Псковська область — Вікіпедія

Псковська область
рос. Псковская область
Q19906919	Герб Псковської області
Країна	Росія
Фед. округ	Північно-Західний
Адмін. центр	Псков
Глава	Mikhail Vedernikovd
Дата утворення	23 серпня 1944
Оф. вебсайт	pskov.ru(рос.)
Географія
Координати	57°19′ пн. ш. 29°15′ сх. д. / 57.317° пн. ш. 29.250° сх. д.
Площа	55 300 км² (52-а)
• внутр. вод	5,2 %
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Населення
Чисельність	▼ 661 586 (01.01.2013) (64-а) (2011)
Густота	12,1 осіб/км²
Економіка
Економ. район	Північно-Західний
Коди
ISO 3166-2	RU-PSK
ЗКАТО	58
Суб'єкта РФ	60
Телефонний	(+7)
Карти
	;
	Псковська область у Вікісховищі

Пско́вська о́бласть (рос. Пско́вская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Північно-Західного федерального округу.

Адміністративний центр — місто Псков.

Межує з трьома державами: з Естонією, Латвією і Білоруссю. Крім того, межує з Ленінградською, Новгородською, Тверською і Смоленською областями.

Утворена 23 серпня 1944 року, а 2 жовтня 1957 року до її складу увійшла Великолуцька область РРФСР.

Географія[ред. | ред. код]

У Псковській області понад 3 тисячі озер, зокрема третє за величиною в Європі — Чудсько-Псковське озеро. Особливістю області також є делікатесна риба снеток, яка водиться лише в Псковській області.

Територію Псковської області перетинають федеральні автомагістралі М9 і М20.

Рельєф[ред. | ред. код]

Псковська область розташована на північному заході Східно-Європейської (Руської) рівнини. Рельєф переважно низовинно-горбистий (середня висота — 110 м над рівнем моря) з трьома явно виокремлюючимися височинами: Лузька височина на півночі області з максимальною висотою 204 м (гора Кочебуж), Судомська височина в середній частині з найвищою точкою 293 м (гора Судома) і Бежаницька височина на півдні з максимальною висотою — 339 м (гора Лобно).

На заході в Печорському районі знаходяться східні схили височини Хаанья (заходить з території Естонії та Латвії) геологічно виражена Локновським валом, а на південному сході — західні схили Валдайської височини на межі з Тверською областю. На півдні на кордоні з Білоруссю розташовані північні ділянки Невельсько-Городоцької височини. Між нею і Бежаницькою розташована Вязевська височина з висотністю до 264 м.

Мінімальна висота області — уріз Псковсько-Чудського озера — становить 30 м. У західній частині регіону розташована Псковська низовина, по якій тече річка Велика, а на сході — Приільменська низовина, по якій тече друга головна водна артерія області — річка Ловать. На півночі між Лузькою і Судомською височинами розташована Хиловська низина, а в середній частині області (між Судомською і Бежаницькою височинами) — Соротська низина. На крайній півночі розташована Плюссько-Лузька низовина.

Історія[ред. | ред. код]

Псковське князівство 11 — 16 століття
Псковська губернія 18 — 20 століття

Населення[ред. | ред. код]

Населення області — 620,2 тис. осіб (2021). Щільність населення: 11,2 осіб/км², питома вага міського населення: 71,54 %.

Національний склад[ред. | ред. код]

Народ	Чисельність, 2010, тис. ([1])
Росіяни	616,4 (95,1 %)
Українці	8,6 (1,33 %)
Білоруси	6,77 (1,04 %)
Цигани	3,22 (0,5 %)
Вірмени	2,37 (0,37 %)
Татари	1,2 (0,2 %)
Азербайджанці	1,2 (0,2 %)
показані народи з чисельністю понад 1000 осіб

Виконавча влада[ред. | ред. код]

Туманов Владислав Миколайович (1992—1996)
Михайлов Євген Едуардович (1996—2004)
Кузнецов Михайло Варфоломійович (2004—по теперішній час)

5 грудня 2004 року на губернаторських виборах колишній депутат Держдуми Михайло Кузнецов здобув перемогу над діючим головою області Євгеном Михайловим, якого підтримувала «Єдина Росія».

Михайло Кузнєцов народився в 1968 році. Закінчив фізичний факультет МДУ. Служив у Тульській дивізії ВДВ. В 1995 році обрався депутатом Держдуми за списком ЛДПР, в 1999 році виграв вибори в Держдуму по Псковському одномандатному округу. У 2001 році став головою ради директорів ТОВ «Псковський мелькомбінат».

