French
DeutschГенеральний суддя — Вікіпедія
Генеральний суддя[1][2] в різний час — службова особа державної адміністрації України.
Генеральний суддя[ред. | ред. код]
Вища службова особа державної адміністрації Війська Запорозького у 16-18 століттях, член генеральної старшини. Генеральних суддів, як правило, було двоє. Генеральний суддя розглядав справи, що поступали на ім'я гетьмана. Рішення генеральний суддя виносив одноосібне, лише в присутності писаря. Часто генеральний суддя виїжджав вирішувати судові справи на місця. Генеральний суддя очолював Генеральний військовий суд, часто брав участь у дипломатичних переговорах, а також виконував обов'язки наказного гетьмана. Інша назва — Військовий суддя.
В Українській Народній Республіці і Українській Державі (1917-18) — вища судова посада, член Генерального суду. 2(15 січня) 1918 року Мала Рада таємним голосуванням обрала генеральними суддями УНР П. Ачкасова, О. Бутовського, Пухтинського, М. Радченка, О. Хруцького, Г. Шіянова, С. Шелухина, Попова. Після відновлення в березні 1918 року влади Української Центральної Ради в Києві геральними суддями стали стали П.Ачкасов, Пухтинський, С. Шелухин, А. Вязлов, А. Марголін, П. Яценко, Д. Маркович, Г. Шіянов, Попов, М.Радченко. В перші місяці існування Гетьманату було створено Генеральний суд Української Держави, до складу якого увійшла більшість генеральних судей УНР. 8 липня 1918 року на основі затвердженого гетьманом закону Ради Міністрів ці генеральні судді склали основу Державного сенату Української держави і отримали звання сенаторів.
.svg){kind=small}
Військовий суддя[ред. | ред. код]
- Службова особа, яка відала судовими справами у Запорізькій Січі в 16-18 ст. Розглядав кримінальні і цивільні справи, проводив разом з військовим осавулом слідство і виносив вироки. У своїх рішеннях керувався нормами українського звичаєвого права і традиціями судової практики Козацької держави. Вироки судді затверджувались кошовим отаманом, а смертні — радою. Обирався на військовій раді терміном на один рік. Зовнішнім знаком влади військового судді була велика срібна печатка, яку він мусив мати при собі під час військових зібрань і скріплювати нею підпис кошового отамана на документах, ухвалених військовою радою. Будучи найближчим помічником кошового отамана, часто призначався наказним отаманом. Останнім суддею Запорізької Січі був П. Головатий. Інша назва — Кошовий суддя.
Список[ред. | ред. код]
Дані подані згідно з дослідженням Володимира Кривошеї[3]:
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ґенеральний суддя — у деяких сучасних джерелах
- ↑ Горобець В. Полковник Війська Запорозького та його влада // Український історичний журнал. — К., № 4 (517) за липень-серпень 2014.— С. 60. ISSN 0130-5247
- ↑ Кривошея В. В. Українська козацька старшина: абетка генеральної старшини (1648—1783 рр.) // Гілея (науковий вісник). — № 21. — 2009.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- (укр.) Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2008. — 452 с. ISBN 978966024850
- Кривошея В. В. Українська козацька старшина: абетка генеральної старшини (1648—1783 рр.) // Гілея (науковий вісник). — № 21. — 2009.
- Струкевич О. К. Генеральний суддя [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 80. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Генеральний суддя [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- С. М. Мартьянова. Правовий статус Військових суддів в уряді гетьмана Богдана Хмельницького (1648—1657 рр.) [Архівовано 11 листопада 2011 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||
