Хриса Кувеліоту — Вікіпедія

Хриса Кувеліоту
грец. Χρύσα Κουβελιώτου; англ. Chryssa Kouveliotou
Народилася	1956; Афіни, Греція
Країна	Греція; США
Діяльність	астрофізикиня, астроном, викладачка університету
Галузь	астрофізика
Alma mater	Афінський національний університет імені Каподистрії (1975), Університет Сассексу (1977), Інститут еволюційної антропології товариства Макса Планкаd (1981) і Мюнхенський технічний університет (1981)
Знання мов	новогрецька
Заклад	Афінський національний університет імені Каподистрії, Університет Джорджа Вашингтона і Центр космічних польотів імені Маршалла
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Посада	член Афінської академії наукd
Нагороди	премія Денні Гайнемана з астрофізики (2012) премія Бруно Россі (2003) член Американського фізичного товариства[d] Член Американської академії мистецтв і наук[d] міжнародна премія Рене Декарта (2002)
IMDb	ID 3998536
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Хриса Кувеліоту (1956, Афіни) — американська вчена грецького походження, одна з провідних у світ фахівців з астрофізики високих енергій ^[1], колишній провідний науковий співробітник Центру космічних польотів імені Джорджа Маршалла при NASA (до 2015 року) ^[2], професор астрофізики фізичного факультету Університету Джорджа Вашингтона ^[3]. Була головним дослідником у численних наукових проектах у США та Європі, а також ініціатором міжнародних проектів ^[4]. За свої передові дослідження та фундаментальний внесок в астрономію та астрофізику, зокрема за значні досягнення та відкриття при вивченні гамма-спалахів та магнітарів , була нагороджена низкою нагород. 2012 журнал «Time» помістив ім'я Кувеліоту до списку 25 найвпливовіших людей з вивчення космічного простору ^[5]^[6]. Входить до десятки найцитованіших у світі вчених у галузі науки про космос^[en]^[7].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в 1956 році в Афінах (Аттика, Греція). З дошкільних років захоплювалася астрономією ^[8]. Натхнена досягненням американського астронавта Ніла Армстронга, який в 1969 році вперше ступив на поверхню Місяця, Христа захотіла стати астронавтом. Так як у Греції була розвинена ця галузь, то її кінцевий вибір впав на астрономію ^[9]^[10].

В 1975 році закінчила Афінський національний університет імені Каподистрії зі ступенем бакалавра наук у галузі фізики.

В 1977 році здобула ступінь магістра наук з астрономії у Сассекському університеті (Велика Британія). Дисертація Кувеліоту називалася «The Sodium emission cloud around Io: mapping and correlation with Jupiter's magnetic field» ^[9].

В 1981 закінчила Мюнхенський технічний університет (Німеччина), де здобула ступінь доктора філософії з астрофізики ^[7]. Є, ймовірно, першим у світі вченим, що здобув докторський ступінь з вивчення гамма-сплесків ^[11].

В 1982-1994 роках викладала фізику та астрономію в Афінському національному університеті імені Каподистрії. Кожну відпустку відвідувала США, будучи запрошеним ученим Центру космічних польотів Годдарда при NASA ^[12]. Згодом переїхала працювати до США ^[13]^[14]..

В 2004-2015 роках працювала у Центрі космічних польотів імені Джорджа Маршалла в NASA (з 2013 - провідний науковий співробітник Управління науки і технології, дослідження в галузі астрофізики високих енергій) ^[15]

Автор численних публікацій у наукових журналах , що рецензуються , у тому числі присвячених вивченню рентгенівських подвійних зірок, сонячних спалахів і злиття галактичних кластерів ^[16].

Член численних міжнародних консультативних комітетів, рад та рецензійних комісій різних організацій, включаючи NASA та Європейське космічне агентство ^[7].

