Цой (фільм) — Вікіпедія

Цой
Жанр	драма роуд-муви
Режисер	Олексій Учитель
Продюсер	Олексій Учитель Олена Бистрова Філіп Пастухов Павло Горін Кіра Саксаганська Гінтс Грубе Інесе Бока-Грубе
Сценарист	Олександр Гоноровський Сава Мінаєв Олексій Учитель
У головних ролях	Циганов Євген Едуардович, Мар'яна Співак, Андреєва Пауліна Олегівна і Вєрник Ігор Емільович
Оператор	Юрій Клименко
Композитор	Федор Журавльов
Кінокомпанія	Творчо-виробниче об'єднання «Рок»d
Тривалість	98 хв.
Країна	Росія  Латвія
Рік	2020
Кошторис	150 000 000 руб.
Касові збори	26 236 961 ₽
IMDb	ID 12077086

«Цой» (робоча назва «47») — художній фільм режисера Олексія Учителя спільного виробництва Росії, Литви та Латвії, який розповідає про те, як учасник ДТП, в якому загинув Віктор Цой, везе труну загиблого співака з Юрмали в Ленінград. Персонажа на ім'я «Віктор Цой» в картині при цьому немає, «У „Цої“ адже навіть немає Цоя» — відзначити «Комсомольська правда»^[1], а рецензія в «Аргументах і фактах» названа «„Цой“ без Цоя»^[2].

Історія створення[ред. | ред. код]

Олексій Учитель не вперше звертається до фігури Цоя. У його фільмографії — документальні фільми «Рок» (одна з новел присвячена музиканту) та «Останній герой», де Учитель вперше досліджує причини його трагічної загибелі. Режисер називає фільм « Цой» продовженням цієї лінії, а його сюжет — припущенням про те, що могло статися в серпні 1990 року. Учитель стверджує, що після аварії сам бачив нещасливий автобус і спілкувався зі слідчим, який веде справу, і з водієм «Ікаруса»^[3].

Перші згадки про проект під робочою назвою «47» відносяться до 2017 року. Учитель відкладав початок роботи через проблеми з попереднім фільмом, «Матильда», так що зйомки почалися тільки 8 липня 2019 року. Проходили вони в Санкт-Петербурзі, Калінінградській та Псковській областях, а також у Латвії^[4].

Олексій Учитель принципово відмовився від художнього зображення Віктора Цоя, використавши в переважній більшості сцен архівні відеозаписи за участю музиканта. Єдиний художній кадр, в якому Віктор Цой зображений лише зі спини, був знятий для сцени з аварією. Він повністю згенерований нейромережею, так як знімальній групі не вдалося знайти актора з відповідною формою потилиці.

Син Віктора Цоя Олександр попросив змінити імена персонажів^[5].

Ігор Вдовін, який працює з музикантами групи «Кіно» (проєкт «Симфонічне КІНО»), за словами режисера, відмовився писати музику для фільму^[6].

Рашид Нугманов розповів про робочі контакти з колегою^[7] :

Я зустрівся з Учителем, щоб пояснити йому необхідність отримання дозволів… На жаль, Олексій не прислухався до порад. На його прохання включити до фільму фрагменти з фільму " Голка " я відповів відмовою.

Прем'єра була призначена на 3 вересня 2020 року^[8], однак 27 серпня було прийнято відкласти вихід фільму в прокат на невизначений термін^[9]. 23 вересня було оголошено про включення картини до конкурсної програми 36-го Варшавського кінофестивалю^[10][11], де 12 жовтня відбулася міжнародна прем'єра фільму^[12]. Російська прем'єра відбулася в Москві 9 листопада 2020 року^[13]. У широкий прокат фільм вийшов 12 листопада^[14].

Сюжет[ред. | ред. код]

Самого Цоя в картині немає: герої знаходяться в автобусі, який везе труну музиканта з Юрмали до Ленінграда. Фільм починається з кадрів аварії, в якій загинув Цой, з перемежованими зйомками з салону автомобіля співака і зустрічного автобуса. Закінчується він альтернативними кадрами, без аварії, які виявляються передсмертним сном артиста. На них автобус і автомобіль благополучно роз'їжджаються.

