Мостиський повіт — Вікіпедія

Мостиський повіт
Округ Перемиський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Мостиська
Створений 1854
Площа 755 км² (1910)
Населення 87 841 (1910)
Найбільші міста Мостиська, Судова Вишня, Гусаків, Крукеничі

Мостиський повіт (пол. Powiat mościski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі, УРСР і дистрикту Галичина. Центром повіту було м. Мостиська.

У складі Австро-Угорщини[ред. | ред. код]

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Мостиська (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).

Сам Мостиський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Перемишль.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Мостиського повіту (з 30 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Судова Вишня (з 35 гмін) і 11 гмін (Боєвичі, Боляновичі з Болянівкою, Хідновичі, Храпличі, Гориславичі, містечко Гусаків, Іорданівка, Лютків, Новосілки, Радохинці, Золотковичі) повіту Нижанковичі та 3 гміни (Кальників, Малнів і Воля Малнівська та Сарни з Реберґом) повіту Краковець. Однак у повіті існували й надалі два окремі судові округи (повіти) — Мостиський і Судововишенський.

Мостиський повіт за переписом 1910 р. налічував 81 гміну (самоврядну громаду) і 68 фільварків та займав площу 755 км². В 1900 році населення становило 79 184 особи, в 1910 році — 87 841 особа. Більшість населення були українцями-грекокатоликами (56 %), євреї становили близько 9 % населення.

У складі ЗУНР[ред. | ред. код]

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Комісаром Мостиського повіту був Степан Байдала (з 6 листопада 1918 до 14 лютого 1919), управитель канцелярії товариства «Народний Дім». З 14 лютого до 16 травня 1919 року повітовим комісаром ЗУНР був адвокат Любомир Данилович. Делегатом до УНРади обраний Антін Рутко.[1]

Під польською окупацією[ред. | ред. код]

Мостиський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1867
Населення: 89 500
Площа: 755 км²
Густота: 118 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Мостиська
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Включений до складу Львівського воєводства після утворення воєводства 3 грудня 1920 р. на окупованих поляками землях ЗУНР.

Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]

Мостиський повіт

15 червня 1934 р. територія міста Судова Вишня розширена шляхом приєднання частини території села Бортятин[2].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[3] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Мостиська
  2. м. Судова Вишня

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

1920—1934 рр. — 75

1934—1939 рр. — 7

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Гуссакув Баліце (Баличі)Боляновіце (Боляновичі)Бойовіце (Боєвичі)Гориславіце (Гориславичі)Гуссакув (Гусаків)Злотковіце (Золотковичі), Йорданувка (Йорданівка)Люткув (Лютків)МочерадиМислятиче (Мишлятичі), Радохоньце (Радохинці)Тамановіце (Тамановичі) 12
2 Ґміна Дідятиче Волчищовіце (Вовчищовичі), Голодувка (Голодівка), Дідятиче (Дидятичі)Макунюв (Макунів)Містице (Мистичі)Мокжани Мале (Малі Мокряни)Мокжани Вєлькє (Великі Мокряни)Орховіце (Оріховичі)Саннікі (Санники), Шешеровіце (Шишоровичі) 10
3 Ґміна Малнув Кальнікув (Кальників)Малновска Воля (Малнівська Воля)Малнув (Малнів)СоколяСтажава (Старява), Чернява (Черневе) 6
4 Ґміна Мосьціска Годинє (Годині)Жадковіце (Жадковичі), Закосьцєлє (Закостілля)Завада, Конюшкі НановскєКрисовіце (Крисовичі)Ляцка Воля, Ляшкі Ґосьцінцове (Гостинцеве)ПакосцьПодґаць (Підгать), Руднікі (Рудники), РуствечкоСтшельчиска (Стрілецьке), Сулковщизна, Тщенєц (Тщенець), Чишкі 16
5 Ґміна Пнікут Буховіце (Буховичі)Вішенка, Ганьковіце (Ганьковичі), Крукєніце (Крукеничі)ОстрожецПнікутПодліскіРаденіце (Раденичі)Судковіце (Судковичі), Хліплє (Хлиплі), Чижовіце (Чижевичі), Ятвєнґі (Ятвяги) 11
6 Ґміна Сондова Вішня БортятинВолосткув (Волостків), Дмитровіце (Дмитровичі), Долгомосціска (Довгомостиська)Заґроди (Загороди), Зажече (Заріччя), Ксєнжи Мост (Княжий Міст)Кульматиче (Кульматичі)Нікловіце (Нікловичі) 9
7 Ґміна Твєрдза Арламовска Воля,  Войковіце (Вуйковичі), Завадув (Завадів), Крулін (Королин)ЛіпнікіСлабаш, Сломянка, Стояньце (Стоянці), ТуліґловиТвєрдза (Твіржа), Хоросніца 11

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 61 % населення повіту[4].

У 1939 році в повіті проживало 97 045 мешканців (59 925 українців-грекокатоликів — 61,75 %, 6 385 українців-латинників — 6,58 %, 24 470 поляків — 25,21 %, 810 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,83 %, 5 440 євреїв — 5,6 % і 15 німців та інших національностей)[5].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 89 460 населення ніби-то було аж 49 989 (55,88 %) поляків при 37 196 (41,57 %) українців, 2 164 (2,42 %) євреїв і 19 (0,0 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.

У складі СРСР[ред. | ред. код]

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Мостиський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[6]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін:

Третій Райх[ред. | ред. код]

Німецькою окупаційною владою 1.08.1941 відновлений повіт, відновлений був також і поділ на ґміни. Мостиський повіт 11.08.1941 разом з Рудківським повітом підпорядковано крайскомісаріату Судова Вишня (нім. Kreiskommissariat Sadowa Wisznia). На чолі стояв крайсгауптман крайскомісаріату Судова Вишня, цю посаду з 15 вересня 1941 займав адвокат Штокгек (нім. Stockhoeck), який водночас був окружним старостою окружного староства Лемберг-Гродек — крайсгауптманом. Адміністративним центром було місто Львів.

Пізніше окружне староство Лемберг-Гродек було перейменовано на окружне староство Лемберг-Ланд-Схід (нім. Kreishauptmannschaft Lemberg-Land-Ost)[7]. 1 квітня 1942 шляхом об'єднання окружних староств Лемберг-Ланд-Схід і Лемберг-Ланд-Захід та крайскомісаріату Судова Вишня було утворено т. зв. «Львівську заміську округу» (нім. Kreishauptmannschaft Lemberg-Land) або ж «Львівське окружне староство». З 1 червня 1943 керівником об'єднаного окружного староства став оберландрат барон Йоахім фон дер Лаєн. 1 липня 1943 створено Бібрківський, Городоцький, Судововишнянський і Жовківський повітові комісаріати (нім. Landkommissariate Bóbrka, Gródek, Sadowa Wisznia, Zolkiew).

Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 р., радянською владою повіт знову був поділений на райони.

Україна[ред. | ред. код]

Зараз майже вся територія повіту входить до складу України, окрім західної частини ґміни Мальнув з селом Кальників та західною частиною села Старява (східна частина села залишилася в Україні).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
  2. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 24 maja 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Sądowej Wiszni w powiecie mościskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. Dz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 547 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Мостиського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети) [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.].
  4. Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 20 березня 2017.
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 52
  6. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945 [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)