French
DeutschКоржинський Сергій Іванович — Вікіпедія
| Сергій Іванович Коржинський | |
|---|---|
| рос. Сергей Иванович Коржинский | |
 | |
| Народився | 26 серпня (7 вересня) 1861[1] Астрахань, Астраханська губернія, Російська імперія[2][1] |
| Помер | 18 листопада (1 грудня) 1900[1] (39 років) Санкт-Петербург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[2][1] |
| Поховання | Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | ботанік |
| Alma mater | Казанський державний університет Імператорський Казанський університет |
| Галузь | ботаніка[3], генетика, systematic botanyd[3][3], морфологія рослин[3] і фітоценологія[3] |
| Заклад | Ботанічний інститут імені В. Л. Комарова РАН Імператорський Казанський університет Томський університет[d] |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Науковий керівник | Porfiry Krylovd |
| Членство | Петербурзька академія наук |
| У шлюбі з | Q115406334?[4] |
| Діти | Коржинський Дмитро Сергійович |
| Нагороди |  |
| Автограф |  |
 Роботи у Вікіджерелах Коржинський Сергій Іванович у Вікісховищі | |
Сергій Іванович Коржи́нський (рос. Сергей Иванович Коржинский; 7 вересня 1861, Астрахань — 1 грудня 1900, Санкт-Петербург) — російський ботанік, систематик, флорист і ампелограф. Академік Петербурзької академії наук з 1896 року[5].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 26 серпня (7 вересня) 1861 року в Астрахані в дворянській родині[6]. 1874 року вступив до Астраханської класичної гімназії, яку в 1881 році закінчив її з золотою медаллю. 1885 року закінчив Казанський університет і рішенням вченої ради був залишений в університеті для підготовки до професорського звання. У 1887 році отримав ступінь магістра за дисертацію «Матеріали до географії, морфології і біології Aldrovandia vesiculosa». До 1888 року був приват-доцентом Казанського університету, читав курс ботанічної географії, продовжував наукові дослідження[7].
У 1888—1892 роках — професор, завідувач кафедри ботаніки Томського університету. З 1892 року — Головний ботанік Петербурзького ботанічного саду, з 1893 року — директор Ботанічного музею Академії наук[5].
Помер у Санкт-Петербурзі 18 листопада (1 грудня) 1900 року. Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Одним з перших показав динамічну рухливість (територіальну нестійкість) ґрунтово-рослинних зон на Руській рівнині. Був основоположником гіпотези наступання лісу на степ. Незалежно від Гуго де Фріза і Альберта Келлікера обґрунтував мутаційну теорію («теорія гетерогенезу»), протиставивши її дарвінізму. Слідом за Антоном Кернером розвинув уявлення про ареал як географічний критерій виду[5].
Провів ряд експедицій в Закаспійську область, Фергану, на Алтай, Памір, в Крим. Світову популярність йому принесла праця «Гетерогенезіс і еволюція» (1899). Укладач «Ампелографії Криму», виданої в 1904 і в 1910 роках, яка стала теоретичною основою селекції винограду. Розробив методику опису сортів і теорію походження культурних сортів винограду.
Основні праці[ред. | ред. код]
- Коржинский С. И. Северная граница черноземно-степной области восточной полосы Европейской России в ботанико-географическом и почвенном отношении. I. Введение. Ботанико-географический очерк Казанской губернии // Тр. О-ва естествоиспытателей при Казан. ун-те. 1888. Т. 18, вып. 5. С. 1–253.
- Коржинский С. И. Северная граница черноземно-степной области восточной полосы Европейской России в ботанико-географическом и почвенном отношении. II. Фитотопографические исследования в губерниях Симбирской, Самарской, Уфимской, Пермской и отчасти Вятской // Тр. О-ва естествоиспытателей при Казан. ун-те. 1891. Т. 22, вып. 6. С. 1–201.
- Коржинский С. И. Флора Востока Европейской России в ее систематическом и географическом соотношениях. I // Изв. Томск. ун-та. 1893. Кн. 5. С. 71–299.
- Коржинский С. И. Гетерогенезис и эволюция. К теории происхождения видов. I // Зап. Акад. наук по физ.-мат. отд-нию. 1899. Т. 9, № 2. С. 1–94.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Російської імперії:
- Орден Святого Станіслава II ступеня (1896);
- Орден Святого Станіслава III ступеня (1891).
- Срібна медаль в пам'ять царювання Імператора Олександра III.
- Зарубіжні
- Орден Бухарської Золотої зірки I ступеня[6].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У 2006 році Інститут Волзького басейну РАН провів V експедицію-конференцію, присвячену 145-річчю від дня народження С. І. Коржинського;
- У 2011 році в астраханському об'єднаному історико-краєзнавчому музеї пройшла виставка, присвячена 150-річчю від дня народження С. І. Коржинського;
- У 2011 році бібліотекою РАН була організована книжково-ілюстративна виставка «Сергій Іванович Коржинський (1861—1900), російський ботанік, флорист і ботаніко-географ, академік Петербурзької АН»;
- Портрет С. І. Коржинского в 2012 році був розміщений в портретній галереї «Професори Томського університету»[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ а б Коржинский Сергей Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ https://fantlab.ru/autor61788
- ↑ а б в Классики общей биогеографии [Архівовано 25 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в Электронная энциклопедия Томского университета [Архівовано 25 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Товариство некрополістів [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Бердишев Г. Д., Сипливинський В. М. Первый сибирский профессор ботаники Коржинский: к 100-летию со дня рождения. — Новосибирск: Изд-во СО АН СССР, 1961. — 88;
- Пелях М. О., Охременко М. С. Рассказы о виноградарях и виноделах. — К., 1982;
- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
