Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014) — Вікіпедія

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні 1 серпня — 23 серпня 2014 року. 12 серпня 2014 року — початок масованого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил РФ в Україну.

Список загиблих 1 серпня — 23 серпня 2014 року[ред. | ред. код]

№	Світлина Емблема	Прізвище, ім'я, по батькові	Про особу	Дата смерті	Обставини смерті
1 — 23 серпня[ред. | ред. код]
553		Дронговський Костянтин Леонідович	01984-02-1010 лютого 1984, Кам'яний Брід Житомирська область. Солдат, радіотелефоніст 30-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0419 (Новоград-Волинський). Залишились дружина та 6-річна донька.	02014-08-011 серпня 2014	Колона військової техніки потрапила під обстріл терористів у районі прикордонного села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[1]
554		Бєлєцький Дмитро Юрійович	01987-09-099 вересня 1987, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Молодший сержант, гранатометник, заступник командира бойової машини 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-08-011 серпня 2014	Був поранений 31 липня в бою поблизу м.Шахтарськ Донецької області та захоплений у полон російськими бойовиками, в полоні помер від ран.[2][3][4]
555		Задорожний Андрій Володимирович	01978-06-1313 червня 1978, Обільне Волноваський район Донецька область. Проживав у Нововолинську. Капітан, командир мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Випускник Сумського військового інституту ракетних військ та артилерії 2000 року (?). Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-08-011 серпня 2014	Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців.[5]
556		Кушнір Сергій Олександрович	01984-08-2929 серпня 1984[6], Машів Любомльський район Волинська область. Старший солдат, водій-номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька.	02014-08-011 серпня 2014	Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців.[5]
557		Котельчук Михайло Володимирович	01985-11-066 листопада 1985, Новостав (Луцький район) Волинська область. Старший солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-011 серпня 2014	Автомобіль ГАЗ-66, на якому військові їхали у бік Амвросіївки, підірвався на міні і перевернувся. Загинули троє військовослужбовців. Поховали Михайла 7 серпня в Новоставі.[5][7]
558		Калуш Руслан Петрович	01980-07-1010 липня 1980, Озерце (Ківерцівський район) Волинська область. Сержант, командир відділення 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-011 серпня 2014	Загинув від кулі снайпера під час бою з терористами неподалік Донецька. Військові потрапили у засідку, троє з них загинули.[8]
559		Дармофал Сергій Миколайович	01991-05-2828 травня 1991, Волиця (Іваничівський район) Волинська область. Старший солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-011 серпня 2014	Загинув під час бою з терористами неподалік Донецька.[8]
560		Курочка Андрій Євгенович	01976-06-2323 червня 1976, Батятичі Львівська область. Проживав м. Кам'янка-Бузька. Молодший сержант, заступник командира взводу 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька.	02014-08-011 серпня 2014	Загинув від кулі снайпера.[8][9]
561		Власюк Роман Васильович	01989-08-2020 серпня 1989, Городище (Черняхівський район) Житомирська область. Солдат, старший водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Городищенську, а потім Забрідську школи, честь яких відстоював на спортивних змаганнях. Отримав у Житомирі водійські права і професію зварювальника. Працював будівельником в Києві й Санкт-Петербурзі. Залишилися мати та сестра.	02014-08-011 серпня 2014	Загинув біля міста Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область) від розриву снаряда, який влучив у БТР. Вже наступного дня Красногорівка була звільнена від російських терористів.[10]
562		Толкін Володимир Миколайович	01985-07-1919 липня 1985, Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України. Залишилась дружина та 3-річна донька.	02014-08-011 серпня 2014	Військові отримали наказ з боєм пробити блоки сепаратистів у місті Авдіївка неподалік Донецька. Військові розмістилися у штабі, за кілька годин бойовики дізналися про їх місце знаходження і атакували із застосуванням мінометів і стрілецької зброї. Один з перших снарядів вибухнув прямо під ногами Володимира.[11]
563		Панечко Андрій Іванович	01992-02-022 лютого 1992, Річки (Жовківський район) Львівська область. Молодший сержант, командир відділення БМП-2, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у травні, З червня місяця перебував у зоні АТО. Не одружений. Захоплювався спортом, грав за сільський футбольний клуб.	02014-08-011 серпня 2014	Загинув у зоні АТО.[12]
564		Янчук Володимир Степанович	01970-07-1616 липня 1970, Південне, Харківська область. Сержант, стрілець-снайпер 3 взводу роти снайперів 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське) Сухопутних військ ЗС України, мобілізований. В зоні АТО перебував з червня. Був єдиним годувальником в сім'ї. Залишилася старенька мати та 16-річна донька. Прим.: Колишня дружина та донька військовослужбовця загинули миттєво в результаті резонансної ДТП, яка трапилася ввечері 18.10.2017 року на вул. Сумській в м. Харкові[13]	02014-08-011 серпня 2014	10 липня під час бою під селом Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області отримав важке поранення і був доставлений до Харкова, а потім до Головного військово-медичного клінічного центру (м. Київ). Помер на лікарняному ліжку від отриманих травм.[14]
565		Старіков Євген Андрійович	01982-02-022 лютого 1982, Бердичів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». Закінчив професійно-технічне училище № 3 за фахом «столяр-тесляр», захоплювався спортом, регулярно відвідував спортзал. Залишилися дружина та троє маленьких дітей.	02014-08-022 серпня 2014	Батальйоном «Шахтарськ» ліквідована диверсійна група терористів у Докучаєвську (Донецька область). Під час операції від куль снайперів російських окупантів загинули двоє бійців батальйону, позивні «Мачете» і «Доктор». Євген отримав поранення в груди, коли намагався витягти пораненого товариша з місця бою.[15][16]
566		Рижак Володимир Юрійович	01989-12-2121 грудня 1989, Сміла Черкаська область. Виріс та проживав в с. Шарин Уманський район Черкаська область. Фахівець групи матеріального забезпечення Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ», один з найкращих стрільців батальйону. До служби навчався в агротехнічному коледжі та працював на громадських засадах. Проживав у Києві. Був активним учасником Євромайдану. Один із перших, хто записався добровольцем до Нацгвардії України.	02014-08-022 серпня 2014	Батальйоном «Шахтарськ» ліквідована диверсійна група терористів у Докучаєвську (Донецька область). Під час операції від куль снайперів російських окупантів загинули двоє бійців батальйону, позивні «Мачете» і «Доктор». Володимир загинув, захищаючи свого товариша в бою.[15][17]
