Формула-1 — Чемпіонат 1964 — Вікіпедія

15-й чемпіонат світу Формули-1
◄ 1963    Сезон 1964    1965 ►
Велика Британія Джон Сертіс
Чемпіон світу
Велика Британія Джон Сертіс (Ferrari)
Кубок конструкторів
Італія Ferrari

Формула-1 1964 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, який проводився під егідою FIA. Чемпіонат відбувся у період з травня по жовтень та складався з 10 Гран-прі. Сезон розпочався на Гран-прі Монако 10 травня та закінчився на Гран-прі Мексики 25 жовтня. Переможцем в особистому заліку став Джон Сертіс. Міжнародний кубок виробників Формули-1 виборола команда Ferrari.

Команди та пілоти[ред. | ред. код]

Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1964 року.

Команда Конструктор Шасі Двигун Шини Пілот Гран-прі
США Revson Racing Lotus-BRM 24 BRM P56 1.5 V8 D США Пітер Ревсон 1, 6, 8
Франція Бернар Колломб Lotus-Climax 24 Climax FWMV 1.5 V8 D Франція Бернар Колломб 1
Франція Моріс Трентіньян BRM P57 BRM P56 1.5 V8 D Франція Моріс Трентіньян 1, 4–6, 8
Велика Британія Brabham Racing Organisation Brabham-Climax BT7
BT11 		Climax FWMV 1.5 V8 D Австралія Джек Бребем Всі
США Ден Ґерні Всі
Велика Британія Owen Racing Organisation BRM P261
P67 		BRM P56 1.5 V8 D США Річі Гінтер Всі
Велика Британія Грем Гілл Всі
Велика Британія Річард Аттвуд 5
Велика Британія Cooper Car Company Cooper-Climax T73
T66 		Climax FWMV 1.5 V8 D США Філ Гілл 1–7, 9–10
Нова Зеландія Брюс Макларен Всі
Родезія Джон Лав 8
Велика Британія Team Lotus Lotus-Climax 25
33 		Climax FWMV 1.5 V8 D Велика Британія Пітер Арунделл 1–4
Велика Британія Джим Кларк Всі
Велика Британія Майк Спенс 5–10
ФРН Герхард Міттер 6
США Волт Гансген 9
Мексика Мойзес Солана 10
Велика Британія British Racing Partnership Lotus-BRM 24 BRM P56 1.5 V8 D Велика Британія Іннес Айрленд 1
Велика Британія Тревор Тейлор 5
BRP-BRM Mk 1
Mk 2 		BRM P56 1.5 V8 Велика Британія Іннес Айрленд 3–5, 7–10
Велика Британія Тревор Тейлор 1, 3–4, 7–10
Велика Британія DW Racing Enterprises Brabham-Climax BT11 Climax FWMV 1.5 V8 D Велика Британія Боб Андерсон 1–8
Велика Британія Reg Parnell Racing Lotus-Climax 25 Climax FWMV 1.5 V8 D Нова Зеландія Кріс Амон 7
Lotus-BRM 25
24 		BRM P56 1.5 V8 1–6, 9–10
Велика Британія Майк Гейлвуд 1–2, 4–10
США Пітер Ревсон 3–5
Велика Британія R.R.C. Walker Racing Team Cooper-Climax T66 Climax FWMV 1.5 V8 D ФРН Едґар Барт 6
Швеція Йо Бонніер 1
Brabham-Climax BT7 Climax FWMV 1.5 V8 7–10
Brabham-BRM BT11 BRM P56 1.5 V8 2–3, 5–6
Австрія Йохен Ріндт 7
Італія Джекі 8
Швейцарія Жо Зіфферт 9–10
США Геп Шарп 9–10
Італія Scuderia Ferrari SpA SEFAC
США North American Racing Team 		Ferrari 156
158
1512 		Ferrari 178 1.5 V6
Ferrari 205B 1.5 V8
Ferrari 207 1.5 F12 		D Італія Лоренцо Бандіні Всі
Велика Британія Джон Сертіс Всі
Італія Людовіко Скарфіотті 8
Мексика Педро Родрігес 10
Швейцарія Siffert Racing Team Lotus-BRM 24 BRM P56 1.5 V8 D Швейцарія Жо Зіфферт 1
Brabham-BRM BT11 2–8
Нідерланди Ecurie Maarsbergen Porsche 718 Porsche 547/3 1.5 F4 D Нідерланди Карл Годін де Бофор 2, 6
Італія Scuderia Centro Sud BRM P57 BRM P56 1.5 V8 D ПАР Тоні Меггс 2–3, 5–7
Італія Джанкарло Багетті 2–3, 5–8
Бельгія Equipe Scirocco Belge Scirocco-Climax SP Climax FWMV 1.5 V8 D Бельгія Андре Пілетт 3, 6
Велика Британія Bob Gerard Racing Cooper-Ford T71/73 Ford 109E 1.5 L4 D Велика Британія Джон Тейлор 5
Велика Британія Ian Raby Racing Brabham-BRM BT3 BRM P56 1.5 V8 D Велика Британія Ієн Ребі 5, 8
Велика Британія John Willment Automobiles Brabham-Ford BT10 Ford 109E 1.5 L4 D Австралія Френк Гарднер 5
Японія Honda R & D Company Honda RA271 Honda RA271E 1.5 V12 D США Ронні Бакнум 6, 8–9
Велика Британія Derrington-Francis Racing Team ATS DF ATS 100 1.5 V8 G Португалія Маріо де Араужу Кабрал 8
Швейцарія Fabre Urbain Cooper-Climax T60 Climax FWMV 1.5 V8 D Швейцарія Жан-Клод Руда 8
Джерело:[1]

