French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (лютий 2023) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
Усі списки[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Список загиблих за лютий 2023 року[ред. | ред. код]
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Обставини смерті | |
|---|---|---|---|---|---|
1 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10460 |  |  Перевозчиков В'ячеслав | 49 років, с. Мацківці, Лубенський район, Полтавська область. Сержант. У чоловіка залишилися дружина, доньки та онуки. | Загинув внаслідок штурмових дій та мінометного обстрілу поблизу с. Парасковіївка, Донецької області[2]. | |
| 10461 | | Копилов Вадим | 46 років, м. Лубни. Служив стрільцем стрілкової роти. У нього залишилися мати, дружина та діти. | Загинув внаслідок штурмових дій та мінометного обстрілу поблизу с. Парасковіївка, Донецької області[2]. | |
| 10462 | | Пузир Петро Володимирович | 4 лютого 1965 р.н., с. Краснопілля, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область. Капітан. Працював електриком на місцевому сільгосппідприємстві, а протягом 2014—2015 років проходив військову службу по мобілізації. У вересні 2022 року Петро вчергове долучився до оборонців Батьківщини, попередньо відправившись на курси підготовки до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після закінчення навчання долучився до складу 101-ї Президентської бригади, а трохи згодом — до військової частини А4349 на посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення. | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Бахмута на Донеччині[3]. | |
| 10463 | .svg) | Гриневич Максим | 13 листопада 1996. Закінчив школу №65 в місті Львів. | [4] | |
| 10464 … 10470 | | | (для доповнення) | ||
2 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10471 |  | Джуравець Роман Романович | 30 років, с. Стецева, Коломийський район, Івано-Франківська область. Був головним сержантом роти спеціального призначення. | Загинув під час виконання бойового завдання[5]. | |
| 10472 |  | Капустинський Василь-Яків Григорович («Мармус») 
| 1 січня 1998 р.н., с. Білий Потік, Чортківський район, Тернопільська область. Був випускником Західноукраїнського національного університету, вчився на кафедрі інформаційної та соціокультурної діяльності. З молодих років долучився до громадського життя через активну діяльність в Молодіжному Націоналістичному Конгресі. З 2020 року долучився і до Пласту. Голова Тернопільського осередку МНК у 2021 році, організатор вишкільного табору «Лисоня», один з організаторів теренової гри «Гурби-Антонівці». Був ініціатором та куратором низки соціальних проєктів, один із них — «Розумний город». Він знімався у фільмі «Марія», циклі просвітницьких передач «Знання під час війни». Ніс службу стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового батальйону. | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Кремінна, на Луганщині[6]. | |
| 10473 | | Шабалін Артем | 26 років, м. Миргород. | Загинув під час обстрілу поблизу села Парасковіївка, Бахмутського району, Донецької області[7]. | |
| 10474 |  | Шинкаренко Олег | 28 років, с. Руська Поляна, Черкаський район. Був молодшим сержантом, гранатометником механізованого відділення окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. | Помер 2 лютого внаслідок тривалого захворювання[8]. | |
| 10475 | | Кузьмич Микола Васильович | 28 років, с. Дольськ, Камінь-Каширський район, Волинська область. Стрілець-зенітник. | Помер 2 лютого під час бойових дій на території Донецької області[9]. | |
| 10476 | | Шуньков Андрій Олександрович | 21 рік, м. Першотравенськ. Навчався в середній школі № 5. У 2018 році після закінчення навчального закладу він за контрактом вступив до лав ЗСУ та проходив службу у військовому формуванні Національної гвардії України. | Загинув у бою на Луганщині[10]. | |
| 10477 |  | Шуран Сергій(«Каливан») | 2 лютого 1977, м. Львів. Навчався у місцевій школі №30. Потім закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького. Після проходження строкової служби працював в Управлінні ДДУ ПВП у Львівській області – служив в органах кримінально-виконавчої системи. Був бійцем штурмової групи спецпідрозділу «Циклон 5». Згодом почав займатися міжнародними вантажними перевезеннями. Коли почався повномаштабний наступ, Сергій був за кордоном. Як водій вантажівки, мав можливість їздити й далі, щоб возити гуманітарну допомогу, але він приєднався до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. У різний час був заступником командира, командиром і головним сержантом взводу. | Загинув в бою під Бахмутом на Донеччині в свій 46-й день народження. Похований на Марсовому полі у Львові [11] | |
| 10478 | | Захаров Ілля Сергійович | 14 вересень 1996, с. Вільне Балаклійського району. Старший солдат. | Загинув у населеному пункті Кузьмине Луганської області [12]. | |
| 10479 | .svg) | Филипчук Андрій Михайлович («Сірий») | 25 вересня 1989, с. Хишевичі, Львівська область — 2 лютого 2023, біля м. Кремінна, Луганська область) — український археолог, науковець, історик, військовослужбовець, солдат 103 ОБрТрО Збройних сил України. Член Спілки археологів України та ГО «Підгірці–Шолом». Мав навички бойового медика та навідника СПГ-9 «Спис». | Загинув 2 лютого 2023 року біля м. Кремінна на Луганщині[13][14]. Похований на Личаківському кладовищі | |
| Копичин Андрій Володимирович | 10 червня 1967, м. Львів. Навчався у Ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради. У 1985 році закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне політехнічне училище». Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за напрямком «Інженерна механіка». У мирний час працював у Публічному акціонерному товаристві «Львівський завод «Автонавантажувач» та у Товариствах з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс» і «ЕФЕ Бетон». Із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив стати на захист Батьківщини та вступив до лав 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. | Загинув 2 лютого 2023 року поблизу міста Кремінна в Луганській області під час виконання бойового завдання внаслідок поранення несумісного з життям. Залишилися мама, дружина, син із родиною, донька, хрещені діти та племінники [15]. | ||
| 10480 … 10485 | | | (для доповнення) | ||
3 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10486 | .svg) | Гуль Андрій («Штерн») | 15 квітня 1998 р.н., м. Івано-Франківськ. Навчався у міській школі № 5, а згодом в Івано-Франківському коледжі Львівського національного аграрного університету. До Пласту вступив 25.02.2010 р. Пластун гуртка «Білі ікла» 59 куреня ім. С. Ленкавського. В гуртку виконував обов'язки скарбника та писаря. Активний учасник багатьох пластових заходів, вишколів, мандрівок. Зокрема курінних літніх таборів «Нічні волоцюги», «По цимбалах», «Таврида» та «Стежками опришків». Від активного пластування відійшов в першому кварталі 2014 році. З 2019 р. по 2021 рік проходив строкову службу. Після звільнення зі служби працював пілотом агродрона, яким засіював поля. З початком повномасштабного російського вторгнення спільно з батьком добровільно зголосився до 78-го окремого батальйону 102-ої окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Службу проходив у мінометній бригаді. Після навчань, в квітні 2022 р. прибув безпосередньо на фронт до Запорізької області. Був старшим солдатом, пілотом військових дронів, працював з мінометом та корегував цілі. | Загинув поблизу м. Гуляйполя, спільно з побратимом потрапив під ворожий танковий обстріл, внаслідок чого обоє загинули на місці. Похований на Алеї Героїв в селі Чукалівка на Івано-Франківщині.[16]. | |
| 10487 |  | Штанько Дмитро | 1996 р.н., с. Цінева, Калуський район, Івано-Франківська область. Боєць служив помічником гранатометника стрілецького взводу. | Загинув поблизу села Миколаївка Бахмутського району під час танкового обстрілу російськими військовими[17]. | |
| 10488 | | Стефанишин Василь | 24 роки, с. Угорники, Івано-Франківська область. Боєць служив лейтенантом, командиром мінометного взводу. | Загинув біля села Зелений Гай на Запоріжжі[18]. | |