567		Какалюк Олександр Валентинович	01976-07-2020 липня 1976, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Дніпродзержинський державний технічний університет, працював електрослюсарем на ТЕЦ ПАТ «Дніпровський меткомбінат», потім був переведений в майстри. У 2007 році перейшов у профспілковий комітет, де у 2010 році був обраний головою комісії з охорони праці. У березні був мобілізований в армію. Залишилися дружина та 5-річний син.	02014-08-022 серпня 2014	Олександр того дня тричі виїжджав на БТРі, щоб вивезти поранених і вбитих бійців. Загинув під Шахтарськом від кулі снайпера.[18]
568		Кабак Михайло Григорович	01987-05-1010 травня 1987, Крутоярівка (Білгород-Дністровський район) Одеська область. Старший сержант, інспектор прикордонної служби — технік відділення інспекторів мобільної прикордонної застави «Білгород-Дністровський» Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.	02014-08-022 серпня 2014	Загинув на прикордонному пропускному пункті «Довжанський».[19][20]
569		Плохий Андрій Віталійович	01983-06-2626 червня 1983, Первомайське (Черкаський район) Черкаська область. Капітан, заступник командира роти з озброєння 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Випускник Гвардійського факультету військової підготовки (ХІТВ ім. Верховної Ради України) 2005 року. Залишилась 6-річна донька.	02014-08-033 серпня 2014	Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі.[21][22]
570		Нагорний Сергій Михайлович	01991-09-1717 вересня 1991, Чернігівська область. Старший солдат, механік-водій 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Отримав професію маляра-штукатура, після служби в армії працював охоронцем. З жовтня 2013 року служив за контрактом у ЗСУ. Залишилася дружина та 1,5-річний син.	02014-08-033 серпня 2014	Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі. Похований у Чернігові.[21][23]
571		Мансуров Андрій Сергійович	01989-07-1010 липня 1989, Куп'янськ Харківська область. Сержант, командир танку 2-го танкового взводу 1-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). З 2007 року служив у Збройних Силах України. Проживав з родиною у смт. Гончарівське.	02014-08-033 серпня 2014	Загинув біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині. Танк підірвався на протитанковому фугасі. Похований у смт. Гончарівське Чернігівської області.[21][24]
572		Кіш Станіслав Іванович	01995-05-022 травня 1995, Онок Закарпатська область. Солдат, сапер 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Служив за контрактом менше року, з вересня 2013. Займався футболом, грав за сільський клуб «Зірка».	02014-08-033 серпня 2014	Загинув під Луганськом під час обстрілу позицій військових з мінометів та РСЗВ «Град».[25]
573		Кудінов Олексій Костянтинович	01987-09-1515 вересня 1987, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Криворізький професійно-транспортний ліцей за фахом машиніст екскаватора. Працював у рудоуправлінні гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».	02014-08-033 серпня 2014	Загинув під час операції зі звільнення від терористів міста Шахтарськ у Донецькій області.[26]
574		Прищепа Роман Вікторович	01987-01-2929 січня 1987, Полтава. Капітан, командир самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії».	02014-08-033 серпня 2014	Загинув за незрозумілих обставин.[27]
575		Сєнчев Сергій Олексійович	01973-07-088 липня 1973, Кропивницький. Підполковник, заступник командира військової частини А0680 з виховної роботи 3-го окремого полку спецпризначення (Кропивницький) ГУР Міноборони України. Залишилися двоє дітей шкільного віку.	02014-08-044 серпня 2014	Отримав важкі кульові та осколкові поранення у черевну порожнину під час бою за висоту Савур-Могила. Підполковнику було зроблено операцію в польовому шпиталі, але він помер під час транспортування до стаціонарного шпиталю у Дніпропетровськ. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.[28]
576		Медушевський Віктор Зенонович	01974-05-011 травня 1974, Довбиш Житомирська область. Солдат, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилась дружина і 4-річна донька.	02014-08-044 серпня 2014	За попередніми даними, загинув від кулі снайпера, несучи варту на одному з блокпостів під Луганськом.[29]
577		Кривоносов Сергій Сергійович (Позивний «Граніт»)	01978-06-2626 червня 1978, Миколаїв. Майор, заступник командира батальйону — начальник штабу 2-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишилась дружина та 10-річний син. Герой України (посмертно).[30]	02014-08-044 серпня 2014	Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» з боку кордону о 2-й годині ночі на висоті 185 біля села Дібрівка (Шахтарський район) Донецької області. Майор-десантник загинув як герой. Його підрозділ більше місяця тримав свою висоту на українсько-російському кордоні. Коли розпочався черговий артобстріл із території Росії, снаряд залетів в окоп, і Сергій просто закрив його своїм тілом, рятуючи своїх бійців.[31] У мережі з'явилося відео, на якому зафіксовано, як підрозділ АТО, під безпосереднім командуванням заступника командира батальйону Кривоносова С. С., влітку 2014 року на Донбасі, знищує ворожу колону проросійських бойовиків.[32]
578		Грек Андрій Анатолійович (псевдонім «Балаган»)	01987-10-2222 жовтня 1987, Москва, РРФСР[33]. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Росіянин, вже 3 роки проживав в Україні (в Миколаєві), куди був змушений переїхати через політичні переслідування з боку спецслужб РФ. Учасник миколаївського руху ультрас.	02014-08-044 серпня 2014	Загинув у бою за звільнення Мар'їнки на підходах до Донецька.[34]
579		Шпіганевич Тарас Анатолійович	01994-06-1616 червня 1994, Чернятин (Жмеринський район) Вінницька область. Солдат, водій БТР 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. Батьки Тараса працюють викладачами в Чернятинському коледжі Вінницького національного аграрного університету[35].	02014-08-044 серпня 2014	Під час бою під Дебальцеве Донецької області (за іншими даними під Торезом) був підбитий у БТРі. Коли його витягали з палаючого БТРа, то снайпер встиг завдати двох пострілів — один у ногу, інший — у плече. Спочатку був доправлений до харківського шпиталю, а потім вночі літаком до Києва у Головний військово-клінічний шпіталь Міноборони. Лікарям довелося ампутувати ліву ногу десантника вище коліна, намагалися врятувати пришиту ліву руку. Тарас втратив дуже багато крові, після переливання крові з'явились ускладнення з нирками. 4 серпня Тарас помер на лікарняному ліжку.[36]
