Григорій Лісницький — Вікіпедія

Григорій Сафонович Лісницький (Грицько Сахнович, Сахненкович — від імені батька — Сахно (варіант імені Сафон, Софон); (?) — пом. 1664) — український державний та військовий діяч, сподвижник гетьмана Богдана Хмельницького, учасник повстання 1648—1657 років.

Життєпис[ред. | ред. код]

Відомо, що в останні роки правління Богдана Хмельницького, а також під час правління гетьмана Івана Виговського, полковник Григорій Лісницький відігравав важливу роль у військово-політичному житті козацтва України. Військову кар'єру свою він творив ще під час Визвольної війни 1648—1654 років, будучи одним із соратників Богдана Хмельницького, людиною, наближеною до козацького вождя. Але по-справжньому на політичному небосхилі його зірка засяяла після страти в травні 1652 року полковника Миргородського Матвія Гладкого. Цей талановитий полководець і дипломат не бажав миритися зі свавіллям, котрого припускалися поляки, повертаючись, згідно зі статтями Білоцерківського договору, в свої маєтки, й організував збройну відсіч їм. Але виступ Гладкого порушував плани гетьмана, ішов проти його волі.

Входив до Львівського братства.

За деякими джерелами, народився на Київщині в шляхетській родині. З 1651 (1652) до 1658 року очолював посаду миргородського полковника. Судячи з того, що, замість страченого Матвія Гладкого, Хмельницький призначив полковником Миргородським Григорія Лісницького, сам Лісницький в опозиції до гетьмана на той час не перебував. 1657 року був призначений на посаду наказного гетьмана. Пізніше брав участь у походах проти татар.

Підтримував гетьмана Івана Виговського (1657-1659). Полковник і дипломат Лісницький був і серед тих, хто на початку вересня вів переговори з польськими комісарами в Гадячі, де 6 вересня між Виговським та королем Польщі було укладено Гадяцький договір. Шість пунктів цього договору фактично ліквідовували Переяславську угоду, підписану Б. Хмельницьким, і передбачали входження України, під назвою Великого князівства Руського, до складу Речі Посполитої як третього рівноправного члена двосторонньої унії королівства Польського і Великого князівства Литовського.

Пізніше був прихильником гетьмана Юрія Хмельницького (1659-1663), близько року перебував на посаді генерального судді (з 1661 по 1662). Учасник укладення Слободищенського трактату (1660).

У 1664 році Григорія Лісницького звинуватили у державній зраді та за наказом правобережного гетьмана Павла Тетері розстріляли.

Див. також[ред. | ред. код]

• Лісницькі (Лесницькі)

Джерела та література[ред. | ред. код]

• В. М. Горобець. Лесницький Григорій [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 129. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Посилання[ред. | ред. код]

• Історія України Григорій Лісницький [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
• Григорій Лісницький [Архівовано 23 січня 2010 у Wayback Machine.] (укр.)