Чернишевська вулиця — Вікіпедія

Чернишевська
Харків
Початок Чернишевської вулиці. Вигляд від майдану Поезії
Початок Чернишевської вулиці.
Вигляд від майдану Поезії
Початок Чернишевської вулиці.
Вигляд від майдану Поезії
Район Київський
Загальні відомості
Протяжність ~2450 м
Координати початку 49°59′42″ пн. ш. 36°14′09″ сх. д. / 49.99500° пн. ш. 36.23583° сх. д. / 49.99500; 36.23583
Координати кінця 50°00′53″ пн. ш. 36°14′59″ сх. д. / 50.01472° пн. ш. 36.24972° сх. д. / 50.01472; 36.24972
поштові індекси 61002, 61023, 61057
Транспорт
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 1 до № 97
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Чернишевська вулиця у Вікісховищі

Чернишевська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. На початку відгалужується від вулиці Григорія Сковороди в районі майдану Поезії, йде на північний схід до майдану Іподрому.

Назва[ред. | ред. код]

На перехресті Чернишевської вулиці і провулка Мар'яненка в 1806-1883 рр. розташовувались два дворових місця з будівлями й садом, які належали титулярному радникові, спершу повітовому інженеру й землеміру, потім губернському архітекторові Слобідської України С. Г. Чернишову. В ті часи існувала традиція давати назву вулиці згідно з професією її& мешканців або використовувати прізвище одного з перших знатних поселенців. Таким чином, вулицю назвали Чернишовською (через «о»). Деякий час паралельно існували два варіанти написання назви — Чернишовська і Чернишевська.

При своїй розбудові на північ окремі відрізки вулиці тимчасово носили назви Старокладовищенської, і далі на північ — Ново-Чернишевської. У 1914 р. вулиця остаточно набуває назви «Чернишевська».

У 1970-х роках всупереч офіційним документам вулицю стали називати вулицею Чернишевського, і навіть поміняли таблички. У 2002 р. до реєстру назв Харківських вулиць назву «Чернишевська» було включено як єдиний варіант[1].

Історія[ред. | ред. код]

Перші відомості про початок забудови майбутньої Чернишевської вул. відносяться до 1804 р. В архівах існує запис про садибу полковника Сердюкова. Можливо, вона стояла на місці будинку № 14. Але власне вулиця почала існувати з 1868 р. Поселенці почали селитись на південь від садиби Сердюкова. У книзі домовласників за 1874 р. зазначені три домоволодіння і, можливо, ще два подвір'я на східній стороні вулиці. На західній — вісім домоволодінь, в тому числі Провіантський склад і сторожова будка.

З 1879 р. нумерація будинків набула сьогоднішнього напрямку. У кінці 1870-х років вулиця вже простягалась до сучасної вул. Алчевських і продовжила розвиток на північ.

На перехресті Чернишевської з вул. Гіршмана, де починається вул. Алчевських, утворилась невелика площа. В 1925 р., після смерті В. Еллана-Блакитного, тут було встановлено невеликий пам'ятник письменнику, а сама площа отримала його ім'я. Однак, у 1934 р. пам'ятник якось уночі зник. За офіційною версією, він був збитий машиною і, щоби не заважати дорожньому рухові, прибраний.[2][3]

Будинки[ред. | ред. код]