| 10489 | | Сагаль Віктор Ростиславович | 1975 р.н., с. Сереховичі, Ковельський район, Волинська область. Пішов у військо добровольцем. Влітку чоловік отримав важку контузію, але знову пішов на передову. У бійця залишилися двоє дітей, матір та дружина. | Загинув внаслідок вибухової травми в районі населеного пункту Дворічне Куп'янського району Харківської області[19]. | |
| 10490 | | Федьків Андрій | 1994 р.н., с. Бубнище, Калуський район, Івано-Франківська область. Служив за контрактом старшим навідником обслуги бригадної артилерійської групи. Залишилися матір і молодший брат. | Загинув після вогнепального поранення, яке отримав у бою з російськими окупантами[20]. | |
| 10491 |  | Гарасимович Дмитро | 51 рік, с. Забережжя, Богородчанський район, Івано-Франківська область. Служив гранатометником протитанкового взводу 115 механізованої бригади. | Загинув у Сумській області[21]. | |
| 10492 |  | Шадура Тимофій Миколайович | 5 березня було опубліковане відео з стратою українською військового і викликало обурення українського суспільства. Пізніше керівництво 30ОМБр визнало, що це Тимофій Шадура. | Вважався знимклим безвісти під Бахмутом, але вороги опублікували відео страти українського військового за відмову знімати шефрон України і слова «Слава Україні». Пізніше керівництво 30ОМБр визнало, що це Тимофій Шадура[22]. | |
| 10493 |  | Реуца Сергій Олегович («Якудза», «Сяо») | 1992, м. Сокіл, рф. Жив у місті П'ятихатки на Дніпропетровщині. Закінчив Вільногірський професійно-технічний коледж, де здобув фах електромонтера. Мав хист до ремонту електрики та й загалом міг полагодити будь-що. Одружився, збудував родину. Під час повномасштабного вторгнення чоловік захищав Україну та свою родину у складі ЗСУ[23]. Проходив службу на посаді номера обслуги 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 80-ї окремій десантно-штурмовій бригаді[24]. | Загинув у бою з окупантами поблизу села Ступочки на Донеччині. Під час ворожого танкового обстрілу один зі снарядів влучив в окоп, де перебував боєць із побратимом. Обидва загинули. Похований 7 лютого у місті П'ятихатки на Дніпропетровщині[25]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10494 | | Лецак Іван | 41 рік, с. Гребля Зарічанської громади Хустського району. | Похорон відбувся 19 листопада 2023 [27] | |
| 10495 … 10504 | | | (для доповнення) | ||
4 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10505 | .svg) | Фуфалько Сергій | 21 липня 1991 р.н., с. Гута, Івано-Франківський район. Служив у 108 батальйоні 10 гірсько-штурмової бригади. У чоловіка залишилися сестра, матір ,батько ,брат і брат-військовослужбовець. | Загинув у бою з російськими окупантами неподалік селища Білогорівка Бахмутського району[28]. | |
| 10506 | | Хомяк Олександр | 38 років, смт. Турійськ, Ковельський район, Волинська область. 25 квітня старший солдат Олександр був мобілізований до Збройних сил України. За спеціальністю — сапер-радіотелефоніст. Без тата залишились донька і син, осиротіли серця дружини, мами і братів. | Загинув, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку[19]. | |
| 10507 |  | Німетулаєв Ескендер Ісмаїлович  | 02 вересня 2002, селище Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області. Старший солдат Національної гвардії України. навчався у Новоолексіївській загальноосвітній школі № 1 Генічеського району Херсонської області, після закінчення якої у 2019 році вступив до Професійно-морського ліцею Херсонської державної морської академії, яку успішно закінчив у 2020 році. У грудні 2020 року він був призваний на строкову службу до Національної гвардії України. Підрозділ, у якому служив Ескендер, дислокувався в Луганській області. У вересні 2022 року Ескендер Німетуллаєв склав іспити та вступив на перший курс заочного відділення Державного торговельно-економічного університету (Київ). За бездоганну службу та професіоналізм неодноразово заохочувався командуванням, у травні 2022 року наказом командувача Національної гвардії України Ескендера було нагороджено відзнакою — нагрудним знаком «За доблесну службу». | Загинув під час виконання бойового завдання[29] | |
| 10508 | .png) | Максименко Олександр Васильович («Алекс») | 07 березня 1984, с. Княжичі, біля м. Бровари. До повномасштабного вторгнення працював зварювальником на заводі з виготовлення металоконструкцій. Коли розпочалося повномасштабне московське вторгнення, долучився до ДФТГ «Дозор» Броварського району, щоб зі зброєю у руках захищати рідну землю. Потім разом з побратимами долучився до батальйону «Свобода». Брав участь у важких боях під Бахмутом. | Загинув у бою на Бахмутському напрямку солдат батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ отримавши осколкові поранення виявилися несумісними з життям[30]. | |
| 10509 | | Баглай Сергій Миколайович («Бандера») | 23 липня 1991, м. Червоноград Львівської області. У 2006—2009 роках навчався у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї навчався за професією «Муляр. Штукатур. Лицювальник-плиточник». У 2015 році пішов захищати Україну в АТО. Потім працював в ТОВ «АТБ-маркет». 1 березня 2022 року призваний на військову службу Червоноградським РТЦК та СП Львівської області. Старший солдат, навідник 2 десантно-штурмового відділення, 3 десантно-штурмового взводу, 2 десантно-штурмової роти, десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[31][32][33]. | Загинув поблизу населеного пункту Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області. Похований на Алеї Героїв нового кладовища в селі Бендюга під Червоноградом. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10510 | | Коцик Андрій Михайлович («Апостол»)
| 4 лютого 1987, с. Ясени, Чернівеьцька область. Закінчив школу, та же жив і працював будівельником. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, не маючи військового досвіду, сам вирішив долучитися до лав Збройних Сил України. Ніс військову службу в складі 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у найзапекліших боях. У жовтні 2022 року отримав уламкове поранення біля хребта. Тоді він був на позиціях з побратимами та допомагав витягувати поранених військових. Зокрема, у грудні 2022 року керуючи штурмовою групою разом з співслуживцями успішно і без втрат захопили позицію ворога, знищивши чотирьох та взявши в полон 10 окупантів. Крім того, вони забрали у росіян 3 кулемети, снайперську гвинтівку, гранатомети та нічні приціли. | Загинув 4 лютого 2023 року (у свій день народження) під час штурму позицій окупантів у районі селища Спірне Соледарської міської громади під Бахмутом на Донеччині. Поховали Андрія Коцика 10 лютого 2023 року в рідному селі[34][35][36][37]. 29 вересня 2023 нагороджений званням "Герой України" і орденом "Золота Зірка" (Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 661/2023 «Про присвоєння А. Коцику звання Герой України»). | |
| 10511 … 10515 | | | (для доповнення) | ||
5 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10516 | | Ференц Олександр Валерійович | 37 років, м. Луцьк. Був призваний на військову службу по мобілізації 01.03.2022 року до складу військової частини на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. | Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Степове, Василівського району, Запорізької області[38]. | |
| 10517 | | Дронюк Володимир Володимирович | 29 років, с. Рогиня, Коломийський район, Івано-Франківська область. | Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Пречистівка Донецької області[39]. | |
| 10518 | | Іваницький Віктор | 48 років, м. Луцьк. Був кулеметником стрілецького відділення. | Загинув внаслідок смертельного поранення під час виконання бойового завдання районі населеного пункту Миколаївка Бахмутського району Донецької області[19]. | |
| 10519 | | Бойко Артем | м. Яремче. Старший сержант. | Загинув під час стрілецького бою з російськими військовими поблизу Миколаївки на Донеччині[40]. | |
| 10520 | | Юрчук Микола | 43 роки, м. Шумськ. | Загинув у селі Новоселівка на Донеччині[41] | |
| 10521 | | Макушка Сергій | 48 років, с. Тристень на Волині. | Загинув внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Авдіївка Покровського району на Донеччині[42] | |