Науково-дослідна діяльність та досягнення[ред. | ред. код]

З 1991 року, будучи науковим співробітником NASA, Кувеліоту проводила великі дослідження низки астрономічних явищ, включаючи чорні діри, нейтронні зорі та гамма-сплески (ГВ). Зокрема вона була членом наукових груп реєстратора ГВ GBM, космічної обсерваторії NuSTAR, космічного апарату ISEE-3, супутника Solar Maximum Mission^[en] та монітора BATSE ^[13]. Її значний внесок у астрономію та астрофізику поглибив наукове розуміння транзієнтних явищ у Галактиці Чумацький Шлях та у Всесвіті. Крім встановлення специфічних властивостей ГВ, 1997 року Кувеліоту брала участь у дослідженнях, завдяки яким було встановлено позагалактичний характер джерел ГВ. В 1998 вона і її команда також вперше підтвердили виявлення надщільних нейтронних зорь, названих магнітарами. ^[7].

На початок 2020-х за підтримки NASA бере участь у реалізації місії «Афіна^[en]», та є членом двох робочих груп. Запуск космічного телескопа планується в 2028 ^[16].

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

2002: Премія Декарта (спільно з Едом ван ден Гевелем^[en] тощо)^[17];
2003: Премія Бруно Россі (спільно з Робертом Данканом^[en] і Крістофером Томпсоном)^[18]
2013-2016: віце-президент Американського астрономічного товариства (AAS)^[19];
2005: NASA Space Act Award^[20];
2012: Премія Денні Гайнемана з астрофізики^[21];
2012: медаль NASA «За виняткові заслуги»^[en]^[22];
2013: член Національної академії наук США (NAS)^[23];
2014: почесний доктор Сасекського університету^[1];
2014: почесний доктор Амстердамського університету^[24].
2015: член комітету з номінацій APS^[25];
2015: іноземний член Королівської академії наук та мистецтв Нідерландів^[26];
2016: член-кореспондент Афінської академії наук^[27];
2020: дійсний член Американського астрономічного товариства. ^[28]
2021: Премія Шао (спільно з Вікторія Каспі).^[29]
2022: член Вченої ради ERC.^[30]
дійсний член Американського фізичного товариства (APS)^[31];
голова Відділу астрофізики APS (у минулому);
віце-голова (1995-1996, 2008-2009), голова (2010-2012) та колишній голова (2012-2014) Відділу астрофізики високих енергій AAS ^[32];
член Комітету з астрономії та астрофізики NAS (у минулому);
член Міжнародного союзу теоретичної та прикладної фізики^[en] (IUPAP)^[33]^[34];
дійсний член Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) (секція астрономії)^[35]^[36];
член Європейського космічного агентства (ESA);
член Міжнародного астрономічного союзу (IAU)^[37];
президент Відділу астрофізики високих енергій та фундаментальної фізики IAU^[37];;
член Американської академії мистецтв та наук^[38];
член Ради Американської асоціації спостерігачів змінних зірок (AAVSO)^[17];