У ролях[ред. | ред. код]

Прокат[ред. | ред. код]

«Цой» увійшов до конкурсної програми 36-го Варшавського кінофестивалю, де 12 жовтня 2020 року відбулася його міжнародна прем'єра^[10][12]. Фонд кіно оголосив про фінансову підтримку фільму в прокаті в числі 10 картин, запланованих до показу в 3 і 4 кварталах 2020 року^[15]. Російський показ картини відбувся 9 листопада 2020 року в Москві^[16]. У широкий прокат фільм вийшов 12 листопада 2020 року^[14].

Після виходу картини Олександр Цой подав заяву до суду «на кінопрокатників за незаконне використання в художньому фільмі „Цой“ зображення його батька»^[17]. Однак позов був залишений без розгляду^[18].

Реакція[ред. | ред. код]

Олександр Цой, з яким у режисера відбулися, за його словами, «гострі розмови», дав стрічці «неоднозначну» оцінку ще до прем'єри^[5].

Гарного мені сказати нічого, а погане тільки підігріє інтерес до цього фільму.

^[19]

Батько і син лідера групи «Кіно», назвавши фільм «вульгарним видовищем»^[20], звернулися до Володимира Путіна^[21] з проханням «організувати перевірку»^[22] і «вжити належних заходів», щоб не допустити того, щоб ім'я їхнього родича було спаплюжено^[23]. Ініціатором листа був Олександр Цой^[24].

У зверненні підкреслено, що «творцям фільму „Цой“ не давали згоду на використання імені та зображення музиканта ні спадкоємці, ні музиканти групи „Кіно“, ні інші правовласники і зацікавлені особи. Проте, не дивлячись на їхні листи в Мінкультури, фільму було видано прокатне посвідчення»^[25].

Рашид Нугманов прокоментував^[7] :

Олексій перейменував назву фільму із «47» на «Цой», що представляє собою вже пряме порушення права на образ… Це відкрите лукавство, яке неможливо виправдати ніяким словоблуддям.

Сам режисер відкидає всі звинувачення у спотворенні образу Цоя^[26].

Після виходу фільму 12 жовтня 2020 року професійні критики відреагували неоднозначно («Цой мертвий» називалася одна з газетних рецензій^[1]):

• кінознавець Ольга Галицька^[27] :

Умоглядна, позбавлена життєздатності ідея, яку Учитель наполегливо виношував аж десять років, народила анемічне, тужливе кіно.

• рок-журналіст, музичний критик, письменник Артем Троїцький^[28]:

Цей фільм — зрада пам'яті про життя і смерті Цоя.

• журналіст і театрознавець Марина Тимашева^[29]:

Чергова спекуляція на імені. І все це вже на стадії сценарію було.

• головний редактор журналу «Ведмідь» Борис Мінаєв^[29]:

Цой живий, а фільм — немає. На відміну від «Літа», де всі живі до сліз, хоча сюжет згадати практично неможливо.

• письменник Платон Бесєдін^[30]:

Учитель з пристойного режисера перетворився на купця-ремісника… Це дуже вигідно, насправді, брати ім'я… і знімати не зрозумій що, заявляючи: мовляв, ви чого? Це ж художній твір, всі збіги випадкові. Добре, нехай так, але чого ж ти, зараза, назву таку даєш, а?

• Звукорежисер Олексій Вишня^[31]:

Фільм ні про що… Картина не про Цоя, вона про рок. Тільки не про музичний, а про злий… Чи варто було його знімати, чи варто було називати його «Цой» — відповідь очевидна, на мій погляд.

• журналіст Вадим Богданов, InterMedia^[32] :

Кіно складається з набору безглуздих випадковостей, фанерних персонажів, порушень причинно-наслідкових зв'язків і діалогів, написаних людиною, який нібито ні разу ні чув людської мови… Олексій Учитель всього-на-всього зняв дуже погане кіно.

• музикант і культуролог Олександр Липницький^[28]:

Марення сивої кобили.

• продюсер і громадський діяч Джоанна Стінгрей^[33] :

Це якийсь абсурд, суцільна фантазія про реальну людину.

Газетні рецензії[ред. | ред. код]

• «Аргументи і факти»^[2] :

Проблема в тому, що фабула фільму вигадана практично повністю.

• «Известия»^[34] :

Щоб оцінити повною мірою нову картину Учитель, потрібно не тільки і не стільки мати уявлення про спадщину Цоя (можна і взагалі нічого про нього не знати, так навіть краще), скільки орієнтуватися в біблійних сюжетах.

Примітки[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · LUMIERE · The Movie Database Нормативний контроль GKG: /g/11h4m_5c0n