Яків Шах — Вікіпедія

Яків Шах
Народився	невідомо
Помер	1583(1583) Канів
Країна	Річ Посполита
Діяльність	низовий гетьман в 1582 році
Посада	Гетьман України
Попередник	Іван Підкова
Наступник	Дем’ян Скалозуб

Я́ків Шах (? — 1578)^[1] — запорозький низовий гетьман другої половини XVI ст., побратим Івана Підкови, з яким ходив походом на Молдавію (1577), в 1576—1577 роках розгромив на Дніпрі ханського посла, який повертався з Москви. Шах не лякаючись кари, яку поніс Підкова, вирішив помститись за Гетьмана Івана Підкову: напасти на Волощину.

Взяв в облогу Бухарест і наказав видати тих, хто був винний у смерті кошового отамана Підкови. Йому було видано одного бояра і 17 інших. Він наказав обрізати їм носи і вуха і повісити перед церквою св. Миколая і наказав над ними на церкві написати: так караються зрадники і віроломці, які проливають невинну християнську кров. Коли новина про це дійшла до Константинополя, султан Амурат і кримський хан зажадали страти Шаха і скасування козацтва. Султан наказав затримувати українських і польських купців на Волощині, Молдавії та в Криму. Шаха було знято з гетьманства і ув'язнено в канівський монастир, де він пізніше добровільно став монахом. Помер там також у 1583 році. Похований поряд з Іваном Підковою на Чернечій горі, яка належала монастиреві.

Автор «Історії Русів»:

На місце вбитого Гетьмана Підкови обрано Гетьманом 1582 року Осавула Генерального Якова Шаха, і першим його старанням було помститися на Волохах за смерть Гетьмана Підкови, котрий був великий Шахові друг, а Козакам вельми люб'язний. Він доповідав Королеві, що Турки, взявши під свою протекцію Валахію та Молдавію і посилюючись особливо у Валахії, наближаються до кордонів Польських та Руських. І тому від Короля Баторія вислано Гетьманові наказ оберігати кордони і примножувати на них війська та роз'їзди. Гетьманові цього і треба було. Він, примноживши військо, вислав його роз'їздом вниз Дністра, а сам з великою потугою вирушив угору тою ж річкою і, зловивши біля кордонів кількоро Турків військового звання, відіслав їх до Короля як доказ своєї пильності. Проміж тим, зробивши нагальний похід од границі до Валахії, напав на місто Бухарест, вибив і випалив його передмістя, а твердиню взяв у облогу і зажадав од міщан видати винуватців смерті Гетьмана і Госпопаря Підкови, погрожуючи в противному разі обернути все на попіл та купу каміння. Міщани не забарилися виконати його вимоги і видали сімнадцять чоловік винних з самим Боярином, що Підкову на смерть віддав. Гетьман, обрізавши їм вуха і носи, звелів повісити їх на виду міщан з написом, прибитим на церкві Никольській: «Так покарано віроломців і зрадників, що проливають кров християнську невинну». Уряд Турецький не залишив без уваги напад Гетьмана з військом на Валахію і Бухарест. Султан їхній вимагав через посланців своїх відшкодування від Короля Польського, а проміж тим дав наказ арештувати всіх купців Польських і Руських, які вели торгівлю в Молдавії, Валахії і в Криму. Король Польський, приступаючи до задоволення Турецьких вимог, віддав Гетьмана під суд і насланим до військового Малоросійського Трибуналу універсалом звелів старшині Генеральній і всьому військові судити Гетьмана. Він був усунений від Гетьманства і засуджений на довічне ув'язнення в монастир Канівський, де по волі своїй посвячений у ченці і скінчив життя спокійно у чернецтві.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

17 грудня 2023 року у місті Нікополь вулицю Сурикова перейменували на вулицю Гетьмана Якова Шаха.