| 10522 | | Войтович Роман Володимирович | 29 років, с. Нянівка, Малинська громада, Житомирська обл. Служив гранатометником. | Загинув у бою біля н.п. Новомихайлівка, Донецької обл.[43] | |
| 10523 |  | Шумський Петро Ярославович | 8 березня 1993, с. Поляна Миколаївського району Львівської області[44]. Протягом 2000—2008 років навчався у Полянській загальноосвітній школі I-го ступеня. Закінчив колишній Львівський технікум залізничного транспорту. У 2019 році приходив строкову службу. Потім підпивсав контракт із ЗСУ. Виконував бойові завдання у зоні АТО та ООС. Із початком повномасштабного вторгнення боронив державу у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади[45]. | Загинув під час виконання бойового завдання під Краматорськом на Донеччині. Похований в рідному селі[44]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10524 … 10525 | | | (для доповнення) | ||
6 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10527 |  | Николаїв Михайло | с. Малий Ключів Печеніжинської територіальної громади. Служив стрільцем у 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. | Загинув у бою з російськими окупантами поблизу села Павлівка Донецької області[46] | |
| 10528 |  | Тупчій Антон | 1996, м. Біла Церква. Був стрільцем-снайпером 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А2167, 72ОМБр. | Загинув від отриманих поранень, несумісних з життям в результаті здійснення противником артилерійського та мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу н.п. Вугледар Волноваського району Донецької області. Похований на Алеї Слави, Сухоярське кладовище[5]. | |
| 10529 |  | Хахно Владислав Миколайович | 6 травня 1994 року, м. Київ. Солдат стрілець-санітар 45 ОСБ 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. Навчався в ЗОШ 281 м. Києва. Після закінчення 9 класу пішов навчатися в ДПТНЗ ,,Міжрегіональний центр ювелірного мистецтва в м. Києві" Після закінчення навчання працював в різних сферах діяльності. 2015-2016 р.р.строкова служба. Після служби в армії пішов працювати в різних сферах діяльності. Останнє місце роботи було підприємство "Міротекс". Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України добровольцем 28 квітня 2022 року. З 21 червня 2022 року був в найгарячішому напрямку. Без сина залишилась мати. Без чоловіка залишилась молода дружина. | 4 лютого отримав другу контузію під час бою. Владислав пролежав один вечір в шпиталі і против волі врачів повернувся на бойову позицію знаючи, що в підрозділі не вистачає людей. Загинув під час евакуації, коли йшли бої, 6 лютого 2023 року біля н. п. Новобахмутівка Очеретинської селишної територіальної громади Покровського району Донецької обл. Будучи сам пораненим, допомагав бійцю сусіднього батальйону, хотів врятувати... Але, на жаль, загинув. Похований 14 лютого на Берковецькому кладовищі у м. Києві 42 ділянка, 15 ряд | |
| 10530 | | Гречка Олександр Миколайович | 2 липня 1986 р. у м. Києві. Навчався в школі-ліцей №144 м. Києва. Закінчив Борщівський Агро-технічний коледж за спеціальністю спеціаліст з будівництва промислово-цивільних будівель і споруд. Проходив службу в ЗСУ в/ч 3030. Працював в компаніях «AJAX» та «OZON». З 2014 по 2016 роки перебував в зоні АТО 24 ОМБр ім.Короля Данила в Луганській області. З початку повномаштабної війни з 24 лютого 2022р. захищав Україну в 72 ОМБр «Чорних запорожців» в Київській та Донецькій областях. Відзначений нагородами Президента України. | Загинув старший солдат Гречка Олександр 6 лютого 2023р. під Вугледаром Донецької області та похований 17 лютого 2023р. на Берковецькому кладовищі м.Києва 42 ділянка. | |
| 10531 | | Мартиненко Віталій Володимирович («Вітамін») | 3 липня 1987, м. Дрезден. У 1991 році родина переїхала до Львова. Навчався у середній загальноосвітній школі №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської. Закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівський професійний політехнічний ліцей». Згодом здобував освіту в Українській академії друкарства. У мирний час працював столяром на місцевому приватному підприємстві. Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України добровольцем вступив до лав Збройних сил України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, служив стрільцем стрілецької роти. | Загинув 6 лютого 2023 року при виконанні службового обов’язку по захисту Батьківщини. Військовий загинув, виконуючи бойові завдання, поблизу с. Діброва на Луганщині [47]. | |
| 10532 | %2B.png) | Гриценя Олександр Анатолійович | 28 вересня 1993, мешканець м. Роздільна на Одещині. Молодший сержант, командир відділення Роти охорони 32-ого реактивного артилерійського полку. | На позиції "Кабан" по близу села Водяне, Покровського району, Донецької області, молодший сержант Гриценя О.А. знищив з РПГ-7 ворожий танк, влучив в лісосмгу де знаходилась піхота росін, потім здійснив спробу влучити у ворожий БМП, але отримав вибухове уламкове ураження пахової ділянки, несумесне з життям[48][49]. | |
| 10533 … 10534 | | | (для доповнення) | Шеховцов Олександр Євгенович 26.01.1992 Загинув біля нп Водяне , Донецької області Вічна памʼять | |
7 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10535 | | Муравський Андрій | м. Львів. Закінчив колишнє Львівське медичне училище. Після завершення навчання проходив військову службу в місті Перечин Закарпатської області. У мирний час працював зубним техніком в міській поліклініці, згодом почав займатися виготовленням меблів. Із початком повномасштабного вторгнення РФ Андрій Муравський добровольцем вступив у 125 окрему бригаду територіальної оборони. | 16 лютого похований на Личаківському кладовищі[50] | |
| 10536 | | Голенков Валерій («Калина») | м. Львів. Закінчив Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України. Протягом 1990—1992 років він проходив військову службу у Миргороді Полтавської області. Працював в органах внутрішніх справ та був капітаном поліції. Із перших днів повномасштабної війни попри статус людини з інвалідністю Валерій вступив до лав 125 окремої бригади ТрО. | Загинув рятуючи побратима. 16 лютого похований на Личаківському кладовищі[50] | |
| 10537 | | Залипка Ярослав Романович | 16 січня 1981, м. Рогатин, Івано-Франківської області. Рогатинській ЗОШ № 2, здобув освіту у Рогатинському державному аграрному коледжі за спеціальністю «зоотехнік». З червня 1999 року до жовтня 2000 року проходив строкову службу. З 5 червня 2022 року старший матрос Ярослав Залипка з м. Рогатина виконував бойові завдання у складі гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти. Воював в Бахмуті та Водяному. Напередодні 24 лютого отримав важку травму. Проходячи тривале лікування, старався якнайшвидше стати на ноги. З 27 березня 2018 року до квітня 2021 року брав безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції Об'єднаних Сил на території Донецької і Луганської областей. У мирний час працював в Україні та за кордоном. | Загинув на Донеччині. Похований 14 лютого в Рогатині[51]. | |
| 10538 | | Сагадюк Петро | 23 лютого 1984, м. Ланівці. Солдат-артилерист, був призваний на військову службу в березні 2022 року. | Загинув внаслідок атаки ворожої артилерії поблизу населеного пункту Ступочки, що на Донеччині[41] | |
| 10539 | | Ткач Андрій Миколайович | 23 травня 1973, м. Косів. Воював у складі 34-го стрілецького батальйону. | Загинув під час виконання бойового завдання[52] | |
| 10540 | | Фітель Денис Сергійович | 16 червня 1991, м. Червоноград Львівської області. Навчався у місцевій школі № 10. Потім закінчив Червоноградський гірничо-економічний коледж та Національний університет «Львівська політехніка». З 2011 року працював гірником на шахті «Відродження». З початком повномасштабної війни Денис був мобілізований до лав Збройних Сил України. Воював проти окупантів у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у боях на різних напрямках і поліг у найзапеклішому — під час битви за Бахмут[53]. | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. Похований 10 лютого на Алеї Слави Бендюзького кладовища у рідному місті[54]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
