Хав'єр Мілей — Вікіпедія

Хав'єр Мілей
Javier Milei
Хав'єр Мілей
Хав'єр Мілей
Мілей під час інавгурації
Президент Аргентини
Нині на посаді
На посаді з 10 грудня 2023
Віцепрезидент Вікторія Вільярруель
Попередник Альберто Фернандес
Депутат
10 грудня 2021 — 10 грудня 2023
Народився 22 жовтня 1970 (53 роки)
Палермо (Буенос-Айрес), Аргентина
Виборчий округ Буенос-Айрес
Відомий як економіст, письменник, педагог, ведучий, радіоведучий, політик, коментатор, державний службовець, футболіст
Країна Аргентина
Національність Хорвати в Аргентині[1]
Alma mater IDESd, Університет Бельграно, Torcuato di Tella Universityd і Q124750910? (1988)[2]
Політична партія Лібертаріанська (після 2019 року)
«Просування свободи» (2020—2021)
«Свобода наступає» (після 2021 року)
Рідня Каріна Мілей (сестра)
Релігія католицтво[3]
Підпис
javiermilei.com
 Роботи у Вікіджерелах
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Хав'є́р-Хера́рдо Міле́й (ісп. Javier Gerardo Milei, нар. 22 жовтня 1970, Буенос-Айрес) — аргентинський політик та економіст, який обіймає посаду президента Аргентини з грудня 2023 року. Мілей викладав університетські курси з макроекономіки, економічного зростання, мікроекономіки та математики для економістів. Він є автором книг з економіки та політики, а також вів радіопрограми на цю тему. Погляди Мілея вирізняють його в аргентинському політичному ландшафті, привертають значну увагу громадськості та викликають поляризовану реакцію.

У листопаді 2021 року Мілей був обраний до Палати депутатів Аргентини, представляючи місто Буенос-Айрес від коаліції La Libertad Avanza. Як депутат, він обмежив свою законодавчу діяльність голосуванням, зосередившись на критиці політичної еліти Аргентини та її схильністю до високих державних витрат. Мілей пообіцяв не підвищувати податки й пожертвував свою зарплату депутата під час щомісячної лотереї. Він переміг міністра економіки Серхіо Массу у другому турі президентських виборів 2023 року на платформі, яка вважала ідеологічне домінування перонізму відповідальним за валютну кризу в Аргентині, що триває.

Мілей відомий своєю яскравою особистістю, відмінним особистим стилем і сильною медіаприсутністю. У політичному плані його характеризують як правого популіста і правого лібертаріанця, він підтримує економіку laissez-faire, зокрема, мінархічні та анархо-капіталістичні принципи. Мілей запропонував комплексний перегляд фіскальної та структурної політики країни. Він підтримує свободу вибору в питаннях наркополітики, вогнепальної зброї, проституції, одностатевих шлюбів, сексуальних уподобань та гендерної ідентичності, виступаючи проти абортів та евтаназії. У зовнішній політиці він виступає за тісніші відносини зі Сполученими Штатами та Ізраїлем, підтримує Україну у війні з Росією і дистанціює Аргентину від геополітичних зв'язків з Китаєм.

Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]

Хав'єр-Херардо Мілей народився 22 жовтня 1970 року в престижному районі Палермо (Буенос-Айрес)[4][5]. Мати Мілея, Алісія, була домогосподаркою[6], а батько, Норберто, — підприємцем, що займався пасажирськими перевезеннями[7][8]. Його батько має італійське походження, а мати, дівоче прізвище якої Лусіч, — хорватське. Вони є родичами уругвайського телеведучого Родріго Лусіча, який розповів, що його дідусь і бабуся мігрували з Хорватії до Аргентини[9]. Його батьки, за словами Мілея 2018 року, били і словесно ображали його[10], через що він не розмовляв з ними протягом десяти років[6]; він вважав їх для себе мертвими[11]. Його підтримували бабуся по материнській лінії та молодша сестра Каріна[4], з якою він мав тісний зв'язок[12] і яку він називає «босом»[13].

Хав'єр Мілей відвідував католицькі школи[4], зокрема середню школу Кардинала Копельйо[14] у столичному районі Вілья-Девото[en], а згодом з родиною переїхав до міста Саенс-Пенья[en] в провінції Буенос-Айрес[14].. У школі отримав прізвисько «Божевільний» (ісп. el Loco) за свої спалахи та агресивну риторику[4]. У підлітковому та ранньому дорослому віці Мілей співав у кавер-гурті Everest, яка здебільшого грала кавери на Rolling Stones. Він також грав воротарем у футбольній команді «Чакаріта Хуніорс» до 1989 року[7][15], коли Аргентина переживала період гіперінфляції, і він присвятив себе кар'єрі економіста[16].

На початку 1980-х років Мілей зацікавився економікою через падіння обмінного курсу аргентинської валюти[14][7]. Мілей вивчав вступ до економіки та закон попиту і пропозиції, який, на його думку, суперечив гіперінфляції, що тривала; він казав, що бачив, як люди «кидаються на товар» у супермаркеті, і почав вивчати економіку більш детально, аби зрозуміти її[17]. Мілей здобув ступінь ліценціата з економіки в приватному Університеті Бельграно та два магістерські ступені в Інституті економічного та соціального розвитку та приватному Університеті Торкуато ді Телла[14].

Економічна кар'єра[ред. | ред. код]

Понад 20 років Мілей був професором макроекономіки, економіки зростання, мікроекономіки та математики для економістів[14]. Він спеціалізується на економічному зростанні та викладав кілька економічних дисциплін в аргентинських університетах та за кордоном. Станом на 2016 рік він написав понад 50 наукових праць[18][19].

До 2016 року Мілей був головним економістом приватної пенсійної компанії Máxima AFJP, головним економістом фінансової консалтингової компанії Estudio Broda, головним економістом Corporación América, а також урядовим консультантом Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Він також був старшим економістом в HSBC Argentina[18]. Він працював головним економістом у кількох національних державних та міжнародних органах[14]. З 2012 року Мілей очолює відділ економічних досліджень у національному аналітичному центрі Fundación Acordar[18]. Він також є членом B20 та членом Групи з питань економічної політики Міжнародної торгівельної палати, радником G20. Протягом 15 років працював у приватній компанії Corporación América головним економістом та фінансовим радником Едуардо Ернекяна[en][20].

Мілей є автором кількох книг[21], в тому числі «Шлях лібертаріанця» (ісп. El camino del libertario)[22]. Він мав помітну присутність на телебаченні: згідно з рейтингом Ejes, складеним 2018 року, він є найбільш інтерв'юйованим економістом на телебаченні — 235 інтерв'ю тривалістю 193 347 секунд[23]. Мілей також у 2017—2022 роках вів власне радіошоу «Руйнуючи міфи» (ісп. Demoliendo mitos)[24], в якому регулярно брали участь альбердіанські та праві лібертаріанські діячі, в тому числі економіст і бізнесмен Густаво Лаццарі, юрист Пабло Торрес Барте та політологиня Марія Сальдівар[25][26].

Рання політична кар'єра[ред. | ред. код]

Мілей під час інтерв'ю, 2019 рік


У 2010-х роках Мілей здобув значну популярність і публічний розголос у дебатах на аргентинських телевізійних програмах, які характеризувалися образами на адресу його суперників[27][28][29], нецензурною лайкою[30][31] та агресивною риторикою при вираженні та обговоренні своїх ідеалів та переконань[32][33], як, наприклад, у дебатах з головою уряду Буенос-Айреса Орасіо Родрігесом Ларретою[en][34][35]. Це змусило багатьох коментаторів назвати його антиполітичним або деструктивним[36]. Американський сенатор Тед Круз поділився інтерв'ю між Вівіаною Каноса[es] і Мілеєм у Twitter, жартома запропонувавши запросити його на президентські дебати Республіканської партії 2024 року[37].

У лютому 2017 року Мілей викликав суперечки, назвавши Домінго Кавальйо[en] найкращим міністром економіки Аргентини — через несприятливий імідж Кавальйо в країні[38]. У листопаді 2017 року він викликав галас, заявивши, що «головним виробником аргентинських економістів є марксистський центр індоктринації», маючи на увазі факультет економічних наук Університету Буенос-Айреса, що призвело до того, що він назвав «повсюдним розповсюдженням кейнсіанських грубіянів»[39].

