Берковець — Вікіпедія

Берковець Київ
Загальна інформація
50°29′26″ пн. ш. 30°22′33″ сх. д. / 50.49056° пн. ш. 30.37583° сх. д. / 50.49056; 30.37583Координати: 50°29′26″ пн. ш. 30°22′33″ сх. д. / 50.49056° пн. ш. 30.37583° сх. д. / 50.49056; 30.37583
Країна	Україна
Район	Святошинський, Подільський
Адмінодиниця	Святошинський район
Транспорт
Метрополітен	Академмістечко
Залізнична інфраструктура	з. п. Новобіличі
Карта
Берковець Берковець (Київ)

Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.

Беркове́ць, також Биркове́ць або Берківці́^[1] — історична місцевість, селище, колишній хутір у Святошинському та Подільському районах міста Києва. Розташована вздовж вулиць Берковецької, Газопровідної, Синьоозерної та Стеценка. Межує з місцевостями Виноградар, Нивки, Новобіличі, Веселий майдан та Пуща-Водицьким лісом.

Історія[ред. | ред. код]

За однією з версій походження назви виводять з давньослов'янських слів: «бір» — фортеця, укріплення; «бірка» — вівця (припущення про наявність тут монастирського пасовиська) або ціпок із зарубками — атрибут бірича (бірюча, борича) — збирача податків за часів Київської Русі (ймовірно, Берковець був місцем поселення бірича або біричів). Можлива версія походження назви — старовинна міра ваги берковець, що дорівнювала 10 пудам, або 10 беркам (звідси і слово цеберко).

Вперше згадані 1240 року як поселення Берков, що належали тоді Києво-Печерському монастирю. В XVII столітті — хутір Берковець належить спершу католицькому монастирю, а згодом — Братському монастирю. З 1731 року — належав Київському магістрату. Територію хутора Берковець приєднано до Києва 1923 року^[2].

У 1950-ті роки навколо облаштоване дачне селище, а між Берковцем і Нивками — Міське кладовище.

Приміське селище Коцюбинське до 1941 року також мало назву Берковець, оскільки було засноване колишніми мешканцями хутора.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Берковець, Берківці, Бирковець // Веб-енциклопедія Києва.
• Берковець // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. О. І. Марчук та ін. — К. : Державне видавництво технічної літератури, 1958. — С. 359.
• Берківці // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 240.

• Берковець, Берківці, Бирковець // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 266. — ISBN 5-88500-070-0.
• Берковец // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 57–58. (рос.)

• Берковець, Берківці // Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
• Початок подорожі в минуле // Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва / М. О. Рибаков. — К. : Кидавництво «Кий», 1997. — С. 28. — ISBN 966-7161-15-3.

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Нормативний контроль GKG: /g/122zkh0d