580		Наглюк Роман Миколайович	01986-03-1414 березня 1986, Ходорівці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Капітан, заступник командира роти з озброєння 1-го батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Випускник Харківського інституту танкових військ 2008 року. Служив у Чернівецькому батальйоні 300-го полку, де обіймав посади командира взводу та командира роти, а після його розформування переїхав з сім'єю до Яворова і почав службу у 24-ї механізованій бригаді. Залишилась дружина та донька, яка у 2014 році піде в 1-й клас.	02014-08-044 серпня 2014	Загинув на Луганщині під час нічного обстрілу з РСЗВ «Град». Осколок від снаряду пробив БМП, в якому Роман знаходився без бронежилета, і влучив йому прямо в серце.[37]
581		Реготун Олег Петрович	01976-09-1010 вересня 1976, Бердичів Житомирська область. Старший прапорщик, головний сержант взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Проживав в Ужгороді. Залишилися дружина та двоє дітей.	02014-08-055 серпня 2014	Під аеропортом Луганська точилися жорстокі бої, під час яких загинули двоє військових закарпатської бригади.[38]
582		Коренівський Сергій Петрович	01981-04-2424 квітня 1981, Андріяшівка (Бердичівський район) Житомирська область. Старший прапорщик, головний сержант взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Проживав в Ужгороді. Залишилися дружина та донька.	02014-08-055 серпня 2014	Під аеропортом Луганська точилися жорстокі бої, під час яких загинули двоє військових закарпатської бригади.[38]
583		Бутрик Віктор Іванович	01981-10-099 жовтня 1981, Охотівка Житомирська область. Солдат, номер обслуги 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади (За іншими джерелами, — 30-ї омбр). До мобілізації працював у місті Коростень. Залишилася мати, брат та 4 сестри.	02014-08-055 серпня 2014	Загинув в результаті обстрілу з РСЗВ «Град» під селом Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[39]
584		Свинчук Олександр Юрійович	01986-01-2323 січня 1986, Нововолинськ Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України пішов добровольцем, був поранений, але після лікування знову повернувся на передову. До служби в ЗС України декілька років працював пожежним рятувальником у ДПРЧ-5 Нововолинська	02014-08-055 серпня 2014	Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-могила на кордоні України, що на Донеччині.[40]
585		Кутовий Вадим Борисович	01986-03-099 березня 1986, Охтирка Сумська область. Молодший сержант, водій 5-ї батареї 27 реактивного артилерійського полку, військова частина А1476 (Суми). Залишилися дружина та двоє дітей, 2008 і 2011 р.н.	02014-08-055 серпня 2014	Загинув у ніч на 5-те серпня в бою з терористами під Горлівкою (Донецька область).[41][42] Згідно повідомлень, які надав командир 8-ї батареї 3-го реадн 27-ї ОРАБр А. Шейко, військовослужбовець загинув під час зачистки «зеленки» українськими силами вогнем із ЗУ-23-2[43]
586		Танковський Євген Анатолійович	01979-12-1111 грудня 1979, Приютівка Кіровоградська область. Старший лейтенант, командир 1-го взводу 9-ї роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Батьки проживають у м. Олександрія Кіровоградської області. В зрілому віці переїхав до Кривого Рогу. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом гірничий інженер, працював на шахті майстром зміни з техніки безпеки. Звідти був мобілізований.	02014-08-055 серпня 2014	Загинув від міни під Торезом (Донецька область) під час виходу з оточення. Похований на Верболозівському кладовищі в Олександрії.[44]
587		Руднєв Андрій Володимирович	01983-08-099 серпня 1983, Ромни Сумська область. Старший лейтенант, заступник командира самохідно-артилерійської батареї з озброєння 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Випускник СВІРВіА ім. Б.Хмельницького м. Суми. Залишилися дружина та 4-річна донька.	02014-08-055 серпня 2014	Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][41]
588		Русєв Сергій В'ячеславович	01993-10-1313 жовтня 1993. Молодший сержант, командир гармати 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське).	02014-08-055 серпня 2014	Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][46]
589		Мельников Віктор Валерійович	01992-01-1414 січня 1992, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, водій самохідно-артилерійського взводу 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Вчився і жив у Новомосковську. Закінчив Новомосковський технікум Національної металургійної академії у 2011 році. З вересня 2013 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.	02014-08-055 серпня 2014	Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули. Поховали Віктора в Новомосковську.[45][47]
590		Лащенко Максим Сергійович	01987-12-1717 грудня 1987. Солдат, номер обслуги 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське). Залишилась 5-річна донька.	02014-08-055 серпня 2014	Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][48]
591		Лащенко Артем Сергійович	01987-12-1717 грудня 1987. Старший солдат, номер обслуги 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське).	02014-08-055 серпня 2014	Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][48]
592		Міщенко Максим Юрійович	01995-09-088 вересня 1995, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший навідник 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське).	02014-08-055 серпня 2014	Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][49]
593		Морозюк В'ячеслав Юрійович	01994-03-066 березня 1994, Дніпропетровськ. Солдат, далекомірник 1-ї батареї 1-го самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське).	02014-08-055 серпня 2014	Близько 4-ї години ранку в ході виконання бойового завдання в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) підрозділ бригади потрапив у засідку. Під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками снаряд влучив у самохідну артилерійську установку 2С9 "Нона", 7 членів екіпажу САУ загинули.[45][50]
594		Пашко Василь Любомирович (Позивний «Лис»)	01982-10-1414 жовтня 1982, Новий Яричів Львівська область. Боєць 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Був активним учасником ВО «Тризуб» імені Степана Бандери. Останні 9 років проживав в Італії, де працював рятувальником. Коли дізнався про події в Україні, не задумуючись повернувся, брав участь у Революції Гідності, потім добровольцем пішов захищати державу. Після тренувань у підготовчому таборі ДУК у Дісні, поїхав у зону АТО, де пробув три місяці. Після війни збирався одружитись. Залишилась 9-річна донька.	02014-08-055 серпня 2014	Загинув у бою в районі м. Амвросіївка (Донецька область) від кулі снайпера, затуливши собою 18-річного товариша і врятувавши йому життя.[51]