26 червня 2018 року Мілей назвав журналістку Тересіту Фріас «віслючкою» (ісп. burro, на аргентинському сленгу означає «невіглас» або «неосвічений») після того, як вона розкритикувала його ідеологічні погляди як тоталітарні[40][41]. Оскільки він відмовився просити вибачення, Мілея звинуватили в гендерному насильстві, і місцевий суд призначив психологічну експертизу. Суддя з питань сім'ї та гендеру Кармело Пас заборонив йому брати участь у публічних зібраннях як учаснику дискусії або лектору в межах міста Метан[en] під загрозою судового позову[42][43]. 2018 року він дебютував як актор у п'єсі «Консультант Мілея» з Клаудіо Ріко та Дієго Сукалеска. 2019 року журнал Noticias назвав його одним із найвпливовіших людей в Аргентині. 2020 року виступив на підтримку протестів проти уряду Альберто Фернандеса[14].

Парламентські вибори 2021 року[ред. | ред. код]

З 2020 по 2021 рік Мілей був членом політичної партії «Свобода наступає» (ісп. Avanza Libertad), заснованої Хосе Луїсом Еспертом[en][44]. Під час своєї передвиборчої кампанії до Палати депутатів Аргентини Мілей зосередився на районах Буенос-Айреса, де він прогулювався та спілкувався з простими людьми[45]. Він пообіцяв не підтримувати жодного підвищення податків чи запровадження нових податків[46]. Він балотувався під гаслом «Я прийшов сюди не для того, щоб вести ягнят, а щоб розбудити левів», засуджуючи те, що він вважав політичною кастою[47][48][49], яка, за його словами, складається з «нікчемних, паразитичних політиків, які ніколи не працювали»[50]. Він назвав політиків щурами і сказав, що вони утворюють паразитичну касту, яка думає лише про збагачення[51]. Він використовував фрази на кшталт «Я тут, щоб вигнати цих злочинців»[4][52], і його особливо підтримувала молодь[53]; він просував свої політичні погляди на телебаченні, радіо та YouTube[14]. Крім того, Мілей помирився з батьками[54].

У липні 2021 року Мілей створив коаліцію «Свобода наступає» (ісп. La Libertad Avanza)[55][56], яка посіла третє місце на праймериз з 13,66 % голосів і третє місце на парламентських виборах 2021 року з 17 %[57], а ультраправа коаліція увійшла до аргентинського Конгресу[58][59][60]. Вони показали найкращі результати в Кордові та Санта-Фе, другому та третьому за чисельністю населення районах країни, а також добре виступили в опорних пунктах пероністів у Північному Тукумані, Сальті, Ла-Ріоха, Сан-Хуані та Санта-Крусі в Патагонії, який вважається колискою кіршнеризму[14].

Депутат[ред. | ред. код]

Вступивши на посаду депутата, Мілей виконав одну зі своїх передвиборчих обіцянок, розігруючи щомісяця свою зарплату серед випадкових людей, аби «повернути гроші громадянам». Він описав цей щомісячний розіграш, в якому може взяти участь будь-хто[61][62], як спосіб позбутися того, що він вважав брудними грошима, сказавши: «Держава — це злочинна організація, яка фінансує себе коштом податків, що стягуються з людей силою. Ми повертаємо гроші, які вкрала політична каста»[4]. З моменту його обрання до парламенту щомісячна лотерея на його зарплату розіграла понад сім мільйонів песо[63]. Станом на квітень 2023 року Мілей як депутат був присутній у парламенті 52 відсотки часу[64]. Станом на серпень 2023 року він не запропонував жодного законопроєкту і не приєднався до жодної парламентської комісії[65][63]. Одна з його відсутностей була особливо розкритикована опозиційною партією «Разом за зміни» (ісп. Juntos por el Cambio), оскільки це дозволило уряду країни перевагою в один голос підвищити податки на авіаквитки[66][67][68].

У липні 2023 року Мілей зіткнувся з розслідуванням щодо ймовірного продажу кандидатур у своїй коаліції[69][70]. Бізнесмен Хуан-Карлос Блумберг заявив, що коаліція «перетворила політику на бізнес», що спонукало Мілея заперечувати наявність проплачених кандидатів. Мілея також звинувачували у фінансуванні та підтримці перонізму. Журналіст Хуан-Луїс Гонсалес заявив, що Мілей «дозволяв фінансувати себе урядам провінцій, отримував технічну, логістичну та грошову допомогу від перонізму, з яким він нібито бореться, погрожував усім, хто хотів відкрити рота»[71]. Заяви прокурора Раміро Гонсалеса не містили конкретних даних щодо цих звинувачень. Станом на липень 2023 року розслідування все ще тривало, але Мілей відкинув його як політичну операцію з його дискредитації[72] і зажадав, щоб щодо Раміро Гонсалеса було проведено розслідування, звинувативши його в тому, що він завдав шкоди його іміджу[73].

Вибори 2023 року[ред. | ред. код]

Передвиборча кампанія[ред. | ред. код]

Мілей з Вільярруель, жовтень 2022

Мілей, як член Лібертаріанської партії, балотувався на посаду президента Аргентини від «Свобода наступає». Його напарницею на виборах була Вікторія Вільярруель[74][75]. Його молодша сестра, Каріна Мілей, керувала його передвиборчою кампанією[14]. У травні 2022 року Мілей зростав у рейтингах[76]. У червні 2022 року він офіційно розпочав свою президентську кампанію[77]. У березні 2023 року опитування показало, що 17 % аргентинців проголосують за нього, а його політична коаліція стане третьою парламентською силою в аргентинському Конгресі. Його риторика була привабливою для виборців віком до 30 років, які народилися під час Великої аргентинської депресії 1998—2002 років і стикаються з економічною стагнацією, що досі триває. Серед його прихильників є й ті, хто колись голосував за Кіршнер, але тепер проголосував би за Мілея на знак протесту, навіть якщо вони не підтримують його економічні ідеї[51].

Коли у травні 2023 року інфляція перевищила 100 відсотків[78], позиції Мілея в опитуваннях зросли[79]. У червні 2023 року ринки вітали висунення Серхіо Массу в президенти, оскільки це поляризувало вибори між керівною партією та «Разом за зміни», зменшивши так званий «фактор Мілея»[80]. Серед помітних моментів кампанії Мілея — вірусне відео, на якому він відриває від дошки картки з назвами міністерств, які він хоче скасувати, і підкидає їх у повітря, вигукуючи «геть» (ісп. afuera)[81], орудував бензопилою на сцені[82], розбив в прямому ефірі піньяту, що символізує його плани, назвав Папу Римського Франциска брудним ліваком, а американського гангстера Аль Капоне героєм[83].

Праймериз та загальні вибори[ред. | ред. код]

На праймериз у серпні 2023 року, який розглядався як показник того, як громадяни, ймовірно, проголосують на загальних виборах у жовтні 2023 року[84], Мілей став провідним кандидатом[85][86][87], отримавши 30 % голосів, випередивши традиційних кандидатів-пероністів, кіршнеристів і макристів, які домінували в країні в 2010-х роках[14]. Перемогу Мілея святкували праві діячі, серед яких Жаїр Болсонару[87], Хосе Антоніо Каст[en][87], Тед Круз[37] та іспанська ультраправа політична партія «Вокс»[88]. Опитування передбачали, що Масса отримає найбільшу кількість голосів як кандидат на праймеріз, а коаліція «Разом за зміни», як очікувалося, отримає найбільшу підтримку в цілому[89]; Мілей набрав близько 20 відсотків голосів[14] і вважався кандидатом-аутсайдером[90][91]. Спочатку, для першого туру загальних виборів, з можливістю проведення другого туру в листопаді[92], пероністи розглядали Мілея як можливого союзника, який би розділив голоси коаліції «Разом за зміни»[93].

