Грег Вінтер — Вікіпедія

Грег Вінтер
англ. Greg Winter
Народився 14 квітня 1951(1951-04-14)[1][2] (73 роки)
Лестер, Англія, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність молекулярний біолог, інженер, біохімік, біолог, хімік, дослідник
Alma mater Триніті-коледж (Кембридж)
Royal Grammar Schoold
Галузь біохімія
Заклад Кембриджський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Alan Fershtd
Членство Australian Academy of Technology and Engineeringd
Лондонське королівське товариство[3]
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії Лицар-бакалавр

Королівська медаль (2011)

Премія принцеси Астурійської за технічні та наукові дослідження[d] (2012)

Міжнародна премія Фонду Гайрднера (2013)

Emil-von-Behring-Prized (1990)

William B. Coley Awardd (1999)

медаль Вільгельма Екснера (2015)

Scheele Awardd (1994)

King Faisal International Prize in Medicined (1995)

Colworth Medald (1986)

Нобелівська премія з хімії (2018)

Fellow of the Australian Academy of Technology and Engineeringd

член Академії медичних наук Великої Британіїd

Медаль Бейлі (2005)

Prince Mahidol Awardd (2016)

honorary doctorate of the University of Natural Resources and Life Sciences, Viennad (2020)

Louis-Jeantet Prize for Medicined (1989)

Gabbay Awardd (2002)

Honorary member of the British Biophysical Societyd

CMNS: Грег Вінтер у Вікісховищі

Сер Грегорі Пол Вінтер (англ. Gregory Paul Winter, нар. 14 квітня 1951(19510414), Лестер, Велика Британія) — британський біохімік, лауреат Нобелівської премії 2018 року з хімії, найбільш відомий завдяки свою піонерській роботі з терапевтичного використання моноклональних антитіл. Є також винахідником техніки для гуманізму (1986) і для повної гуманізації, використовуючи фагові дисплеї, антитіла для терапевтичного застосування.[4][5][6][7][8][9][10] Раніше антитіла були отримувалися від мишей, що ускладнювало їх використання в терапевтичних засобах людини, оскільки імунна система людини мала проти них реакцію.[11][12][13][14][15][16] За ці події Вінтер отримав Нобелівську премію з хімії в 2018 році разом з Джорджем Смітом та Френсісом Арнольдом.[17] Також він є членом Трінітського коледжу в Кембриджі та призначений магістром Трінітського коледжу в Кембриджі з 2 жовтня 2012 року.[18] Раніше Грег був заступником директора Лабораторії молекулярної біології, Ради медичних досліджень та завідувачем відділу хімії білків та нуклеїнових кислот[19].

Освіта[ред. | ред. код]

Вінтер вчився у Королівській гімназії, Ньюкасл-апон-Тайн.[11] Він продовжив вивчати природні науки в Кембриджському університеті та закінчив Трінітський коледж в Кембриджі у 1973 році. Грег був удостоєний звання доктора філософії за дослідження амінокислотної послідовності триптофаніл тРНК-синтетази з бактерії Geobacillus stearothermophilus у 1977 році[20] під керівництвом Брайана С. Гартлі та Джордж Браунлі.[21]

Кар'єра та дослідження[ред. | ред. код]

Слідом за званням доктора наук, Вінтер закінчив постдокторальні дослідження в Лабораторії молекулярної біології в Кембриджі.[22][23]

Грег Вінтер заснував Cambridge Antibody Technology у 1989 році та Bicycle Therapeutics.[24][25] Він працював у Науково-консультативній раді Covagen,[26][27] (нині частина Cilag), а також є головою Науково-консультативної ради Biosceptre International Limited.

У 1989 році хімік був засновником Cambridge Antibody Technology, однієї з ранніх комерційних біотехнологічних компаній, що займаються розробкою антитіл. Одним з найуспішніших антитіл було HUMIRA (адалімумаб), який був виявлений Cambridge Antibody Technology як D2E7 і розроблений та реалізований компанією Abbott Laboratories. HUMIRA, антитіло до TNF альфа, було першим у світі антитілом до повного людського тіла[28], яке продовжувало стати провідним у світі фармацевтичним препаратом, який продавав понад 18 мільярдів доларів у 2017 році.[29] Cambridge Antibody Technology був придбаний Astrazeneca в 2006 році для £ 702 млн.[30]

У 2000 році Вінтер заснував Domantis, що став піонером серед використовання доменних антитіл, які використовують лише активну частину повнорозмірного антитіла. Домантис був придбаний фармацевтичною компанією GlaxoSmithKline у грудні 2006 р. За 230 млн фунтів стерлінгів.[31][32]

