Арайські мови — Вікіпедія

Арайські мови
арай, Лефт-Мей, лефт-мейські мови
Поширені: Центр Папуа Нової Гвінеї
Класифікація: Папуаські
 Арайські мови
Групи:
6 мов
Кількість носіїв: бл. 2 тис. осіб (2009)

Провінція Східний Сепік на мапі Папуа Нової Гвінеї.

Арайські мови (арай, лефт-мей, лефт-мейські; англ. Left May, Arai) — сім'я папуаських мов, що поширена в Папуа Новій Гвінеї.

Поширені в північній частині центру острову Нова Гвінея на крайньому заході провінції Східний Сепік, в окрузі Амбунті (Папуа Нова Гвінея) і в прикордонних районах провінції Західний Сепік (Пандаун), між верхньою течією річки Сепік і її правою притокою Лефт-Мей (звідси одна з назв)[1]. Назва «Arai family» вперше була використано у 1975 році, вона утворена на основі назви одного з населених пунктів — села Арай. Назва «Left May family» вперше була використана іншим дослідником у 1964[2].

Найближчими сусідами арайських мов є: амто-мусанські мови (на північному заході), мови суганга та міан (трансновогвінейська родина, на півдні і сході), мова івам (сепікська родина, на сході), мови абау та намія (теж сепікська родина, на півночі). На півночі також знаходиться річка Сепік.

Класифікація[ред. | ред. код]

Стівен Вурм у своїй класифікації (1977-1982) виділяє ці як окрему сім'ю на рівні філи (тобто не входить ні в яку іншу філу). До останнього часу не об'єднувалися з іншими сім'ями, лише Малком Росс (2005) на основі передбачуваної схожості займенникових систем висунув арай-квомтарійську гіпотезу (Arai-Kwomtari languages) про спорідненість арайських мов і квомтарі-байбайских мов (які самі по собі є, мабуть, гіпотезою помилковою).

Крім того, в 15-му виданні Ethnologue (2009), де загалом використана класифікація Росса для папуаських мов, угрупування Arai (Left May) (входило в Arai-Kwomtari) включені тільки 4 мови, а ще дві залишені в незалежній групі 1-го рівня Left May. Станом на 2018 всі шість мов були включені у родину верхнього рівня Arai (Left May).

Склад[ред. | ред. код]

Містить 6 мов.

  • наквійська (накві) — 280 носіїв
  • ітерійська (ітері, рокі-пік, їнібу, аловеміно, ійо, ларо) — 475 носіїв, гори Роки-Пік. Раніше окремо виділялася мова рокі-пік, яка, фактично, є іншою назвою ітерійської мови.
  • бойська (бо, по, сорімі) — 85 носіїв, діалекти кабору, нікіяма, умурута
  • амайська (ама, савіяно, ваніабу) — 480 осіб
  • німойська (німо, німо-васавайська) — 350 осіб
  • овінігська (овініга, беро, само, тайна) — 330 осіб

Існує латинська писемність для амайської та овінігської мов.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Laycock 1975: 854.
  2. Laycock 1975: 855.

Література[ред. | ред. код]

  • Conrad, R., Dye W. Some Language Relationships in the Upper Sepik Region of Papua New Guinea // Papers in New Guinea Linguistics No. 18, Pacific Linguistics; Series A 40. Research School of Pacific Studies, Australian National University, 1975.
  • Healey, A. The Ok Language Family in New Guinea // PhD Thesis, Linguistics, Australian National University, 1964.
  • Laycock., Donald C. (1973). Sepik languages: checklist and preliminary classification. Canberra: Dept. of Linguistcs, Research School of Pacific Studies, Australian National University. ISBN 9780858830844. OCLC 5027628.
  • Laycock., Donald C. (1975). Sko, Kwomtari, and Left May (Arai) phyla. У Stephen A. Wurm (ред.). Papuan languages and the New Guinea linguistic scene: New Guinea area languages and language study 1. Canberra: Dept. of Linguistics, Research School of Pacific Studies, Australian National University. с. 854—855. OCLC 37096514.
  • Ross, Malcolm. Pronouns as a preliminary diagnostic for grouping Papuan languages // Andrew Pawley, Robert Attenborough, Robin Hide, Jack Golson, eds. Papuan pasts: cultural, linguistic and biological histories of Papuan-speaking peoples. Canberra: Pacific Linguistics, 2005. pp. 15-66. ISBN 0858835622. OCLC 67292782.

Посилання[ред. | ред. код]