У результаті його сильного виступу на праймериз, Мілей вважався лідером на загальних виборах. Його піднесення було вміщено в контекст останніх двох президентів — Маурісіо Макрі та Альберто Фернандеса. 22 жовтня Мілей вийшов до другого туру, в якому зустрівся з Массою[94], що, як показали опитування, було дуже напруженою боротьбою[95]. У другому турі, що відбувся 19 листопада, Мілей переміг Массу з великим відривом[96][97][98], і ці вибори були названі історичними[99]. Це був найвищий відсоток голосів з моменту переходу Аргентини до демократії. Спостерігачі загалом розцінили перемогу Мілея як ознаку радше невдоволення статус-кво, аніж підтримки його політики[83], а його перемогу порівнювали з перемогою Дональда Трампа у США та Жаїра Болсонару в Бразилії[100][101]. У Національному конгресі коаліція Мілея отримала близько 20 % у Палаті депутатів і 10 % у Сенаті[102]. У своїй переможній промові Мілей пообіцяв нову політичну еру[103][104], розпочати реконструкцію Аргентини і покласти край її економічному занепаду[104].

Президентство[ред. | ред. код]

Victoria Villarruel and Javier Milei standing inside the Argentine Senate
Мілей та Вільярруель під час інавгурації, 10 грудня 2023

Інавгурація[ред. | ред. код]

Мілей вступив на посаду президента 10 грудня 2023 року. Окрім відсутності підтримки в Конгресі[105], спостерігачі вказували на 200 % рівень інфляції[106], зростання бідності та поляризацію населення як на виклики для його президентства[107]. Його міністерка закордонних справ Діана Мондіно оголосила, що Аргентина не вступатиме до БРІКС[108]. У своїй першій промові на посаді президента Мілей попередив про економічний шок, який в економічній термінології називають шоковою терапією, що буде використаний як засіб для розв'язання економічних проблем Аргентини[109][110][111]. Після інавгурації Мілей став свідком зростання своєї популярності. Після перших урядових та економічних реформ, проведених ним та його міністрами, 53 % аргентинців мали про нього добру або дуже добру думку, згідно з опитуванням Aresco за 15 грудня[112].

Перші дії[ред. | ред. код]

До складу уряду Мілея входять міністри від «Свобода наступає» та «Разом за зміни»[113][114][115]. У своїх перших діях на посаді президента Мілей підписав 13 декретів, які в основному стосувалися членів його уряду. Він також скоротив кількість міністерств з 18 до 9 і призначив три секретаріати з портфельними рангами, зокрема він призначив свою сестру на посаду генерального секретаря адміністрації президента, після внесення змін до закону, що забороняв призначення членів сім'ї[116].

Мілей підписав декрет 70/2023 про дерегуляцію аргентинської економіки. Він підлягає затвердженню Конгресом, який був скликаний на позачергову сесію, що відбудеться в перші місяці 2024 року[117]. За оцінками, цей захід торкнеться приблизно 5000 працівників державного сектору[118]. Аргентинський суд зупинив трудові реформи, які були частиною декрету[119]. Загальна конфедерація праці також організувала загальний страйк проти запропонованої політики, залучивши десятки тисяч аргентинських робітників до 12-годинного страйку, який призвів до скасування сотень рейсів[120][121].

У рамках великого зовнішньополітичного розвороту адміністрація Мілея відклала плани щодо вступу до групи БРІКС, до якої Аргентина мала приєднатися 1 січня[122].

Погляди[ред. | ред. код]

Погляди Мілея описували по-різному[123]. Його називають ультраправим[124][125][126], ультраправим популістом[127][128][129], правим лібертаріанцем[130][131][132], ультраконсерватором[133][134][135] та ультралібералом[136][137][138]. Як філософський анархо-капіталіст, який у практичних цілях є мінархістом, Мілей виступає за мінімальний вплив держави, зосереджуючись на правосудді та безпеці[4], з філософією, що ґрунтується на житті, свободі та власності, а також вільному ринку. Він критикує соціалізм і комунізм[139], виступаючи за економічну лібералізацію та реструктуризацію міністерств[140]. Він виступає проти Центрального банку Аргентини та поточної податкової політики[141][142].

В економічному плані Мілей перебуває під впливом австрійської школи й захоплюється політикою колишнього президента Карлоса Менема[143]. Він підтримує капіталізм, вважаючи соціалізм втіленням заздрості та примусу[139]. Мілей пропонує скоротити кількість міністерств і розв'язати економічні проблеми шляхом скорочення витрат і фінансових реформ, критикуючи попередні адміністрації за надмірні витрати[14][144]. Він високо оцінив економічну політику колишньої прем'єр-міністерки Великої Британії Маргарет Тетчер і назвав її великою лідеркою[145][146][147].

Мілей виступає проти абортів та евтаназії[148][149], байдужий до одностатевих шлюбів і підтримує приватизацію в сфері освіти та охорони здоров'я. Він виступає проти обов'язкової вакцинації, підтримує легалізацію наркотиків і проституції[150][151]. Як прихильник права на зберігання та носіння зброї, Мілей виступає за дерегуляцію володіння вогнепальною зброєю та пропонує імміграційні обмеження для злочинців[4][152]. У зовнішній політиці Мілей критикує МВФ[153], виступає проти профспілок[154], підтримує антисоціалістичних діячів Північної та Південної Америк, таких як Дональд Трамп і Жаїр Болсонару[155][156], і надає пріоритет союзу зі Сполученими Штатами та Ізраїлем[157][158]. Він обережний у відносинах з Китаєм[159] та виступає за діалог щодо Фолклендської війни[52].

Хав'єр Мілей та Україна[ред. | ред. код]

Мілей підтримує Україну в російсько-українській війні[160]. Після обрання президентом Аргентини Хав'єр Мілей запропонував Президенту України Володимиру Зеленському провести в Аргентині саміт з країнами Латинської Америки щодо досягнення миру в Україні[161]. Президент України вирушив на інавгурацію Хав'єра Мілея[162].

В інтерв'ю Financial Times Мілей заявив, що планує провести саміт латиноамериканських держав на підтримку України 2024 року[163]. Він зазначив, що для Аргентини є пріоритетом альянси з «країнами, які захищають свободу», включаючи Сполучені Штати, Ізраїль, та Україну, якій він подарував два військові вертольоти російського виробництва[164].

Образ[ред. | ред. код]

Мілей створив складний і суперечливий публічний образ, позначений поєднанням популістської, правої лібертаріанської та консервативної ідеологій. Відомий своїми ультраліберальними економічними поглядами та правопопулістською риторикою, політична позиція Мілея піддавалася різним інтерпретаціям з боку міжнародних ЗМІ та політичних коментаторів[51][52]. Його популярність під час президентської кампанії 2023 року, що була викликана перемогою на праймеріз, привернула широку увагу[85][86][87], так само як і його пропозиції щодо ліквідації центрального банку та доларизації економіки[165].

Мілей відомий своєю яскравою особистістю, відмінним особистим стилем і сильною присутністю в ЗМІ, що часом викликає суперечки, а також своєю прихильністю до теорій змови[166], включаючи теорію культурного марксизму[en][167]. Він також назвав зміну клімату соціалістичною брехнею і заявив, що занепокоєння з цього приводу є нічим іншим, як «обманом, який просувають неомарксисти»[168][169], так само як і спроби скасувати президентські вибори в США 2020 року[170]. Повторюючи Дональда Трампа, він також заявив про фальсифікацію виборів напередодні другого туру президентських виборів 2023 року[171][172]. Як і інші праві популісти, його риторика зосереджена на протистоянні тому, що він називає політичною кастою[173]. Партію Мілея критикували за те, що серед його кандидатів були неонацисти та апологети останньої аргентинської військової диктатури[71]. Протягом своєї політичної кар'єри Мілей також був фігурантом кількох розслідувань, його звинувачували у жорстокому ставленні до журналістів і критиків, а також у жінконенависницькій поведінці, в тому числі щодо жінок у журналістиці[36].

