French
DeutschНадвірнянський повіт — Вікіпедія
Надвірнянський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром повіту було місто Надвірна.
Австро-Угорщина[ред. | ред. код]
| Округ | Станиславівський |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Надвірна |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1862,35 км² (1880) |
| Населення | 60 040 (1880) |
 | |
| Найбільші міста | Надвірна, Делятин |
Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Надвірна (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).
Сам Надвірнянський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Станиславів.
Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Надвірнянського повіту (з 17 самоврядних громад-гмін) приєднаний повіт Делятин (з 27 гмін). Однак у повіті існували й надалі два окремі судові округи (повіти) — Надвірнянський і Делятинський.
Надвірнянський повіт за переписом 1910 р. налічував 51 гміну (самоврядну громаду) і 17 фільварків та займав площу 1918 км². В 1900 році населення становило 79 116 осіб, в 1910 році — 90 663 особи. Більшість населення були українцями-грекокатоликами (73 %), євреї становили близько 13 % населення.
Західноукраїнська Народна Республіка[ред. | ред. код]
Повіт входив до Станиславівської військової області ЗУНР. Комісаром повіту був адвокат д-р Іван Саноцький (УРП), для судового округу Делятин призначений окремий комісар Михайло Косоріз, адвокатський кандидат (УНДП). Делегатом до УНРади обраний Василь Нагірняк (УРП).[1]
Польська Республіка[ред. | ред. код]
| Надвірнянський повіт | |
|---|---|
| пол. Powiat nadwórniański | |
| | |
| Місто | Надвірна |
| Найбільше місто | Надвірна, Делятин |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка, Австро-Угорщина і  ЗУНР |
| Регіон | Станиславівське воєводство |
| Гміни | 35 (1921), 16 (1934—1939) |
| Населення | |
| - повне | 140 700 (1931) |
| - густота | 57 |
| Площа | |
| - повна | 2 472 км² |
| Дата заснування | 1867 |
| |
Включений до складу Станиславівського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 61 поселення (з них 2 міста, 33 сільські гміни і 14 фільварків) зі 16 895 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 78 404 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 60 838 — греко-католики, 10 526 — римо-католики, 6 615 — юдеї, 425 — інших визнань. Площа повіту — 1 918 км².
Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]
1 квітня 1923 р. гміна Битків розпорядженням Ради Міністрів Польщі вилучена з Богородчанського повіту і включена до Надвірнянського[2].
1 липня 1924 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі з ґміни Майдан Середній Надвірнянського повіту вилучено присілок Сєдліска Бредтгайм і утворено з нього нову ґміну.[3]
1 липня 1925 р. гміна Молодків розпорядженням Ради Міністрів Польщі вилучена з Богородчанського повіту і включена до Надвірнянського[4].
1 січня 1926 р. гміна Сьвєнти Юзеф розпорядженням Ради Міністрів Польщі вилучена з Надвірнянського повіту і включена до Коломийського[5].
1 жовтня 1927 р. присілок Ворохта вилучено з сільської гміни Микуличин Надвірнянського повіту і з нього утворено самоврядну сільську гміну (громаду)[6].
1 квітня 1931 р. присілок Татарів вилучено з сільської гміни Микуличин і з нього утворено самоврядну сільську гміну (громаду) Татарів.[7]
Загальна чисельність населення повіту становила 102 300 осіб (за даними перепису населення 1931 року).
1 квітня 1932 року Богородчанський повіт ліквідовано, а ґміни Бабче, Богрівка, Дзвиняч, Ґрабовець, Яблунька, Космач, Кричка, Кривець, Майдан, Манастирчани, Манява, Маркова, Пороги, Прислуп, Раковець, Росільна, Солотвина, Старуня, Заріччя, Жураки приєднані до Надвірнянського повіту[8].
Розпорядженням Ради міністрів 10 квітня 1934 року село Сєдліска Бредтгайм було передане з Надвірнянського повіту до Коломийського[9].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 15 травня 1934 р. територія міста Надвірна розширена за рахунок приєднання частини земель і забудови села Пнів[10].
15 червня 1934 р. присілок Майдан Граничний вилучений із села Майдан Середній Надвірнянського повіту і приєднаний до села Тлумачик Коломийського повіту[11].