Згодом Грег заснував ще одну компанію, Bicycle Therapeutics Limited, яка розробляє дуже маленькі білкові міміки на основі ковалентно зв'язаного гідрофобного ядра.[33]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Доробок[ред. | ред. код]

  • E. S. Ward, D. Güssow, A. D. Griffiths, P. T. Jones, G. Winter: Binding activities of a repertoire of single immunoglobulin variable domains secreted from Escherichia coli, Nature, Band 341, 1989, S. 544—546.
  • J. McCafferty, A. D. Griffiths, G. Winter, D. J. Chiswell: Phage antibodies: filamentous phage displaying antibody variable domains’, Nature, Band 348, 1990, S. 552—554.
  • H. R. Hoogenboom, a. D. Griffiths, K. S. Johnson, D. J. Chiswell, P. Hudson, G. Winte: Multi-subunit proteins on the surface of filamentous phage: methodologies for diplaying antibody (Fab heavy and light chains), Nucl. Acid. Res., Band 19, 1991, S. 4133–4137.
  • J. D. Marks, H. R. Hoogenboom, T. P. Bonnert, J. McCafferty, A. D. Griffiths, G. Winter: By-passing immunization: Human antibodies from V-gene libraries displayed on phage, J Mol Biol. Band 222, 1991, S. 581—597.
  • T. Clackson, H. R. Hoogenboom, T. P. Bonnert, J. McCafferty, A. D. Griffiths, G. Winter: Making antibody fragments using phage display libraries, Nature, Band 352, 1991, S. 624—628.
  • J. D. Marks, A. D. Griffiths, M. Malmqvist, T. P. Clackson, J. M. Bye, G. Winter: By-passing immunization: Building high affinity human antibodies by chain shuffling, Nat. Biotech., Band 10, 1992, S. 779—783.
  • H. R. Hoogenboom, G. Winter: By-passing immunisation. Human antibodies from synthetic repertoires of germline VH gene segments rearranged in vitro, J Mol Biol., Band 227, 1992, S. 381—388.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://boku.ac.at/universitaetsleitung/rektorat/stabsstellen/oeffentlichkeitsarbeit/themen/ehrentraegerinnen/ehrendoktorinnen/winter-gregory-paul
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ https://royalsociety.org/people/gregory-winter-12548
  4. ↑ McCafferty, J.; Griffiths, A.; Winter, G.; Chiswell, D. (1990). Phage antibodies: filamentous phage displaying antibody variable domains. Nature. 348 (6301): 552—554. Bibcode:1990Natur.348..552M. doi:10.1038/348552a0. PMID 2247164.
  5. ↑ The Scientific Founders [Архівовано 13 вересня 2011 у Wayback Machine.] of Bicycle Therapeutics Ltd. — Christian Heinis and Sir Greg Winter, FRS.
  6. ↑ www.trin.cam.ac.uk [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Грег Вінтер в бібліографічній базі даних Scopus. (необхідна підписка)
  8. ↑ Winter, G; Griffiths, A. D.; Hawkins, R. E.; Hoogenboom, H. R. (1994). Making antibodies by phage display technology. Annual Review of Immunology. 12: 433—55. doi:10.1146/annurev.iy.12.040194.002245. PMID 8011287.
  9. ↑ Griffiths, A. D.; Williams, S. C.; Hartley, O; Tomlinson, I. M.; Waterhouse, P; Crosby, W. L.; Kontermann, R. E.; Jones, P. T.; Low, N. M.; Allison, T. J. (1994). Isolation of high affinity human antibodies directly from large synthetic repertoires. The EMBO Journal. 13 (14): 3245—60. PMC 395221. PMID 8045255.
  10. ↑ Hoogenboom, H. R.; Griffiths, A. D.; Johnson, K. S.; Chiswell, D. J.; Hudson, P; Winter, G (1991). Multi-subunit proteins on the surface of filamentous phage: Methodologies for displaying antibody (Fab) heavy and light chains. Nucleic Acids Research. 19 (15): 4133—7. doi:10.1093/nar/19.15.4133. PMC 328552. PMID 1908075.
  11. ↑ а б Шаблон:Who's Who
  12. ↑ Anon (2011). The inventor of humanized monoclonal antibodies and cofounder of Cambridge Antibody Technology, Greg Winter, muses on the future of antibody therapeutics and UK life science innovation. Nature Biotechnology. 29 (3): 190. doi:10.1038/nbt.1815. PMID 21390009.
  13. ↑ Winter, G.; Fields, S.; Brownlee, G. G. (1981). Nucleotide sequence of the haemagglutinin gene of a human influenza virus H1 subtype. Nature. 292 (5818): 72—5. Bibcode:1981Natur.292...72W. doi:10.1038/292072a0. PMID 7278968. публікація із закритим доступом — за платною стіною