595		Пріменко Юрій Володимирович	01983-11-2525 листопада 1983, Дніпропетровська область. Старший солдат, радіотелефоніст 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, військова частина А1126 (Гвардійське).	02014-08-055 серпня 2014	Загинув у бою за курган Савур-могила (за іншими даними в районі Шахтарська) (Донецька область).[52]
596		Янович Вадим Миколайович	01979-01-2828 січня 1979, Первомайськ (Миколаївська область). Солдат, командир відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-08-077 серпня 2014	Загинув у прикордонній зоні напередодні виходу підрозділів 79-ї бригади з оточення. Під час обстрілу снаряд розірвався біля машини, Вадим отримав осколкове поранення в шию.[53]
597		Приймак Віталій Миколайович	01977-10-1111 жовтня 1977, Берестівка (Баранівський район) Житомирська область. Солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був одним із 5 дітей, яких виховувала одна мама.	02014-08-066 серпня 2014	Загинув під час обстрілу російськими терористами військової колони в районі висоти Савур-Могила поблизу прикордонного села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[54]
598		Шляхтич Олександр Валентинович	01981-08-1616 серпня 1981, Пирятин Полтавська область. Солдат, механік-водій-кранівник 27-го реактивного артилерійського полку. Після строкової служби в армії три роки служив за контрактом у військовій частині Пирятина, потім займався пасажирськими перевезеннями. 25 березня записався добровольцем для участі в АТО на сході України. Залишилась дружина та 12-річна донька.	02014-08-066 серпня 2014	Загинув у бою за висоту Савур-могила в Донецькій області поблизу кордону.[55] Внесений до списку загиблих полтавців та Книги Пошани Полтавської обласної ради.[56]
599		Шестопал Володимир Володимирович	01979-02-2222 лютого 1979, Фастів Київська область. Солдат, старший майстер ремонтної роти батальйону матеріального забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Пішов служити добровольцем 20 березня. Залишилися дружина, двоє синів (10-ти і 4-х років) і 12-річна донька.	02014-08-066 серпня 2014	Був застрелений майором Сергієм Джуманьязовим, коли заступився за товариша по службі на блок-посту «Сонцево» під Амвросіївкою.[57][58]. Похований 9 липня на Алеї Слави на Інтернаціональному кладовищі Фастова.[59]
600		Волнухін Сергій Анатолійович	01986-05-1818 травня 1986, проживав у Славутичі, Київська область. Солдат, водій взводу матеріального забезпечення 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). До Славутича переїхав разом з батьками з Казахстану. Залишилась дружина та маленька донька.	02014-08-066 серпня 2014	Під час виходу з оточення 6 серпня бійці потрапили під вогонь противника, що засів у засідці. Зрикошетивши від броні куля пройшла збоку в незахищену бронежилетом частину тіла.[57][60]
601		Пушняк Павло Анатолійович	01978-02-2121 лютого 1978, Богуслав Київська область. Старший сержант, водій — електрик 3 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).	02014-08-066 серпня 2014	Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове (Антрацитівський район Луганська область) під час артилерійського обстрілу військами РФ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.[57][61]
602		Василенко Олександр Васильович	01982-05-2525 травня 1982, Медвин (Богуславський район) Київська область. Солдат, старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Залишилась дружина та 5-річна донька.	02014-08-066 серпня 2014	Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове (Антрацитівський район Луганська область) під час артилерійського обстрілу військами РФ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км.[57][62]
603		Шкурко Олександр Вікторович	01979-02-077 лютого 1979, Краснопілля Сумська область. Проживав у м. Біла Церква Київська область. Підполковник, старший помічник начальника штабу бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Закінчив Військовий інститут артилерії при Сумському державному університеті. З 1 травня 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, брат, дружина та син.	02014-08-066 серпня 2014	26 липня під час виконання бойового завдання дістав важких поранень та опіків, був захоплений у полон поблизу с. Тарани та доставлений до міста Сніжне (Донецька область). Російські бойовики вимагали викуп у сім'ї офіцера, потім припинили виходити на зв'язок. 5 серпня Олександра з лікарні перевели до комендатури. 6 серпня російські бойовики відвезли його до церкві на сповідь, після чого розстріляли. Був похований на кладовищі міста Сніжне. Тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». 10 грудня 2015 року з воїном-захисником попрощалися у Білій Церкві, перепохований на Алеї Слави міського кладовища «Сухий яр».[63]
604		Сирватка Іван Ігорович	01993-01-1919 січня 1993, Суховоля (Городоцький район) Львівська область. Солдат, водій БТР 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У зоні АТО перебував чотири місяці.	02014-08-066 серпня 2014	Загинув у бою біля села Красний Яр (Краснодонський район) на Луганщині, коли прикривав відхід бійців 51-ї бригади.[64]
605		Трохимчук Іван Васильович	01993-07-2424 липня 1993, Тишиця (Березнівський район) Рівненська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-066 серпня 2014	За даними Книги пам'яті, загинув, перебуваючи у відпустці на реабілітації після поранення в зоні АТО.[65]
606		Хортів Ернест Олександрович	01994-09-088 вересня 1994, Миколаїв. Солдат, навідник 3-го взводу 1-ї аеромобільної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-08-066 серпня 2014	Отримав важке поранення з пошкодженням печінки в бою біля прикордонного села Дякове (Луганська область) 4 серпня. Десантники забезпечували прикриття для угруповання українських сил, яке виходило з оточення з-під Ізварине. В цей час через кордон з боку РФ прорвалась колона російських бойовиків, які відкрили шквальний вогонь по позиціях 3-го взводу. Ернесту зробили операцію, але він не вижив.[66]
607		Бочаров Денис Олександрович	01977-08-022 серпня 1977, м. Росток Німеччина, проживав у м. Новоград-Волинський Житомирська область. Майор (посмертно), командир 7-ї МР 3-го МБ 30-ї ОМБр. Випускник ОІСВ (1998). Мобілізований в березні 2014. Залишилися дружина та дві доньки.	02014-08-066 серпня 2014	Загинув від кульового поранення в бою поблизу с. Степанівка (Шахтарський район). Похований в с. Сусли[67].
