15-та зенітна дивізія (Третій Рейх) — Вікіпедія

15-та зенітна дивізія (Третій Рейх); 15. FlaK-Division
	Тренування обслуги 20-мм зчетвереної зенітної гармати FlaK 38/Flakvierling
На службі	1 березня 1942 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Роль	Війська протиповітряної оборони
Чисельність	зенітна дивізія
У складі	Див. Командування
Гарнізон/Штаб	Плоєшті
Війни/битви	Друга світова війна; Східний фронт Операція «Блау»; Битва за Кавказ (1942—1943); Операція «Цитадель»; Битва за Дніпро; Дніпровсько-Карпатська операція; Друга Яссько-Кишинівська операція; Будапештська операція; Віденська операція;
Командування
Визначні; командувачі	Гергард Гоффманн

15-та зенітна дивізія (нім. 15. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

Історія[ред. | ред. код]

15-та зенітна дивізія була сформована 1 березня 1942 року під керівництвом генерала зенітних військ Гергарда Гоффманна в Плоешті (Румунія) з основного складу 3-ї зенітної бригади, яка до того часу дислокувалась у цьому регіоні та забезпечувала протиповітряне прикриття тамтешніх нафтових родовищ. З весни цю фукнцію на себе перебрала 15-та зенітна дивізія. Проте охорону нафтових родовищ дивізія здійснювала лише протягом кількох перших місяців, оскільки у травні 1942 року 15-ту зенітну дивізію було перекинуто на південний напрямок Східного фронту, де вона була розгорнута в районі Маріуполя у складі 1-ї танкової армії.

З початком у червні 1942 року операції «Блау», німецького літнього наступу на південному фланзі німецько-радянського фронту, частини 15-ї зенітної дивізії просувалися разом з ударним угрупованням вермахту до Майкопа. Там їхні полки також використовувалися як наземні бойові частини в протитанковій боротьбі. У грудні 1942 року дивізію очолив генерал-майор Едуард Мур. У подальших запеклих ар'єргардних боях підрозділи дивізії брали участь у боях у районі Сіверського Донця. З початком операції «Цитадель», останнього великого німецького наступу на Східному фронті, 15-та зенітна дивізія загальною кількістю восьми зенітних батальйонів перебувала в районі Варенівка — Кам'янка.

Після відступу німецьких військ восени 1943 року 15-та зенітна дивізія була перекинута до Румунії. Оберст Ганс Сімон став командиром 7 червня 1944 року, але 29 серпня 1944 року під час стратегічного наступу на Румунію він був узятий у радянський полон. 23 серпня 1944 року, в день оголошення Румунією війни Третьому Рейху, до складу дивізії з командним пунктом у Гагестилі входили 4-й, 12-й, 104-й і 133-й зенітні полки.

У ході подальших ар'єргардних дій Вермахту 15-та зенітна дивізія була передислокована зі своїми полками до Угорщині в листопаді 1944 року з розміщенням штабу дивізії спочатку в Будапешті, а пізніше в Секешфегерварі.

У ході боїв за Будапешт 12-й зенітний полк бився в оточенні і згодом потрапив у полон до радянських військ. Після подальших ар'єргардних дій решта частин 15-ї зенітної дивізії до квітня 1945 року була змушена відступити і билися за Відень, де був їхній командний пункт у Медлінгу. До 14 квітня 1945 року полки дивізії знищили 70 танків і 7 літаків. Наприкінці квітня 1945 року командний пункт довелося востаннє перенести до Зоннтагберга (Нижня Австрія), де він залишався до кінця війни. На цей момент дивізія мала 25 важких і 6 середніх і легких зенітних батарей.

Райони бойових дій[ред. | ред. код]

Румунія (березень — травень 1942);
Східний фронт (південний фланг) (травень 1942 — червень 1944);
Румунія (червень — серпень 1944).
Угорщина, Австрія (серпень 1944 — травень 1945).

Командування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

генерал зенітних військ Гергард Гоффманн (1 березня — 9 листопада 1942);
генерал-лейтенант Едуард Мур (10 листопада 1942 — 15 квітня 1944);
оберст Ганс Зімон (нім. Hans Simon) (15 квітня — 29 серпня 1944);
оберстлейтенант Ернст Янза (29 серпня — 9 вересня 1944);
генерал-майор Теодор Герберт (нім. Theodor Herbert) (9 вересня 1944 — 15 січня 1945);
оберст Т.Петерс (15 — 19 січня 1945);
генерал-майор Йоганн-Вільгельм Дерінг-Мантойффель (20 січня — 8 травня 1945).

Підпорядкованість[ред. | ред. код]

Час	Корпус	Командування/Флот	Штаб
1942
березень	—	Командування Люфтваффе «Південний Схід»	Плоєшті
травень	I корпус ППО	4-й повітряний флот	Маріуполь
1943
1 січня	I корпус ППО	4-й повітряний флот	Донбас
1944
1 січня	I корпус ППО	4-й повітряний флот	Південна Україна
червень	—	4-й повітряний флот	Румунія
20 жовтня	V корпус ППО	4-й повітряний флот	Угорщина
1945
1 січня	V корпус ППО	4-й повітряний флот	Угорщина/Австрія

Склад[ред. | ред. код]

Травень 1942^[1]	Серпень 1942	Жовтень 1943	Березень 1944	Вересень 1944
—	4-й зенітний полк
7-й зенітний полк				—
—				12-й зенітний полк
37-й зенітний полк	—
—	104-й зенітний полк	—	104-й зенітний полк
—				133-й зенітний полк
—	—	153-й зенітний полк	—	—
—	135-й дивізіон повітряної розвідки^{[Прим. 1]}

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски

↑ Luftnachrichten-Abteilung 135

Джерела

↑ 15. Flak-Division.

Посилання[ред. | ред. код]

15. Flak-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
15. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
15. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)

Література[ред. | ред. код]

Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.

Нацистська Німеччина Друга світова війна Війна

[2] Luftnachrichten-Abteilung 135

[1] 15. Flak-Division.

[1]

[Прим. 1]