Зелений Гай (Кальміуський район) — Вікіпедія

село Зелений Гай
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Кальміуський район
Громада Бойківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA14100010110014687
Облікова картка Зелений Гай 
Основні дані
Населення 118
Поштовий індекс 87170
Телефонний код +380 6279
Географічні дані
Географічні координати 47°25′06″ пн. ш. 38°15′32″ сх. д. / 47.41833° пн. ш. 38.25889° сх. д. / 47.41833; 38.25889Координати: 47°25′06″ пн. ш. 38°15′32″ сх. д. / 47.41833° пн. ш. 38.25889° сх. д. / 47.41833; 38.25889
Середня висота
над рівнем моря
51 м
Водойми балка Гірка
Відстань до
обласного центру
101 км
Відстань до
районного центру
25,6 км
Найближча залізнична станція Каракуба
Відстань до
залізничної станції
53,3 км
Місцева влада
Адреса ради 87170, Донецька обл., Бойківський р-н, с. Михайлівка, вул. Центральна, 13а
Сільський голова Бродяной Олександр Васильович
Карта
Зелений Гай. Карта розташування: Україна
Зелений Гай
Зелений Гай
Зелений Гай. Карта розташування: Донецька область
Зелений Гай
Зелений Гай
Мапа
Мапа

Зеле́ний Гай — село в Україні, у Бойківській громаді Кальміуського району Донецької області. Населення становить 118 осіб.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Розташоване на березі балки Гірка. Відстань до райцентру становить близько 26 км і проходить переважно автошляхом місцевого значення. Село розташоване на межі з Матвієво-Курганським районом Ростовської області Російської Федерації.

Перебуває на території, яка тимчасово окупована російськими терористичними військами.

Історія[ред. | ред. код]

З кінця 1934 року село входило до складу новоутвореного Остгеймського району, який 1935 року перейменували у Тельманівський на честь лідера німецьких комуністів Ернста Тельмана[1]. У 2016 році в рамках декомунізації в Україні адміністративна одиниця, до якої належало село, перейменована рішенням Верховної Ради України у Бойківський район[2]. 2020 року у процесі адміністративно-територіальної реформи Бойківський район увійшов до складу Кальміуського району[3].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 118 осіб, із них 88,98% зазначили рідною мову українську та 11,02% — російську[4].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область, 1970, с. 799.
  2. Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1351-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей»
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 серпня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]