608		Птіцин Віталій Ігорович	01980-11-2323 листопада 1980, Марківка Луганська область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант 5 навчальної групи третього відділу підготовки молодших спеціалістів Навчального центру ДПСУ (Оршанець). Залишилися мати, дружина та 3-річна донька.	02014-08-066 серпня 2014	Під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») після 22-денної героїчної оборони державного кордону, після виходу з прикордонного села Дякове Луганської області у бік села Степанівка (Шахтарський район), колонна потрапила під мінометно-артилерійський обстріл російських бойовиків. Було підбито автомобіль «Урал», з якого, за словами очевидців, вистрибнули п'ятеро курсантів, з того часу їх доля була невідомою. Через кілька місяців волонтерами-пошуковцями були знайдені тіла загиблих, яких там поховав місцевий священик. Серед них за експертизою ДНК упізнано Віталія Птіцина. У серпні 2015 року воїна поховали у рідній Марківці.[68][69] Прим. Разом з Віталієм зниклі безвісти курсанти: Ушкалов Дмитро Олександрович, Мелешко Сергій Михайлович, Савченко Олександр Васильович, Овчарик Олександр Миколайович.
609		Діхтієвський Віктор Миколайович	01966-08-066 серпня 1966, Одеса. Старший прапорщик, старший спеціаліст зв'язку Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. Залишилась донька.	02014-08-066 серпня 2014	Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70] Віктор загинув у свій день народження. Похований на Таіровському цвинтарі Одеси.[71]
610		Кислицький Олег Володимирович	01983-03-3030 березня 1983, Молога (Білгород-Дністровський район) Одеська область. Сержант в/ч 2197 Державної прикордонної служби (Білгород-Дністровський прикордонний загін). З 2002 по 2006 рік проходив службу в ЗС України, брав участь у миротворчих операціях за межами України. У 2006 році почав службу у Білгород-Дністровському прикордонному загоні ДПС України.	02014-08-066 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Під час прориву колона потрапити під обстріл. Всі бійці, які були в колоні, під час обстрілу позістрибували з машин і розбіглись по лісосмугах. Кислицький вже до того був поранений у ногу. Він був один з тих, хто відступав до лісосмуг. Машина на якій він їхав була розбита вщент. Довгий час вважався зниклим безвісти. Похований 21.10.2015 р. в рідному селі на Одещині.[72][73][74][75]
611		Антипов Микола Павлович	01993-12-2222 грудня 1993, Римарівка (Красноокнянський район) Одеська область. Солдат Державної прикордонної служби. Після закінчення Котовського медучилища працював у Гулянському НВК медбратом. У березні був призваний до лав державної прикордонної служби України. Після навчання у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці був направлений в зону АТО в Луганську область.	02014-08-077 серпня 2014	Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Поховали Миколу на кладовищі села Нестерове Красноокнянського району.[19][70][76][77]
612		Бойко Сергій Олександрович	01995-12-1414 грудня 1995, Крижопіль Вінницька область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант Навчального центру ДПСУ в Оршанці.	02014-08-077 серпня 2014	Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][77][78]
613		Заєць Олександр Юрійович	01993-10-2828 жовтня 1993, Селятин Чернівецька область. Солдат Державної прикордонної служби, курсант Навчального центру ДПСУ в Оршанці.	02014-08-077 серпня 2014	Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][77][79]
614		Колісниченко Євген Анатолійович	01988-04-1818 квітня 1988, Овідіополь Одеська область. Старший матрос контрактної служби Одеського загону морської охорони, контролер Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.	02014-08-077 серпня 2014	Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[19][70][79] Проведено впізнання тіла у морзі Маріуполя. Похований 10 серпня в Овідіополі.[80][81]
615		Кумановський Віктор Анатолійович	01975-02-1919 лютого 1975, Хижня Жашківський район Черкаська область. Проживав у м. Умань. Солдат, водій відділення логістики 1 мобільної прикордонної застави (на автомобілях) територіального угрупування «Кордон» на ділянках Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією 13 червня 2014 року. Залишилися батьки, двоє братів, дружина та двоє дітей.	02014-08-077 серпня 2014	Загинули під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Віктор загинув під Амвросіївкою від вибуху снаряда, що потрапив у кабіну автомобіля, яким він керував. Упізнаний за експертизою ДНК. 28 серпня 2015 року захисника поховали у селі Хижня.[19][70][82]
616		Присяжнюк Ігор Васильович	01977-01-1111 січня 1977, Вінниця. Старший прапорщик, технік секції зв'язку Південного регіонального управління Державної прикордонної служби. Провідний український каноїст, багаторазовий чемпіон України з веслування, майстер спорту, учасник національної збірної України. Залишилися батьки, дружина та 4-річний син.	02014-08-077 серпня 2014	Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби.[70] Загін Ігора обороняв пункт пропуску Довжанський. Під час виходу з оточення між 9 та 10 годинами по колоні було відкрито шквальний вогонь із РСЗВ «Град» з території Росії. Ігор їхав в автомобілі УАЗ, поряд з яким розірвався снаряд, машина спалахнула і вибухнула. Один прикордонник-водій, який вижив, бачив, що Ігор так і лишився у палаючій машині.[83] Перебував у списку зниклих. Після ідентифікації за результатами проведених експертиз поховання героя 31 січня 2015 року на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці.[84]
617		Матвієнко Андрій Віталійович	01985-11-077 листопада 1985, Кропивницький. Молодший сержант, молодший інспектор прикордонної служби — дозиметрист першого відділення інспекторів відділу «Ілловайськ» Державної прикордонної служби, військова частина 9937. Після закінчення навчання в інституті у 2007 році працював в одному з відділень «Приватбанку» в Кропивницького. Потім відслужив в армії. З початком бойових дій Добровольцем пішов до військкомату, призваний за мобілізацією. Без батька залишилася маленька донька.	02014-08-077 серпня 2014	Під час руху автоколони, яка поверталася з виконання завдання по захисту рубежів на Державному кордоні України, поблизу селища Лисиче — пункт пропуску «Успенка» (Донецька область), автомобіль УАЗ, в якому знаходився Андрій, підірвався на радіокерованому пристрої типу «фугас». Важкопораненого прикордонника за допомогою санавіації було евакуйовано до військово-польового госпіталю, де він, від важких ран, помер. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького у секторі Почесних військових поховань.[85]