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б NASA scientist Chryssa Kouveliotou. Сассекський університет. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Kaufman, Sarah L. (12 вересня 2015). ‘We Choose to Go to the Moon’: Kennedy dream inspires a dance. The Washington Post. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Chryssa Kouveliotou. GW. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ The Greek NASA astrophysicist who constantly distinguished. Ellines.com. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 25 березня 2022.
↑ The 25 Most Inﬂuential People in Space (PDF). Time. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ NASA Marshall Researcher Dr. Chryssa Kouveliotou Listed Among 25 Most Influential People in Space. MSFC. 24 жовтня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
↑ ^а ^б ^в ^г Biography of Dr. Chryssa Kouveliotou (PDF). NASA. Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2020. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Η ελληνίδα που έφθασε στα αστέρια!. Newsbeast. 28 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ ^а ^б Honoris Causa, Dr Chryssa Kouveliotou. telescoper. 10 липня 2014. Архів оригіналу за 20 липня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Chryssa Kouveliotou: Astrophysicist. NASA. 8 липня 2016. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Αλλη μια Ελληνίδα στη ΝASA με διεθνή διάκριση – Η φοιτήτρια της Φυσικής Αθηνών που είχε πρότυπο τον Αρμστρονγκ. iefimerida.gr. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2013. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Chryssa Kouveliotou: Astrophysicist. The National Herald. 10 січня 2015. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ ^а ^б Kouveliotou Chryssa. Hellenica. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 24 квітня 2017.
↑ Ελληνίδες που έφτασαν στα... άστρα. Το Βήμα. 11 березня 2012. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ NASA Marshall's Dr. Chryssa Kouveliotou Named Senior Scientist for High Energy Astrophysics, Science and Research Office. NASA. 19 лютого 2013. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
↑ ^а ^б Board Members and Meetings. Національні академії наук, техніки та медицини. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 25 березня 2022.
↑ ^а ^б AAVSO Councilor Dr. Chryssa Kouveliotou elected to National Academy of Sciences. AAVSO. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ HEAD AAS Rossi Prize Winners. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Past Officers and Councilors. AAS. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 24 квітня 2017.
↑ NASA Marshall Researcher Dr. Chryssa Kouveliotou Receives 2012 Dannie Heineman Prize in Astrophysics. NASA. 1 грудня 2027. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Astrophysicist Chryssa Kouveliotou wins 2012 Dannie Heineman prize. Physics Today. 3 лютого 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
↑ 2012 Agency Honor Award Recipients. NASA. 8 серпня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Greek scientist receives top US distinction. ekathimerini.com. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 25 березня 2022.
↑ UvA honorary doctorates for astrophysicist Kouveliotou and heritage expert Van Rappard-Boon. UvA. 12 листопада 2014.
↑ Committees: Nominating Committee. APS. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Chryssa Kouveliotou. KNAW. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ 2.945η Συνεδρία της Ολομελείας, Πέμπτη, 9 Ιουνίου 2016, ώρα 11.00. academyofathens.gr. 7 червня 2016. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ AAS Fellows. AAS. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
↑ The Shaw Prize. www.shawprize.org. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ THREE DISTINGUISHED SCIENTISTS TO JOIN THE ERC SCIENTIFIC COUNCIL. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Diamataris, Antonis (19 травня 2013). NASA Names Kouvelioutou Senior Scientist at Marshall. The National Herald. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.
↑ HEAD past and current officers. AAS. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Current Membership. Национальные академии наук, техники и медицины. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 25 березня 2022.
↑ C19: Members. IUPAP. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ AAAS Members Elected as Fellows. AAAS. 6 грудня 2011. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 25 березня 2022.
↑ AAAS Fellows (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 квітня 2015. Процитовано 24 квітня 2017.
↑ ^а ^б Chryssa Kouveliotou. IAU. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
↑ Membership (PDF). AMACAD. Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[:0-1] а ^б NASA scientist Chryssa Kouveliotou. Сассекський університет. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[2] Kaufman, Sarah L. (12 вересня 2015). ‘We Choose to Go to the Moon’: Kennedy dream inspires a dance. The Washington Post. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[3] Chryssa Kouveliotou. GW. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[4] The Greek NASA astrophysicist who constantly distinguished. Ellines.com. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 25 березня 2022.

[5] The 25 Most Inﬂuential People in Space (PDF). Time. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[6] NASA Marshall Researcher Dr. Chryssa Kouveliotou Listed Among 25 Most Influential People in Space. MSFC. 24 жовтня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

[:6-7] а ^б ^в ^г Biography of Dr. Chryssa Kouveliotou (PDF). NASA. Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2020. Процитовано 25 березня 2022.

[8] Η ελληνίδα που έφθασε στα αστέρια!. Newsbeast. 28 травня 2013. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[:7-9] а ^б Honoris Causa, Dr Chryssa Kouveliotou. telescoper. 10 липня 2014. Архів оригіналу за 20 липня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[10] Chryssa Kouveliotou: Astrophysicist. NASA. 8 липня 2016. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[11] Αλλη μια Ελληνίδα στη ΝASA με διεθνή διάκριση – Η φοιτήτρια της Φυσικής Αθηνών που είχε πρότυπο τον Αρμστρονγκ. iefimerida.gr. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 12 серпня 2013. Процитовано 25 березня 2022.

