Західногерманські мови — Вікіпедія

Західногерманські мови
Поширення германських мов
Поширення германських мов
РегіонЦентральна Європа, Західна Європа, Північна Америка, Південна Америка, Африка, Австралія
КласифікаціяІндо-Європейська
 Германські
Офіційний статус
Коди мови

Західногерманські мови — мовна підгрупа германських мов, розповсюджена на території Центральної та Західної Європи, а також, внаслідок колонізацій, на всіх континентах світу.

Мовами, що належать до цієї групи є англійська, фризька, люксембурзька, нідерландська, німецька, їдиш, африкаанс.

Найпоширенішою серед західногерманських мов є англійська мова, що через надзвичайний вплив на засоби масової інформації і завдяки Інтернету стала світовою мовою. Другою поширеною мовою є німецька, якою говорять німці, австрійці, велика частина Швейцарії, Люксембургу та інших країн.

Історія

[ред. | ред. код]

Область первісного формування германських племен — південь Скандинавії, півострів Ютландія та Шлезвіг-Гольштейн: далі вони розвивалися на південь та захід на тлі численних міграцій їх носіїв, особливо в 2—5 ст., в епоху «Великого переселення народів».

Класифікація

[ред. | ред. код]