Останній бій УПА на Житомирщині — Вікіпедія
Останній бій УПА на Житомирщині | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Останній бій УПА на Житомирщині — бій бійців УПА проти військ НКВС на Житомирщині. Відбувся 9 липня 1955 по вулиці Рудня у селі Сушки Коростенського району.
Національно-визвольний рух на Житомирщині 1946—1955[ред. | ред. код]
У 1946—1955 роках зміст національно-визвольного руху на Житомирщині поступово набуває рис соціального характеру. Національно-соціальний протест населення проти політики тоталітарного режиму виступав головною домінантою антикомуністичного руху опору, провідною силою якого були ОУН і УПА. Це підтверджується яскравим прикладом підтримки націоналістичного підпілля місцевим населенням впродовж багатьох років.
Звичайно, значна частина жителів краю в умовах масових репресій і владного контролю зберігала обережність і свою прихильність до ОУН і УПА активними діями не проявляла. Втративши зв'язок з центральним керівництвом, що було зумовлено політичною ситуацією, оунівські боївки продовжували боротьбу на протибільшовицькому фронті. Фактично до 1950 р. здійснювали рейди на Житомирщину окремі відділи УПА.[1]
На Житомирщині діяв крайовий, надрайонові, районові, кущові, станичні Проводи ОУН, відділи і боївки УПА, відбувались рейди сильних відділів УПА (сотень і куренів), які зводили бої з окупантами на території Житомирської обл. Проводили пропаганді рейди на території Київської обл.
Маючи підтримку місцевого люду, добре орієнтуючись на місцевості, дотримуючись суворої конспірації, багато боївок УПА діяли на Житомирщині ще в 1950-х роках. Це, зокрема, боївки «Будька» (Сильвестра Примака) в Радомишльському районі, «Артема» (Івана Малимона) в Андрушівському та «Романа» (Володимира Кудрі) в Коростенському районах.
Повстанська сотня «Романа» 13 років діяла на Волині, Рівненщині та Житомирщині.
У січні 1945 року сотенний Української повстанської армії «Роман» (Володимир Кудря) прибув у Житомирську область. Він очолив націоналістичне підпілля в північних районах Київщини і Житомирщини. Роман розповідав у звіті:
Населення сприймає нашу пропаганду радо і прихильно... Населення ставиться до нас прихильно і не боїться нас. Воно переконалось, що ми нікого не вбиваємо і без страху вночі відкривають нам двері, щиро діляться навіть останнім шматком хліба. Коли пізнають, що це повстанці, радо інформують нас про все, що питаємось. |
Лише після ліквідації останньої боївки 1955 р. силові структури та компартійні органи влади області змогли прозвітувати перед вищим керівництвом про припинення діяльності оунівського підпілля на Житомирщині.
Бій[ред. | ред. код]
Останньою загинула боївка сотенного «Романа». Сталось це через зраду. 8 липня 1955 року садибу Марії Яценко на західній околиці села Сушки оточило кілька сотень КДБістів, які через динаміки зажадали від повстанців здатися (їх було в криївці двоє: сотенний «Роман» та вояк «Лис» Олександр Усач, як буде встановлено аж через сорок років — вже в незалежній українській державі).
У відповідь карателі почули: — Вояки УПА не здаються!
Розпочавшись вночі, бій тривав майже 10 годин. КДБісти підпалили хату, з якої відстрілювалися Роман і Лис. Вояки УПА вискочили з хати і кинулися в різні боки. Але село було оточене щільним кільцем і Романа та Лиса застрелили.[2]
Московські карателі були здивовані незламністю УПівців, адже їх було всього двоє проти кількох сотень солдат КДБ.
Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]
У 2002 році в Сушках встановлено пам'ятний знак на честь загиблих повстанців сотні Романа.
10 серпня 2014 року, вночі, цей пам'ятник було зруйновано вандалами[3].
Пам'ятник було відновлено, в дещо оновленому вигляді, майже через три роки — 9 липня 2017 року, в чергову річницю бою[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Пропагандистське забезпечення рейдів УПА. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 10 вересня 2019.
- ↑ Анатолій Зборовський «Останній бій УПА на Житомирщині», «Бучанські новини» № 29 (334), 23 липня 2010, стор. 11
- ↑ На Житомирщині вандали зруйнували пам'ятник воякам УПА
- ↑ Пам'ятник бійцям УПА, які загинули в останньому бою на Житомирщині, встановили в селі Сушки. ФОТО
Література[ред. | ред. код]
- Плотницький Володимир Петрович. «Останні постріли повстанців». Художньо-документальна повість. — Житомир: В-во «Волинь», 2007. — 207 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- C.Лащенко. Червоний — про УПА. Як партизанили рядові радянські підпільники та звідки дізнавалися правду про колег з українського війська // Україна молода
|