Транспорт Гвінеї-Бісау — Вікіпедія

Транспорт Гвінеї-Бісау
	Транспортна система Гвінеї-Бісау (англ.)
Територія
Площа	36,1 тис. км² (138-ме)
Рельєф	низовинний
Найвища точка	безіменна висота (300 м)
Повітряний
Аеропортів	8 (160-те)
Наземний
Автошляхів	3,5 тис. км (161-ше)
Водний
Узбережжя	350 км
Головний порт	Бісау
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту і телекомунікацій
Голова	посада вакантна

Транспорт Гвінеї-Бісау представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 36 125 км² (138-ме місце у світі)^[1]. Форма території країни — видовжена у широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 190 км, зі сходу на захід — 320 км^[2]^[3]. Географічне положення Гвінеї-Бісау дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Америкою, Європою та Азією з Австралією вздовж західного узбережжя Африки; сухопутне сполучення між країнами Західної Африки^[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Докладніше: Автомобільний транспорт Гвінеї-Бісау

Загальна довжина автошляхів у Гвінеї-Бісау, станом на 2002 рік, дорівнює 3 455 км, з яких 965 км із твердим покриттям і 2 490 км без нього (162-ге місце у світі)^[1].

Міст через річку Мансоа
Вантажівки на сільській дорозі

Див. також: Автошляхи Гвінеї-Басау та Номерні знаки Гвінеї-Бісау

Повітряний[ред. | ред. код]

Докладніше: Цивільна авіація Гвінеї-Бісау

У країні, станом на 2013 рік, діє 8 аеропортів (160-те місце у світі), з них 2 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 6 із ґрунтовим^[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (1);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (2);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (3)^[1].

Гвінея-Бісау є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — J5, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[1]^[5]. Аеропорти Гвінеї-Бісау мають літерний код ІКАО, що починається з — GG^[1].

Див. також: Авіакомпанії Гвінеї-Бісау та Аеропорти Гвінеї-Бісау

Водний[ред. | ред. код]

Докладніше: Водний транспорт Гвінеї-Бісау

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Бісау, Буба, Кашеу, Фарім.

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року невідома.

Міський громадський[ред. | ред. код]

Докладніше: Міський громадський транспорт Гвінеї-Бісау

Міські пасажирські перевезення у майже півмільйонній столиці представлені:

популярним спільним таксі на 6 пасажирів (або за ціною 6 квитків);
маршрутні мікроавтобуси на 10-20 пасажирів — найпопулярніший вид транспорту;
паром між Бісау і Бабакве;
міські автобусні маршрути^[6].

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і телекомунікацій. Станом на 28 вересня 2015 року посада міністра в уряді Карлоса Корреї була вакантною^[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Економіка Гвінеї-Бісау

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Guinea-Bissau : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Transport system in Bissau Guinea Bissau / John Muhaise Bikalemesa // Fortune of Africa. — . — Дата звернення: 2 грудня 2017 року.
↑ Guinea-Bissau : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською[ред. | ред. код]

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською[ред. | ред. код]

(рос.) Гвинея-Бисау // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. — С. 439.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.