Мілей є косплеєром і має образ супергероя під назвою «Генерал АнКап»[174]. Він також виступає за вільне кохання[175][176][177]. Окрім прізвиська «Перука» (ісп. el Peluca) за його ексцентричну зачіску[178][179][180], яку порівнюють з зачісками Трампа та інших правих популістів Бориса Джонсона і Герта Вілдерса[181], Мілей відомий також має прізвисько «Божевільний» (ісп. el Loco)[182]. ЗМІ називають його «рок-співаком і інструктором з тантричного сексу»[183], «колишнім тренером з тантричного сексу»[87], «сумішшю месіанського проповідника і рок-зірки»[82], а також порівнюють його з Трампом і Росомахою[125]. Шанувальники також називають його «Левом» через пісню, яку він співає під час публічних виступів, у поєднанні з його зовнішністю (зокрема, довгим волоссям)[184][185].

Стійким і популярним символом, пов'язаним з Мілеєм, стала бензопила[186] (його називають «кандидат-бензопила»[187]), що, зокрема, символізує його «розпилювання» правил, бюрократії та бюрократичної тяганини в Аргентині[188]. Деякі коментатори називають економічну політику Мілея, спрямовану на скорочення регулювання, «економікою бензопили»[189]. Прихильники Мілея часто приносять бензопили на мітинги, символізуючи його обіцянку скоротити розмір держави[190].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Мілей (у центрі) молиться на могилі Менахема Мендла Шнеєрсона, 27 листопада 2023

Мілей не одружений і заявив, що в разі обрання президентом він доручить своїй сестрі стати першою леді Аргентини[173]. У серпні 2023 року Мілей оголосив, що зустрічається з актрисою Фатімою Флорес[en][191]. Раніше він зустрічався зі співачкою Даніелою Морі[es][192].

Як католик[193][194][195], Мілей критично ставився до католицької церкви часів Папи Римського Франциска[196][197], а його зневажливі коментарі про Франциска викликали критику з боку католиків[198][199]. Мілей також щодня читає Тору і відвідує могилу ортодоксального рабина Менахема Мендла Шнеєрсона[200][201][202]. До листопада 2023 року Мілей говорив, що роздумував про перехід в юдаїзм, але дотримання шабату може створити проблеми, якщо він стане президентом[165][203][204]. Після обрання президентом повідомлялося, що Мілей має намір прийняти юдаїзм[195].

Мілей володіє п'ятьма англійськими мастифами, родоначальником яких був Конан, який помер 2017 року від раку хребта[71][182][205]. Він вважає Конана своїм сином і назвав чотирьох з шести клонів Конана, в тому числі одного назвав на честь оригіналу, а інших — Анхеліто[206], Мілтон (на честь Мілтона Фрідмана), Мюррей (на честь Мюррея Ротбарда), Роберт і Лукас (обидва названі на честь Роберта Лукаса-молодшого)[207][208]. Мілей сказав, що клонував Конана, тому що розуміє клонування як спосіб наближення до вічності[205]. Для цього він звернувся до клініки в США; процес обійшовся йому приблизно в 50 000 доларів[205]. Своїх собак він назвав своїми чотирилапими дітьми та подякував їм після перемоги на виборах[14][209].

Публікації[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • — (2014). Lecturas de Economía en tiempos de Kirchnerismo [Читаючи економіку в часи кіршнеризму] (ісп.). Grupo Unión. ISBN 978-987-3773-00-6.
  • — (2014). Política Económica Contrarreloj [Економічна політика проти годинника] (ісп.). Ediciones Barbarroja. ISBN 978-987-45133-2-8.
  • — (2015). El retorno al sendero de la decadencia Argentina [Повернення Аргентини на шлях занепаду] (ісп.). Grupo Unión. ISBN 978-987-3677-18-2.
  • —; Джакоміні, Дієго (2016). Maquinita, Infleta y Devaluta [Станок, інфляція та девальвація] (ісп.). Grupo Unión. ISBN 978-987-3677-44-1.
  • — (2017). Otra vez sopa: maquinita, infleta y devaluta: ensayos de economía monetaria para el caso argentino [Знову суп: станок, інфляція та девальвація: есе про монетарну економіку на прикладі Аргентини] (ісп.). Ediciones B, Grupo Zeta. ISBN 978-987-627-814-0.
  • — (2018). Desenmascarando la mentira Keynesiana. Keynes, Friedman y el triunfo de la Escuela Austriaca [Викриття кейнсіанської брехні. Кейнс, Фрідман і тріумф австрійської школи] (ісп.). Grupo Unión. ISBN 978-84-7209-727-8.
  • —; Джакоміні, Дієго (2019). Libertad, libertad, libertad [Свобода, свобода, свобода] (ісп.). Galerna. ISBN 978-950-556-739-3.
  • — (2020). Pandenomics. La economía que viene en tiempos de megarrecesión, inflación y crisis global [Панденоміка. Майбутня економіка в часи мегарецесії, інфляції та глобальної кризи.] (ісп.). Galerna. ISBN 978-950-556-779-9.
  • — (2022). El camino del libertario [Шлях лібертаріанця] (ісп.). Planeta Argentina. ISBN 978-950-49-7456-7.
  • — (2023). El fin de la inflación. Eliminar el Banco Central, terminar con la estafa del impuesto inflacionario y volver a ser un país en serio [Кінець інфляції. Ліквідуйте Центральний банк, припиніть аферу з інфляційним податком і знову станьте серйозною країною.] (ісп.). Planeta Argentina. ISBN 978-950-498-171-8.

Статті[ред. | ред. код]

