Бідний Матвій Вікторович — Вікіпедія

Матвій Бідний
	Матвій Бідний
Т.в.о. Міністра молоді та спорту України
	Нині на посаді
На посаді з	9 листопада 2023
Президент	Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр	Денис Шмигаль
Попередник	Вадим Гутцайт
Народився	28 листопада 1979 (44 роки); Київ
Відомий як	спортивний функціонер, політик, державний службовець
Громадянство	Україна
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України	Почесна грамота Кабінету Міністрів України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бідний.

Матвій Вікторович Бідний (28 листопада 1979, Київ) — український спортивний функціонер, бодибілдер^[1], т.в.о. Міністра молоді та спорту України з 9 листопада 2023 року.

Освіта[ред. | ред. код]

2001 — закінчив Національний університет фізичного виховання та спорту України за спеціальністю тренер-викладач.^[2]

2004 — закінчив Київський національний торговельно-економічний університет за спеціальністю фінанси підприємства.

2008 — закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю комерційне право та трудове право.

2020 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю публічне управління та адміністрування.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

2000—2004 — тренер ДП «Фаворит-С», м. Київ;^[2]

2004—2016 — засновник та експерт консалтингової компанії «Столиця груп»;

2007—2011 — керівник фітнес — клуба ДП «Фаворит-С», м. Київ;

2011 — помічник керівника ТОВ "Юридична компанія «Сетра»;

2011—2015 — менеджер з продажу ТОВ «ФірмаІСТ»;

2015—2016 — керівник відділу автоперевезень Дочірнє підприємство «ІСТФРАХТ»;

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 2016 році — головний спеціаліст відділу пріоритетних неолімпійських видів спорту департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту у Міністерстві молоді та спорту України;

У 2016—2020 роках — директор департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту Міністерства молоді та спорту України;

15 липня 2020 — призначений на посаду заступника Міністра молоді та спорту України.

9 листопада 2023 року Кабінет міністрів України на своєму засіданні призначив Матвія Бідного виконувачем обов'язків міністра молоді та спорту замість звільненого в той же день Вадима Гутцайта^[3]^[4].

Виступає за впровадження сучасних світових тенденції в питаннях управління спортом і молодіжною політикою, зберігаючи стабільність законодавства та всієї правової системи^[5] Вважає що міністерство має формувати державну політику, а її реалізація має покладатися на інститути громадянського суспільства^[5].

У питанні міжнародної спортивної дипломатії, Міністерство молоді та спорту під керівництвом Матвія Бідного працює над санкційними списками з російських та білоруських спортсменів, які підтримують російські військові злочини^[5].

В інтерв’ю французькому виданню Le Monde напередодні засідання виконавчого комітету МОК, Матвій Бідний висловив занепокоєння щодо потенційного рішення Міжнародного олімпійського комітету допустити атлетів з паспортами країн-агресорок до участі в Олімпійських іграх 2024 року у Парижі під нейтральним прапором. Він вважає це безвідповідальним і вказує, що кремль може використати це для пропаганди^[6]^[7].

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

З 1999 по 2004 рік — член Національної збірної України з бодібілдингу. Чемпіон України 2000, 2001, 2002. Срібний призер чемпіонату світу серед юніорів 2000р., Дубай, ОАЕ.

З 2005 по 2008 рік — учасник спортивного телевізійного проекту «Ігри Патріотів», Франція.^[8]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Виховує трьох дітей. Дружина — Вікторія Дашутіна.

Тесть — політик від Партії регіонів Григорій Дашутін. Влітку 2022 року ДБР затримало Дашутіна, після того як стало відомо що його компанія з 2014-го року забезпечувала продукцією військово-промисловий комплекс рф та продовжила постачання після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.^[9]

Особисті висловлювання Матвія Бідного про Григорія Дашутіна: "Йде слідство, він сьогодні перебуває в слідчому ізоляторі. Звісно, це дуже неприємна історія. Але він доросла людина. Коли я школу закінчував, він вже був народним депутатом. Він формувався так, як формувався. Я не можу сказати, що у нас із ним були близькі стосунки. Він досить жорстка, авторитарна людина, він сформований тим режимом, при якому він був депутатом, при якому він працював. Тому нести відповідальність за його дії я не збираюся. Я вважаю, що кожен має відповідати за свої вчинки, особливо в такий час, коли, як я вже казав, ціна такого вчинку дуже висока. Тому хай іде слідство. Якщо виявиться, що він дійсно скоїв злочин, він має за це відповідати, як і кожен з нас."^[10]

Боротьба з Російською агресією[ред. | ред. код]

Веде активну боротьбу на світовій арені проти участі росіян в міжнародних змаганнях^[11].

«Я часто вдаюся до аналогії з Олімпіадою в Берліні в 1936 році, коли Гітлеру дали змогу провести Олімпійські ігри, й таким чином його укріпили. Він підкреслив свою міць. Він показав себе за допомогою фільму «Олімпія». Він себе проявив в такому яскравому світлі як лідер, і зміцнив свій авторитет. У ХХІ столітті цього не має повторюватись», – говорить Матвій Бідний.

Матвій Бідний розповів, що саме робить Україна, щоб унеможливити участь росіян в Олімпіаді ^[12]

Нагороди[ред. | ред. код]

Подяка Міністерства молоді та спорту (31 серпня 2017) — за вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту України;
Подяка Національного олімпійського комітету України — за внесок у розвиток олімпійського руху.
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1 грудня 2017);
Почесна грамота Міністерства молоді та спорту України (1 серпня 2019);
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (13 вересня 2019) — за вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію фізичної культури і спорту в Україні, досягнення високих спортивних результатів та багаторічну плідну професійну діяльність^[13];
Нагрудний знак Міністерства молоді та спорту України «Знак Пошани» (23 грудня 2021).