Транспорт Сейшельських Островів — Вікіпедія

Транспорт Сейшельських Островів M:
Транспортна система Сейшельських Островів (англ.)
Транспортна система Сейшельських Островів (англ.)
Територія
Площа 455 км² (199-те)
Рельєф низовинний
Найвища точка гора Морне-Сейшелос (905 м)
Повітряний
Аеропортів 14 (150-те)
Наземний
Автошляхів 526 км (196-те)
Водний
Узбережжя 491 км
Головний порт Вікторія
Адміністрування
Орган галузеві міністерства

Транспорт Сейшельських Островів представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 455 км² (199-те місце у світі)[1]. Форма території країни — архіпелажна; острови держави розкидані по акваторії Індійського океану площею 1 млн км², відстань між головним островом Мае і групою островів Ла-Діг — 40 км[2][3]. Географічне положення Сейшельських Островів дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Америкою, Європою та Азією з Австралією в акваторії Індійського океану[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів на Сейшельських Островах, станом на 2010 рік, дорівнює 508 км, з яких 490 км із твердим покриттям і 18 км без нього (195-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 14 аеропортів (150-те місце у світі), з них 7 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 7 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 5 (2);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (5)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 3 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 497,5 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 19,2 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Сейшельські Острови є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — S7, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Сейшельських Островів мають літерний код ІКАО, що починається з — FS[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Вікторія.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 9 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (117-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 6, нафтових танкерів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 3 (Гонконгу — 1, Нігерії — 1, Південно-Африканської Республіки — 1)[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через окремі галузеві міністерства житла, інфраструктури та наземного транспорту та туризму, цивільної авіації, моря і портів. Станом на 10 січня 2017 року міністерства в уряді Денні Фауре очолювали Шарль Бастьєн і Моріс Лусто-Лалан, відповідно[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Seychelles : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Seychelles : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]