Чернишевська, 2
Чернишевська, 14
Чернишевська, 27
Чернишевська, 66
Чернишевська, 80
  • Буд. № 2 — Пам'ятка архітектури Харкова. Проектний інститут. Арх. В. І. Пушкарьов, 1948 р.
  • Буд. № 4 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. невідомий, поч. XX ст.
  • Буд. № 6 — Будинок, у якому містилася художня школа М. Д. Раєвської-Іванової.
  • Буд. № 14 — Пам'ятка арх. національного значення. Садибний будинок із флігелем. Арх. П. А. Ярославський, В. Н. Лобачевський, 1804-1814 рр.
  • Буд. № 16 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. Н. І. Салтиков, прибл. 1890 р. Нині пологовий будинок.
  • Буд. № 20 — Пам. арх. Особняк. Арх. С. Г. Гінгер, за уч. В. В. Величка, 1904 р. Нині лікувальна установа.
  • Буд. № 24 — Пам. арх. Особняк. Арх. невідомий, к. XIX ст. Нині дитячий садок.
  • Буд. № 25 — Пам. арх. Прибутковий будинок. Арх. невідомий, 1912 р.
  • Буд. № 26 — Пам. арх. Прибутковий будинок за проектом арх. М. І. Дашкевича, 1899 р. Побудований дійсним статським радником П. О. Карповим. У 1920-х роках у цьому будинку проживав український письменник Василь Еллан-Блакитний.[2]
  • Буд. № 27 — Пам. арх. Особняк. Арх. В. Х. Нємкін, 1888 р. Будинок був побудований О. К. Погорелком, в подальшому міським головою, для своєї сім'ї. Нині лікувальна установа.
  • Буд. № 45 — Колишній будинок Софії Мігріної, дружини статського радника. Побудований за проектом В. Стабельського, близько 1888 року.[4] Сучасне використання будівлі — Релігійна громада «Салтівська» церкви Ісуса Христа Святих останніх днів м. Харкова.[5]
  • Буд. № 59 — Пам. арх. Особняк. Арх. імов. О. М. Гінзбург, поч. XX ст. Нині спілка письменників України.
  • Буд. № 60 — Пам. арх. Гімназія товариства вчителів. Арх. Ю. С. Цауне, 1909 р. Нині навчальний корпус юридичного факультету педагогічного університету ім. Григорія Сковороди.
  • Буд. № 63 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. М. Н. Штандель, 1926 р.
  • Буд. № 66 — Пам. арх. Архітектор Покровський Володимир Миколайович побудував його в 1913 р. для себе і своєї сім'ї. Він мав намір жити в цьому будинку в одній з квартир, а інші здавати в оренду. Але витрати на будівництво виявилися занадто високими, будинок не був закінчений у запроектованому вигляді, закладений в банк і згодом перепроданий. Нині НДІ літейного машинобудування.
  • Буд. № 79 — Пам. арх. Приватна жіноча гімназія. Арх. В. М. Покровський, за уч. П. В. Величка, 1914 р. Так званий «будинок з химерами» прикрашений скульптурами, серед яких і зображення авторів-архітекторів. Цікаво, що ці портрети були внесені у проект сестрами Покровського без його відома. Нині навчальний корпус університету мистецтв ім. І. Котляревського.
  • Буд. № 80 — Пам. арх. Прибутковий будинок. Арх. М. Г. Диканський, 1905 р. Нині Інститут державного будівництва і місцевого самоврядування.
  • Буд. № 88 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. імов. С. В. Григор'єв, 1928 р.
  • Буд. № 94 — Національний університет цивільного захисту України.
  • Буд. № 96 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. І. Р. Таранов-Бєлозеров, М. Л. Мовшович, В. П. Костенко, 1931 р.

Державні установи[ред. | ред. код]

  • Буд. № 41 — Податкова інспекція Київського району м. Харків;[6]
    Податкова міліція Київського району м. Харків.
  • Буд. № 48 — Харківський обласний центр з гідрометеорології.[7]
  • Буд. № 51 — Обласний центр по нарахуванню і виплаті допомоги і контролю за нарахуванням і виплатою пенсій;

Обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат.[8]

  • Буд. № 55 — Київська районна адміністрація у м. Харкові;

Приймальня голови державної адміністрації Київського району м. Харкова;
та інші державні й громадські організації.

