Копирів кінець — Вікіпедія

Копирів кінець Київ
Макет Стародавнього Києва роботи Д. П. Мазюкевич. Копирів кінець — на передньому плані, прилягає безпосередньо до стін «міста Ярослава».
Загальна інформація
50°27′26″ пн. ш. 30°30′20″ сх. д. / 50.45722° пн. ш. 30.50556° сх. д. / 50.45722; 30.50556
Країна	Україна
Район	Шевченківський район
Адмінодиниця	Київ
Карта
Копирів кінець Копирів кінець (Київ)

Копирів кінець — історична місцевість у Києві на Кудрявці^[1], в Шевченківському районі. Лежить коло перетину вулиць Кудрявської, Вознесенський Яр, Вознесенського узвозу, провулків Киянівського й Несторівського, займаючи північно-західний виступ нагірного плато^[2] (Старокиївської гори). Згадується в давньоруських літописах у звістках від 1121 року.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва місцевості виникла від «капир» (укр. — невіра; kāfir(-un) — ар., невіра, безбожник) та «капиріти» (укр. терпіти від негоди, холоду, пережидаючи щось чи ждучи чогось)^[3]. Згідно з К. М. Тищенком, поява назви пов'язана з поселенням на території Копиріва кінця ґабрів (gabr — перс., зороастрієць), відколи їхню рідну землю Персію скорили араби, і щодо арабів-мусульман ґабри-зороастрійці насправді були невіри^[4]. Російській же історик М. Горелік^[ru] пов'язує назву Копиріва кінця з кабарами, під якими він розуміє хазарів караистського толку, що у 830-х роках внаслідок релігійного конфлікту в середині Хазарського каганату, сформували у його північній частині (включно з Києвом) державу Кабарію. У зв'язку з цім він звертає увагу на одного з підписантів Київського листа на ім'я Кьабар коген, якого Горелік вважає головою (когеном) релігійної громади кабарів Києву. Таким чином, Горелік інтерпретує назву Копирів кінець як Кабарська вулиця, район^[5].

Історія[ред. | ред. код]

Копирів кінець був обнесений власними укріпленнями. Вони обступали стіни так званого «міста Ярослава», що сполучався з Копиревим кінцем Жидівськими ворітьми. Отже, він був однією з п'ятьох основних частин середньовічного Києва, разом з «містами» Ярослава, Володимира, Ізяслава-Святополка та Подолом. Подільськими ворітьми Копирів кінець поєднувався з Подолом (по трасі теперішнього Вознесенського узвозу), а з Західних воріт, що стояли десь коло перетину вулиць Січових стрільців та Обсерваторної, починався Старий Житомирський шлях на Білгород — східний початок трансєвропейської Королівської дороги (Via Regia)^[6]. Вулиця по трасі теперішньої вулиці Січових стрільців сполучала Жидівські та Західні ворота, а трасою теперішнього Несторівського провулку ймовірно проходила вулиця, що сполучала Західні ворота з ремісничими урочищами Гончарі-Кожум'яки^[2].

У Копиревому кінці археологи знайшли рештки чотирьох храмів часів Київської Русі: церква 11 сторіччя на розі Вознесенського узвозу та Киянівського провулку (знайдена у 1887); церква другої половини 11 сторіччя на території Української академії мистецтва, у складі Симеонівського монастиря (знайдена у 1947); Василівська церква на Новому дворі, на території клініки НАН України, що на Вознесенському узвозі (знайдена у 1878) та церква 12-13 сторіч у Несторівському провулку (знайдена у 1967)^[7].

За думкою Ю. С. Асєєва, наприкінці XII століття у Копиревому кінці була резиденція київського князя Святослава Всеволодовича (так званий Новий двір. В той же час інші дослідники розміщували Новий двір в інших місцях Києва — у Київському дитинці, біля Кирилівського монастиря, в місті Ярослава). За міжусобних князівських чвар Копирів кінець не раз руйнувався, зрештою зруйнований за Батиєвої навали. Наново цей район почали забудовувати вже на початку 18 сторіччя. Тоді була збудована церква Вознесіння, почала формуватися теперішня мережа вулиць і провулків^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• «Вулиці Києва, Довідник» УЕ, Київ-1995
• Звід пам'яток історії та культури України / гол. ред. В. А. Смолій. — К. : Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1999. — ISBN 966-95478-1-4.
• Пономаренко Л. Київ. Короткий топонімічний довідник. — К. : Павлім, 2003. — 124 с. — ISBN 966-686-050-3.
• Толочко П. П. Копир'їв кінець // Стародавній Київ. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 22.

п о р Стародавній Київ Райони, місцевості та урочища «Місто Володимира» • «Місто Ярослава» • «Місто Ізяслава-Святополка» • Копирів кінець • Подолля • Оболонь • Дорогожич • Клов • Берестове • Угорське • Видобич • Красний двір • Шелвове • Пасинча бесіда • Козарє • Городок • Милославичі • Бабин торжок • Місце хрещення киян • Самбатас • Олегова Могила Культові споруди Десятинна церква • Софійський собор1 • Успенський собор • Троїцька надбрамна церква • Церква Архангела Михаїла • Собор Архангела Михаїла • Спас на Берестові • Успенська церква • Кирилівська церква • Василівська церква • Федорівська церква • Георгіївська церква • Ірининська церква • Ротонда2 Монастирі Печерський • Всеволож • Микільський • Михайлівський • Вотч • Кирилівський • Стефанич • Богородичний • Янчин • Георгіївський • Звіринецький • Ірининський • Спасо-Преображенський • Василівський • Святої Марії Печери Варязька • Дальні • Ближні • Звіринецькі • Гнилецькі Споруди, брами, мури Князівські двори • Північно-східний палац • Золоті ворота • Жидівські ворота • Михайлівські ворота • Лядські ворота • Мури Печерського монастиря Пагорби Перунів пагорб • Гора • Хоревиця • Щековиця Річки та водойми Долобське • Золоча • Либідь • Почайна • Ручай • Сітомля Мистецтво та культура Софійські мозаїки • Михайлівські мозаїки • Бібліотека Ярослава Мудрого • Саркофаг Ярослава Мудрого • Саркофаг «княгині Ольги» Події Заснування міста (V—IX ст.) • Помста княгині Ольги древлянам (945) • Хрещення Русі (988) • Долобський з'їзд (1103) • Київський собор (1147) Облоги, битви, повстання Облога Києва (898) • Облога Києва (968) • Захоплення Києва (1018) • Київське повстання (1018) • Битва під Києвом (1036) • Київське повстання (1068) • Битва на Желяні (1093) • Київське повстання (1113) • Київське повстання (1146) • Київське повстання (1157) • Розорення Києва (1169) • Розорення Києва (1203) • Розорення Києва (1240) 1 Жирним позначено споруди, що збереглись (повністю або частково) 2 Належність до культових споруд гіпотетична