618		Лифар Сергій Іванович	01969-02-1717 лютого 1969, Матусів Черкаська область. Капітан, заступник начальника мобільної прикордонної застави Державної прикордонної служби. Після армії вирішив присвятити життя військовій справі, у 1989 році закінчив школу прапорщиків, служив на прикордонних заставах Забайкалля та України. Закінчив екстерном Інститут Прикордонних військ України. З 2008 року був звільнений у запас за вислугою років. Коли з'явилася небезпека державним кордонам, пішов добровольцем до мобільно-прикордонної застави в зону АТО. Проживав у Черкасах. Залишились дружина, донька та син, який продовжив справу батька і навчається у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці.	02014-08-077 серпня 2014	Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів і з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби. Підрозділ Сергія обороняв блокпост в секторі Е-1, в районі населеного пункту Панченково. Під час виходу колони прикордонників неподалік села Дякове Луганської області бійці потрапили під обстріл бойовиків.[70][86][77]
619		Кордабньов Володимир Олександрович	01964-03-1010 березня 1964, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область. Майор, начальник інженерної служби 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Ветеран-«афганець». Працював майстром на ДМКД в доменному цеху. У нього залишилися доросла донька і неповнолітній син.	02014-08-077 серпня 2014	Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. В бою 7 бійців було поранено, а майор загинув.[87][88]
620		Кочура Максим Дмитрович	01994-08-2626 серпня 1994, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Студент, пішов добровольцем на фронт. Працював у ТОВ «Укрспецбудмонтаж». Був єдиним сином у сім'ї.	02014-08-077 серпня 2014	Бійці батальйону отримали завдання встановити блокпост поблизу Мар'янівки (Старобешівський район Донецька область), та натрапили на угруповання терористів у цьому районі. Максим загинув імовірно від пострілу снайпера — куля потрапила в район серця і пробила бронежилет. До лікарні його довезти не встигли.[87][89]
621		Ганічев Сергій Олексійович	01984-08-2626 серпня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 2-го взводу стрілецької роти 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-077 серпня 2014	Бійці батальйону виконували бойове завдання в Старобешівському районі (Донецька область), та натрапили на угруповання терористів. Сергій прикривав вогнем відхід товаришів і евакуацію поранених, відстрілюючись, відволік за собою противника в інший бік, бився до останнього і загинув у бою, врятувавши життя багатьох своїх побратимів. Три тижні тіло Сергія знаходилося на території, що контролювалася терористами, в кінці серпня вдалось його забрати. Поховали Сергія на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[90]
622		Колосовський Микола Сергійович	01995-09-1414 вересня 1995, Старі Шомполи Одеська область. Старший солдат 45-го полку Західного ОТО Національної гвардії України.	02014-08-077 серпня 2014	Загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу терористами блокпосту Національної гвардії в ніч з 6 на 7 серпня поблизу міста Дебальцеве Донецької області.[91][92]
623		Карабан Артем Олександрович	01993-01-055 січня 1993, Луцьк Волинська область. Старший солдат, стрілець-помічник гарантометника 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та донька.	02014-08-077 серпня 2014	Загинув під час жорстоких боїв українських силовиків із російськими терористами, що точилися поблизу висоти Савур-Могила в Донецькій області.[93]
624		Прихід Валентин Миколайович	01989-04-044 квітня 1989, Забужжя (Сокальський район) Львівська область. Старший лейтенант, командир мотострілецької роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Молоді роки пройшли у селі Забужжя (Сокальський район), де і проживав із рідними. У 2006 році закінчив Сокальську гімназію, з 2006 по 2010 рік навчався на денній формі навчання у Національному університеті «Львівська політехніка». Закінчив навчання у 2011 році на заочній формі навчання. 23 липня 2010 року прийняв присягу, після дворічного навчання на військовій кафедрі, тоді він вирішив присвятити себе Українській армії. В грудні 2010 року пішов на службу за контрактом. Двоюрідний брат солдата розвідника Юрія Прихода, який загинув 16 червня під Ямполем на Донеччині.	02014-08-077 серпня 2014	Загинув у бою за стратегічно важливу висоту Савур-Могила в Донецькій області. Бронежилет Валентина було пробито бронебійними кулями в області грудей.[94][95]
625		Поліщук Володимир Сергійович	01985-06-1212 червня 1985, Мочалки Турійський район Волинська область. Старший солдат, радіотелефоніст 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-077 серпня 2014	Перервався зв'язок із Володимиром 7-8 серпня, 17 серпня батьки знайшли його тіло в Харківському морзі. Батькам ніхто нічого не розповідав, похоронка не приходила. Рідні хотіли дізнатись, коли і як загинув син.[96] За даними Книги пам'яті, загинув у боях біля кургану Савур-Могила (Донецька область).[97]
626		Алдошин Максим Олександрович	01991-06-1717 червня 1991, Миколаїв. Солдат, водій-стрілець взводу охорони і патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Служив за контрактом з 2011 року.	02014-08-077 серпня 2014	Помер у військовому шпиталі внаслідок важких поранень, які він отримав поблизу м. Луганськ, коли УАЗик, яким він керував, потрапив у засідку терористів. Не зважаючи на тяжкі поранення, військовослужбовець не кинув керма і зміг вивести машину у безпечне місце, врятувавши життя своїх двох співслужбовців, які також перебували в автомобілі.[98]
627		Кондратьєв Михайло Юрійович	01977-05-2929 травня 1977, Кривий Ріг. Підполковник юстиції (посмертно), старший офіцер відділу по боротьбі з корупцією Південного територіального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Михайло навчався у Криворізькому ліцеї з посиленою військовою та фізичною підготовкою з 1993 по 1995 рік. Потім завершив навчання в Одеському інституті Сухопутних військ України. Йому присвоєно звання підполковник посмертно. Залишилися дружина і дві малолітні доньки.	02014-08-077 серпня 2014	Виконуючи бойове завдання в Артемівському районі Донецької області був вбитий снайперською кулею в голову.[99]
628		Сиротін Євген Олексійович	01992-12-055 грудня 1992, Запоріжжя. Старший сержант, командир гармати 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). (Прим. В зону АТО, артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської оаембр). Після закінчення училища, три роки служив за контрактом. Залишилась мати і брат.	02014-08-077 серпня 2014	В останній раз на зв'язок із рідними виходив 4 серпня. Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Про загибель Євгена його рідні дізнались з проросійських сайтів, офіційно вважався зниклим безвісти. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення.[100][101] Після вивезення тіла бійця з окупованої території та проведення експертизи ДНК, його поховали 6 грудня на Капустянському кладовищі Запоріжжя.[102]
