ExoMars Trace Gas Orbiter — Вікіпедія

ExoMars Trace Gas Orbiter
Основні параметри
Повна назва ExoMars Trace Gas Orbiter
Організація ЄКА
Роскосмос
Виготівник Thales Alenia Space
Оператор ЄКА
Роскосмос
Тип апарата Орбітальний
Штучний супутник Марса
Вихід на орбіту Марса
Дата запуску 14 березня 2016
Ракета-носій Протон-М
Космодром Казахстан Байконур, СМ 200/39
Технічні параметри
Маса 3130 кг
Потужність 2000 Вт
Джерела живлення Фотоелектричні батареї
Орбітальні дані
Тип орбіти колова[1]
Апоцентр 400 км
Вебсторінка
Вебсторінка http://exploration.esa.int/mars/46475-trace-gas-orbiter/

ExoMars Trace Gas Orbiter — космічний апарат, запущений 14 березня 2016 року для вивчення походження домішок в атмосфері Марса.

Апарат збудовано за програмою «ЕкзоМарс» спеціалістами європейського і російського космічних агентств.

До квітня 2018 року переведений на низьку колову орбіту висотою близько 400 кілометрів[1][2]. З 21 квітня 2018 року почалася наукова місія[3][4].

Наукові цілі проєкту[ред. | ред. код]

Космічний апарат дослідить і з'ясує природу виникнення в атмосфері Марса домішок метану, водяної пари й інших газів, про вміст яких на червоній планеті відомо з 2003 року[5]. Наявність метану, який швидко розкладається під впливом ультрафіолетового випромінення, говорить про його постійне надходження з невідомого джерела. Таким джерелом можуть бути копалини або біосфера — живі організми[6]. ExoMars Trace Gas Orbiter виявить місця виникнення метану, щоб апарат «Екзормарс-ровер» висадився в ті місця 2018 року.

Європейське космічне агентство має і другу мету: випробувати нову технологію входу в атмосферу, спуску і посадки космічних апаратів на поверхню планет. «Орбітер» буде мати на борту посадковий модуль «Скіапареллі».

Історія розробки[ред. | ред. код]

У 2008 році космічне агентство НАСА подало проєкт Марсіанського орбітального апарата (англ. Mars Science Orbiter). Рік потому, після підписання угоди про спільне співробітництво в області дослідження Марса, частина проєкту розроблялась ЄКА, а сам проєкт був змінений. Апарат змінив назву, дата запуску була перенесена на 2016 рік, а обладнання почало розроблятися як НАСА, так і ЄКА. Було вирішено, що ExoMars Trace Gas Orbiter замінить супутник Mars Reconnaissance Orbiter і буде включений в програму «ЕкзоМарс». Запуск повинен був відбутись за допомогою ракети Atlas V[7]. Однак, у 2012 році, внаслідок скорочення бюджету, НАСА було змушене зупинити співпрацю в проєкті[8]. Того ж року ЄКА почало співпрацю з Роскосмосом. Робота над технічними приладами зонда відбувалася в Інституті космічних досліджень РАН. Остаточно було прийнято рішення, що для запуску буде використано ракету-носій «Протон».

Хронологія місії[ред. | ред. код]

Запуск[ред. | ред. код]

14 березня 2016 року з космодрому Байконур стартувала ракета, яка доставить на Марс дослідні модулі — орбітальний апарат Trace Gas Orbiter і десантний модуль «Скіапареллі». Планується, що на політ місії на Марс піде сім місяців, космічний апарат досягне Марса 19 жовтня[9].

Перший етап[ред. | ред. код]

Етап перельоту[ред. | ред. код]

28 липня 2016 року з метою подальшого виведення на високоеліптичну орбіту Марса був проведений маневр для корекції параметрів польоту космічного апарата. Двигун апарата був увімкнений впродовж 52 хвилин[10].