| 11541 |  | Кепенко Андрій Іванович | с. Секунь Ковельського району. Солдат сьомого прикордонного загону. | Загинув в Бахмуті отримавши численні серйозні поранення[55] | |
| 11542 | | Івченко Володимир Григорович | 20 червня 1978 року, м. Прилуки Чернігівської області. Навчався у загальноосвітній школі № 10, а згодом у Прилуцькому педколеджі. До війни працював у розкрійному цеху місцевого підприємства. З серпня 2022-го пішов захищати рідну Батьківщину. Служив радіотелефоністом зенітного артилерійського взводу, солдатом 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ[56][57]. | Загинув під час бойових дій поблизу населеного пункту Ступочки Донецької області. Похований 10 лютого 2023 року в Прилуках. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10543 |  | Анохін Андрій Валерійович  | 16 лютого 1977 року, м. Ізмаїл Одеської області. Навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки, старший матрос 88 ОБМП. | Загинув 07 лютого 2023 року в районі населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. Похований 14 лютого 2023 року в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району[58]. Нагороджений почесним нагрудним знаком "Золотий хрест"[59]. | |
| 10543 … 10549 | | | (для доповнення) | ||
8 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10550 |  | Малецький Костянтин Віталійович («Рутен») | 26 лютого 2003, м. Моршин, Львівської області. Випускник ліцею імені Героїв Крут, стрілець 2-го батальйону 3-ї ОШБр ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України його батько, а згодом і сам Костянтин — спочатку у 103-й бригаді ТрО, де служили його батько та мати, згодом перевівся до ССО «Азов» | Загинув від ворожого осколка прикривши тілом пораненого побратима та медика[60] | |
| 10551 | .png) | Мельник Олександр | 44 роки, м. Вінниця. Закінчив Вінницький коледж архітектури, будівництва та дизайну. Проходив строкову службу у десантних військах. Згодом працював слюсарем у військовий частині. У 2014—2015 роках воював в зоні АТО на Донбасі. З початком повномасштабного російського вторгнення служив у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. | Загинув на Донеччині. | |
| 10552 | | Захарко Ігор Володимирович | 37 років. Навчався в школі №86 міста Львова. Здобував освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище» (тоді – Професійно-технічне училище №33 міста Львова). У мирний час працював у будівельній сфері. Боронив територіальну цілісність та незалежність держави у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригада імені Якова Гандзюка оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних сил України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. | 8 лютого 2023 року загинув у селі Водяне [61][62]. | |
| 10553 … 10564 | | | (для доповнення) | ||
9 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10565 |  | Борис Олексій | 27 років. Журналіст, воював у складі 58-ї мотопіхотної бригади. Разом із батьком пішов добровольцем. | Загинув на східному напрямку[63] | |
| 10566 |  | Климкович Роман («Чех») | 23 квітня 1989, м. Львові, де навчався до 3 класу. Потім із сім’єю переїхав до Праги. У чеській столиці закінчив школу, навчався перукарській майстерності, але, зрештою, ним не став. Працював в охоронній службі, іноді кельнером. Перед війною зібрався і поїхав жити в Україну. Спочатку був водієм таксі у Львові, працював із дядьком у автомайстерні. Але після початку широкомасштабної війни зі своїм троюрідним братом долучився до ЗСУ. Був гранатометником, служив у 710-й штурмовій роті бригади охорони Держспецтрансслужби. Двоюрідний брат співачки Ірини Федишин. | Сотня українських воїнів три доби тримала оборону від атак вагнерівців, яких було разів у вісім більше. Загинув на Красній Горі під Соледаром[64][65][66] | |
| 10567 | | Слущенко Дмитро Олексійович («Лесик»)
| 34 роки, м. Одеса. Навчався у місцевій школі-інтернаті № 2. Потім закінчив Одеський національний морський університет. Працював у транспортній компанії на посаді головного менеджера-експедитора. Вільно володів англійською мовою. З початком повномасштабної війни Дмитро, як офіцер запасу, відразу пішов до військкомату, адже бажав стати на захист рідної країни від окупантів. Згодом приєднався до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обійняв посаду командира взводу та разом із підрозділом вирушив на передову[67]. | Загинув поблизу села Іванівське Донецької області. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10568 |  | Мостовий Григорій(«Мост») | 19 лютого, 1972, с. Мостовівщина Полтавська область. Закінчив Хорольський аграрний коледж. Працював у колгоспі, потім був на заробітках у Польщі. Але врешті повернувся до рідного села. Займався сільським господарством. Тримав пасіку. Під час повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ. Служив водієм гранатометного відділення у 5-й окремій штурмовій бригаді. | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Кліщіївка під Бахмутом на Донеччині[68]. | |
| 10569 | | Микитчак Василь Михайлович | 11 травня 1979, с. Андріївка Балаклійського району. | Загинув у населеному пункті Іванівське Донецької області[12]. | |
| 10570 | | Демиденко Іван Валерійович | 29 листопада 1998, с. Сенча. З 2005—2016 роки навчався у Сенчанській загальноосвітній школі І-III ступенів, далі здобув професію зварювальника у ДНЗ «Гадяцьке ВПАУ». Після навчання хлопця призвали на строкову військову службу. Після закінчення служби працював стропальником у Яблунівському «Полтавагазвидобування». Був мобілізуований 24 лютого 2022 року. Був старшим солдатом в 30-й окремій механізованій бригаді. | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червона гора Донецької області[12]. | |
| 10571 | | Кузик Олександр Михайлович («Кузя») | 2 квітня 2002, с. Побужани Львівської області. Жив у селі Задвір'я. Закінчив Золочівський професійний ліцей, здобув фах маляра-штукатура. Працював за спеціальністю за кордоном. Вільний час проводив із сім'єю. Під час повномасштабного вторгнення, у грудні 2022 року, був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді стрільця[69][70][71]. | Загинув поблизу села Іванівське Донецької області. Похований 14 лютого 2023 року в рідному селі Побужани. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
 | Ткачук Любомир | 47 років, м. Чорноморськ Одеської області. До початку повномасштабного вторгнення працював в Чорноморському морському порту. | Загинув 9 лютого під час бойового зіткнення із силами супротивника в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу[72]. | ||
10 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10581 | .svg) | Клімковський Мар'ян | м. Борислав, Львівської області. Навчався в Інституті комп'ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки. Працював у сфері авіації, зокрема займався складанням маршрутів міжнародних перельотів. Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист України. Мар'ян Клімковський проходив військові навчання у Великобританії. Воював у лавах 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Брав участь у звільненні Херсонської області та населених пунктів на Донбасі. | 18 лютого похований на Личаківському кладовищі[73] | |
| 10582 | | Андріяш Руслан Васильович | Народився 6 грудня 1972 року у Броварах. Закінчив місцеву загальноосвітню школу та професійно-технічне училище. У 2015-му році вперше став на захист України, а у 2017-му повернувся до цивільного життя. З початком повномасштабної війни чоловік вчергове долучився до лав Захисників Батьківщини: спочатку до добровольчого формування у Броварах, трохи згодом — до військової частини А2167 на посаду стрільця.[74] | Загинув під час виконання чергвого бойового завдання поблизу Вугледара на Донеччині. Попрощалися з воїном у Бобровиці Чернігівської області, поховавши його на місцевому кладовищі.[74] | |