629		Третяк Петро Анатолійович	01972-08-033 серпня 1972, Томаківка Дніпропетровська область. Проживав у м. Запоріжжя. Підполковник (посмертно), заступник командира дивізіону з виховної роботи 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). (Прим. В зону АТО, артилеристи 55-ї бригади були направлені у складі 79-ї Миколаївської оаембр). Залишилась дружина та троє дітей, 18, 11 і 3 років.	02014-08-077 серпня 2014	Під час виходу з оточення під Дякове в Луганській області, бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красний Луч потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Про загибель майора стало відомо з проросійських сайтів. Пізніше його смерть була підтверджена співслужбовцями, які прорвались з оточення, і Запорізьким обласним військовим комісаром.[101][103] Була інформація, що майора Третяка поховали в районі Перевальська.[104] Після вивезення тіла з окупованої території та проведення експертизи ДНК, 8 грудня відбулося прощання у Запоріжжі. Поховали воїна-захисника в смт Томаківка.[105]
630		Чечет Юрій Васильович	01972-02-044 лютого 1972, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).	02014-08-077 серпня 2014	Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Перебував у списку зниклих.[106] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107]
631		Ломачук Іван Сергійович	01991-02-066 лютого 1991, Новоград-Волинський Житомирська область. Сержант 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).	02014-08-077 серпня 2014	Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Офіційного підтвердження немає.[106]
632		Степанюк Володимир Миколайович	01974-06-2323 червня 1974, Токарів Новоград-Волинський район Житомирська область. Сержант, гранатометник 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією.	02014-08-077 серпня 2014	Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть сина батькам повідомили російські бойовики зі Сніжного. Перебував у списку зниклих.[106] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107]
633		Півоварчук Сергій Олександрович	01985-12-2424 грудня 1985, Тернівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат, гранатометник 8-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).	02014-08-077 серпня 2014	Загинув під час бою на блок-посту в районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу міста Сніжне. Про смерть Сергія його сестрі повідомили російські бойовики. Перебував у списку зниклих.[106][108] 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких опізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.[107]
634		Коваль Павло Миколайович	01989-07-1111 липня 1989, Стрий Львівська область.[109] Старший солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював інженером відділу підготовки виробництва ТОВ «Леоні». Залишилися дружина та 1,5-річний син.	02014-08-077 серпня 2014	Павло неодноразово рятував життя інших людей разом з медиками 24-ї механізованої бригади. Під час одного з обстрілів російські бойовики з гранатомету поцілили в медичний автомобіль, де перебував Павло. 13 серпня воїна провели в останню путь у рідному Стрию.[94][110]
635		Стельмах Тарас Іванович	01975-01-1515 січня 1975, Львів. Молодший сержант, санітарний інструктор розвідроти 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у травні, з червня перебував у зоні АТО. Залишилися дружина та 5-річна донька.	02014-08-077 серпня 2014	Загинув близько 7:00 в районі с. Степанівка (Шахтарський район) Донецької області поблизу кургану Савур-Могила, супроводжуючи поранених у санітарній машині. В машину влучив снаряд, загинули двоє бійців. Після вивезення останків з окупованої території та проведення експертизи ДНК, Тараса поховали 16 грудня у Львові на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[111]
636		Паламар Олександр Олександрович	01991-09-1515 вересня 1991, Кельменецький район Чернівецька область. Сержант, військовослужбовець 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів).	02014-08-088 серпня 2014	Не уточнено.[112]
637		Бакунов Євген Валерійович	01991-12-066 грудня 1991, Миколаїв. Солдат, розвідник-оператор розвідроти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Строкову службу проходив у 25-ї дніпропетровській бригаді, потім пішов служити за контрактом до миколаївської аеромобільної бригади. Залишилась дружина та маленький син.	02014-08-088 серпня 2014	Помер у лікарні с. Новомлинівка (Розівський район Запорізька область) від важких поранень, отриманих у зоні АТО у Донецькій області.[113]
638		Жабенко Юрій Леонідович	01984-01-1212 січня 1984, Брусилів Житомирська область. Солдат, номер обслуги 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Залишилися мати, дві сестри та брат.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув під час обстрілу, опинившись у самому центрі влучання снаряду.[114]
639		Щербатюк Роман Олексійович	01990-08-055 серпня 1990, Попільня Житомирська область. Молодший сержант, номер обслуги 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. З 2007 року навчався на історичному факультеті Житомирського державного університету імені Івана Франка. Займався спортом, був воротарем ФК «Попільня». У 2013 році проходив строкову військову службу. У березні 2014 року був призваний до армії за мобілізацією. Залишилися батьки та старша сестра.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув близько 1-ї години під час мінометного обстрілу позицій дивізіону в районі Амвросієвки (Донецька область). Після проведення процедури ідентифікації Романа поховали 2 жовтня у рідному селищі.[114][115]
640		Юзвінський Вадим Володимирович	01974-03-3131 березня 1974, Городниця Новоград-Волинський район Житомирська область. Старшина, механік-водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились мати, сестра та троє дітей.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув в районі міста Амвросіївка (Донецька область). Отримав вогнепальне уламкове поранення лівої легені, унаслідок якого помер. Похований 24 серпня в рідному смт Городниця.[116]
641		Куришко Ярослав Русланович	01994-02-099 лютого 1994, Карасин (Сарненський район) Рівненська область. Солдат, кулеметник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), служив за контрактом з 2013 року. З 2005 по 2011 роки прислуговував у Свято-Василіївському храмі Карасина та навчався у музичній школі грі на акордеоні. У 2011 році закінчив Сарненський ліцей «Лідер». У 2011—2012 роках навчався у Рівненській школі міліції, проходив строкову службу у ВПС при Генштабі у Київї, після чого пішов служити за контрактом.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув у районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[117]
