French
DeutschПодвійний пульсар — Вікіпедія
Подві́йний пульса́р — пульсар, який має другий компонент, що часто є нейтронною зорею або білим карликом. Принаймні в одному випадку (PSR J0737−3039) другий компонент також є пульсаром. Подвійні пульсари належать до об'єктів, що дозволяють фізикам перевіряти висновки загальної теорії відносності внаслідок сильних гравітаційних полів в околі таких об'єктів. Хоча об'єкт-компаньйон пульсара зазвичай складно або неможливо спостерігати безпосередньо, його наявність можна встановити дослідженням залежності імпульсів пульсара від часу (англ. timing of the pulses), що можливо з високою точністю за використання радіотелескопів.
Історія[ред. | ред. код]
Перший подвійний пульсар, PSR B1913+16 відкрили в 1974 році в обсерваторії Аресібо Джозеф Готон Тейлор і Рассел Алан Галс, які отримали в 1993 році Нобелівську премію з фізики. Коли Галс спостерігав відкритий пульсар PSR B1913+16, то помітив, що частота пульсації змінюється за деякою закономірністю. Він зробив висновок, що пульсар обертається дуже близько й із високою швидкістю навколо іншої зорі, період пульсацій змінюється відповідно до ефекту Доплера: при наближенні пульсара до спостерігача імпульси спостерігаються частіше, при видаленні пульсара кількість реєстрованих за той самий проміжок часу імпульсів буде меншою. Імпульси можна уявляти у вигляді цокання годинника; зміна частоти цокання свідчить про зміну швидкості пульсара відносно спостерігача. Галс і Тейлор, за спостереженнями флуктуацій імпульсів, визначили також, що зорі мають приблизно однакові маси, що призвело до припущення про те, що другий компонент також є нейтронною зорею. Спостереження імпульсів проводяться з точністю до 15 мкс.[1]
Дослідження подвійного пульсара PSR B1913+16 привело до першого точного визначення маси нейтронних зір, котрі використовують властивості релятивістського уповільнення часу.[2] Коли два тіла близько розташовані, гравітаційне поле посилюється, час протікає повільніше, проміжок часу між двома імпульсами збільшується. Під час руху пульсара в слабшому полі частота імпульсів збільшується.
До моменту відкриття гравітаційних хвиль і досліджень LIGO[3] подвійні пульсари були єдиними об'єктами, за якими вчені могли виявити існування гравітаційних хвиль; загальна теорія відносності передбачала, що дві нейтронні зорі будуть випромінювати гравітаційні хвилі під час руху навколо спільного центра мас, що призведе до зменшення орбітальної енергії, зближення зір і зменшення орбітального періоду. Модель з 10 параметрами, що включає інформацію про кеплерівські орбіти, поправки до кеплерівських орбіт (наприклад, швидкість руху перицентра, гравітаційне червоне зміщення, зміна орбітального періоду, релятивістське уповільнення часу), достатня для подання властивостей пульсара в часі.[4][5]
Вимірювання зменшення орбітальної енергії системи PSR B1913+16 майже ідеально відповідали прогнозам теорії Ейнштейна. Теорія відносності пророкує, що поступово орбітальна енергія переходить в енергію гравітаційного випромінювання. Дані про орбітальний період PSR B1913+16, отримані Тейлором, Дж. М. Вайсбергом (англ. Joel M. Weisberg) і колегами, підтверджують висновки теорії; в 1982 році[2] і пізніше[1][6] вчені підтвердили наявність різниці в спостережуваному проміжку часу між двома мінімумами, порівняно з очікуваним часом за сталої відстані між компонентами. Протягом десятиліття після відкриття орбітальний період системи зменшувався на 76 мільйонних секунди на рік. Подальші спостереження підтвердили цей висновок.
Ефекти[ред. | ред. код]
Іноді другий компонент подвійного пульсара збільшується в розмірах настільки, що частина речовини падає на пульсар. Падаючи газ нагрівається, що може створювати рентгенівське випромінювання. Перетікання речовини часто приводить до утворення акреційного диска.
Пульсари також створюють вітер з частинок, що рухаються з релятивістськими швидкостями, які, в разі подвійного пульсара, можуть деформувати і зруйнувати магнітосферу компонентів системи.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Weisberg, J. M.; Nice, D. J.; Taylor, J. H. Timing Measurements of the Relativistic Binary Pulsar PSR B1913+16 // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 2010. — Vol. 722 (21 April). — P. 1030—1034. — arXiv:1011.0718v1. — Bibcode:. — DOI:.
- ↑ а б Taylor, J. H.; Weisberg, J. M. A new test of general relativity - Gravitational radiation and the binary pulsar PSR 1913+16 // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 1982. — Vol. 253 (21 April). — P. 908—920. — Bibcode:. — DOI:.
- ↑ Abbott, Benjamin P. Observation of Gravitational Waves from a Binary Black Hole Merger // Physical Review Letters : journal. — 2016. — Vol. 116, no. 6 (21 April). — P. 061102. — arXiv:1602.03837. — Bibcode:. — DOI:. — PMID 26918975 .
- ↑ Weisberg, J. M.; Taylor, J. H.; Fowler, L. A. Gravitational waves from an orbiting pulsar // Scientific American. — Springer Nature, 1981. — Vol. 245 (10). — P. 74—82. — Bibcode:. — DOI:.
- ↑ Martha Haynes. Binary Pulsar PSR 1913+16. Astro 201. Cornell University.
- ↑ Taylor, J. H.; Weisberg, J. M. Further experimental tests of relativistic gravity using the binary pulsar PSR 1913 + 16 // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 1989. — Vol. 345 (21 April). — P. 434—450. — Bibcode:. — DOI:.
Посилання[ред. | ред. код]
- Nobel Prize for the binary pulsar discovery [недоступне посилання]
- Neutron Star Masses
- C. Will. The confrontation between general relativity and experiment // Living Reviews in Relativity : journal. — 2001. — Vol. 4 (21 April). — P. 4. — arXiv:gr-qc/0103036. — Bibcode:.
- I. H. Stairs. Binary pulsars and tests of general relativity. Proceedings of the International Astronomical Union. Т. 5. с. 218—227. doi:10.1017/S1743921309990433.
|
| ||||||||||||||||||||||||||||