Календар[ред. | ред. код]

№ Гран-прі Траса Дата
1 Монако Гран-прі Монако Міська траса Монте-Карло, Монте-Карло 10 травня
2 Нідерланди Гран-прі Нідерландів Траса Зандвоорт, Зандворт 24 травня
3 Бельгія Гран-прі Бельгії Спа-Франкоршам, Спа 14 червня
4 Франція Гран-прі Франції Руан-Лез-Ессар, Ориваль 28 червня
5 Велика Британія Гран-прі Великої Британії Брендс-Гетч, Кент 11 липня
6 ФРН Гран-прі Німеччини Нюрбургринг, Нюрбург 2 серпня
7 Австрія Гран-прі Австрії Авіабаза Цельтвег, Штирія 23 серпня
8 Італія Гран-прі Італії Автодром Монца, Монца 6 вересня
9 США Гран-прі США Траса Воткінс-Глен, Воткінс-Глен, Нью-Йорк 4 жовтня
10 Мексика Гран-прі Мексики Магдалена Міксхука, Мехіко 25 жовтня
Джерело:[2]

Результати та положення в заліках[ред. | ред. код]

Гран-прі[ред. | ред. код]

№ Гран-прі Поул-позиція Швидке коло Переможець Конструктор Шини Звіт
1 Монако Гран-прі Монако Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Грем Гілл Велика Британія Грем Гілл Велика Британія BRM D Звіт
2 Нідерланди Гран-прі Нідерландів США Ден Ґерні Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Lotus-Climax D Звіт
3 Бельгія Гран-прі Бельгії США Ден Ґерні США Ден Ґерні Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Lotus-Climax D Звіт
4 Франція Гран-прі Франції Велика Британія Джим Кларк Австралія Джек Бребем США Ден Ґерні Велика Британія Brabham-Climax D Звіт
5 Велика Британія Гран-прі Великої Британії Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Lotus-Climax D Звіт
6 ФРН Гран-прі Німеччини Велика Британія Джон Сертіс Велика Британія Джон Сертіс Велика Британія Джон Сертіс Італія Ferrari D Звіт
7 Австрія Гран-прі Австрії Велика Британія Грем Гілл США Ден Ґерні Італія Лоренцо Бандіні Італія Ferrari D Звіт
8 Італія Гран-прі Італії Велика Британія Джон Сертіс Велика Британія Джон Сертіс Велика Британія Джон Сертіс Італія Ferrari D Звіт
9 США Гран-прі США Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Грем Гілл Велика Британія BRM D Звіт
10 Мексика Гран-прі Мексики Велика Британія Джим Кларк Велика Британія Джим Кларк США Ден Ґерні Велика Британія Brabham-Climax D Звіт
Джерело:[3]

Пілоти[ред. | ред. код]

Очки отримують перші шість пілотів. Лише шість найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота, відкинуті результати показані в дужках.