1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ[12] на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]
- містечко Делятин — місто з 1934 р.
- містечко Надвірна — місто з 1934 р.
Сільські ґміни[ред. | ред. код]
Кількість:
1920—1923 рр. — 33
1923 р. — 34
1924 р. — 33
1925 р. — 34
1926 р. — 35
1927—1931 рр. — 36
1931—1932 рр. — 37
1932—1934 рр. — 57
1934 р. — 56
1934—1939 рр. — 14
Староста[ред. | ред. код]
- Стефан Сокул
- Зиґмунд Робакєвіч
Населення[ред. | ред. код]
Українці становили 74 % населення повіту (1907)[13].
У 1939 році в повіті проживало 152 510 мешканців (123 500 українців, які були греко-католиками — 80,98 %, 2 555 українців-латинників — 1,68 %, 13 355 поляків — 8,76 %, 420 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,28 %, 11 835 євреїв — 7,76 % і 845 німців та інших національностей — 0,55 %)[14].
Радянський період[ред. | ред. код]
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області[15].
17 січня 1940 р. повіт ліквідовано у зв'язку з поділом його території на 4 райони — кожен із кількох колишніх ґмін:
- Делятинський — з містечка Делятин і сільської ґміни Ослави Бяле
- Ланчинський — із ґмін Ланчин, Майдан Сьредні і Пшеросль
- Надвірнянський — з міста Надвірна і сільських ґмін Пнюв і Зєльона.
- Солотвинський — із ґмін Солотвіна, Старуня, Пороги і Росульна
- Яремчанський — із ґмін Ворохта, Мікуличин, Яблоніца і Яремче.
Нині на території Надвірнянського повіту розташовані три адміністративні одиниці Івано-Франківської області — місто Яремче і Надвірнянський район та частково Богородчанський район.
Третій Райх[ред. | ред. код]
Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Надвірнянський повіт був відновлений як адміністративна одиниця крайсгауптманшафту Станіслав дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на ґміни (волості), наприклад сільська ґміна Заріччя над Прутом тощо.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 lutego 1923 r. w przedmiocie wyłączenia gminy Bitków i nie wcielonego jeszcze do tej gminy obszaru dworskiego Bitków z powiatu politycznego i obszaru działania samorządowej reprezentacji powiatowej Bohorodczany i obszaru działania samorządowej reprezentacji powiatowej Nadwórna. Dz.U. 1923 nr 25 poz. 155 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 31 stycznia 1924 r. w przedmiocie wyłączenia przysiółka Siedliska-Bredtheim ze związku gminy Majdan Średni w powiecie Nadwórniańskim i utworzenia z niego samoistnej gminy pod nazwą Siedliska-Bredtheim. Dz.U. 1924 nr 16 poz. 168 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 17 czerwca 1925 r. w sprawie wyłączenia gminy Mołotków z powiatu politycznego bohorodczańskiego, a wcielenia do powiatu politycznego nadwórniańskiego. Dz.U. 1925 nr 64 poz. 450 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Dz.U. 1925 nr 64 poz. 450 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 30 lipca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Worochta w powiecie nadwórniańskim, województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1927 nr 70 poz. 620 [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 października 1930 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Tatarów w powiecie nadwórniańskim, województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1930 nr 79 poz. 625 [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 stycznia 1932 r. w sprawie zniesienia oraz zmiany granic niektórych powiatów na obszarze województwa stanisławowskiego. Dz.U. 1932 nr 6 poz. 37 [Архівовано 24 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic powiatów horodeńskiego i kołomyjskiego w województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 36 poz. 326 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 maja 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Nadwórna w powiecie nadwórniańskim, województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 43 poz. 383 [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o wyłączeniu z powiatu nadwórniańskiego przysiółka Majdan Graniczny i włączeniu go do powiatu kołomyjskiego. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 440 [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu nadwórniańskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. Dz.U. 1934 nr 68 poz. 627 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.](пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 25 березня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 52-53.
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Mielcarek A. Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej. — Warszawa, 2008. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Rys historyczny administracji państwowej w Stanisławowie [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
| |||||||||||
| |||||||||||
| ||||||||||||||||||||