Здоров'я в Україні — Вікіпедія

У цій статті йдеться про сучасний стан здоров'я в Україні.

Смертність[ред. | ред. код]

2007 і 2008 року — 16,4 випадків на 1000 населення. При цьому ряд областей має набагато вищі коефіцієнти смертності: Чернігівська — 21,1 %, Сумська і Кіровоградська — 18,6, Донецька — 18,1, Луганська — 17,9 %. Від'ємний природний приріст 2008 року спостерігався в усіх областях України, окрім Закарпатської і Рівненської областей та Києва.

Структура причин смерті 2008-го:

хвороби системи кровообігу — 63,7 %
новоутворення — 12,0 %,
зовнішні причини смерті — 8,0 %.

Рівень малюкової і материнської смертності 2008-го:

10,3 на 1000 народжених живими, що на 6,3 % менше, ніж 2007-го.
76 випадків материнської смерті, що становить 14,9 на 100 тис. народжених живими. Рівень материнських втрат у Сумській області — 36,9, у Чернівецькій — 36, у Миколаївській — 29,9, у Кіровоградській — 28,4, у Київській — 24,7 та в АР Крим — 25,8.

У 2023 році у МОЗ заявили, що причина більшості смертей в Україні – неінфекційні захворювання: серцево-судинні, хронічні респіраторні та онкологічні захворювання й цукровий діабет. ^[1]

Хвороби[ред. | ред. код]

Протягом 2012 зареєстровано:

25,3 млн звернень з приводу серцево-судинних і судинно-мозкових хвороб.
виявлено 152,9 тис. нових випадків злоякісних новоутворень — 329,1 на 100 тисяч.
Всього онкохворих зареєстровано понад 934 тисячі, за останніх п'ять років цей показник зріс майже на 23 %.
офіційно зареєстровано понад 141 тис. випадків ВІЛ/СНІД, у тому числі 15,2 тис. випадків смерті від захворювань на СНІД.

З початку 2023 року майже 90 тисячам пацієнтам було діагностовано гострий мозковий інсульт. ^[2]

У 2023 році 531 200 людей в Україні отримали діагноз «цукровий діабет», у 2022 році – 489 934. ^[3]

Охорона здоров'я в Україні[ред. | ред. код]

Докладніше: Охорона здоров'я в Україні

ВІЛ[ред. | ред. код]

У країнах Східної Європи та Центральної Азії розвиток епідемії ВІЛ триває, причому Україна посідає одне з перших місць у регіоні за темпами поширення ВІЛ-інфекції^[4].

За оціночними даними на початок 2018 року в Україні мешкало 244000 людей, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ)^[5]. Поширеність ВІЛ серед населення віком від 15 до 49 років у 2017 році становить 0,9 %. Останніми роками має місце збільшення кількості осіб з уперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції: 18194 особи у 2017 році, 17066 у 2016 році, 15869 у 2015 році. Серед нових випадків інфікування ВІЛ переважають чоловіки, а також особи віком 25–49 років. Протягом останнього десятиліття серед уперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції спостерігається тенденція до зниження частки молодих людей у віці 15–24 років та збільшення частки осіб від 50 років та старше.

Докладніше: ВІЛ-інфекція в Україні

Епідемія ВІЛ залишається сконцентрованою у ключових та найбільш уразливих групах населення, зокрема — серед людей, які вживають наркотики ін'єкційно (ЛВНІ), осіб, які надають сексуальні послуги (ОСП), чоловіків, які мають секс із чоловіками (ЧСЧ). До груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ в Україні віднесено також статевих партнерок і партнерів ЛВНІ, клієнтів ОСП, статевих партнерок ЧСЧ, натомість трансґендери та ув'язнені групами підвищеного ризику донині не визнаються.

За результатами біоповедінкових досліджень (IBBS), проведених у 2017—2018 рр. серед ключових та найбільш уразливих груп населення, поширеність ВІЛ серед ЛВНІ складає 22,6 %, ЧСЧ — 7,5 %, ОСП — 5,2 %, серед ув'язнених — 7,6 %. До 2008 року в Україні (за результатами реєстрації нових випадків ВІЛ-інфекції, але не фактично в епідемічному процесі), домінував парентеральний шлях передачі ВІЛ при вживанні ін'єкційних наркотиків, проте останніми роками домінує статевий, переважно при гетеросексуальних контактах, останній дедалі стає більш значущим. У структурі шляхів передачі ВІЛ питома вага статевого шляху передачі ВІЛ невпинно зростала та в 2017 році становила 73,8 %^[6].

Епідемічна ситуація додатково ускладнюється через гуманітарну кризу всередині країни у зв'язку з анексією Криму та військовими діями Російської Федерації на Сході України, що призвело до збільшення числа внутрішньо переміщених осіб з областей, які найбільше постраждали від епідемії ВІЛ^[7]. Кількість ВІЛ-позитивних людей, які прибули з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та станом на початок 2018 року перебувають на обліку у лікувальних закладах в інших регіонах України, становить 1473 осіб (на початок 2017 року — 1614 осіб), з них 1025 осіб (69,6 %) прибули з Донецької області, 328 осіб (22,3 %) — з Луганської області та 120 осіб (8,1 %) — з АР Крим.