| 10583 | | Фітель Ярослав Ігорович | 11 жовтня 1995, Львів. Навчався у Львівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 82 Львівської міської ради Львівської області. Здобував освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище» (тоді — Професійно-технічне училище № 33 міста Львова). Протягом 2014—2018 років навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після завершення навчання виконував бойові завдання у зоні проведення Операції Об'єднаних сил на Донеччині, із 2020 року — на Луганщині. Із початком повномасштабного вторгнення боровся проти держави-терориста у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України[75]. | Загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Похований 14 лютого на Марсовому полі біля Личаківського цвинтаря у Львові[76]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10584 |  | Яцун Роман Вікторович | 26 років. Мешканесь с. Моринці, Черкаська область. Служив стрільцем відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування.[77] | Загинув поблизу н.п. Водяне Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) (указ 603/2023)[78]. | |
| 10585 | | Гричук Дмитро Миколайович | 17 грудня 1999, Захарівка Одеської області. Мешканець с. Балашове. Солдат, кулеметник | Загинув 10 лютого в м. Авдіївка Донецької області. похований 17 лютого в селищі Захарівка[79]. | |
| 10586 |  | Мороз Сергій Михайлович | 14 липня 1978. | ||
| 10587 … 10594 | | | (для доповнення) | ||
11 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10595 | | Мельничук Олексій Степанович | 50 років, м. Перм. Коли іще був зовсім маленьким, батьки повернулися в Україну, а саме у Рівне. Тут Олексій провів усе своє свідоме життя, закінчив школу, а за тим вступив до Новосибірського військового училища. Провчився там три курси, а далі постав вибір: або присягати на вірність росії (розпався Радянський Союз), або кидати навчання. Присягати росії не захотів, тому повернувся у Рівне де вступив до педагогічного інституту на україно-англійську філологію. Син екс-судді Господарського суду Рівненської області. Воював у зоні АТО у 2014 році. Впродовж останніх років працював водієм-далекобійником за кордоном. | Загинув під час мінометного обстрілу противником у районі Бахмуту. Похований 19 лютого 2023 на кладовищі Нове[80]. | |
| 10596 |  | Крисін Володимир («Шорох») | 20 листопада 1998, м. Мена. Командир роти протитанкових ракет, капітан. Після закінчення школи у 2016 році він вступив і успішно закінчив Львівську Національну академію Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Далі обрав для проходження служби 56-ту Маріупольську мотострілецьку бригаду. З перших днів брав участь у бойових діях на Донбасі. У червні та серпні був двічі поранений, але після реабілітації повертався у свій підрозділ. | Загинув поблизу населеного пункту Різдвянка, що в Запорізькій області[81]. | |
| 10597 | | Кураносов Роман | 13.09.1999, м. Стрий. Навчався у школі № 3 у Стрию, з початку війни займався волонтерством, пройшов вишкіл у лавах ГФ «Стрийська Сотня Січових Стрільців», згодом вже сам навчав інших. Був навідником відділення аеромобільного батальйону. | Загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині[82]. | |
| 10598 |  | Прокопчук Олександр | 26 років, с. Бережниця Рівненської області. Народився в родині священника. У 2019-му закінчив Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського. Потім вступив до Української військово-медичної академії і став військовим лікарем. Під час повномасштабної війни чоловік рятував українських оборонців у складі ЗСУ. Був бойовим медиком 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. | Загинув під час евакуації поранених захисників під Бахмутом на Донеччині [83]. | |
| 10599 | | Олішевський Богдан Васильович | 13 липня 1985, с. Джугастра Крижопільського району Вінницької області. Цього ж 1985 р. сім’я переїхала в с. Лукашівку Ладижинської ТГ. Із 1992 по 2001 р.р. навчався у Лукашівському навчально-виховному комплексі. Із 2004 по 2006 р.р. проходив строкову службу у лавах ЗСУ. З 2014 року служив в зоні АТО на сході України. З початком повномасштабного вторгнення пішов захищати свою Батьківщину. | Загинув 11 лютого під населеного пункту Бахмут Донецької області [84]. | |
| 10600 |  | Малітовський Володимир Васильович | 26 січня 1984, с. Іване-Золоте, Тернопільська область. Був солдатом, старшим водієм артилерійського дивізіону. | Загинув від осколкових поранень, внаслідок артилерійського обстрілу в Луганській області [85]. | |
| 10601 … 10614 | | | (для доповнення) | ||
12 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10620 |  | Кознюк Михайло | 1996, с. Буковець. Служив головним сержантом 2 гірсько-штурмової роти у 108-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні. Пішов на військову службу за контрактом 26 грудня 2021 року. У 2015 році з Михайлом вийшов сюжет, який зробив його відомим на всю країну. У сюжеті він розповідає на місцевому діалекті про свою роботу вівчарем[86]. | Загинув внаслідок поранень, спричинених ворожим артилерійським обстрілом на Донецькому напрямку[87]. | |
| 10621 | | Коломієць Олександр Сергійович | 55 років, с. Тернівка Крижопільської громади. Був призваний по мобілізації. Обіймав посаду навідника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти. | Загинув під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Невельське на Донеччині[88]. | |
| 10622 |  | Макаревич Віктор Олегович | Народився 23 червня 1987 року в місті Торецьк на Донеччині. Закінчив Білоцерківську загальноосвітню середню школу, а у 2005-му році — будівельне училище № 13. В 2007 році переїхав до міста Чернігова, працював будівельником. 18 жовтня 2022 року долучився до лав Збройних Сил України і того ж місяця вирушив до Великої Британії, а через два місяця у складі військової частини А1302 на посаді стрільця давав гідну відсіч загарбникам.[74] | Загинув 12 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області. Похований 23 лютого 2023 року на кладовищі «Яцево» в м. Чернігів.[74] | |
| 10623 |  | Лосятинський Микола Вікторович | 06 грудня 1972, м. Суми. | Похований на Алеї Слави Баранівського кладовища у Сумах[89]. | |
| 10624 | | Барадуля Михайло | 40 років, м. Маріуполь. До 2014 року працював в міському управлінні архітектури міста Суми. Вже у 2015-му році Михайло долучився до державної прикордонної служби. Пройшов військовий шлях від солдата до офіцера. З перших днів війни був на кордоні, вперше повернувся додому аж через три місяці. | Похований на Алеї Слави Баранівського кладовища у Сумах[89]. | |
| 10625 | | Яремчук Микола Сергійович («Ярем») | 19 травня 2000, м. Чернівці, район Садгора. Влітку Микола закінчив навчання. 1 листопада пішов до центру комплектування добровольцем після свого старшого брата. Був сапером у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Був командиром взводу десантників. був срібним призером юніорського чемпіонату України, учасником та призером міжнародних змагань, здобув кваліфікацію кандидата у майстри спорту та отримав чорний пояс (1 дан). Закінчив факультет фізичної культури та працював тренером. | Загинув у Бахмуті[90]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10626 | | Пукіш Тарас Романович | 39 років, с. Мостище. Навчався на адвоката, а перед тим працював юристом. Хоча за першою спеціальністю — електрик. Автивний учасник Революції гідності. Моблізований у червні 2022 року. Служив кулеметником групи інспекторів прикордонної застави. | Загинув у Писарівці[91]. | |
| 10627 |  | Козенко Вадим | 29 років, Кіровоградщина. Жив із родиною у місті Сміла на Черкащині. За фахом був слюсарем з ремонту автомобілів. Працював у будівельній галузі. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік став стрільцем 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Боронив Київщину та Донеччину. | Загинув під Бахмутом. Похований в місті Сміла[92]. | |
| 10628 … 10634 | | | (для доповнення) | ||
13 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10635 |  | Шийка Василь | 39 років, с. Камінь, на Івано-Франківщині. Після закінчення Академії сухопутних військ потрапив на службу в одну з військових частин Рівного. Підполковник СБУ, керував підрозділом середньої ланки. Служив на сході у зоні АТО/ООС. | Загинув на Запорізькому напрямку. Прощання відбулося 15 лютого в місті Рівне. Похований у рідному селі Камінь Івано-Франкіської області[93]. | |
| 10636 |  | Мельниченко Віктор Юрійович