27 січня 2024 року у місті Кривий Ріг вулицю Бестужева перейменували на вулицю Гетьмана Якова Шаха.^[2]

Джерела[ред. | ред. код]

• Леп'явко С. А. Шах Яків // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 599. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• ІСТОРІЯ РУСІВ Ч 1
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Попередник Іван Підкова

Гетьман України 1576-1578

Наступник Самійло Зборовський

п о р Гетьмани Війська Запорозького Велике князівство Литовське Предслав Лянцкоронський (1516–1531) Остафій Іванович Дашкевич (1500-ті — 1534, з перервами) Остафій Ружинський (1514—1534) Дмитро Вишневецький (1552—1564) Венжик Хмельницький (1534—1569) Річ Посполита Михайло Вишневецький Ян Бадовський Іван Свирговський (1574) Богдан Ружинський Яків Шах (1576—1578) Лук'ян Чорнинський (1578, 1586) Самійло Зборовський (1581—1584) Дем'ян Скалозуб (1583—1593 з перервами) Богдан Микошинський (1584) Захар Кулага (1585, 1589) Михайло Ружинський (1585, 1587) Богдан Микошинський (1586) Ян Оришевський (1591, 1596) Криштоф Косинський Богдан Микошинський (1594) Григорій Лобода Матвій Шаула Гнат Василевич (1596—1597) Тихін Байбуза (1597—1598) Федір Полоус (1598) Семен Скалозуб Самійло Кішка Іван Куцкович (1602—1603) Петро Сагайдачний Яків Бородавка-Нерода Оліфер Голуб (1622—1623) Михайло Дорошенко (1623—1625; 1625—1628) Марко Жмайло (1625) Іван Сулима (1628—1629, 1633—1635) Грицько Чорний (1628—1630, з перервами) Лев Іванович (1629) Тарас Федорович (1630) Тиміш Орендаренко (1630—1631, 1632—1633) Іван Петражицький-Кулага (1631—1632) Андрій Діденко (1632—1633) Дорофій Дорошенко (1633) Василь Томиленко Павло Бут (1637—1638) Яків Острянин (1638) Дмитро Гуня (1638) Карпо Півтора-Кожуха (1639—1642) Максим Гулак (1642—1646) До розколу Богдан Хмельницький (1648—1657) Юрій Хмельницький (1657) Іван Виговський (1657—1659) Юрій Хмельницький (1659—1660) Правобережжя (Річ Посполита) Юрій Хмельницький (1660—1663) Павло Тетеря (1663—1665) Степан Опара (1665, самопроголошений) Петро Дорошенко (1665—1669) Григорій Дорошенко (1668, наказний) Михайло Ханенко (1669—1674) Андрій Дорошенко (1672, 1674, наказний) Остап Гоголь (1675—1679) Стефан Куницький (1683—1684) Андрій Могила (1684—1689) Григорій Гришко (1689—1692, наказний) Самійло Самусь (Гетьман Правобережжя 1692—1702, наказний 1702—1704) Правобережжя (Османська імперія) Петро Суховій (1665—1668) Петро Дорошенко (1669—1676) Юрій Хмельницький (1678—1681) Георге Дука (1681—1683) Іван Драгинич (1681—1683, наказний) Думитрашку Кантакузіно (1684—1685) Теодор Сулименко (1684—1685) Яким Самченко (1685) Степан Лозинський (1685—1695) Іван Багатий (1696—1698) Петро Іваненко (Петрик) (1698—1709, з перервами) Самійло Самусь (Гетьман Правобережжя 1702—1704) Пилип Орлик (1710—1742) Яків Рудзевич (1765—1783) Лівобережжя (Московія-Росія) Яким Сомко (1660—1663, наказний) Іван Брюховецький (1663—1668) Данило Ярмоленко (1664, наказний) Петро Дорошенко (1668—1669) Дем'ян Многогрішний (1668—1672) Іван Самойлович (1672—1687) Іван Мазепа (1687—1709) Василь Дунін-Борковський (1702, наказний) Іван Скоропадський (1708—1722) Павло Полуботок (1722—1724) Данило Апостол (1727—1734) Кирило Розумовський (1750—1764)

1. ↑ ШАХ ЯКІВ. resource.history.org.ua. Процитовано 29 січня 2024.
2. ↑ ТОПОНІМИ 26.01.2024.docx. Google Docs (укр.). Процитовано 27 січня 2024.