  • — (Січень 2004). Real Exchange Rate Targeting. ¿Trilema monetario o control de capitales? La política fiscal [Таргетування реального обмінного курсу. Валютний контроль чи контроль за рухом капіталу? Фіскальна політика]. Revista de Economía y Estadística (ісп.). National University of Córdoba, Faculty of Economic Sciences, Institute of Economics and Finance. 42 (2): 63—87. doi:10.55444/2451.7321.2004.v42.n2.3807. S2CID 154116264.
  • — (2014). De los picapiedras a los supersónicos. Maravillas del progreso tecnológico con convergencia [Від Флінстоунів до Джетсонів. Дива технічного прогресу з конвергенцією]. Revista Actualidad Económica (ісп.). National University of Córdoba, Faculty of Economic Sciences, Institute of Economics and Finance (83): 5—18.
  • —; з Дієго Джакоміні (2017). Ensayos monetarios para economías Abiertas. El caso argentino [Монетарні нариси для відкритих економік. Аргентина]. Revista Actualidad Económica (ісп.). National University of Córdoba, Faculty of Economic Sciences, Institute of Economics and Finance (91): 5—24.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://glashrvatske.hrt.hr/es/del-mundo/argentina-otra-vez-elige-presidente-con-ascendencia-croata-11203835
  2. ↑ https://www.lanacion.com.ar/lifestyle/instituto-cardenal-copello-como-es-el-colegio-al-que-el-presidente-milei-regreso-hoy-36-anos-despues-nid06032024/
  3. ↑ https://twitter.com/JMilei/status/915941489125003265
  4. ↑ а б в г д е ж и Javier Milei, il leader di estrema destra che ha vinto le primarie in Argentina - Il Post. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  5. ↑ The making of a president – Javier Milei’s life before politics | Buenos Aires Times. www.batimes.com.ar. Процитовано 7 січня 2024.
  6. ↑ а б Javier Milei: The ultra-right libertarian and ‘anarcho-capitalist’ who represents angry Argentina | International | EL PAÍS English. web.archive.org. 15 серпня 2023. Архів оригіналу за 15 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. ↑ а б в Milei, entre la solidez tecnica y la aspereza de un exarquero de Chacarita - El Cronista. web.archive.org. 14 серпня 2023. Архів оригіналу за 14 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  8. ↑ Un padre violento, una “misión encomendada por Dios” y una traición a los suyos: el fenómeno Milei por dentro - Infobae. web.archive.org. 25 серпня 2023. Архів оригіналу за 25 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  9. ↑ Rodrigo Lussich reveló qué lazo familiar lo une a Javier Milei y sorprendió a todos. LA NACION (ісп.). 22 листопада 2023. Процитовано 7 січня 2024.
  10. ↑ Opinion | Argentina's Javier Milei shows where angry polarization leads — The Washington Post. web.archive.org. 18 серпня 2023. Архів оригіналу за 18 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  11. ↑ La insólita vida privada y familiar de Milei, el economista más polémico | Perfil. web.archive.org. 17 березня 2020. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  12. ↑ Karina Milei, la estratega detrás del candidato que rompió con los pronósticos en Argentina. web.archive.org. 20 серпня 2023. Архів оригіналу за 20 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  13. ↑ Traumas privados y batallas públicas del hombre que se montó en la bronca para llegar al poder - LA NACION. web.archive.org. 11 грудня 2023. Архів оригіналу за 11 грудня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  14. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Argentina: Milei, un outsider contro il kirchnerismo. web.archive.org. 18 серпня 2023. Архів оригіналу за 18 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  15. ↑ Curiosidades:Un gran economista fue arquero de chaca en la decada del 80:Javier Milei | Aqui Chacarita. web.archive.org. 7 серпня 2020. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 7 січня 2024.
  16. ↑ La insólita vida privada y familiar de Milei, el economista más polémico | Perfil. web.archive.org. 1 травня 2023. Архів оригіналу за 1 травня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  17. ↑ Javier Milei contó el motivo por el cual se retiró del fútbol - Olé. web.archive.org. 9 жовтня 2023. Архів оригіналу за 9 жовтня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  18. ↑ а б в Javier Gerardo Milei | World Economic Forum. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  19. ↑ AGESOR - ¿Quién es Javier Milei?. web.archive.org. 2 вересня 2023. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  20. ↑ Milei se reencontró con su exjefe y despertó risas, pero no confianza en su plan - LA NACION. web.archive.org. 24 липня 2023. Архів оригіналу за 24 липня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  21. ↑ Perfil de Javier Milei | El Cronista. web.archive.org. 8 лютого 2017. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  22. ↑ Javier Milei presentó “El camino del libertario” y aseguró: “Es el libro de un candidato a presidente” - Infobae. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  23. ↑ Milei encabeza el ranking de los economistas con más segundos al aire | Expediente Político. web.archive.org. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  24. ↑ Javier Milei explotó por los proyectos más "inútiles" de los legisladores y el video se volvió viral - Infobae. web.archive.org. 25 квітня 2023. Архів оригіналу за 25 квітня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  25. ↑ Radio Conexión Abierta. web.archive.org. 9 квітня 2023. Архів оригіналу за 9 квітня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  26. ↑ "Demoliendo mitos", de J.Milei con G.Lazzari, D.Giacomini, y N.Márquez - 09/02/18 - YouTube. web.archive.org. 14 серпня 2023. Архів оригіналу за 14 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  27. ↑ El insulto de Javier Milei a Rodríguez Larreta: “Zurdo de mierda, te puedo aplastar” - Infobae. web.archive.org. 26 квітня 2023. Архів оригіналу за 26 квітня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  28. ↑ El increíble ranking de insultos de Javier Milei | Perfil. web.archive.org. 29 вересня 2023. Архів оригіналу за 29 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  29. ↑ Nicas, Jack (20 жовтня 2023). Javier Milei, a ‘Mini-Trump,’ Could Be Argentina’s Next President. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 7 січня 2024.
  30. ↑ Javier Milei maltrató a una periodista en una conferencia de prensa: Sos una burra - Primera Fuente. web.archive.org. 30 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  31. ↑ Video de insultos de Milei contra Kulfas y Guzmán: les dijo pelotudo e inútil. web.archive.org. 25 квітня 2023. Архів оригіналу за 25 квітня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  32. ↑ La Ciudad de la furia libertaria. web.archive.org. 21 квітня 2023. Архів оригіналу за 21 квітня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  33. ↑ Javier Milei y el peligroso éxito de la antipolítica | Noticias. web.archive.org. 15 серпня 2023. Архів оригіналу за 15 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  34. ↑ Javier Milei insultó a Horacio Rodríguez Larreta y lo amenazó: "Zurdo de mierda, te puedo aplastar". web.archive.org. 25 квітня 2023. Архів оригіналу за 25 квітня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  35. ↑ Javier Milei se cruzó con una periodista y lo acusan de "maltrato y agresiones". web.archive.org. 1 квітня 2023. Архів оригіналу за 1 квітня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  36. ↑ а б Quién es Javier Milei y cuáles son las radicales propuestas con las que ganó las primarias en Argentina - BBC News Mundo. web.archive.org. 29 серпня 2023. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  37. ↑ а б Un líder republicano de EEUU mencionó a Javier Milei y pidió que se lo incluya en el debate presidencial de su partido - Infobae. web.archive.org. 30 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  38. ↑ Javier Milei: "Quien más ha hecho por la economía argentina fue Cavallo" - LA NACION. web.archive.org. 11 лютого 2021. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  39. ↑ Milei, entre la solidez técnica y la aspereza de un exarquero de Chacarita - El Cronista. web.archive.org. 5 травня 2023. Архів оригіналу за 5 травня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  40. ↑ Escándalo en Salta: el economista Javier Milei maltrató y llamó "burra" a una periodista. web.archive.org. 27 березня 2023. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  41. ↑ El economista Javier Milei maltrató a una periodista en Salta: "Sos una burra" - Infobae. web.archive.org. 27 березня 2023. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  42. ↑ Violencia de género: Milei se presentó hoy en Metán junto al abogado Marcelo Arancibia. web.archive.org. 27 березня 2023. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  43. ↑ Ordenan una pericia psicológica para el economista Javier Milei | Perfil. web.archive.org. 27 березня 2023. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  44. ↑ Clarín, Redacción (24 липня 2021). José Luis Espert y Javier Milei presentaron listas de candidatos separadas y con sorpresas. Clarín (ісп.). Процитовано 7 січня 2024.