| 25 вересня 1989, м. Тернопіль. Був членом рою «НС-9» Тернопільського осередку Спілки Української Молоді. З 2008 року працював в «КОРДі» від самого заснування. Брав участь в спецопераціях на Тернопільщині, в зоні АТО. Один з найбільш професійних спецпризначенців. Мав досить високу кваліфікацію. Залишилися дружина і донька. | Загинув у Бахмуті ще з одним бійцем «КОРДу» з іншої області. Вони попали під обстріл «ГРАДу», смерть була в них миттєва. Похорон відбувся 16 лютого в Тернополі, похований на Алеї Героїв на Микулинецькому цвинтарі[94]. | |
| 10637 | | Кравчук Віталій | м. Ланівці. Був старшим стрільцем гірсько-штурмової роти, військової частини А3029, військової частини А4267. Служив у місті Ланівці в складі роти охорони. На початку лютого 2023 року він відправився на Донеччину. Залишилось троє дітей. | Похорон відбувся 17 лютого в місті Ланівці Тернопільської області[95] | |
| 10638 | .svg) | Хорощак Сергій Михайлович
| 01 вересня 1981. Був стрільцем третього відділення стрілецького взводу військової частини А7170. У мирний час був приватним підприємцем, займався столяркою, робив добротні меблі, руками він вмів робити все. | Загинув, виконуючи бойове завдання, за призначенням із забезпечення оборони, відсічі і стримання збройної агресії РФ, в населеному пункті Масютівка Харківської області. Похований у Тернополі 17 лютого 2023[96] | |
| 10639 | | Бугайчук Андрій | 24 роки, м. Шепетівка. Виховувала бабуся, поки мама була на заробітках. У Шепетівці закінчив школу й місцеве училище. Потім пішов до армії. Був в АТО, прийшов додому і влаштувався тут на роботу. Коли почалась війна, він добровільно захотів йти захищати. На фронті захисник був стрільцем стрілецького взводу, стрілецького батальйону. | Загинув у Бахмуті[97]. | |
| 10640 |  | Кірчик Максим(«Дирчик») | 3 лютого 1990, м. Кременець Тернопільської області. дитинства жив у місто Дубно на Рівненщині. Закінчив там ліцей № 2 та вище художнє професійно-технічне училище. З 2008 року навчався на факультету «Економіка підприємств» Рівненського національного університету водного господарства та природокористування. Згодом оселився у Києві. З 2013 року працював у Національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства. Максим цікавився історією та культурою України. Самостійно опанував гру на бандурі, сопілці та гармоніці, навчився кобзарських пісень. Був активним учасником Революції Гідності. З 2019 року працював оператором висотного баштового крана на столичному підприємстві. 24 лютого 2022 року приєднався до 204-го батальйону, що у складі 241-ї бригади ТРО ЗСУ. Воював за Київщину, брав участь у звільненні Ірпеня, Чернігівщини та Миколаївщини. Згодом перейшов до 206-го батальйону ТРО і брав участь у звільненні Херсонщини. Служив на посаді стрільця. Разом із побратимами виконував бойові завданні на гарячих напрямках фронту. А на початку 2023-го вони вже втримували позиції на Бахмутському напрямку. | Загинув в бою з російськими окупантами біля села Залізнянське на Донеччині[98]. | |
| 10641 | | Кушнір Борис(«Дергачі») | 6 січня 1986, м. Дергачі поблизу Харкова. Служив у Національній гвардії. З 2020 року був членом ВО «Свобода». | Загинув у бою з окупантами під Лиманом у бою з окупантами[99][100]. | |
| 10642 | | Бондарчук Богдан Вікторович | 13 березня 1982, лейтенант поліції, інспектор підрозділу «КОРД» з Чернігівської області. | Загинув року під час виконання бойового завдання щодо стримування наступальних дій ворога та недопущення прориву оборони в населеному пункті Бахмут. Перебуваючи на позиції, потрапив під ворожий обстріл з реактивної системи залпового вогню, внаслідок чого отримав поранення, несумісне з життям[101]. | |
| 10643 |  | Павлючков Сергій Валерійович | 16.06.1990. Солдат в.ч. А4355 77-ї окремої автомобільної бригади ЗСУ. | Загинув під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області [102] | |
| 10644 … 10649 | | | (для доповнення) | ||
14 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10650 | | Новіков Сергій | 21 травня 1973 року, проживав у Долині. Мобілізувався у військо 11 березня 2022 року. Служив водієм автомобільного відділення підвозу боєприпасів мінометного взводу 35 окремої бригади морської піхоти. | Загинув від отриманого під час виконання бойового завдання поранення неподалік Мар'їнки Донецької області[103]. | |
| 10651 | | Савич Володимир | с. Велике Сокальської громади. Був призваний на військову службу 01 квітня 2022 року, служив кулеметником вогневої групи ракетно-артилерійського відділення прикордонної застави вогневої підтримки відділу прикордонної служби № 1 військової частини 2382 Державної прикордонної служби України | Загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області[104]. | |
| 10652 | | Попов Андрій | Закінчив Харківську державну академію культури, був випускником факультету культурології 2009 року. Свідомо пішов у ЗСУ. Брав участь у найзапекліших боях навколо Бахмута. | Похований на Алеї Слави кладовища № 18 20 лютого[105]. | |
| 10653 | .svg) | Рибалка Андрій Анатолійович | 8 березня 1983, смт. Куликівка, Чернігівський район. У 2000 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, а з 2002-го по 2003-й роки проходив строкову військову службу. З перших днів вторгнення проходив службу у військовій частини А0693, де займав посаду стрільця-помічника гранатометника. | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Федорівка на Донеччині[106]. | |
| 10654 | | Мельник Олександр Сергійович | селище Літин. Механік відділення технічного обслуговування. | Загинув при виконанні бойового завдання[107]. | |
| 10655 | | Дєєв Олег Святославович | 23 травня 1985, м. Ладижин. Закінчив Ладижинську ЗОШ №2. Із 2001 по 2004 р.р. навчався у Немирівському ПТУ №10 та здобув професію кухаря. З червня 2018 року працював у їдальні Філії «Переробного комплексу» ТОВ «Вінницька птахофабрика» пекарем. З лютого 2022 року захищав Україну від російських агресорів. | Загинув 14 лютого 2023 року біля н.п. Водяне Донецької області [84]. | |
| 10656 … 10664 | | | (для доповнення) | ||
15 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10665 | | Волошинович Володимир | 1967 рік, м. Рожнятів, Івано-Франківської області. Був старшим сержантом, старшим стрільцем. | Загинув внаслідок боїв з окупантом на Запоріжжі[108] | |
| 10666 | | Гецко Назар | 30 років. Був депутатом Войнилівської селищної ради. Воював в зоні АТО у 2014 році | Загинув на Запоріжжі[109] | |
| 10667 | | Калинич Микола | 29 років, с. Великий Рожин на Косівщині. Служив заступником командира бойової машини — навідником-оператором | Загинув під час штурмових дій[110]. | |
| 10668 | | Мельник Дмитро Петрович
| 8 листопада 1979, с. Серетець, Тернопільська область. Проживав із родиною в м. Тернопіль. Командир відділення стрілецької роти 105-ї окремої бригади територіальної оборони. | Загинув 15 лютого 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання на Харківщині. Похований 19 лютого 2023 року в селі Загір'я Тернопільського району. | |
| 10669 … 10678 | | | (для доповнення) | ||
16 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10679 | | Тодиренчук Ігор Миколайович | 3 жовтня 1982, с. Великий Кучурів, Буковина. Молодший сержант. З 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України. | Загинув поблизу населеного пункту Роздолівка Донецької області[111]. | |
| 10680 |  | Стадник Ростислав («Росс») | 2 березня 1997, м. Біла Церква. Член неформального молодіжного руху «Гонор» і працівник АТ «Київоблгаз» з 2020 року на посаді менеджера з персоналу. Займався волонтерською діяльністю. Був активним учасником руху з 2015 року. Воював у складі роти «Гонор», 1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі», 67 ОМБр. | Загинув на сході України. Похорон відбувся 18 березня 2023 року в Білій Церкві. Похований на Алеї Слави на кладовищі «Сухий Яр»[112]. | |
| 10681 |  | Саража Євген Володимирович («Джек»)