Майстер спорту міжнародного класу з парашутного спорту, капітан псковської парашутної команди «Небесні барси», що представляє МНС.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Міські округи[ред. | ред. код]

Назва міста	Населення (2002)
Псков	202 780
Великі Луки	104 979

Муніципальні райони[ред. | ред. код]

Назва району	Населення (2002)	Районний центр	Населення райцентру (2002)
Бежаницький район	17 547	смт Бєжаниці	4 846
Великолуцький район	24 035	м. Великі Луки
Гдовський район	17 715	м. Гдов	5 171
Дедовицький район	17 881	смт Дєдовичі	9 881
Дновський район	16 048	м. Дно	10 049
Красногородський район	9 800	смт Красногородськ	4 694
Куньїнський район	12 928	смт Кунья	3 527
Локнянський район	13 268	смт Локня	4 898
Невельський район	31 419	м. Невель	18 545
Новоржевський район	12 217	м. Новоржев	4 125
Новосокольницький район	19 389	м. Новосокольники	9 757
Опочецький район	23 973	м. Опочка	13 964
Островський район	36 685	м. Остров	25 078
Палкінський район	10 520	смт Палкино	3 201
Печорський район	25 300	м. Печори	13 056
Плюсський район	11 610	смт Плюса	3 856
Порховський район	28 470	м. Порхов	12 263
Псковський район	37 216	м. Псков
Пустошкинський район	12 071	м. Пустошка	5 509
Пушкіногорський район	11 694	смт Пушкінські гори	6 089
Питаловський район	14 853	м. Питалово	6 806
Себезький район	25 473	м. Себеж	7 138
Струго-Красненський район	16 579	смт Струги Красні	8 762
Усвятський район	6 360	смт Усвяти	3 148

Міста Псковської області[ред. | ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 4 тисячі
2007

Псков	194,9	Себеж	6,5
Великі Луки	101,1	Питалово	6,4
Остров	24,1	Пушкінські гори	5,9
Невель	17,2	Ідриця	5,5
Опочка	13,1	Пустошка	5,1
Печори	12,5	Гдов	4,8
Порхов	11,5	Бежаниці	4,7
Дедовичи	9,6	Локня	4,6
Дно	9,3	Красногородськ	4,5
Новосокольники	9,1	Новоржев	4,0
Струги Красні	8,7

Галерея[ред. | ред. код]

Пушкінські гори[ред. | ред. код]

Тут, у Святогірському монастирі, згідно з заповітом, поховано Олександра Пушкіна. Поблизу монастиря знаходився маєток Пушкіних Михайлівське, в сусідньому селі Тригірському жила муза Пушкіна Ганна Вульф.

Могила О. Пушкіна в Святогірському монастирі.
«Онегінська лава» у Тригірському.
Банька у Тригірському парку.
Річка Сороть.

Старий Ізборськ[ред. | ред. код]

Згідно з літописом, першим князем Ізборська був Трувор, брат новгородського Рюрика. На місцевому кладовищі, серед могил сучасних мешканців Ізборська знаходиться і поховання Трувора, так званий «Труворів хрест».

Мури давнього Ізборська.
Труворове городище.
Муровані ворота у Старому Ізборську^[2].

Печори[ред. | ред. код]

Місто відоме завдяки Печорському монастирю, з головним храмом у стилі українського бароко, що знаходиться над монастирськими печерами з похованнями місцевих ченців, на зразок печер київської Лаври. Завдяки перебуванню у складі незалежної Естонії в 1919—1940 рр., монастир не зазнав плюндрування з боку більшовиків. Від часів естонської влади в місті залишилася протестантська кірха.

Печорський монастир.
Монастирський храм над входом у печери.
Мури Печорського монастиря.
Паломники біля стін Печорського монастиря.
Монастирське стадо.
Естонська кірха.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ оцінка чисельності населення станом на 01.01.2013. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 9 січня 2015.
↑ На відміну від решти сільської Росії, на Псковщині було розповсюджене кам'яне будівництво.

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Псковська область

	Ленінградська область
Естонія Латвія		Новгородська область Тверська область
	Білорусь	Смоленська область

[1] оцінка чисельності населення станом на 01.01.2013. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 9 січня 2015.

[2] На відміну від решти сільської Росії, на Псковщині було розповсюджене кам'яне будівництво.

[1]

[2]