  45. ↑ Milei llega a Belgrano con su mensaje “antipolíti­ca” - PressReader. web.archive.org. 22 жовтня 2023. Архів оригіналу за 22 жовтня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  46. ↑ Javier Milei: "Antes de subir los impuestos me corto un brazo" | IP — Información Periodística. web.archive.org. 22 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  47. ↑ Javier Milei, el libertario que desafía al establishment en Argentina. web.archive.org. 14 вересня 2021. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  48. ↑ La libertad avanza: el nuevo partido libertario que ha entrado en el Congreso de Argentina. web.archive.org. 20 вересня 2022. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  49. ↑ Javier Milei. Un fenómeno libertario con prédica antisistema - LA NACION. web.archive.org. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  50. ↑ Javier Milei, l’ultralibéral qui joue les trublions de la politique argentine. web.archive.org. 14 серпня 2023. Архів оригіналу за 14 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  51. ↑ а б в Javier Milei, the unclassifiable Argentine politician | International | EL PAÍS English. web.archive.org. 22 серпня 2023. Архів оригіналу за 22 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  52. ↑ а б в Javier Milei: qué es la ideología libertaria y qué tanto se adhiere a ella el candidato antisistema argentino - BBC News Mundo. web.archive.org. 24 серпня 2023. Архів оригіналу за 24 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  53. ↑ Argentina turns to the populist far right. web.archive.org. 6 вересня 2023. Архів оригіналу за 6 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  54. ↑ Javier Milei: "Mis padres son tan liberales como yo" | Perfil. web.archive.org. 20 вересня 2021. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  55. ↑ “La Libertad Avanza”, la coalición de Milei para competir en la Ciudad – Noticias Urbanas. web.archive.org. 28 вересня 2021. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  56. ↑ Javier Milei dialogó sobre los proyectos de La Libertad Avanza | Consejo. web.archive.org. 1 жовтня 2022. Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  57. ↑ Elecciones 2021: Javier Milei con La Libertad Avanza se consolidó como la tercera fuerza en Capital Federal | Política | La Voz del Interior. web.archive.org. 15 листопада 2021. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  58. ↑ Elecciones legislativas 2021: La ultraderecha entra en el Congreso de Argentina | Internacional | EL PAÍS. web.archive.org. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  59. ↑ Poderes no santos III Informe especial - La ultraderecha arma nuevas alianzas para crecer en América Latina - elDiarioAR.com. web.archive.org. 16 листопада 2021. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  60. ↑ La ultraderecha irrumpe en Argentina aupada por los más jóvenes | Internacional | EL PAÍS. web.archive.org. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  61. ↑ Polémica en Argentina: el diputado ultraconservador Milei sortea públicamente su sueldo. web.archive.org. 14 січня 2022. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  62. ↑ Javier Milei volvió a sortear su sueldo: cuál es la cifra y cómo anotarse. web.archive.org. 12 лютого 2023. Архів оригіналу за 12 лютого 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  63. ↑ а б Javier Milei: ¿cuál fue su desempeño como diputado nacional?. web.archive.org. 2 вересня 2023. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  64. ↑ Milei en el Congreso: 48% de inasistencia a las votaciones. web.archive.org. 2 вересня 2023. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  65. ↑ Milei se ausentó en la mitad de las votaciones en el Congreso, no integra comisiones, ni presentó proyectos | Perfil. web.archive.org. 2 вересня 2023. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  66. ↑ Fuertes críticas a Milei por su ausencia en la votación de un nuevo impuesto | Perfil. web.archive.org. 2 вересня 2023. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  67. ↑ “La tasa Milei”: el oficialismo aprobó el Impuesto a los pasajes de avión por un voto y JxC apuntó contra el libertario - Infobae. web.archive.org. 2 вересня 2023. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  68. ↑ El bloque de Javier Milei explicó por qué se ausentó de la votación que definió aplicar un nuevo impuesto a los pasajes aéreos - Infobae. web.archive.org. 2 вересня 2023. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  69. ↑ Javier Milei, Argentina’s far-right populist, accused of engaging in the sale of candidacies | International | EL PAÍS English. web.archive.org. 8 липня 2023. Архів оригіналу за 8 липня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  70. ↑ Desmintieron el pago de candidaturas: 120 candidatos liberales se presentaron en la Justicia para defender a Milei - La Derecha Diario. web.archive.org. 24 липня 2023. Архів оригіналу за 24 липня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  71. ↑ а б в Su perro muerto y la "misión" de Dios: los secretos de Milei. web.archive.org. 22 серпня 2023. Архів оригіналу за 22 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  72. ↑ ¿Puede Conan gobernar la Argentina? | Perfil. web.archive.org. 24 серпня 2023. Архів оригіналу за 24 серпня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  73. ↑ La Justicia todavía no encontró pruebas sobre la venta de candidaturas de Javier Milei y analiza a llamar a más testigos | TN. web.archive.org. 15 липня 2023. Архів оригіналу за 15 липня 2023. Процитовано 7 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  74. ↑ Elecciones Argentina: ¿Qué tiene Javier Milei en la cabeza? | EL PAÍS Argentina. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  75. ↑ How similar is Argentina’s Javier Milei to Donald Trump and Jair Bolsonaro?. www.ft.com. Процитовано 8 січня 2024.
  76. ↑ El fenómeno Javer Milei: ¿por qué crece en las encuestas? - Izquierda Web. web.archive.org. 28 серпня 2023. Архів оригіналу за 28 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  77. ↑ Milei launches presidential bid in fiasco event attended by only a few. MercoPress (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  78. ↑ Will Argentina adopt the US dollar? - GZERO Media. web.archive.org. 18 травня 2023. Архів оригіналу за 18 травня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  79. ↑ Javier Milei, an Argentine libertarian, is rising in the polls. The Economist. ISSN 0013-0613. Процитовано 8 січня 2024.
  80. ↑ Milei y mercados: ¿se cae la elección de tercios y hay optimismo?. web.archive.org. 25 серпня 2023. Архів оригіналу за 25 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  81. ↑ Javier Milei, Argentina’s presidential hopeful biting at the establishment’s heels. www.ft.com. Процитовано 8 січня 2024.
  82. ↑ а б Centenera, Mar (19 листопада 2023). Javier Milei, a mixture of a messianic preacher and a rock star. EL PAÍS English (en-us) . Процитовано 8 січня 2024.
  83. ↑ а б Argentina’s President-Elect Seeks Counsel From His Cloned Dogs. TIME (англ.). 20 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  84. ↑ Argentina's anti-establishment candidate Milei engages IMF in economic talks after shock primary win - The San Diego Union-Tribune. web.archive.org. 28 серпня 2023. Архів оригіналу за 28 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  85. ↑ а б Misculin, Nicolás; Raszewski, Eliana; Grimberg, Candelaria. "Argentine far-right outsider Javier Milei posts shock win in primary election". Reuters.
  86. ↑ а б Who is Javier Milei, Argentina’s far-right populist politician?. Al Jazeera (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  87. ↑ а б в г д Goñi, Uki (14 серпня 2023). Far-right outsider takes shock lead in Argentina primary election. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 8 січня 2024.
  88. ↑ La ultraderecha española felicita a Milei por su victoria en las primarias de Argentina - SWI swissinfo.ch. web.archive.org. 27 серпня 2023. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  89. ↑ Argentina could get its first libertarian president. web.archive.org. 14 серпня 2023. Архів оригіналу за 14 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  90. ↑ An Argentine libertarian channels inner Trump to 'blow up' political status quo | Reuters. web.archive.org. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  91. ↑ Argentine conservative leadership battle could be a proxy for presidency race | Reuters. web.archive.org. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  92. ↑ ARGENTINA: El peronismo sufre la peor derrota de su historia y la ultraderecha libertaria de Milei gana las primarias argentinas | Internacional. web.archive.org. 26 серпня 2023. Архів оригіналу за 26 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  93. ↑ La ruleta rusa peronista con Milei | Perfil. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  94. ↑ Argentina presidential election: Javier Milei and Sergio Massa head for run-off vote - BBC News. web.archive.org. 23 жовтня 2023. Архів оригіналу за 23 жовтня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  95. ↑ Feldman, Ella. "Argentina elects Javier Milei, far-right libertarian with little political experience, as president". Courthouse News Service.
  96. ↑ Argentina awaits election results, media say Milei is ahead | Reuters. web.archive.org. 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 19 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  97. ↑ Argentina presidential election: far-right libertarian Javier Milei wins after rival concedes | Argentina | The Guardian. web.archive.org. 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 19 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  98. ↑ Chivvis, Christopher; Stuenkel, Oliver; Geaghan‑Breiner, Beatrix. "Argentina In the Emerging World Order". Carnegie Endowment for International Peace.
  99. ↑ Dónde voto, candidatos y las noticias minuto a minuto de las elecciones - LA NACION. web.archive.org. 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 19 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  100. ↑ Phillips, Tom; Salomón, Josefina; Iglesia, Facundo; Bayer, Lili; Jones, Sam (20 листопада 2023). Trump and Bolsonaro salute Javier Milei as far right rejoice around the world. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 8 січня 2024.