  • Буд. № 72 — ДП «Східний експертно-технічний центр Держпраці».[9]

Заклади культури[ред. | ред. код]

Харківський академічний драматичний театр
  • Буд. № 11 — Харківський академічний драматичний театр. Побудований за проектом арх. О. Г. Молокіна, імов. у 1927 р. Будівля благополучно пережила німецьку окупацію, але в 1978 р. театр згорів. Тільки у 2003 р. було завершено реконструкцію театру після пожежі.
  • Буд. № 15 — Центральна дитяча бібліотека ім. М. Островського. Харківська міська художня галерея ім. С. В. Васильківського.[10] Будинок було зведено в 1930-х роках на фундаменті грандіозного Театру масового музичного дійства, запроектованого братами-архітекторами Весніними на місці знищеного кладовища і храму. В цьому будинку мали розміщуватись артистичні гримерні та підсобні приміщення. Сам театр, за проектом, займав місце по обидва боки Сумської вулиці.[2] Довести будівництво театру до кінця не спромоглись і побудували житловий будинок.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Погруддя Михайла Коцюбинського
  • У сквері на початку вулиці, перед буд. № 2, встановлено пам'ятник М. М. Коцюбинському, українському письменнику. Ск. П. Л. Рябінін, арх. А. А. Алло, 1957 р.
  • Напроти бібліотеки ім. Островського (вул. Чернишевська, 15) встановлено пам'ятник М. О. Островському.
  • На розі вул. Чернишевськї, 15 та вул. Раднаркомівської у 2004 р. встановлено пам'ятник меценату, банкіру і громадському діячеві О. К. Алчевському.
  • Напроти буд. № 18, на стіні Головного управління МВС України Харківської області, у 2008 р. встановлено меморіальну дошку, присвячену трагічній події. На цьому місці було обласне управління НКВС і його внутрішня тюрма. Весною 1940 року тут були вбиті 3809 офіцерів війська польського з табору в Старобільську та майже 500 польських громадян привезених з інших тюрем НКВС.
  • В кінці Чернишевської, у сквері перед вул. Весніна встановлено стелу «Підпільникам і партизанам Харківщини». Ск. Д. Г. Сова, Я. І. Жуковська, арх. Е. Ю. Черкасов, А. О. Максименко, [1978] р.

Транспорт[ред. | ред. код]

Чернишевська — вулиця з одностороннім рухом. З початку вулиці до вул. Гіршмана напрямок руху від центру міста, а від кінця до вул. Гіршмана — рух в напрямку центру. Громадський транспорт Чернишевською вулицею не ходить. В кінці Чернишевська перетинається з вул. Весніна, по якій ходять трамваї і автобуси. Найближчі до Чернишевської станції метро — Архітектора Бекетова (до неї 200 м) і Університет (280 м).

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Ще на початку XX ст. на Чернишевській вулиці було багато незабудованих місць і пустирів. На одному з них 8 травня 1910 р. відбувся перший в Харкові офіційний футбольний матч.[11]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ АТН. Улицы Харькова. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 14 грудня 2015.
  2. ↑ а б в Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: улица под двумя именами. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 21 грудня 2015.
  3. ↑ Улица Мироносицкая и Чернышевская. Архів оригіналу за 26 лютого 2016. Процитовано 21 грудня 2015.
  4. ↑ Андрей Парамонов (19 лютого 2019). Прогулки по Харькову. Дом Софьи Мигриной на улице Чернышевской. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  5. ↑ Релігійна громада «Салтівська» церкви Ісуса Христа святих останніх днів м. Харкова. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  6. ↑ ДПІ у Київському районі м. Харкова. Архів оригіналу за 20 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  7. ↑ ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР З ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЇ. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  8. ↑ Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  9. ↑ ДП «Східний ЕТЦ». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  10. ↑ Харківська міська художня галерея ім. С. В. Васильківського. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
  11. ↑ Н. Т. Дьяченко. Улицы и площади Харькова. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
А • Б • В • Г • Д • Е • Є • Ж • З • І • К • Л • М • Н • О • П • Р • С • Т • У • Ф • Х • Ц • Ч • Ш • Щ • Ю • Я
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чернишевська_вулиця&oldid=42136251