Транспорт Алжиру — Вікіпедія

Транспорт Алжиру
	Транспортна система Алжиру (англ.)
Територія
Площа	2,38 млн км² (10-те)
Рельєф	височинний
Найвища точка	гора Тахат (3003 м)
Повітряний
Аеропортів	157 (36-те)
Наземний
Автошляхів	113,7 тис. км (43-тє)
Залізниць	3,9 тис. км (45-те)
Водний
Узбережжя	998 км
Головний порт	Алжир
Трубопровідний
Трубопроводів	29,6 тис. км
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту
Голова	міністр Буджема Талай

Транспорт Алжиру представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 2 381 741 км² (10-те місце у світі)^[1]. Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 2400 км, зі сходу на захід — 2100 км^[2]^[3]. Географічне положення Алжиру дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Північною і Субсахарською Африкою, морські — в західному Середземномор'ї^[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Докладніше: Автомобільний транспорт Алжиру

Загальна довжина автошляхів у Алжирі, станом на 2010 рік, дорівнює 113 655 км, з яких 87 605 км із твердим покриттям (645 км швидкісних автомагістралей) і 26 050 км без нього (42-ге місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Алжиру та Номерні знаки Алжиру

Залізничний[ред. | ред. код]

Докладніше: Залізничний транспорт Алжиру

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 3 973 км (45-те місце у світі), з яких 2 888 км стандартної 1432-мм колії (283 км електрифіковано), 1 085 км вузької 1055-мм колії^[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

Докладніше: Цивільна авіація Алжиру

У країні, станом на 2013 рік, діє 157 аеропортів (36-те місце у світі), з них 64 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 93 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 12 (0);
від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 29 (2);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 17 (18);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 5 (39);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (34)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 4 авіапідприємства, які оперують 74 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 5,91 млн осіб^[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 24,7 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)^[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 3 гелікоптерні майданчики^[1].

Алжир є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 7T, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[1]^[5]. Аеропорти Алжиру мають літерний код ІКАО, що починається з — DA^[1].

Див. також: Авіакомпанії Алжиру та Аеропорти Алжиру

Водний[ред. | ред. код]

Докладніше: Водний транспорт Алжиру

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Алжир, Аннаба, Арзев, Беджая, Дженджене, Джіджель, Мостаганем, Оран, Скікда. СПГ-термінали для експорту скрапленого природного газу діють у портах: Арзев, Бетіва, Скікда.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 38 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (78-ме місце у світі), з яких: балкерів — 6, суховантажів — 8, танкерів для хімічної продукції — 3, газовозів — 11, вантажно-пасажирських суден — 3, нафтових танкерів — 4, ролкерів — 3^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 15 (Великої Британії)^[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Алжирі, станом на 2013 рік, становила 19 015 км; трубопроводів зрідженого газу — 3 447 км; нафтогонів — 7 036 км; продуктогонів — 144 км^[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Докладніше: Міський громадський транспорт Алжиру

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 6 серпня 2015 року міністерство в уряді Абдельмалека Селлала очолював Буджема Талай^[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Економіка Алжиру

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р Algeria : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Algeria : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською[ред. | ред. код]

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською[ред. | ред. код]

(рос.) Алжир // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. — С. 239.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.