Вихід на орбіту та відділення посадкового модуля[ред. | ред. код]

Відокремлення спускного апарата «Скіапареллі» від космічного апарата ExoMars Trace Gas Orbiter відбулося 17 жовтня 2016 року під час підльоту до Марса, до гальмування орбітального модуля для переходу на орбіту планети[11]. Проте при здійсненні посадки на великій швидкості «Скіапареллі» розбився. Остаточна причина того, що сталося, буде встановлено ​​після експертизи[12].

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Спостереження за науковою програмою TGO почалися із 21 квітня 2018 року на низькій коловій орбіті висотою близько 400 кілометрів над поверхнею Марса[13][3][4]: запрацювала камера високої роздільности CaSSIS і спектрометри. 2 березня 2019 року CaSSIS зробив знімок, на котрому видно спускний апарат InSight, парашут і дві половини капсули, котрі захищали InSight під час його входу в атмосферу Марса — теплозахисний екран і задню панель[14][15].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ЭКЗОМАРС. МОДУЛЬ TGO ПЕРЕШЕЛ НА РАБОЧУЮ ОРБИТУ. «Роскосмос». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  2. ↑ ExoMars poised to start science mission (англ.). Європейське космічне агентство. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
  3. ↑ а б ЭКЗОМАРС. ПЕРВЫЕ СНИМКИ АППАРАТУРЫ CASSIS. «Роскосмос». Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  4. ↑ а б ExoMars returns first images from new orbit (англ.). Європейське космічне агентство. Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
  5. ↑ Robert Naeye (28 вересня 2004). Mars Methane Boosts Chances for Life. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.
  6. ↑ ExoMars Trace Gas Orbiter (TGO). European Space Agency. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  7. ↑ Amos, Jonathan (12 October 2009). Europe's Mars plans move forward. BBC News. Архів оригіналу за 3 грудня 2009. Процитовано 12 жовтня 2009.
  8. ↑ Джонатан Эймос. (7 лютого 2012). НАСА может выйти из европейской марсианской программы. Наука. Русская служба Би-би-си. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 28 листопада 2015.п
  9. ↑ NASA In 2016 ExoMars Orbiter [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.] // НАСА(англ.)
  10. ↑ Новости. РОСКОСМОС. КОРРЕКЦИЯ ПАРАМЕТРОВ ПОЛЕТА КОСМИЧЕСКОГО АППАРАТА МИССИИ «ЭКЗОМАРС-2016». www.roscosmos.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
  11. ↑ Апарати місії ExoMars успішно відокремилися один від одного на підльоті до Марсу. УНІАН. 17.10.2016. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 17.10.2016.
  12. ↑ Модуль «Schiaparelli» розбився при здійсненні посадки на Марс. УНІАН. 21.10.2016. Процитовано 21.10.2016.[недоступне посилання з лютого 2019]
  13. ↑ Россия решает сразу две задачи. Lenta.ru. 11 травня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  14. ↑ European satellite captures Nasa Mars lander from orbit [Архівовано 7 листопада 2020 у Wayback Machine.], 14 March 2019
  15. ↑ Марсианский зонд TGO возобновил научные исследования [Архівовано 24 липня 2020 у Wayback Machine.] // 15.04.2020
Дослідження Марса космічними апаратами
Діючі місії
Посадкові апарати



Завершені місії
Пролітні
Орбітальні
Посадкові
Марсоходи
Спеціальні
Аварії під час старту
Заплановані
Запропоновані
Скасовані концепти
† вказує на несправність комунікації, через яку дані місії не були отримані
Космодроми
Ракети-носії
Засоби
обслуговування
Зв'язок
Програми
Попередні
організації
Пов'язані
теми
 
Проєкти та місії
Наука
Сонячна фізика
Планетарні місії
Астрономія і космологія
Спостереження за Землею
Космічні польоти до МКС
Зв'язок
Тестування технологій
Запропоновані і скасовані
Невдалі
Невдалі місії позначені курсивом
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ExoMars_Trace_Gas_Orbiter&oldid=41101681