На розвиток епідемії ВІЛ також впливає і міграція. Згідно з даними офіційної статистики, у 2017 році зареєстровано більше 14 млн в'їздів іноземних громадян, які в'їхали в Україну на короткі та довготривалі терміни перебування (включно з одноденними відвідувачами) і найбільше з Молдови (4,4 млн в'їздів) та Білорусі (2,7 млн в'їздів). Громадяни України виїжджали за кордон майже вдвічі більше — понад 26 млн виїздів і найбільше до Польщі (9,9 млн виїздів), Російської Федерації (4,3 млн виїздів) та Угорщини (3,1 млн виїздів)^[8].

Здоров'я молоді в Україні[ред. | ред. код]

Негативні чинники[ред. | ред. код]

Екологія[ред. | ред. код]

Станом на листопад 2010 в Україні майже не залишилося якісних поверхневих вод, забруднення природного середовища сприяє накопиченню відходів, забрудненню ґрунтів.

Бідність, безпритульність, безробіття, забезпечення населення здоровим харчуванням[ред. | ред. код]

Гострими є проблеми бідності, безпритульності, безробіття, знижується контроль за якістю сільськогосподарської продукції, не поліпшується технологія її переробки, постає проблема забезпечення населення здоровим харчуванням.

Пасивні форми дозвілля[ред. | ред. код]

Тривогу викликає низький рівень залучення населення України до занять фізичною культурою і спортом. Лише кожен п'ятий хлопець чи дівчина шкільного віку та кожен десятий студент чи студентка мають достатній рівень рухової активності оздоровчої спрямованості, що є одним із найнижчих показників у Європі. 60 відсотків українських школярів не спроможні виконати вимоги загальноєвропейських тестів фізичної підготовленості «Єврофіт».

В навчальних закладах спостерігається недотримання фізіологічного нормування розумового та фізичного навантаження в процесі зростання і розвитку дитячого організму. Наші школярі мають на 40 відсотків більше загальноосвітнього навантаження порівняно з ровесниками з інших країн. Це саме стосується і студентської молоді в Україні. У дитячому та молодіжному середовищі зростає популярність малорухомого способу життя (комп'ютери, електронні ігри, перегляд телепередач тощо). Все більше переважають пасивні форми дозвілля, ризикована поведінка та різні форми залежності: алкоголь, наркотики, тютюнопаління, лудоманія тощо.

Стан здоров'я молоді[ред. | ред. код]

ВІЛ і туберкульоз[ред. | ред. код]

Спостерігається тенденція до зростання захворюваності на ВІЛ-інфекцію, що охоплює все нові верстви населення, зокрема дітей та молодь (офіційно зареєстровано 161 119 випадків ВІЛ-інфекції серед українських громадян). Показники щодо туберкульозу в Україні вищі за відповідні у розвинутих країнах у 10-12 разів.

Наркоманія[ред. | ред. код]

Докладніше: Наркоманія в Україні

За останні 10 років частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх збільшилась у 6-8 разів.

В Україні палять 45,7% юнаків і 35,5% дівчат, вживають алкоголь 68% хлопців і 64% дівчат, 13,1% молоді вживає марихуану або гашиш.

Репродуктивне здоров'я[ред. | ред. код]

Концепція національної програми зі збереження репродуктивного здоров'я ґрунтується на гуманістичному принципі, що визначає самоцінність кожної особистості. Сексуальна поведінка людини визначається не тільки гормональними чинниками, а й процесами виховання, емоційним та психічним станами, а автономія сексуальної поведінки від репродуктивної значною мірою розширила поведінковий репертуар міжстатевої взаємодії^[9]. Недотримання здорового способу життя у молодіжному середовищі негативно впливає на репродуктивне здоров'я. Як наслідок, виникають проблеми демографічного розвитку та кризових проявів у функціонуванні інституту сім'ї.

Кожна шоста дитина в Україні народжується з відхиленнями у здоров'ї. Якщо мова йде про жінку необхідно пам'ятати, що:

у жінок-курців удвічі частіше народжуються діти зі зниженою масою тіла, як відомо , є однією з причин дитячої смертності;
у жінок-курців поширені передчасні пологи, викидні народження мертвої дитини;
у жінок-курців частіше токсикоз, а під час пологів у них спостерігаються всілякі порушення здоров'я;
у жінок-курців вагітної частіше народжуються хворі діти;

Негативний вплив школи[ред. | ред. код]

За час навчання у загальноосвітніх навчальних закладах школярі втрачають щонайменше третину свого здоров'я: погіршуються зір, слух, постава; зростає кількість випадків невротичних розладів, захворювання нирок, органів травлення, нервової та ендокринної системи.

Відхилення у стані здоров'я визначаються медиками майже у 90 відсотків студентів, серед яких більше половини мають незадовільний фізичний стан.

Заходи державної політики[ред. | ред. код]

У зв'язку із загрозою здоров'ю української нації необхідні внесення змін щодо формування та реалізації державної соціальної, молодіжної політики, розробка і прийняття відповідних рішень.

3 листопада 2010 року відбулися парламентські слухання про становище молоді в Україні «Молодь за здоровий спосіб життя»^[10].

Джерела[ред. | ред. код]

Формування психолого-фізіологічної стійкості, профілактика стресів, розумових, емоційних та інших перевантажень обдарованих дітей і молоді, виховання у них патріотизму й громадянської позиції у процесі навчання та виховання: навчальний посібник. - К., 2004. ISBN 966-8668-01-04.