11-та зенітна дивізія (Третій Рейх) — Вікіпедія

11-та зенітна дивізія (Третій Рейх)
11. FlaK-Division
Прапор командира дивізії Люфтваффе
На службі 1 вересня 1941 — 8 травня 1945
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Належність Вермахт Вермахт
Вид Люфтваффе Люфтваффе
Роль Війська протиповітряної оборони
Чисельність зенітна дивізія
У складі Див. Командування
Гарнізон/Штаб Бордо
Війни/битви

Друга світова війна
Західний фронт

Східний фронт

Командування
Визначні
командувачі
Гельмут Ріхтер
Еріх Крессманн

11-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 11. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

Історія[ред. | ред. код]

11-та зенітна дивізія веде свою історію від сформованого на території окупованої частини Північної Франції 1 лютого 1941 року 11-го Командування протиповітряної оборони під командуванням генерал-майора Гельмута Ріхтера з штаб-квартирою в Бордо. 1 вересня 1941 року 11-те Командування ППО було перейменовано на 11-ту зенітну дивізію. Дивізія здійснювала керівництво протиповітряними силами на заході окупованої Франції. Протягом перших кількох місяців вже неможливо визначити, у підпорядкуванні яких структур і в якій оперативній зони перебували частини дивізії. Лише після переміщення штабу дивізії із зупинкою в Марселі до Авіньйона 15 квітня 1943 року стало відомо про першу чітку структуру 11-ї зенітної дивізії. На той час з'єднання складалося з 69-го і 89-го зенітного полку в Марселі та 653-го зенітного полку в Нарбонні. 1 листопада 1943 року дивізію очолив генерал-лейтенант Еріх Кресман.

9 січня 1944 р. штаб дивізії без підпорядкованих полків був знятий з попереднього поля завдань і переданий повітряному округу Бельгія — Північна Франція. Там на її основі був сформований III. зенітний корпус.

8 вересня 1944 року 11-ту зенітну дивізію сформували вдруге. Новий штаб дивізії створив оберст, а пізніше генерал-майор Оскар Кремер. Основним завданням дивізії було керівництво протиповітряними силами в зоні командування ​Люфтгау VIII у районі промислової зони Верхньої Сілезії та фортеці Бреслау. Дивізія мала наступні полки:

  • 54-й зенітний полк;
  • 106-й зенітний полк;
  • 107-й зенітний полк;
  • 150-й зенітний полк;
  • 84-й зенітний прожекторний полк.

Незадовго до початку наступу радянських військ у січні 1945 року 11-та зенітна дивізія мала 142 важкі батареї та 16 середніх і легких зенітних батарей. Було також 4 роти димових завіс.

Вже 17 січня 1945 року всі рухомі зенітні гармати дивізії перекинули на фронт для використання їх у протитанковій обороні в наземному бою. Стаціонарні зенітні установки воювали до 28 січня 1945 року, а потім були підірвані. 26 січня 1945 року 11-та зенітна дивізія була тактично підпорядкована 10-й зенітній дивізії, оскільки остання вже була випробувана в наземних боях, але вже втратила до кінця більшу частину зенітних гармат під час битви на Одерському фронті.

Райони бойових дій[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

Підпорядкованість[ред. | ред. код]

Час Корпус Командування/Флот Штаб
1941
1 лютого Люфтгау «Західна Франція» Західна Франція
1942
1 січня Люфтгау «Західна Франція» Західна Франція
листопад Люфтгау «Західна Франція» Південна Франція
1943
1 січня Люфтгау «Західна Франція» Південна Франція
1944
1 січня Люфтгау «Західна Франція» Південна Франція
Друге формування
1944
8 вересня Люфтгау VIII Сілезія
1945
1 січня Люфтгау VIII Сілезія
23 січня 6-й повітряний флот Сілезія
12 лютого I корпус ППО 6-й повітряний флот Сілезія

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела

Посилання[ред. | ред. код]

  • Luftverteidigungskommando 11 / 11. Flak-Division/ Divisionsgruppe Engel. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
  • 11. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
  • 11. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
  • Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.