Нижній Булатець — Вікіпедія

село Нижній Булатець
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Громада Лубенська міська громада
Код КАТОТТГ UA53040030340068309
Основні дані
Населення 832
Поштовий індекс 37545
Телефонний код +380 5361
Географічні дані
Географічні координати 50°01′09″ пн. ш. 32°56′27″ сх. д. / 50.01917° пн. ш. 32.94083° сх. д. / 50.01917; 32.94083Координати: 50°01′09″ пн. ш. 32°56′27″ сх. д. / 50.01917° пн. ш. 32.94083° сх. д. / 50.01917; 32.94083
Середня висота
над рівнем моря
115 м
Місцева влада
Адреса ради 37544, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Вищий Булатець
Карта
Нижній Булатець. Карта розташування: Україна
Нижній Булатець
Нижній Булатець
Нижній Булатець. Карта розташування: Полтавська область
Нижній Булатець
Нижній Булатець
Мапа
Мапа

Нижній Була́тець — село в Україні, у Лубенській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 832 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Засульська сільська громада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Нижній Булатець знаходиться на березі безіменної річечки, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Вищий Булатець, нижче за течією примикає місто Лубни. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1713 та залізниця, станція Лубни за 2 км.

Історія[ред. | ред. код]

За Гетьманщини Нижній Булатець входив до 1-ї, пізніше до 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку.

Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні село перейшло до Лубенського повіту Київського намісництва[1].

У ХІХ ст. Нижній Булатець перебував у складі Лубенського повіту Полтавської губернії. У той же період була утворена Нижньобулатецька волость, яка вже за матеріалами перепису 1910 р. не зустрічається. Територія колишньої волості перейшла до Лубенської. [2]

Рішенням Полтавського облвиконкому від 10 грудня 1968 р. центр Нижньобулатецької сільради Лубенського району перенесено в село Вищий Булатець і сільраду перейменовано на Вищебулатецьку. У 2016 році Вищебулатецька рада увійшла до Засульської сільської громади.

Голодомор 1933-34 років[ред. | ред. код]

Мешканці села КНижній Булатець суттєво потерпали в часи примусової колективізації і, як наслідок, поменшало їх на третину (значна частина яких користаючись близькістю до Лубен втікала від утисків туди), до цього слід додати ще й жертв Голодомору в 1932—1933 роках[3]:

  • Баран Галина Савівна.
  • Баран Ганна.
  • Баран Іван Платонович.
  • Баран Іван Платонович.
  • Баран Платон Пилипович.
  • Баран Уляна Олексіївна.
  • Баран Яким Антонович.
  • Бондар Олександр Іванович.
  • Бондаренко Олексій Іларіонович.
  • Бондарь Трохим Антонович.
  • Гайдук Петро Трохимович.
  • Гайдук Порфир Іванович.
  • Гайдук Тетяна Вікторівна.
  • Гордієнко Тетяна Михайлівна.
  • Гордієнко Феокентій Григорович.
  • Залата Яким Трофимович.
  • Захарченко Купріян.
  • Захарченко Ларіон.
  • Захарченко Оришка.
  • Звірківська Марія Іванівна.
  • Звірківський Олександр Степанович.
  • Звірківський Степан Іванович.
  • Колісник Анастасія Григорівна.
  • Колісник Андрій Якимович.
  • Колісник Василь Григорович.
  • Колісник Віра Сергіївна.
  • Колісник Галина Григорівна.
  • Колісник Григорій Миколайович.
  • Колісник Григорій Максимович.
  • Колісник Дем'ян.
  • Колісник Єлизавета.
  • Колісник Захарій Трохимович.
  • Колісник Марина.
  • Колісник Марія.
  • Колісник Микола Калістратович.
  • Колісник Наталія Іванівна.
  • Колісник Павло Захарович (1920 р.н.).
  • Колісник Пелагея Сергіївна.
  • Колісник Петро.
  • Колісник Яким.
  • Конько Григорій Іванович.
  • Кулик Семен Миронович (1905 р.н.).
  • Кушнір Іван Іванович.
  • Кушнір Савелій Онисимович.
  • Провора Афанасій і його жінка.
  • Провора Ганна Афанасіївна.
  • Радченко Ганна Іванівна.
  • Радченко Григорій Михайлович.
  • Рестенко Фанасій Давидович.
  • Сацька Марія Митрофанівна.
  • Сацька Соломія Дмитрівна.
  • Сацький Федір Салифонтович.
  • Сила Одарка.
  • Сила Степан.
  • Сулима Іван Петрович.
  • Сулима Іван.
  • Сулима Леонід.
  • Сулима Терентій Іванович.
  • Сулима Химка,
  • Тараненко Федора Прокопівна
  • Тараненко Яким.
  • Трохименко Домаха.
  • Феденко Агафія
  • Феденко Гнат.
  • Федоренко Герасим Іванович
  • Федоренко Євфросинія Іванівна
  • Хилюк Гнат
  • Щербань Лука Миколайович
  • Юрченко Василь
  • Ярмоленко Іван Сергійович

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1032 особи, з яких 447 чоловіків та 585 жінок[4].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 831 особа[5].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 99,40 %
російська 0,48 %

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа І-ІІІ ст.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 116
  2. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 400 с. — ISBN 978-966-182-203-9. — С. 25, 32, 77, 107
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 червня 2010. Процитовано 27 листопада 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання[ред. | ред. код]