642		Ляшук Тарас Іванович	01986-12-2020 грудня 1986, Корець Рівненська область. Молодший сержант, заступник командира бойової машини 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив коледж радіоелектроніки у Запоріжжі, потім Класичний приватний університет у цьому ж місті за спеціальністю програмування та інформаційні технології.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув у районі села Степанівка (Шахтарський район) Донецької області.[118]
643		Коростинський Олександр Віталійович	01985-07-1313 липня 1985, Острожок Баранівський район Житомирська область. Солдат, водій вогнеметного взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією 20 березня 2014 року. Залишилися батьки та дружина.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр був за кермом Уралу. Вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 13 листопада 2015 року перепохований у с. Острожок.[119][120]
644		Козаренко Роман Вікторович	01994-06-1616 червня 1994, Кам'янка (Ємільчинський район) Житомирська область. Старший солдат, водій 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Сім'я переїхала в село Бехи (Коростенський район). Протягом 2012—2013 років Роман проходив строкову армійську службу. Мобілізований у березні 2014 року.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Роман залишився в «Уралі» на місці бою, через місяць тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». Упізнаний за експертизою ДНК. 15 січня 20-річного героя поховали у с. Бехи.[119][121]
645		Закусило Олександр Володимирович	01984-08-1111 серпня 1984, Овруч Житомирська область. Солдат, старший вогнеметник вогнеметного взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишилися батьки та молодший брат.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр залишився в «Уралі» на місці бою, через місяць тіло було вивезене волонтерами пошукової місії «Чорний тюльпан». Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 4 грудня 2015 року перепохований в Овручі.[119][122]
646		Макарчук Юрій Валентинович	01992-06-2121 червня 1992, Ліхен Німеччина. Проживав в смт Ємільчине Житомирська область. Сержант, стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Народився в родині військового, 1993 року сім'я переїхала до с. Березники (Ємільчинський район), де в 1998 році Юрій пішов у перший клас. У 2002 році переїхав на постійне місце проживання в смт Ємільчине. Після строкової служби в армії працював на різних роботах. Мобілізований 19 березня 2014 року, на початку серпня був направлений до зони АТО. Неодружений.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Юрій перебував в БРДМ, загинув на місці під час обстрілу. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом, 19 березня 2015 року перепохований на кладовищі в смт Ємільчине.[119][123]
647		Шепетько Сергій Петрович	01986-02-1616 лютого 1986, Сущани (Олевський район) Житомирська область. Солдат, стрілець комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював лісником в Олевському держлісгоспі. Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Залишилися мати, сестри.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Сергій був застрелений в полоні. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 березня 2015 року перепохований у с. Сущани.[119][124]
648		Іщук Олександр Сергійович	01987-10-1616 жовтня 1987, Першотравенськ Баранівський район Житомирська область. Старший солдат, стрілець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований 19 березня 2014 року. Залишилися батьки та сестра.	02014-08-088 серпня 2014	Загинув під час боїв біля кордону, на дорозі поблизу села Маринівка (Шахтарський район) Донецької області. Після обіду військова колона, вантажівка «Урал» і БРДМ, вирушила з с. Степанівка до с. Маринівка для облаштування блокпосту, і вже під Маринівкою потрапила під обстріл російських збройних формувань. Олександр перебував в БРДМ, загинув на місці під час обстрілу. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 17 березня 2015 року жителі Баранівського та Полонського районів провели воїна в останню путь в с. Черніївка Полонського району Хмельницької області.[119][125]
649		Александренко Сергій Миколайович	01979-06-022 червня 1979, Олбин Чернігівська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське Чернігівська область).	02014-08-088 серпня 2014	Загинув у боях під Луганськом. За іншою версією загинув біля села Велика Тарасівка Луганської області 18 серпня. Похований 22 серпня в рідному селі.[126]
650		Іванов Максим Олегович	01987-07-2929 липня 1987, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське).	02014-08-088 серпня 2014	Загинув у результаті отриманого вогнепального поранення голови.[127]
651		Прищеп'юк Андрій Миколайович (Позивний «Шершень» /«Батя»)	01974-10-1212 жовтня 1974, Івано-Франківськ. Проживав у селі Софіївська Борщагівка. Командир розвідгрупи корпусного підпорядкування Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Офіцер, десантник. Залишилось двоє дітей. 17.11.2017 нагороджений орденом як учасник Революції Гідності.	02014-08-099 серпня 2014	Загинув у бою в районі Міусинська (за іншими джерелами поблизу кургану Савур-Могила) в прикордонній зоні. Розвідгрупа потрапила у засідку. Тіло воїна було ідентифіковане серед похованих у Запоріжжі невідомих героїв АТО. 31 січня 2015 року після прощання в Українському домі героя перепоховали у Києві.[128] В соцмережі, з посиланням на 5 батальйон ДУК ПС і Яроша, повідомили про двох загиблих.[129]
652		Галянт Віталій Ігорович	01994-06-1616 червня 1994, Розкішна Ставищенський район Київська область. Солдат, стрілець 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади.	02014-08-099 серпня 2014	О 8-й ранку з Віталієм перервався зв'язок. Рідним повідомили, що він загинув у бою в районі Міусинська (Луганська область). Тіло не знайшли, перебуває у списку розшуку.[130]
653		Титаренко Сергій Миколайович	01992-08-088 серпня 1992, Мена Чернігівська область. Молодший сержант, старший навідник 2 гаубичного самохідного артилерійського взводу 3 гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійсього дивізіону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське), польова пошта В1688.	02014-08-099 серпня 2014	Підрозділ Сергія охороняв дорогу на аеропорт Луганська. Загинув біля смт. Челюскінець внаслідок попадання снаряду в гаубичну самохідну установку. У Сергія була пошкоджена артерія, він помер на руках у лікарів у кареті медичної допомоги.[131]
654		Дейнега Сергій Валентинович	01972-09-1111 вересня 1972, Бобровиця Чернігівська область. Сержант, командир 2 протитанкового відділення протитанкового взводу 1 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Залишилась дружина та двоє синів.	02014-08-099 серпня 2014	Загинув в районі прикордонного села Маринівка (Шахтарський район) на Донеччині під час обстрілу з РСЗВ «ГРАД».