Умови судноплавства змінюються залежно від обставин: коли річка повноводна, вона часто є несудноплавною, так само як і під час сильної посухи[16].

На річці розташовано ГЕС Kisköre.

З 2023 року, річку Тиса в народі (Україна) почали називати «Ріка смерті».[17][18] Пов'язана така назва з великою кількістю загиблих людей, які намагались через неї перепливти, рятуючись від війни.[19]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н Каталог річок УкраїниКиїв: 1957. — С. 16. — 192 с.
  2. а б в г д http://mek.niif.hu/00100/00154/html/tisza/fkm.htm
  3. https://vizeink.hu/wp-content/uploads/2021/05/akk/1/Also_Tisza_tervezesi_egyseg_altalanos_foldrajzi_es_arvizhidrologiai_jellemzese.pdf
  4. https://net.jogtar.hu/jogszabaly?docid=a1400074.bm
  5. а б https://www.terra.hu/cian/vizgyujto.html
  6. а б в https://wtours.hu/sites/default/files/tokaj-szolnok.pdf
  7. Словник гідронімів України / за ред. Ц. К. Кузьмович — 1979.
  8. Tisza River Basin 2007.
  9. Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель, — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
  10. Стецюк В. М. (14 квітня 2017). Давньобулгарська топонімія в Україні (повний список). Персональний сайт Валентина Стецюка (Львів). Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
  11. Тисса, река // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  12. Konyvek, Szalay (2009). Наші улюблені угорці. Pannon-Literatura Kft. с. 94. ISBN 978-963-251-145 0.
  13. Klaushik. Цвітіння Тиси. amusingplanet.com. Процитовано 25 листопада 2019.
  14. Đorđe Đukić (8 вересня 2020). Відкриті організми, що виникли 500 мільйонів років тому [Відкриті організми, що виникли 500 мільйонів років тому]. Politika (серб.). с. 12.
  15. Декларація про співробітництво щодо басейну річки Тиса/Тиса та Ініціатива щодо сталого просторового розвитку річки Тиса/Тиса | Проект бази даних міжнародних екологічних угод (МЕА). iea.uoregon.edu. Процитовано 3 лютого 2019.
  16. База даних водних шляхів NoorderSoft; доступ 13 березня 2016 р.
  17. Ріка смерті: Як Тиса забирає життя десятків людей (ВІДЕО). 30 серпня 2023.
  18. Тиса – за колючим дротом: "річка смерті" обросла фортифікаціями від ухилянтів – подробиці із Закарпаття. www.tsn.ua. 9 липня 2024.
  19. Небезпечна Тиса. Як (не)працює "інструкція" втечі з України. www.rbc.ua. 7 травня 2024.
  20. База даних малих космічних тіл JPL: Тиса (англ.) .

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]