Позиція  1-ша   2-га   3-тя   4-та   5-та   6-та 
Очки 9 6 4 3 2 1
Поз. Пілот МОН
Монако 		НІД
Нідерланди 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІМ
ФРН 		АВТ
Австрія 		ІТА
Італія 		США
США 		МЕК
Мексика 		Очки[a]
1 Велика Британія Джон Сертіс Схід 2 Схід Схід 3 1 Схід 1 2 2 40
2 Велика Британія Грем Гілл 1 4 (5) 2 2 2 Схід Схід 1 11 39 (41)
3 Велика Британія Джим Кларк 4 1 1 Схід 1 Схід Схід Схід 7 5 32
4 Італія Лоренцо Бандіні 10 Схід Схід 9 5 3 1 3 Схід 3 23
5 США Річі Гінтер 2 11 4 5 8 7 2 4 4 8 23
6 США Ден Ґерні Схід Схід 6 1 13 10 Схід 10 Схід 1 19
7 Нова Зеландія Брюс Макларен Схід 7 2 6 Схід Схід Схід 2 Схід 7 13
8 Австралія Джек Бребем Схід Схід 3 3 4 12 9 14 Схід Схід 11
= Велика Британія Пітер Арунделл 3 3 9 4 11
10 Швейцарія Жо Зіфферт 8 13 Схід Схід 11 4 Схід 7 3 Схід 7
11 Велика Британія Боб Андерсон 7 6 НС 12 7 Схід 3 11 5
12 Велика Британія Майк Спенс 9 8 Схід 6 Схід 4 4
= ПАР Тоні Меггс НС НС Схід 6 4 4
14 Велика Британія Іннес Айрленд НС 10 Схід 10 5 5 Схід 12 4
15 Швеція Йо Бонніер 5 9 Схід Схід Схід 6 12 Схід Схід 3
16 Нова Зеландія Кріс Амон НКВ 5 Схід 10 Схід 11 Схід Схід Схід 2
= Франція Моріс Трентіньян Схід 11 НКВ 5 Схід 2
= США Волт Гансген 5 2
19 Велика Британія Майк Гейлвуд 6 12 8 Схід Схід 8 Схід 8 Схід 1
= США Філ Гілл 9 8 Схід 7 6 Схід Схід Схід 9 1
= Велика Британія Тревор Тейлор Схід 7 Схід Схід Схід НКВ 6 Схід 1
= Мексика Педро Родрігес 6 1
— Італія Джанкарло Багетті 10 8 12 Схід 7 8 0
— ФРН Герхард Міттер 9 0
— Італія Людовіко Скарфіотті 9 0
— Мексика Мойзес Солана 10 0
— США Пітер Ревсон НКВ ДСК НС Схід 14 13 0
— США Ронні Бакнум 13 Схід Схід 0
— США Геп Шарп НКЛ 13 0
— Велика Британія Джон Тейлор 14 0
— Нідерланди Карл Годін де Бофор Схід НС 0
— Бельгія Андре Пілетт Схід НКВ 0
— Велика Британія Ієн Ребі Схід НКВ 0
— Австралія Френк Гарднер Схід 0
— ФРН Едґар Барт Схід 0
— Австрія Йохен Ріндт Схід 0
— Португалія Маріо де Араужу Кабрал Схід 0
— Велика Британія Річард Аттвуд НС 0
— Швейцарія Жан-Клод Руда НС 0
— Франція Бернар Колломб НКВ 0
— Родезія Джон Лав НКВ 0
— Італія Джекі НКВ 0
Поз. Пілот МОН
Монако 		НІД
Нідерланди 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІМ
ФРН 		АВТ
Австрія 		ІТА
Італія 		США
США 		МЕК
Мексика 		Очки
Джерело:[2][3][4][5]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
тест Тестер по п'ятницях
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Конструктори[ред. | ред. код]

Тільки болід з найкращим результатом від кожного конструктора має право на очки в кожній окремій гонці. Лише шість найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного конструктора, відкинуті результати показані в дужках.

Поз. Конструктор МОН
Монако 		НІД
Нідерланди 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІМ
ФРН 		АВТ
Австрія 		ІТА
Італія 		США
США 		МЕК
Мексика 		Очки[b]
1 Італія Ferrari 10 2 Схід 9 (3) 1 1 1 2 2 45 (49)
2 Велика Британія BRM 1 (4) (4) 2 2 2 2 (4) 1 8 42 (51)
3 Велика Британія Lotus-Climax 3 1 1 4 1 8 Схід (6) (5) 4 37 (40)
4 Велика Британія Brabham-Climax 7 6 3 1 4 10 3 10 Схід 1 30
5 Велика Британія Cooper-Climax 5 7 2 6 6 Схід Схід 2 Схід 7 16
6 Велика Британія Brabham-BRM 9 Схід 11 4 Схід 7 3 13 7
7 Велика Британія BRP-BRM Схід 7 Схід 10 5 5 6 12 5
8 Велика Британія Lotus-BRM 6 5 Схід 8 Схід 11 8 13 8 Схід 3
— Японія Honda 13 Схід Схід 0
— Велика Британія Cooper-Ford 14 0
— Велика Британія Scirocco-Climax Від Схід НКВ 0
— ФРН Porsche Схід НС 0
— Велика Британія Brabham-Ford Схід 0
— Італія ATS Схід 0
Поз. Конструктор МОН
Монако 		НІД
Нідерланди 		БЕЛ
Бельгія 		ФРА
Франція 		ВЕЛ
Велика Британія 		НІМ
ФРН 		АВТ
Австрія 		ІТА
Італія 		США
США 		МЕК
Мексика 		Очки
Джерело:[2][3][4][6]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
тест Тестер по п'ятницях
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лише 6 найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані пілотом.
  2. ↑ Лише 6 найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного конструктора. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані конструктором.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ All the drivers 1964 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 9 липня 2023.
  2. ↑ а б в 1964 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 9 липня 2023.
  3. ↑ а б в Report 1964 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 9 липня 2023.
  4. ↑ а б Monaco 1964 - Result • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 9 липня 2023.
  5. ↑ 1964 Driver Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 9 липня 2023.
  6. ↑ 1964 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 9 липня 2023.
Сезони Формули-1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Формула-1_—_Чемпіонат_1964&oldid=39895077