  14. ↑ Fields, S.; Winter, G.; Brownlee, G. G. (1981). Structure of the neuraminidase gene in human influenza virus A/PR/8/34. Nature. 290 (5803): 213—7. Bibcode:1981Natur.290..213F. doi:10.1038/290213a0. PMID 7010182. публікація із закритим доступом — за платною стіною
  15. ↑ Riechmann, L.; Clark, M.; Waldmann, H.; Winter, G. (1988). Reshaping human antibodies for therapy. Nature. 332 (6162): 323—7. Bibcode:1988Natur.332..323R. doi:10.1038/332323a0. PMID 3127726. публікація із закритим доступом — за платною стіною
  16. ↑ Marks, J. D.; Hoogenboom, H. R.; Bonnert, T. P.; McCafferty, J.; Griffiths, A. D.; Winter, G. (1991). By-passing immunization. Journal of Molecular Biology. 222 (3): 581—97. doi:10.1016/0022-2836(91)90498-U. PMID 1748994. публікація із закритим доступом — за платною стіною
  17. ↑ Live blog: direction evolution takes chemistry Nobel prize. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 3 жовтня 2018.
  18. ↑ http://www.takedasf.com/corporate/winter.htm [недоступне посилання з 01.05.2017]
  19. ↑ http://www.f-star.com/scientific_advisors/3/sir-gregory-winter-chairman [Архівовано 29 січня 2012 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Winter, Gregory Paul (1976). The amino acid sequence of tryptophanyl RNA synthetase from bacillus stearothermophilus (Дипломна робота PhD). University of Cambridge. OCLC 500591023. EThOS uk.bl.ethos.477727. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 3 жовтня 2018.
  21. ↑ Winter, G.P.; Hartley, B.S. (1977). The amino acid sequence of tryptophanyl tRNA Synthetase fromBacillus stearothermophilus. FEBS Letters. 80 (2): 340—342. doi:10.1016/0014-5793(77)80471-7. ISSN 0014-5793. PMID 891985.
  22. ↑ Scientific Advisory Board. Heptares. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 5 квітня 2013.
  23. ↑ Шаблон:Google scholar id
  24. ↑ Gregory Winter CBE, FRS, FMedSci, HonFRCP (8 травня 2001). Gregory Winter: Executive Profile & Biography – Businessweek. Bloomberg BusinessWeek. Процитовано 5 квітня 2013.
  25. ↑ www.bicycletherapeutics.com. bicycletherapeutics.com. 10 грудня 2012. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 5 квітня 2013.
  26. ↑ Covagen AG | September 2011: Sir Gregory Winter joins Covagen's Scientific Advisory Board. Covagen.com. 20 вересня 2011. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 5 квітня 2013.
  27. ↑ Covagen AG | Scientific Advisory Board. Covagen.com. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 5 квітня 2013.
  28. ↑ Lawrence, Stacy (2007). Billion dollar babies—biotech drugs as blockbusters. Nature Biotechnology. 25 (4): 380—2. doi:10.1038/nbt0407-380. PMID 17420735. публікація із закритим доступом — за платною стіною
  29. ↑ Global Pharmaceutical 2017 Industry Statistics (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  30. ↑ http://www.astrazeneca.com/media/latest-press-releases/2006/5266?itemId=3891617 [Архівовано 2 січня 2010 у Wayback Machine.]
  31. ↑ GSK is to buy Domantis — a company based on discoveries by MRC scientists [Архівовано 16 січня 2014 у Wayback Machine.] MRC Website
  32. ↑ GSK snaps up Domantis to move into biotech field | The Independent. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 3 жовтня 2018.
  33. ↑ Heinis, C.; Rutherford, T.; Freund, S.; Winter, G. (2009). Phage-encoded combinatorial chemical libraries based on bicyclic peptides. Nature Chemical Biology. 5 (7): 502—507. doi:10.1038/nchembio.184. публікація із закритим доступом — за платною стіною
  34. ↑ Sir Gregory Winter CBE FMedSci FRS. London: Royal Society. Архів оригіналу за 17 November 2015.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Наука
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грег_Вінтер&oldid=39277229