[12] Chryssa Kouveliotou: Astrophysicist. The National Herald. 10 січня 2015. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[:8-13] а ^б Kouveliotou Chryssa. Hellenica. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 24 квітня 2017.

[14] Ελληνίδες που έφτασαν στα... άστρα. Το Βήμα. 11 березня 2012. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[:5-15] NASA Marshall's Dr. Chryssa Kouveliotou Named Senior Scientist for High Energy Astrophysics, Science and Research Office. NASA. 19 лютого 2013. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

[:9-16] а ^б Board Members and Meetings. Національні академії наук, техніки та медицини. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 25 березня 2022.

[:1-17] а ^б AAVSO Councilor Dr. Chryssa Kouveliotou elected to National Academy of Sciences. AAVSO. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[:2-18] HEAD AAS Rossi Prize Winners. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[19] Past Officers and Councilors. AAS. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 24 квітня 2017.

[20] NASA Marshall Researcher Dr. Chryssa Kouveliotou Receives 2012 Dannie Heineman Prize in Astrophysics. NASA. 1 грудня 2027. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

[21] Astrophysicist Chryssa Kouveliotou wins 2012 Dannie Heineman prize. Physics Today. 3 лютого 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

[22] 2012 Agency Honor Award Recipients. NASA. 8 серпня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

[23] Greek scientist receives top US distinction. ekathimerini.com. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 25 березня 2022.

[24] UvA honorary doctorates for astrophysicist Kouveliotou and heritage expert Van Rappard-Boon. UvA. 12 листопада 2014.

[25] Committees: Nominating Committee. APS. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 25 березня 2022.

[:3-26] Chryssa Kouveliotou. KNAW. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[27] 2.945η Συνεδρία της Ολομελείας, Πέμπτη, 9 Ιουνίου 2016, ώρα 11.00. academyofathens.gr. 7 червня 2016. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[28] AAS Fellows. AAS. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.

[29] The Shaw Prize. www.shawprize.org. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[30] THREE DISTINGUISHED SCIENTISTS TO JOIN THE ERC SCIENTIFIC COUNCIL. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

[31] Diamataris, Antonis (19 травня 2013). NASA Names Kouvelioutou Senior Scientist at Marshall. The National Herald. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[32] HEAD past and current officers. AAS. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[33] Current Membership. Национальные академии наук, техники и медицины. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 25 березня 2022.

[34] C19: Members. IUPAP. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[35] AAAS Members Elected as Fellows. AAAS. 6 грудня 2011. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 25 березня 2022.

[36] AAAS Fellows (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 квітня 2015. Процитовано 24 квітня 2017.

[:10-37] а ^б Chryssa Kouveliotou. IAU. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

[:11-38] Membership (PDF). AMACAD. Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2017. Процитовано 25 березня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

Хриса Кувеліоту
грец. Χρύσα Κουβελιώτου англ. Chryssa Kouveliotou

Народилася	1956 Афіни, Греція
Країна	Греція США
Діяльність	астрофізикиня, астроном, викладачка університету
Галузь	астрофізика
Alma mater	Афінський національний університет імені Каподистрії (1975), Університет Сассексу (1977), Інститут еволюційної антропології товариства Макса Планка^d (1981) і Мюнхенський технічний університет (1981)
Знання мов	новогрецька
Заклад	Афінський національний університет імені Каподистрії, Університет Джорджа Вашингтона і Центр космічних польотів імені Маршалла
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Посада	член Афінської академії наук^d
Нагороди	премія Денні Гайнемана з астрофізики (2012) премія Бруно Россі (2003) член Американського фізичного товариства^[d] Член Американської академії мистецтв і наук^[d] міжнародна премія Рене Декарта (2002)
IMDb	ID 3998536
Медіафайли у Вікісховищі