| 7 грудня 1977, м. Сміла, Черкаська область. Був добровольцем та воював з початку війни у 2014 році. У 2016—2019 роках був командиром 21-ї резервної сотні ДУК «ПС» Черкаської області. У 2019-му повернувся до цивільного життя, але продовжував допомагати побратимам як волонтер. Висувався на виборах до Верховної Ради по 198-му мажоритарному окрузі. У перші ж дні повномасштабної війни повернувся до «Вовків Да Вінчі», щоб захищати Україну. Воював на найгарячіших напрямках. У цивільному житті мав бізнес, дружину, виховував двох дітей. Мріяв добудувати будинок та жити там із родиною. За словами комбата Да Вінчі очолив групу з якою прочесував замінований ліс біля Ізюму де було затрофеєно 4 гармати 152-го калібру | Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі. Загинув від ворожої ракети, котра вцілила у командно-спостережний пункт механізованого батальйону. Прощання відбулося 22 лютого у м. Сміла[113]. | |
| 10682 | | Захарченко Віталій («Джин») | м. Бердянськ, Запорізької області. 1-ша окрема штурмова рота ДУК ПС. На початку повномасштабної війни місто потрапило до окупації, але Віталію з родиною вдалося вибратися звідти та переїхати на Рівненщину. У грудні 2022 року приєднався до лав ЗСУ. | Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі[113]. | |
| 10683 | | Кулик Юрій («Кабан») | Калинівка, Броварський район. У цивільному житті захоплювався радіотехнікою. Відслужив контракт у ЗСУ та звільнився за рік до початку повномасштабної війни. У грудні 2022 року приєднався до лав 1-ї окремої штурмової роти ДУК. | Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі. Прощання відбулося 21 лютого 2023 у Броварах[113]. | |
| 10684 | | Пронюк Роман | 47 років, м. Коломия. Перед вступом в університет Роман Пронюк навчався в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання. Після закінчення вишу проходив військову службу у спортивному клубі армії у Львові. "Грав за «СКА-Львів» у 1995—2003 роках та у 2005—2012 роках, а також за «Енергетик» (Нетішин) у 2003—2005 роках. Був майстром спорту України за гандболу, учасником європейських кубкових турнірів у 1995 та 1996 роках, срібним призером Спартакіади України 1995 року. На захист України став ще до повномасштабного вторгнення, воював у зоні АТО. Проживав із батьком в с. Острівці Городенківської громади. Незадовго до повномасштабного вторгнення РФ в Україну одружився. Залишилися дружина, батько та син. | Загинув під Бахмутом[114]. | |
| 10685 |  | Морар Денис Михайлович | 1989, Одещина. Після одруження переїхав у Богородчани, що на Івано-Франківщині. У серпні 2022 року мобілізувався у Збройні сили України. Служив стрільцем-снайпером у складі 81 окремої аеромобільної бригади. Пройшов спеціальну підготовку у Великій Британії та після цього захищав Україну від окупантів на найвідповідальніших ділянках фронту. | Загинув у бою неподалік села Діброва Луганської області[115][116]. | |
| 10686 | | Хмуляк Руслан Михайлович | 46 років, с. Угорники поблизу Івано-Франківська. Служив механіком-водієм. | Загинув поблизу села Роздолівка, що на Донеччині[116][117]. | |
| 10687 | | Сулейкін Юрій Васильович | 42 роки, с. Нова Галещина, Кременчуцький район, Полтавська область. Командир протитанкового відділення взводу вогневої підтримки. Старший солдат. У нього лишились мати, брат, донька та дружина. | Загинув поблизу села Діброва Кремінської громади на Луганщині[118]. | |
| 10688 | | Соцький Олександр Васильович | 1972, с. Пшеничники. | Загинув поблизу села Роздолівка Донецької області, під час виконання бойового завдання[119] | |
| 10689 |  |  Ендрю Пітерс | 28 років, Маршфілд, штат Вісконсін. Приєднався до Міжнародного легіону оборони України, що був створений президентом України, щоб дозволити іноземним громадянам приєднатися до опору російським окупантам. Був ветераном американської армії, в 2014 році служив у Афганістані. | Загинув, обороняючи територіальну цілісність України. У квітні родині Пітерсів привезли урну з прахом загиблого сина. Цим займалися не представники американського уряду, а військові, відряджені з посольства України у Вашингтоні [120]. | |
| 10690 | | Шаблій Василь | 15 лютого 1977, с. Нестерівці, Тернопільска область. Був хорошим столяром і з малечку помагав своїм рідним. Його батьки померли давно. Жив спершу сам, а потім одружився і переїхав до коханої в Хмельницьку область. Зустрів свої 46 років у боях за Бахмут. Загинув наступного дня. | Загинув у боях за Бахмут. Похований в Нестерівці [121][122]. | |
| 10691 | | Іваніцький Іван Васильович
| 1992, с. Дністрове, нині Мельнице-Подільської громади Чортківського району Тернопільської области України. Командир інженерно-саперного взводу. | Загинув 16 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій. Похований 20 лютого 2023 року в родинному селі. | |
| 10692 | | Міняйло Ігор Михайлович | Поча воювати у 2014-му році добровольцем в батальйоні "Айдар", потім перейшов в батальйон "ОУН", потім підписав контракт. З 2015-го року, з невеликими перервами на відпустку. Двічі був контужений. Був командиром бойової машини штурмового відділення. | Загинув 16 лютого 2023 року в районі Іванівського Донецької області. 28 липня 2023 з Ігорем попрощалися в Сумах [123] | |
| 10693 | |  Andréas Gallozzі | 22 роки, департамент Йонна, Бургундія, Франція. | Загинув на сході України [124] | |
| 10694 | .svg) | Геращенко Микола Миколайович | Геращенко Микола Миколайович (Гера) 2 серпня 1981 р.н. м.Чернігів. Навчався в 21 школі, в мирному житті працював слюсарем. З перших днів повномаштабного вторгнення РФ в Україну пішов добровольцем. Солдат ніс службу в в.ч.А7333, 167 бат. 119 ОБТРО. 5 лютого 2023 виконуючи бойове завдання в н.п Білогорівка, що на Луганщині, Микола приймав участь в порятунку бійця НГУ і згодом сам отримав тяжке поранення не сумісне з життям. | Помер в шпиталі м.Дніпра. Похований в м.Чернігів на Забарівському кладовищі. Указом Президента України нагороджено орденом за мужність третьої степені (посмертно) від 30 червня 2023 року, номер 362, серія ОК номер 093839. Знак ордена 390081. | |
| | Сьотка Олександр Михайлович | 42 роки, с. Забужжя Львівської області. Здобув фах столяра у Львівському професійно-технічному училищі. Їздив на заробітки та підробляв, де міг. Під час повномасштабної війни чоловік добровільно приєднався до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку у Великій Британії, згодом вступив до Десантних-штурмових військ. Служив навідником СПГ у 81-ій окремій аеромобільній бригаді. | Загинув під час бойового завдання поблизу селища Діброва на Луганщині. За словами побратима, він пішов у бій першим та, наблизившись до позиції ворога, прийняв атаку на себе. Його вчинок дозволив відвоювати позицію окупантів та взяти 8 полонених. Під час штурму Олександр отримав кульове поранення в голову та осколкові поранення тіла, внаслідок чого загинув на місці. [125]. | ||
| Номер | | | (для доповнення) | ||
17 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10695 | | Созанський Олександр Анатолійович («Раґнар»)  | 31 рік, м. Самбір. Закінчив Львівську політехніку. Паралельно проходив військову кафедру в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Із 2014 року брав участь у бойових діях у складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Золоті ворота». Згодом вступив до лав «Правого сектору». У 2018 році Олександр приєднався до Збройних сил України. Із початком повномасштабного вторгнення боронив державу у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Капітан, командир роти вогневої підтримки «Heavy Weapons Company», що у складі 80-ї ОДШБр. За час служби офіцер був нагороджений бойовою відзнакою Головнокомандувача «Хрест Хоробрих» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня[126]. | Загинув при обороні східних рубежів України[127]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[128]. | |
| 10696 | | Дубицький Олег | Працював начальником відділу торгівлі, підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів. Напередодні нового року приїздив у Суми і тоді отримав відзнаку «За заслуги перед містом III ступеня». | Загинув під Бахмутом[129]. | |
| 10697 | | Луценко Євген Іванович («Луцик») | До війни він був активним спортсменом і вболівальником ФК «Нива». | Загинув у боях під Вугледаром[130]. | |
| 10698 | .svg) | Правдивий Сергій | м. Енергодар. був стрільцем 109 окремої бригади Сил територіальної оборони Донецької області. | Загинув поблизу Вугледара. Похований у місті Коломия куди перебралася родина загиблого[131] | |
