Юридична техніка — Вікіпедія

Юриди́чна те́хніка — сукупність методів, засобів і прийомів, які використовуються у відповідності до прийнятих правил при виробленні та систематизації нормативно-правових актів для забезпечення їх досконалості. Найважливіший її різновид — законодавча (правотворча), зокрема правозастосовна техніка.

З історії поняття[ред. | ред. код]

Авторство терміну належить німецькому правознавцеві Рудольфу фон Єрингу (1818—1892). «Юридична техніка» є частиною його основної праці «Дух римського права на різних щаблях його розвитку», параграфи 37-41.

Проте, фактично, дослідження з юридичної техніки як мистецтва застосування права, в тому числі написання законів та інших правових документів, сходять ще до античних авторів, зокрема, Платона й Арістотеля. Чимала заслуга в розробці поняття, пізніше названого юридичною технікою, належить Ф. Бекону, Т. Гоббсу, Дж. Локку, Ш.-Л. Монтеск'є, а також іншим мислителям Нового часу і Просвітництва. Велику роль зіграли і праці основоположника англійського утилітаризму Дж. Бентама.

Починаючи з кінця XIX — початку XX століть дослідження з юридичної техніки бурхливо розвиваються, чому сприяли як підвищення значення парламентів у системі державної влади більшості європейських держав і, як наслідок, інтенсифікація законотворчості, так і поширення філософських ідей позитивізму, а пізніше — неопозітівізму з їх підвищеною увагою до проблем точності мови.

У наш час як вітчизняна, так і зарубіжна юридична наука налічують велику кількість досліджень у галузі юридичної техніки.

Види юридичної техніки[ред. | ред. код]

  1. законодавча техніка;
  2. техніка систематизації законодавства;
  3. техніка правозастосовних актів.

Правила законодавчої техніки[ред. | ред. код]

  • стосовно форми (зовнішнього оформлення) нормативних актів — наявність обов'язкових офіційних реквізитів:
    • назва,
    • дата,
    • орган прийняття,
    • підпис відповідної посадової особи тощо;
  • стосовно змісту нормативного акту:
    • регулювання однорідних суспільних відносин,
    • відсутність пробілів,
    • мінімізація виключень і відсилань тощо;
  • стосовно структури нормативного акту:
    • загальні норми містяться на початку нормативного акту,
    • однорідні норми викладаються компактно, наприклад у главах, розділах нормативного акту,
    • нумерація статей є суцільною, стабільною тощо;
  • стосовно викладу норм права:
    • ясність,
    • точність,
    • стислість мови нормативних актів,
    • стандартність формулювань тощо[1].

Структура юридичної техніки[ред. | ред. код]

  • Техніка правотворчості
    • законотворчість,
    • підзаконна правотворчість
    • локальна нормотворчість місцевого самоврядування (муніципальне право)
    • пряма безпосередня правотворчість
    • договірна нормотворчість
  • Техніка реалізації права
  • Техніка систематизації юридичних документів
  • Правозастосовча техніка
    • оперативно-виконавче правозастосування
    • правоохоронне правозастосування
  • Техніка тлумачення (інтерпретації) норм права
    • мовне тлумачення
    • логічне тлумачення
    • системне тлумачення
    • спеціальне юридичне тлумачення
    • історичне тлумачення
    • телеологічне (цільове) тлумачення
    • функціональне тлумачення
    • герменевтичне тлумачення[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Юридична техніка
  2. ↑ ПУТІВНИК ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 1 вересня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Алексеев С. С. Общая теория права: учебник / С. С. Алексеев. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Проспект, 2008.
  • Давыдова М. Л. Теоретические и методологические проблемы понятия и состава юридической техники: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Давыдова Марина Леонидовна. — Волгоград, 2010. — 408 с.
  • Иеринг Р. фон. Юридическая техника / Рудольф фон Иеринг. — М.: Статут, 2008.
  • Кабрияк Р. Кодификации: пер. с фр. / Р. Кабрияк. — М.: Статут, 2007.
  • Карташов В. Н. Юридическая техника, тактика, стратегия, технология (к вопросу о соотношении) // Проблемы юридической техники: [сб. ст. / под. ред. В. М. Баранова]. — Н. Новгород, 2001. — Т. 1. — С. 16-23.
  • Кашанина Т. В. Юридическая техника: учебник / Т. В. Кашанина. — 2-е изд., пересмотр. — М.: Норма: ИНФРА-М, 2011. — 496 с.
  • Керимов Д. А. Законодательная техника: науч.-метод. и учеб. пособие / Д. А. Керимов. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. — 121 с.
  • Лукич Р. Методология права: пер. с сербско-хорват. / Р. Лукич — М.: Прогресс, 1981.
  • Муромцев Г. И. Юридическая техника: некоторые аспекты содержания понятия / Г. И. Муромцев // Проблемы юридической техники: [сб. ст.] / под ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. РАЕН и ПАНИ, засл. деят. науки РФ В. М. Баранова. — Н. Новгород, 2000. — С. 23-37.
  • Нормотворча діяльність Президента України та її нормопроектне забезпечення: монографія / О. В. Скрипнюк, В. Л. Федоренко, Ю. Г. Барабаш, Я. О. Берназюк та ін.; за ред. О. В. Скрипнюка і В. Л. Федоренка. — К.: НАДУ, 2011. — 344 с.
  • Нормография: теория и методология нормотворчества: науч.-метод. и учеб. пособие / под ред. д-ра юрид. наук Ю. Г. Арзамасова. — М.: Академ. проект, 2007. — 480 с.
  • Онищук І. І. Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. І. Онищук. — Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2013. — 224 с.
  • Артикуца Н. В. Мова права і юридична термінологія. — К.: Стилос, 2004. — 277 с.
  • Дзейко Ж. О. Законодавча техніка в Україні: історикотеоретичне дослідження. — К.: ВПЦ «Київ. ун-т», 2007. — 360 с.
  • Кабрияк Р. Кодификации: пер. с фр. — М.: Статут, 2007. — 476 с.
  • Кодифікація законодавства України: теорія, методологія, техніка / За заг. ред. О. І. Ющика. — К.: Парламент. вид-во, 2007. — 208 c.
  • Лінецький С. В., Крижанівський В. П. Законотворчість: Коментар до Регламенту Верховної Ради України. — К.: К. І. С., 2008. — 400 с.
  • Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под. общ. ред. Е. Б. Кубко, В. В. Цветкова. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 583 с.
  • Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення / Кер. авт. кол. В. Ф. Сіренко. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. — 220 с.
  • Теньков С. О. Коментар судової практики розгляду юридичних помилок у документах. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — 352 c.
  • Шутак І. Д., Онищук І. І. Юридична техніка: навчальний посібник для вищих навчальних закладів / І. Д. Шутак, І. І. Онищук. — Івано-Франківськ, 2013. — 496 с.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юридична_техніка&oldid=33898955