  101. ↑ Milei presidente: en qué se parece el político argentino a Trump y Bolsonaro. BBC News Mundo (ісп.). 21 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  102. ↑ Argentina: What to expect from populist President Milei – DW – 11/20/2023. dw.com (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  103. ↑ Right-wing libertarian Milei pledges new political era after Argentina election win. The Irish Times (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  104. ↑ а б Argentina awaits election results, media say Milei is ahead | Reuters. web.archive.org. 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 19 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  105. ↑ "The Odds Are Stacked Against Argentina's Next President".
  106. ↑ Argentine President Milei warns economic shock unavoidable in maiden speech | Reuters. web.archive.org. 10 грудня 2023. Архів оригіналу за 10 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  107. ↑ Radical libertarian populist Javier Milei was elected president of Argentina.
  108. ↑ Argentina won't join BRICS as scheduled, says member of Milei's transition team. AP News (англ.). 30 листопада 2023. Процитовано 4 січня 2024.
  109. ↑ Argentine President Milei warns economic shock unavoidable in maiden speech. web.archive.org. 10 грудня 2023. Архів оригіналу за 10 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  110. ↑ Javier Milei's inauguration has Argentina wondering what kind of president it will get | AP News. web.archive.org. 10 грудня 2023. Архів оригіналу за 10 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  111. ↑ In inaugural speech, Argentina's Javier Milei prepares nation for painful shock adjustment - The Washington Post. web.archive.org. 10 грудня 2023. Архів оригіналу за 10 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  112. ↑ Chaves, Por Facundo (16 грудня 2023). Una encuesta midió la primera semana de Javier Milei y cómo impactó en la sociedad el anuncio del ajuste. infobae (es-ES) . Процитовано 4 січня 2024.
  113. ↑ Peleas y reacomodamientos: comienza el gobierno que transformará para siempre al PRO y a Juntos por el Cambio - Infobae. web.archive.org. 11 грудня 2023. Архів оригіналу за 11 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  114. ↑ Juntos por el Cambio, en trance de descomposición y con rol ambiguo en el inicio de la era Milei - LA NACION. web.archive.org. 11 грудня 2023. Архів оригіналу за 11 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  115. ↑ Con matices, Juntos por el Cambio mostró una actitud colaborativa tras el duro diagnóstico de Milei - LA NACION. web.archive.org. 11 грудня 2023. Архів оригіналу за 11 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  116. ↑ Posse, el hombre clave para el futuro de las empresas públicas de acuerdo al diseño del nuevo gabinete - LA NACION. web.archive.org. 11 грудня 2023. Архів оригіналу за 11 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  117. ↑ AFP (22 грудня 2023). Argentina's Milei orders major deregulation of economy. The Hindu (en-IN) . ISSN 0971-751X. Процитовано 4 січня 2024.
  118. ↑ Argentina's new president lays off 5,000 government employees hired in 2023, before he took office. AP News (англ.). 26 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.
  119. ↑ Court deals blow to Argentine leader Milei's plan for labour reform (en-GB) . 4 січня 2024. Процитовано 8 січня 2024.
  120. ↑ Argentine unions raise challenge to Milei with major strike, protest.
  121. ↑ Tucker, Ryan Dubé and Emma. WSJ News Exclusive | Argentina’s President Promised a Free-Market Revolution, and Says He’s Delivering. WSJ (амер.). Процитовано 11 лютого 2024.
  122. ↑ Argentina pulls out of plans to join Brics bloc (en-GB) . 29 грудня 2023. Процитовано 4 січня 2024.
  123. ↑ Web, Statesman (20 листопада 2023). Argentinian President Javier Milei's Stance: Anti-Abortion, Anti-Socialism and More. The Statesman (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  124. ↑ Javier Milei: Argentina's far-right outsider wins presidential election (en-GB) . 19 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  125. ↑ а б Phillips, Tom (20 листопада 2023). Who is Javier Milei? Argentina’s new far-right president ‘El Loco’ takes the stage. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 8 січня 2024.
  126. ↑ Javier Milei's Victory: A New Chapter for Right-Wing Populism in Argentina? - ECPS (амер.). 22 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  127. ↑ Kahn, Carrie. "Javier Milei, a radical libertarian populist, elected president of Argentina". NPR.
  128. ↑ "Argentina elects far-right populist Javier Milei 'the madman' as new president". ITV News.
  129. ↑ Far-right populist Javier Milei becomes Argentina's new president. euronews (англ.). 20 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  130. ↑ "Analyst View Argentine far-right libertarian Milei sweeps to victory". Reuters.
  131. ↑ Argentina election: What’s next after Javier Milei’s victory?. Al Jazeera (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  132. ↑ Meredith, Sam (21 листопада 2023). China says it stands ready to work with Argentina despite Milei criticism. CNBC (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  133. ↑ Feldman, Ella. "As inflation skyrockets, Argentina must choose: Far-right outsider or status quo for president?". Courthouse News Service.
  134. ↑ Criales, José Pablo (13 листопада 2023). Sergio Massa drags Javier Milei through the mud in Argentina’s last presidential debate: ‘Is Margaret Thatcher your role model?’. EL PAÍS English (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  135. ↑ Who is Javier Milei, Argentina's new hard-right president?. Yahoo Finance (en-CA) . 20 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  136. ↑ Argentina: Far-right candidate Javier Milei leaves the business community skeptical. Le Monde.fr (англ.). 8 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  137. ↑ Javier Milei, el ultraliberal que promete poner patas arriba a Argentina y llevar a mínimos el vínculo con España. ELMUNDO (ісп.). 19 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  138. ↑ Who is Javier Milei, Argentina's new 'shock therapy' libertarian President?. Hindustan Times (англ.). 20 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  139. ↑ а б La charla TEDx de Milei donde explica la "belleza" del capitalismo - El Cronista. web.archive.org. 19 серпня 2023. Архів оригіналу за 19 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  140. ↑ El plan de gobierno que presentó Javier Milei - LA NACION. web.archive.org. 30 жовтня 2023. Архів оригіналу за 30 жовтня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  141. ↑ 2023 election results: Ultra-conservative Javier Milei capitalizes on the protest vote and wins Argentina’s primaries | International | EL PAÍS English. web.archive.org. 15 серпня 2023. Архів оригіналу за 15 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  142. ↑ Who is Javier Milei, the Central Bank-Hating Economist Who Upended Argentine Polls?. web.archive.org. 24 серпня 2023. Архів оригіналу за 24 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  143. ↑ Milei y los libertarios: una corriente (no tan) nueva en la política argentina | Agenda Pública. web.archive.org. 19 серпня 2023. Архів оригіналу за 19 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  144. ↑ EM-electomania.es [@electo_mania] (16 August 2023). "La propuesta de Javier Milei con los ministerios".
  145. ↑ Argentina’s far-right Milei angers Falklands veterans with Thatcher praise | Argentina | The Guardian. web.archive.org. 18 листопада 2023. Архів оригіналу за 18 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  146. ↑ Margaret Thatcher ‘a great leader’, Argentine candidate declares. web.archive.org. 15 листопада 2023. Архів оригіналу за 15 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  147. ↑ Argentina's Javier Milei: the radical who could blow up political status quo | Reuters. web.archive.org. 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 19 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  148. ↑ Here are candidate Javier Milei’s proposals for Argentina - The Japan Times. web.archive.org. 22 жовтня 2023. Архів оригіналу за 22 жовтня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  149. ↑ Economia argentina é um vulcão a ponto de estalar, diz Javier Milei, líder dos libertários - 25/09/2021 - Mundo - Folha. web.archive.org. 23 серпня 2023. Архів оригіналу за 23 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  150. ↑ La explicación de Javier Milei de por qué decidió darse las dosis contra el Covid - LA NACION. web.archive.org. 27 серпня 2023. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  151. ↑ Cinco definiciones fuertes de Javier Milei: armas, drogas, homosexualidad, aborto y el Estado como enemigo - El Cronista. web.archive.org. 10 жовтня 2023. Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  152. ↑ Javier Milei: “Estoy a favor de la libre portación de armas” - Infobae. web.archive.org. 20 січня 2023. Архів оригіналу за 20 січня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  153. ↑ Argentina’s far-right libertarian wants tougher austerity to rebuild troubled economy | Financial Times. web.archive.org. 20 серпня 2023. Архів оригіналу за 20 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  154. ↑ Milei aseguró que el artículo 14 bis de la Constitución es "el cáncer" del país. web.archive.org. 19 серпня 2023. Архів оригіналу за 19 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  155. ↑ Milei dialogó con Bolsonaro y coincidieron en “unir fuerzas para luchar contra el socialismo” - LA NACION. web.archive.org. 27 серпня 2023. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  156. ↑ Javier Milei y la internacional de derecha | Perfil. web.archive.org. 27 серпня 2023. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  157. ↑ Argentina's Far-right Presidential Candidate Studies Torah, Mulls Conversion to Judaism and Is an Avowed Fan of Israel - World News - Haaretz.com. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  158. ↑ Javier Milei: Si soy presidente, mis aliados son EEUU e Israel. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  159. ↑ Javier Milei's Foreign Policy for Argentina: Reject China, Leave Mercosur - Bloomberg. web.archive.org. 8 листопада 2023. Архів оригіналу за 8 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  160. ↑ ¡Insólita sesión! Milei llegó embanderado de Ucrania y otro diputado en monopatín | Crónica | Firme junto al pueblo. web.archive.org. 7 березня 2022. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  161. ↑ Мілей запропонував Зеленському провести в Аргентині саміт щодо миру в Україні. Укрінформ. Процитовано 24 листопада 2023.
