Михайло Громика — Вікіпедія

Михайло Громика
Білоцерківський полковник
1649 — 1651
Попередник Іван Гиря
Наступник Сава Москаленко (наказний)
Народився 17 століття
Помер грудень 1651
Відомий як військовослужбовець

Миха́йло Громи́ка (Громека, Громико; нар. поч. XVII ст. — пом. поч. грудня 1651)  — активний учасник визвольної війни 1648—1658.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із відомого роду української та білоруської православної шляхти, родоначальником якого вважається Григорій Ісаєвич Громика — писар Великого князівства Литовського.

Громика брав активну участь у Корсунській битві 1648, Зборівській битві 1649 та Берестецькій битві 1651. Білоцерківський полковник (від 1649), замінив на цій посаді І. Гирю.

Належав до поміркованої течії повстанського табору, схильної до компромісу з Річчю Посполитою. Був комендантом Білоцерківської фортеці, брав участь у боях з польсько-литовським військом під Білою Церквою у вересні 1651. Один з учасників мирних переговорів з Річчю Посполитою, що закінчилися укладанням Білоцерківського договору 1651. За дорученням Б. Хмельницького Громика скоротив удвічі чисельність козаків-реєстровців на території Білоцерківського та Корсунського полків.

Під час повстання козаків-«випищиків» у Корсуні, інспірованого колишнім корсунським полковником Лук'яном Мозирею, був убитий.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]