| 10699 | | Сторожев Юрій Олексійович | Служив на посаді гранатометника відділення взводу вогневої підтримки роти. До війни працював в Рахунковій палаті України та органах державного фінансового контролю. | Загинув внаслідок мінометного обстрілу під час бойового чергування неподалік міста Кремінна.[132] | |
| 10700 | | Булгару Юрій («Койот») | 25 років, м. Львів. Закінчив Винниківську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат № 9. Закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва», здобув фах зварювальника та слюсаря з ремонту автомобілів. До повномасштабного вторгнення працював молодшим приймальником товарів у магазині «АТБ».. Виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони. | Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Життя бійця обірвала куля ворожого снайпера. Похований на Марсовому полі у Львові [133][134]. | |
| 10701 | | Пузир Денис Миколайович | 5 квітня 1999, м. Ватутіне Черкаської області. Коли йому було 4 роки, померла мама. Хлопчика, двох його сестер і брата виховувала рідна сестра матері та її чоловік. Жили на Львівщині в селі Хащованя. Денис навчався в місцевій школі. Згодом здобув фах столяра-паркетника у Львівському вищому професійно-політехнічному училищі. У 2018—2021 роках служив за контрактом у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ. Брав участь в ООС на Донбасі. Після звільнення повернувся додому та поїхав працювати до Чехії. З початком повномасштабного вторгнення Денис повернувся до України та знову став на її захист. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[135]. | Загинув у с. Іванівське Бахмутського району. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10702 | | Дзюбка Олег(«Тіктокер») | 28 років, м. Івано-Франківськ. Закінчив ліцей № 5. Працював водієм. Під час повномасштабної війни Олег став воїном Збройних Сил України. Служив у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Обіймав посаду старшого стрільця. | Загинув в бою з окупантами біля села Роздолівка на Донеччині. Поховний на Алеї Слави в селі Чукалівка біля Івано-Франківська[136]. | |
| 10703 | | Дутчак Віталій Миколайович | 1970, с. Підвисоке, Снятинська міська громада, Івано-Франківська область. Гранатометник, старший солдат | Загинув в Бахмуті[116]. | |
| 10704 | | Юрків Андрій Миколайович | 22 жовтня 1980, с. Дарахів, нині Микулинецької громади Тернопільського району Тернопільської области України. Навчався в Дарахівському закладі загальної середньої освіти. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[137][138]. | Загинув на Донеччині. Похований 22 лютого 2023 року в родинному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10705 | | Камєнцов Андрій Олегович («Камінь») | 18 червня 1980, Київ. Мав початкову медичну освіту. Дуже чуйна та турботлива людина, затятий рибалка, воднолижник. Дуже любив Україну. Працював двадцять років у службі перевезення хворих. Активний учасник Революції Гідності - медик передової Майдану. Був активним учасником Руху Опору Капітуляції. Волонтер. 24 лютого 2022 року о 8-00 добровольцем прийшов у ТЦК, рота охорони. Парамедик. В липні 2022 тримав відзнаку. З 20 січня в 72 бригаді імені Чорних Запорожців, старший солдат, бойовий медик. | Загинув від контузії та множинних поранень рятуючи поранених під м. Вугледар. Прийняв смерть обличчям до ворога. Похований 5 березня 2023 в Києві на Берковецькому кладовищі, 42 ділянка. | |
| 10706 … 10710 | | | (для доповнення) | ||
18 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10711 | | Пасічник Анатолій | с. Антонівка Томашпільської громади. Був старшим навідником 3 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки. | Загинув біля населеного пункту Невельське під час артилерійського обстрілу[139]. | |
| 10712 | | Дяченко Володимир Федорович | 50 років, с. Бортники Тульчинської громади. Був призваний по мобілізації у січні 2023 року. Був стільцем 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. | Отримав важкі поранення 11 лютого в районі населеного пункту Невельське Донецької області. Помер в лікарні[140]. | |
| 10713 | | Олексин Віталій Сергійович | 19 березня 1985, м. Калуш. Мобілізувався до війська у травні 2022 року. Був солдатом мінометного взводу десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[141]. | Загинув поблизу села Ступочки Краматорського району[142]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[26]. | |
| 10714 | | Граб'юк Роман | 55 років, селище Яблунів. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Залишилися мати, брат, дружина, дві доньки та онука. | Загинув на Бахмутському напрямку під час виконання бойового завдання[143]. | |
| 10715 | | Циганський Роман | 34 роки, м. Львів. Закінчив Загальноосвітню шкоуі № 64 у Львові. Закінчив Вище професійне училище № 20. Після завершення навчання проходив строкову військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. Ветеран АТО. У 2014—2015 роках виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Із початком повномасштабного вторгнення вступив до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони. | Загинув обороняючи Україну[144]. | |
| 10716 … 10724 | | | (для доповнення) | ||
19 лютого[ред. | ред. код] | |||||
| 10725 | | Годунко Сергій | М. Дубровиця, 1989 Старший навідник. | загинув внаслідок мінометного обстрілу окупантами поблизу села Іванівське Донецька область[145] | |
| 10726 | | Губ'як Юрій | 37 років, м. Львів. Закінчив ліцей № 74 імені Марійки Підгірянки Львівської міської ради. Працював у будівельній сфері, захоплювався своєю справою. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у лавах 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». | Загинув обороняючи Україну[144]. | |
| 10727 | | Топор Роман Сергійович | 17 січня 1994, м. Бахмач. Навчався у Бахмацькій гімназії. Здобув вищу освіту у Національному університеті «Чернігівська політехніка». Працював менеджером у одному із готельних комплексів у Києві. Коли розпочалася повномасштабна війна, молодий чоловік без вагань пішов добровольцем до лав Збройних сил України. Був мобілізований 17 листопада 2022 року другим відділом Ніжинського РТЦК та СП Чернігівської області. Служив гранатометником 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини 80 ОДШБр[146]. | Загинув поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області[146]. Похований на кладовищі по вул. Ільченківській, що в селі Курінь[147]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[148]. | |
| 10728 | | Заруба Олександр Валерійович | 35 років, с. Новоселівка Млинівського району Рівненської області. Навчався у Рівненському кооперативному коледжі, відслужив строкову службу в армії у Броварах. Після служби повернувся у Рівне, де створив сім'ю. Мобілізований у жовтні 2022 року. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[149][150]. | Загинув поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області. Похований 28 лютого на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» у Рівному. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[128]. | |
| 10729 | | Кошель Віктор Васильович («Барсік») | 1976, м. Підгородне, останнім часом мешкав з родиною в селі Спаське. З квітня 2022 року — доброволець, боєць розвідвідділення Прикордонного Луганського загону, сержант. | Загинув 19 лютого 2023 року в бою під Бахмутом, прикриваючи відхід своєї розвідгрупи. Указом президента України за особисту мужність і самовідданість військового нагородили посмертно[151]. | |
| 10730 | | Тимчишин Ігор Васильович («Маляр») | 7 лютого 1991, с. Висоцько Бродівського р-ну (нині Золочівський р-н) Львівської області. Закінчив Заболотцівську школу. Був пластуном гуртка «Громовики» осередку Заболотці, станиці Броди Львівської області. Пластував орієнтовно до 2008 року. У 2015 р. здобув заочну освіту бакалавра правоохоронної діяльності у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Одружений. Проживав з сім'єю у Заболотцях, але працював у Львові. Брав участь в АТО. Після повномасштабного російського вторгнення пішов на фронт. Військову службу проходив в 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Був молодшим сержантом[152][153]. | Загинув поблизу населеного пункту Ступочки Крамато� | |