  162. ↑ Ізвощікова, Анастасія (9 грудня 2023). Зеленський вирушив із візитом до Аргентини. Суспільне. Архів оригіналу за 9 грудня 2023. Процитовано 10 січня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  163. ↑ https://suspilne.media/695246-prezident-argentini-mae-namiri-provesti-samit-derzav-latinskoi-ameriki-na-pidtrimku-ukraini/
  164. ↑ https://espreso.tv/svit-prezident-argentini-miley-peredav-ukraini-dva-vertoloti-rosiyskogo-virobnitstva-ft
  165. ↑ а б Javier Milei, presidential candidate: ‘It’s super easy to dollarize Argentina’s economy’ | International | EL PAÍS English. web.archive.org. 15 серпня 2023. Архів оригіналу за 15 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  166. ↑ Nicas, Jack (19 November 2023). "Argentina Elects Javier Milei in Victory for Far Right". The New York Times. ISSN 0362-4331.
  167. ↑ Can a far-right populist win in Argentina? - GZERO Media. www.gzeromedia.com (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  168. ↑ Right-wing populist Javier Milei gains support in Argentina by blasting 'political caste'. AP News (англ.). 28 травня 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  169. ↑ Javier Milei y la internacional de derecha. Perfil (ісп.). 18 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  170. ↑ Tharoor, Ishaan (21 листопада 2023). Analysis | Javier Milei's perilous quest to ‘make Argentina great again’. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 8 січня 2024.
  171. ↑ Phillips, Tom; Iglesia, Facundo (17 листопада 2023). Milei fraud claims echo Trump ahead of Argentinian presidential runoff. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 8 січня 2024.
  172. ↑ Milei echoes Trump with fraud claims that inject uncertainty into Argentina's presidential runoff. AP News (англ.). 18 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  173. ↑ а б Who is Javier Milei, Argentina’s right-wing presidential frontrunner? - The Washington Post. web.archive.org. 1 вересня 2023. Архів оригіналу за 1 вересня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  174. ↑ Populist Javier Milei is rallying for the Argentine presidency with chainsaws and Comic-Con costumes | AP News. web.archive.org. 19 листопада 2023. Архів оригіналу за 19 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  175. ↑ El amor, según el economista Javier Milei - 05.10.2017 - LA NACION. web.archive.org. 6 жовтня 2017. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 8 січня 2024.
  176. ↑ Javier Milei, experto en economía, tríos sexuales y sexo tántrico: "Puedo estar sin eyacular tres meses" - Infobae. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  177. ↑ Argentina’s Trump, Javier Milei, takes surprise lead in race for power. web.archive.org. 15 серпня 2023. Архів оригіналу за 15 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  178. ↑ Javier Milei, el economista del peinado raro. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  179. ↑ El último que pague la luz | Perfil. web.archive.org. 14 серпня 2023. Архів оригіналу за 14 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  180. ↑ Far-right populist Milei finishes first in Argentina's presidential primary - France 24. web.archive.org. 15 серпня 2023. Архів оригіналу за 15 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  181. ↑ Peláez, Raquel (28 листопада 2023). Right-wing politics and crazy hair: When a haircut becomes a political manifesto. EL PAÍS English (en-us) . Процитовано 8 січня 2024.
  182. ↑ а б Milei y su perro muerto: quién es la fuente secreta de "El Loco", el libro sobre él | Noticias. web.archive.org. 24 серпня 2023. Архів оригіналу за 24 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  183. ↑ Hard-Right populist Javier Milei takes shock lead in Argentinian primary elections. web.archive.org. 14 серпня 2023. Архів оригіналу за 14 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  184. ↑ Populist Javier Milei is rallying for the Argentine presidency with chainsaws and Comic-Con costumes. AP News (англ.). 15 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  185. ↑ Who is Argentina's controversial chainsaw presidential candidate?. euronews (англ.). 18 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  186. ↑ A man, a plan, a chainsaw: How a power tool took center stage in Argentina's presidential race. AP News (англ.). 20 жовтня 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  187. ↑ Sarmenti, Stefano Pozzebon,Ivan Perez (1 жовтня 2023). The 'chainsaw' candidate challenging Argentina's left and right. CNN (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  188. ↑ Hall, Katarina (29 грудня 2023). Milei brings his chainsaw to Argentina's regulatory state. Reason.com (амер.). Процитовано 8 січня 2024.
  189. ↑ Wallace, Tim (13 грудня 2023). Why Javier Milei’s chainsaw economics won IMF’s approval when Trussonomics didn’t. The Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Процитовано 8 січня 2024.
  190. ↑ Service, Statesman News (29 грудня 2023). Chainsaw at Work. The Statesman (англ.). Процитовано 8 січня 2024.
  191. ↑ Romance entre Javier Milei y Fátima Flórez: la actriz y el político confirmaron la relación. web.archive.org. 25 серпня 2023. Архів оригіналу за 25 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  192. ↑ La alegría de la cantante Daniela, ex de Javier Milei, por la buena elección del libertario. web.archive.org. 30 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  193. ↑ "Disculpame. Yo soy católico. Y en mis valores la violencia y el robo está mal. Será un problema tuyo si avalás el robo y recorte de libertad".
  194. ↑ Milei, el libertario que provoca a los cristianos. web.archive.org. 27 серпня 2023. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  195. ↑ а б Milei’s Conversion to Judaism Seals Pro-Israel Push by Argentina. Bloomberg.com (англ.). 27 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  196. ↑ The ‘false prophet’ v the pope: Argentina faces clash of ideologies in election | Argentina | The Guardian. web.archive.org. 27 серпня 2023. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  197. ↑ Cholakian Herrera, Lucía; Nicas, Jack (16 October 2023). "He Called the Pope a 'Filthy Leftist.' Now He Wants to Be President". The New York Times.
  198. ↑ Milei, un católico flojo de papeles que se arma con El Reino evangélico. web.archive.org. 27 серпня 2023. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  199. ↑ La iglesia católica vs. Milei: "Llega un momento donde tenemos que decir 'No'" - NEWSWEEK ARGENTINA. web.archive.org. 27 серпня 2023. Архів оригіналу за 27 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  200. ↑ Argentina's first 'Jewish' president? Milei wins decisive victory - JNS.org. web.archive.org. 21 листопада 2023. Архів оригіналу за 21 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  201. ↑ Argentina’s New Eclectic President Has Visited the Rebbe’s Ohel. web.archive.org. 21 листопада 2023. Архів оригіналу за 21 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  202. ↑ In Catholic Argentina, President Javier Milei has a rabbi — and likes talking about it. Los Angeles Times (амер.). 9 грудня 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  203. ↑ Newly Elected Argentine President Javier Milei Says He Will Visit Israel in Advance of Inauguration - Algemeiner.com. web.archive.org. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  204. ↑ Argentina’s New President Spoke About the Rebbe, Visited Ohel - Anash.org. web.archive.org. 20 листопада 2023. Архів оригіналу за 20 листопада 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  205. ↑ а б в Conan, el perro cordobés de Milei que murió y fue clonado por miles de dólares - ElDoce.tv. web.archive.org. 22 серпня 2023. Архів оригіналу за 22 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  206. ↑ Revelan los secretos místicos de Javier Milei: esoterismo, la misión de dios y charlas con su perro muerto. web.archive.org. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  207. ↑ Milei presentó a su "hijo" Conan y a sus "nietos" de cuatro patas en Infama Recargado. web.archive.org. 28 березня 2019. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  208. ↑ Milei takes heat from Argentinian media. web.archive.org. 10 липня 2023. Архів оригіналу за 10 липня 2023. Процитовано 8 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  209. ↑ Nicas, Jack (19 October 2023). "The 5 Clones in Argentina's Election". The New York Times.

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Наука
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Аргентина Президент Аргентини (Хав'єр Мілей) • Болівія Президент Болівії (Луїс Арсе) • Бразилія Президент Бразилії (Луїз Інасіо Лула да Сілва) • Венесуела Президент Венесуели (Ніколас Мадуро) • Гаяна Президент Гаяни (Ірфаан Алі) • Еквадор Президент Еквадору (Данієль Нобоа) • Колумбія Президент Колумбії (Густаво Петро) • Парагвай Президент Парагваю (Сантьяго Пенья) • Перу Президент Перу (Діна Болуарте) • Суринам Президент Суринаму (Чан Сантохі) • Уругвай Президент Уругваю (Луїс Альберто Лакальє Поу) • Чилі Президент Чилі (Габрієль Борич)
Лідери Групи двадцяти (G20)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хав%27єр_Мілей&oldid=41910188